На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Органзаця пшоходних походв до заповдника Горгани

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 19.3.2014. Сдан: 2010. Страниц: 52. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ


Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні засади організації пішохідних походів та Характеристика гірських маршрутів 6
Розділ 2. Характеристика обєкту подорожі 8
2.1. Характеристика гірського масиву та заповідника Горгани 8
2.2. Туристичні обєкти Горган 13
2.3. Основні маршрути пішохідних переходів 15
Розділ 3. Особливості організації гірських пішохідних походів 16
3.1. Підбор і підготовка груп 16
3.2. Спорядження 17
3.3. Техніка пересування 20
3.4. Особливості харчування 25
3.5. Орієнтування на місцевості 27
3.6. Рух і подолання перешкод 34
3.7. Шляхові документи 38
Розділ 4. Небезпеки в горах 43
4.1. Каменепади 43
4.2. Лавини 44
4.3. Льодові обвали 45
4.4. Селеві потоки 46
4.5. Особливості пересування в горах 47
Висновки 49
Література 51
Додаток 53

Вступ
Актуальність теми дослідження. Слово "туризм" походить від французького слова "tour" - прогулянка, поїздка, подорож. Воно означає кругосвітню подорож і повернення у висхідний пункт. Запозичене з французької мови, це слово ввійшло у другій половині XIX ст. у мови багатьох народів. Існує декілька визначень туризму:
Туризм подолання простору з рекреаційною метою за межі місця постійного проживання.
Туризм просторове явище, що полягає у виїздах за межі місця основного проживання під час відпустки і канікул, а також у святкові дні з метою відпочинку, пізнавальними цілями та для занять улюбленою справою.
Отже, змістом чи суттю туризму є туристичний рух або подорожі, які люди здійснюють за межами місця свого проживання з метою:
пізнавальною - для поглиблення знань про світ;
відпочинковою - для регенерації фізичних і психічних сил;
заняття улюбленою справою, що вимагає відповідних умінь і спорядження, а також формальних посвідчень про наявність відповідних умінь (наприклад вітрильний спорт).
Ознайомлюючись з статистичними даними ВТО, можна зробити висновок, що при всій різноманітності видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку приходиться 70% загального числа прибуттів в світі. Ділові подорожі, включаючи участь в наукових форумах, складають біля 13%. Однак необхідно відмітити, що це поєднання в різних регіонах світу виглядає неоднаково.
Туристичне господарство поглинає приблизно 6% світових витрат на споживання. В багатьох країнах питома вага витрат на туризм становить у середньому 4-7% загальних витрат на споживання. Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія і Франція, доля витрат на туризм у загальних витратах населення на споживання коливається від 4 до 5%, у Канаді, США, Нідерландах, Норвегії, ФРН, Швейцарії, Швеції - від 6 до 8%.
Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними звязками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах звязків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.
При плановому (екскурсійному) туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, в потягах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається нічліг, харчування, екскурсійне обслуговування.
У самодіяльному туризмі подорож будується цілком або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрут і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місця відпочинку, намічають обєкти для огляду. Їм самим доводиться розбивати табірні стоянки, заготовлювати паливо для вогнищ, готувати їжу, в дорозі долати різні перешкоди, влаштовувати переправи, розчищати завали та ін.
Одним з найскладніших видів самодіяльного туризму є гірський пішохідний туризм, умови розвитку якого в Україні є досить специфічними.
Таким чином, вказане вище і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Обєктом дослідження курсової роботи є організація самодіяльного туризму.
Предмет дослідження - організація і проведення самодіяльної подорожі в Горганах.
Метою курсової роботи є дослідження туристичних самодіяльних гірських походів в Україні та узагальнення результатів дослідження.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
охарактеризувати можливі гірські маршрути;
охарактеризувати заповідник Горгани;
дослідити особливості організації гірських походів;
охарактеризувати основні небезпеки в горах.


