На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


Реферат Вирок як документ виняткового значення в кримнальному судочинств та ршення суду першої нстанцї про виннсть чи невиннсть, вдданої до суду особи: його структура змст вступної, описово-мотивувальної резолютивної частин, регламентаця дї.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 25.12.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


18
Зміст
Вступ
1. Вирок як процесуальний документ
2. Структура і зміст вироку
Висновки
Використана література
Вступ
В кримінальному судочинстві існує понад 20-ти різних видів процесуальних документів: це постанови, протоколи, ухвали, подання, обвинувальні висновки, вироки, скарги, протести, вказівки, повістки, зобов'язання, повідомлення, доручення, заперечення, клопотання, заяви, пояснення, описи тощо.
Кожен вид процесуального документа незалежно від розповсюдження має свій зміст, значення, структуру.
Вирок серед всіх процесуальних актів посідає особливе місце як документ виняткового значення. Тільки вироком суду особа може бути визнана винною і піддана кримінальному покаранню.
1.Вирок як процесуальний документ
Вирок -- рішення суду першої інстанції про винність чи невинність, відданої до суду особи (п. 12 ст. 32 КПК).
Своєрідною рисою вироку є те, що він відноситься не тільки до теперішнього часу, а й одночасно звернений у минуле і майбутнє, оскільки в ньому реконструюються події, що мали місце в минулому, а призначеним судом покаранням прогнозується на майбутнє досягнення певної мети.
Серед всіх процесуальних актів вирок посідає особливе місце як документ виняткового значення. Тільки вироком суду особа може бути визнана винною і піддана кримінальному покаранню.
Вирок постановляється іменем (ім'ям) України.
Постановлення вироку детально регламентовано законом -- гл. 28, ст. ст. 333--335, 446 КПК.
Виноситься вирок виключно в нарадчій кімнаті при додержанні таємниці наради суддів (ст. 322 КПК). Висновки в ньому повинні бути суворо визначеними, чіткими, категоричними.
Виправдувальний вирок виноситься у випадках: коли не встановлена (відсутня) подія злочину, якщо у вчинках підсудного немає складу злочину, не встановлена його участь у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 6, ст. 327 КПК).
Недоведеність участі особи у вчиненні злочину за своєю юридичною силою, за наслідками, рівнозначна доказом невинності. Обвинувальний вирок не тільки стає таким з призначенням реального покарання, а й без такого (коли на момент розгляду справи в суді вчинок втратив суспільну небезпечність, особа перестала бути суспільно небезпечною) чи із звільненням від покарання (із закінченням строку давності, внаслідок амністії, помилування). Можуть бути вироки з умовним засудженням, відстрочкою виконання.
Усі вироки оголошуються прилюдно в залі судового засідання, незалежно від того, чи розглядалась справа в закритому, чи відкритому судовому засіданні (ст. ст. 20, 34 КПК).
Також негайно оголошується вирок підсудному, видаленому із залу засідання за порушення порядку (тимчасово чи на весь період розгляду справи). В останньому випадку вирок може бути оголошений за місцем тримання засудженого під вартою. З цією метою він може також бути доставлений до залу судового засідання (ст. 272 КПК).
Вироки Верховного Суду України оскарженню і опротестуванню в касаційному порядку не підлягають і набирають чинності з моменту проголошення. Виправдувальний вирок і вирок, за яким підсудний звільняється від покарання, чи при обранні йому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, завжди виконується негайно в залі судового засідання після його проголошення. Підсудний тут же звільняється з-під варти, якщо він був попередньо заарештований (ст. ст. 342, 401 КПК).
Вирок, який набрав чинності, підлягає виконанню на усій території України та за її межами, якщо щодо цього є певні міжнародні угоди.
2.Структура і зміст вироку
Вирок повинен складатися з вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин.
Водна частина вироку містить наступні дані: що вирок винесений ім'ям Російської Федерації; дату і місце постановлення вироку; найменування суду, який постановив вирок, склад суду, дані про секретаря судового засідання, обвинувача, захисника, потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач і про їх представників ; прізвище, ім'я та по батькові підсудного, дата і місце його народження, місце проживання, місце роботи, рід занять, освіта, сімейний стан та інші дані про особу підсудного, що мають значення для кримінальної справи, а також пункт, частина, стаття, передбачають злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
При цьому датою постановлення вироку слід вважати день підписання вироку складом суду.
На підставі п. 4 ст. 304 КПК України по кожній справі повинні бути з'ясовані і зазначені у вступній частині вироку прізвище, ім'я та по батькові підсудного, дата і місце його народження, місце проживання, місце роботи, рід занять, освіта, сімейний стан та інші дані про особу підсудного, що мають значення для кримінальної справи. До "інших даних про особу підсудного, що мають значення для справи", відносяться такі відомості, які поряд з іншими даними можуть бути враховані
судом при призначенні покарання, визначення виду виправної колонії та вирішенні інших питань, пов'язаних з постановою вироку. Це, зокрема, дані про наявну у підсудного інвалідності, наявності у нього державних нагород, почесних, військових та інших звань, про колишні судимості. При цьому відносно осіб, раніше судимих, у вступній частині вироку повинні міститися відомості про час засудження, карному законі, міру покарання, утримання в місцях позбавлення волі, підставі та часу звільнення, не відбутої частини покарання за попереднім пріговору363, її вигляді і розмірі.
Якщо судимості зняті або погашені, суд не має права вказувати їх у вступній частині вироку.
Відповідно до ст. 73 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину, винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину. З урахуванням цих вимог описово-мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити опис злочинного діяння, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу його здійснення, форм вини, мотивів, цілей та наслідків злочину. Якщо злочин скоєно групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, у вироку повинно бути чітко зазначено, які конкретно злочинні дії вчинені кожним із співучасників преступленія.
Опис злочинного діяння не обмежується характеристикою місця, часу, способу вчинення злочину, форми вини, мотивів, цілей, які переслідував обвинувачений, і наслідків злочину, він має містити всі обставини вчинення злочину, що характеризують його суспільну небезпеку, необхідні для правильної кваліфікації вчиненого, що можуть вплинути на покарання, а також в чому саме вони висловилися.
Викладені у вироку висновки суду щодо кваліфікації злочину за тією чи іншою статтею кримінального закону, його частини або пункту повинні бути мотивовані. Визнаючи підсудного винним у скоєнні злочину за ознаками, належать до оціночних категорій (тяжкі або особливо тяжкі наслідки, великий або значної шкоди, істотну шкоду, відповідальне посадове становище підсудного і інші), суд не повинен обмежуватися посиланням на відповідний ознака, а зобов'язаний привести в описово - мотивувальній частині вироку обставини, що послужили підставою для висновку про наявність у скоєному зазначеного прізнака.
При викладенні обставин втягнення неповнолітнього у вчинення злочину (ст. 150 КК ) суд в описово-мотивувальній частині вироку зобов'язаний вказати, у вчинення якого саме злочину обвинувачений втягнув неповнолітнього, а також навести докази, на яких грунтується висновок суду про вчинення ним дій щодо залучення неповнолітнього у злочинну діяльність.
У справі відносно декількох підсудних або у справі, за яким підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд повинен обгрунтувати кваліфікацію щодо кожного підсудного і щодо кожного злочину.
Описово-мотивувальна частина вироку повинна містити в собі мотивування зміни судом обвинувачення, якщо така мало місце.
Вирок може бути заснований лише на тих доказах, які були предметом дослідження безпосередньо у судовому засіданні. Поряд з іншими даними вирок повинен містити не тільки докази, на яких грунтуються висновки судна, але і мотиви, з яких суд відкинув інші докази.
Неприпустимі випадки, коли вироки грунтуються на таких докази, про дослідження яких відсутні відомості у протоколі судового засідання, або коли зміст деяких відомостей (наприклад, свідчення підсудного, свідка), на які робиться посилання у вироку, не відповідає, а іноді суперечить змісту тих же відомостей, зафіксованих у протоколі судового засідання.
Обставини злочинного діяння місце, час, спосіб вчинення злочину, форму вини, мотиви і наслідки злочину повинні бути підтверджені доказами. Суд в описово-мотивувальній частині вироку зобов'язаний привести підстави, за якими він не погодився з пред'явленим органами слідства звинуваченням.
Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, і звинувачення в здійсненні деяких з цих злочинів не підтвердилося, суд в описово-мотивувальній частині вироку наводить мотиви визнання підсудного винним в одних злочинах і виправдання за звинуваченням в інших злочинах.
У випадках, коли підсудному поставлено вчинення злочину, що складається з декількох епізодів і підпадає під дію однієї статті кримінального закону (наприклад, кілька крадіжок або кілька епізодів продовжуємо злочинної діяльності), і звинувачення в здійсненні деяких з них не підтвердилося, то, якщо це не тягне зміни кваліфікації скоєного, суду достатньо в описово-мотивувальній частині вироку з приведенням належних мотивів сформулювати висновок про визнання звинувачення в цій частині необгрунтованим.
Якщо підсудний здійснив одну злочин, який помилково кваліфіковано кількома статтями кримінального закону, суд в описово-мотивувальній частині вироку повинен вказати про виключення помилково поставлений підсудному статті кримінального закону, навівши відповідні мотиви.
Якщо в ході судового розгляду суд виніс ухвалу (постанову) про закриття справи по деяких із статей, за яким підсудному раніше було пред'явлено звинувачення, в описово-мотивувальній частині вироку необхідно зазначити, що справу за обвинуваченням підсудного у вчиненні інших злочинів припинено окремим визначенням (постановою ).
У вироку вказується, які обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання доведені при розгляді кримінальної справи відповідно до вимог ст. 73 КПК України і враховані судом при призначенні покарання.
У тих випадках, коли та чи інша обставина, передбачене в законі як обтяжлива покарання (наприклад, настання тяжких наслідків у результаті вчинення злочину), вказано в диспозиції статті кримінального закону в якості одного з ознак злочину (зокрема, смерть потерпілого при звинуваченні підсудного у вбивстві), воно не має додатково враховуватися як обтяжлива покарання при мотивуванні призначення покарання за цей злочин.
Суд повинен конкретизувати ті обставини, які покладені в основу прийнятого ним рішення про призначенні покарання, а не обмежуватися загальної посиланням на особу винного. Недостатньо переконливою визнається застосовувана на практиці наступна мотивування
призначення покарання - "… виходячи з особи винного, його відношення до праці, наявності двох малолітніх дітей, неправильної поведінки потерпілій, а також характеру і тяжкості злочинних дій, скоєних на грунті пияцтва". У такому вигляді вона не дає відповіді на питання, як саме характеризувався обвинувачений, у чому полягало неправильне поводження потерпілої, розглядав чи суд стан сп'яніння винного як обставина, обтяжлива його наказаніе.
Мотивування призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінальної закону передбачає й інші покарання, не пов'язаних з позбавленням волі; застосування умовного засудження; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин, переходу до іншого більш м'якого покарання; призначення колонії -- поселення, виховній колонії або виду виправної колонії з відступом від загальних правил, а також вирішення питань, пов'язаних з відстрочкою виконання вироку, не може обмежуватися вказівкою на те, що, наприклад, суд ухвалив "… до уваги всі обставини справи, конкретну обстановку, у якій мала місце подія, особливості и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.