Розділ 1. Теоретичні засади організації пішохідних походів та Характеристика гірських маршрутів
Альпійськими горами називаються молоді високі гори, що підіймаються вище за снігову лінію і що характеризуються комплексом льодовикових форм (цирки, гострі гребені, пірамідальні вершини і т. д.). Класичними альпійськими районами є Великий Кавказ, Тянь-Шань, Памір, Паміро-Алай, Алтай.
У туристській практиці гірський район визначається як альпійський в тому випадку, якщо він характеризується наявністю категоричних перевалів. Нижче приводиться шкала для визначення категорійності перевалів, розроблена Ю. Гранільщиковим (див. додаток). Вона визначає категорію перевалу за трьома основними ознаками: 1) характером найбільш складних ділянок; 2) необхідній техніці і тактиці пересування і бівуаків; 3) деяким кількісним показникам (повний час проходження перевалу, час подолання ділянок, на яких потрібна взаємна страховка - одночасна і поперемінна, кількість точок закріплення вірьовки при навішуванні поручнів і поперемінній страховці - враховується кількість точок страховки того, хто йде першим при підйомі і хто спускається останнім при спуску).
Віднести перевал до тієї або іншої категорії можна тільки по сукупності всіх трьох ознак, оскільки поєднання умов для кожної ознаки украй різноманітне і неможливе виділити яку-небудь з них, що однозначно визначає складність перевалу.
Четвертий показник шкали витікає з трьох перших і пропонує спорядження, необхідне для проходження перевалу.
За своєю складністю гірські подорожі діляться на шість категорій. Порядковий номер кожної категорії залежить від: 1) кількості і трудності перевалів і інших природних перешкод; 2) тривалості подорожі в днях; 3) протяжності подорожі в кілометрах (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Визначення категорійності і складності гірських подорожей [16, 232]
Категорія складності подорожі Номінальна кількість перевалів Кількість перевалів, що визначають складність подорожі за категоріями Максимально допустима кількість перевалів при три­валості подорожі, відпо­відній розрядним вимогам
1А 1Б 2А 2Б 3А 3Б
I 2 2
II 3 2 4 з них 1Б-3
III 4 1 2 5 з них 2А-3
IV 5 1 1 2 6 з них 2Б-3
V 6 1 2 1 7 з них 3А-2
VI 6 1 1 2 1 7 з них 3Б-2

Подорожі в горах, маршрути яких проходять через некласифіковані перевали, відносяться до пішохідних. Плануючи подорожі в гірські райони, враховують особливості, обумовлені рельєфом (великі перепади висот), значними фізичними перевантаженнями, постійними гірничотворними процесами, кліматом і погодою. Гірський туризм тісно повязаний з пішохідним туризмом і альпінізмом. Він стоїть на їх стику. Елементи пішохідного туризму переважають в гірських подорожах до III категорії складності. У подорожах вищих категорій особливого значення набуває альпіністська підготовка.
При певній схожості основна відмінність туристських подорожей вищих категорій складності і альпіністських сходжень полягає, за образним виразом А.Е. Бермана, в тому, що в одних і тих же горах альпініст спрямований вгору, а турист - вдалину.
При багатьох спільних рисах гірські райони розрізняються за природними умовами і за умовами здійснення в них подорожей. Це потрібно завжди враховувати при плануванні і проведенні подорожей.


Розділ 2. Характеристика обєкту подорожі
2.1. Характеристика гірського масиву та заповідника Горгани
Горгани - гірський масив в центральній частині Українських Карпат. Знаходиться головним чином в Івано-Франківській і частково в Закарпатській областях. З північного заходу рікою Мизунка відмежований від Східних Бескид, з південного заходу - межує з Полонинським хребтом, з півдня від Горган розташовані масиви Свидовець та Чорногора, зі сходу річкою Прут відділений від Покутсько-Буковинських Карпат, і тільки з північного сходу Горгани виходять до Передкарпатської височини. Відповідно масив поділяється на низькогірні Зовнішні (Берегові, Скибові) та вищі Внутрішні (Центральні, Привододільні) Горгани.

Рис. 1.1. Заповідник Горгани
Якщо розпочати із історії цього заповідника, то вона почалася ще в 1940 році. Тоді Рада Народних Комісарів УРСР хотіла організувати заповідник у Горганах, яка становить площею 50 тис. га, однак цьому перешкодила друга світова війна. А в 50-70-х роках на території Надвірнянського лісокомбінату було створено декілька заказників і памяток природи, завдяки чому в районі Довбушанських Горган збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році тут було організовано Горганське заповідне лісництво. І вже тоді хотіли на місці цього лісництва створити заповідник. Але лише аж 12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України було організовано природний заповідник Горгани. Територія заповідника становить 5344 га [18].
Він розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Горган - найнедоступнішій високогірній і камянистій частині цих гір. Довбушанський масив - один із трьох основних масивів Північних Горган. Його вершини та верхні частини схилів вкриті камянистими розсипами. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини - Довбушанка (1754) та Медвежик (1736).
Тут беруть свій початок гірські потоки, як: Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун, які є притоками р. Бистриці Надвірнянської.
Залежно від висоти над рівнем моря на території заповідника виділяються три кліматичні зони: прохолодна; помірно холодна; холодна із середньорічною температурою від + 5 до 0 °С. Річна кількість опадів становить від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив стійкий із середньою потужністю 40 см.
Ґрунтовий покрив доволі строкатий, складається переважно з лісових буроземних, дерново-буроземних та гірсько-лучних буроземів.
Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних. Панівні звичайно тут - ліси, які займають 84 % площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково-ялицево-смерекових (27 %), смереково-ялицево-букових (3,3 %) та чистих смерекових (44,5 %) лісів. Найбільшу цінність з них становлять ялицеві та смерекові ліси. У травяному покриві лісів за участю бука звичними є аконіт молдавський, підлісник європейський, зубниця залозиста, сугайники австралійський та карпатський, живокіст серцевидний, багаторядник шипуватийт та голокучники дубовий. На узліссях навесні зявляються ніжні дзвіночки підсніжника білосніжного, білоцвіту весняного, сині квітки сольданели гірської. З чагарників у лісах росте: жимолость пухнаста, вовче лико, іноді зустрічається аґрус відхилений, шипшина повисла. Традиційним супутником буково-ялицево-смерекових та ялицево-смерекових лісів з деревних порід є клен-явір. З підняттям угору ліс стає дедалі похмурішим і прохолодним - тут переважає смерека і інші хвойні. Під густим шатром смерекового лісу - травяний покрив надзвичайно бідний. Схили в цих лісах вкриті переважно оксамитовим килимом моху, який обплетений нитками плаунів колючого та булавовидного. Крім того, трапляються чорниця, брусниця, щитник австрійський, ожина лісова та інші. У верхній частині смуги смерекових лісів поширена сосна кедрова європейська - релікт раннього голоцену. Смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси поширені в межах висот 965-1580 м над рівнем моря, найвищі місця росту (1630 м) сосни кедрової відмічені на південному схилі Довбушанки. На території заповідника насадження з участю кедра займають 380 га. У смузі гірського лісового поясу значно поширені післялісові луки. Подекуди окремими острівцями ростуть - ялівці звичайний та сибірський. Рано навесні на проталинах снігу першими зявляються синьо-фіолетові квітки шафрану Гейфелового. Влітку луки вкриваються барвистим килимом різнотравя із перстачу золотистого, ахірофоруса одноквіткового, арніки гірської, нечуйвітру оранжево-червоного, дзвоників ялицевих, скорзонери рожевої, волошки карпатської. В інших, більш вологих місцях мінливими фарбами миготять золотаві квітки купальниці європейської, орхідей, яких на території заповідника налічується 9 видів. Восени квітуче вбрання завершують сонечка відкасника безстеблового та сині квітки тирличу ваточникового. Лісовий пояс вище 1300-1400 м над рівнем моря змінюється субальпійським з суворими кліматичними умовами, в яких формується смуга криволісся із заростей сосни гірської, що займають близько 339 га, рідше вільхи зеленої. Вони виконують важливу ґрунтозахисну та водорегулювальну роль: перешкоджають утворенню і сходу снігових лавин, запобігають ерозії, зсувам тощо. Вище від заростей сосни гірської розташовані камянисті розсипи, зайняті мохово-лишайниковою рослинністю [18].
Тваринний світ заповідника тісно повязаний з висотними рослинними поясами. Тут умовно можна виділити три фауністичні комплекси:
у нижньому змішуються фауністичні елементи широколистяних та хвойних лісів, долинами річок сюди проникають рівнинні, а з населених пунктів - синантропні види;
на середніх та верхніх гіпсометричних рівнях лісового поясу переважають види, характерні для хвойних лісів;
у найбіднішому за видовим різноманіттям субальпійському поясі трапляються гірські види, не характерні для інших поясів: полівка снігова, щеврик гірський, тинівка альпійська;
У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи. У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. З круглоротих водиться лише мінога угорська, яка зрідка трапляється в р. Бистриці Надвірнянській та її притоках. Іхтіофауна представлена 10 видами риб. Домінуючим видом у річках є форель струмкова. Серед земноводних найчисленнішою є жаба травяна. Вона зустрічається по всій території. В калюжах та заплавах потоків живуть тритони альпійський і карпатський, кумка жовтобрюшка. У нижній та середній частинах лісового поясу зрідка зустрічається саламандра плямиста. Всього на заповідній території відмічено 8 видів земноводних. Герпстофауна заповідника бідна - всього 5 видів: безнога ящірка веретільниця, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна, що є домінуючими видами. Фауна птахів налічує 85 видів. У нижніх гіпсометричних рівнях трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпат: різні види строкатих дятлів, мухоловок, малинівка, вюркові та інші. В чистих хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий, чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, корольок жовтоголовий, рябчик. Біля верхньої межі лісу та па лісових галявинах зустрічаються глухар, дрізд гірський, щеврик лісовий. У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський. На берегах численних потоків гніздяться оляпка та плиска гірська, а на нижніх ділянках течії - плиска біла та перевізник. З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструба великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту.
Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. Мешкає тут 18 видів дрібних ссавців - мишоподібних гризунів. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка заходять вовки. З фауни 20 видів є рідкісними і занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони карпатський та альпійський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна. Територія заповідника багата на рідкісні та зникаючі види рослин і тварин. Тут росте 402 види вищих судинних рослин, які належать до 5 відділів, 75 родин, 236 родів. Значна частина видів рідкісні, ендемічні і реліктові. Особливу групу (20 видів, або 5 %) становлять види, які занесені до Червоної книги України. Найбільш рідкісними з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лунарія оживаюча. Значна час........


Література
Абуков А.X. Туризм на новом этапе: Социальные аспекты развития туризма в СССР. - М.: Профиздат, 1983. - 296 с.
Власов А.А., Нагорный А. Г. Туризм. Учеб.-метод. пособие. М., 1977.
География рекреационных систем СССР. - М.: Наука, 1980. - 219 с.
География туризма / Н.П. Крачило. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1987. - 208 с.
Заставний Ф.Д. Географія України. - К., 1996.
Игнатенко А.М. Рекреационно-териториальные системы: научные основы развития и функционирования. - К.: УМК, 1989. - с.51-54.
Игнатенко А.М., Руденко В.П. Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез. - Львов: Вища школа, 1986. - 157 с.
Коробейников Н.К., Михеев А.А., Николенко И.Г. Физическое воспитание: Учеб. пособие для ср. спец. учеб. заведений. - М.: Высш. шк., 1984. - 336 с.
Котляров Е.А. География отдыха и туризма. Формирование и развитие территориальных туристских комплексов. - М.: Мысль, 1978. - 239 с.
Крачило Н. П. Основы туризмоведения. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1980. - 117 с.
Мироненко Н. С., Твердохлебов И. Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 208 с.
Огородников Б.И. С компасом и картой по ступеням ГТО. М., 1973.
Остапец А.А. Туризм в профтехучилище. М., 1981.
Попчиковский В.Ю. Организация и проведение туристских походов. - М.: Профиздат, 1987. - 224 с.
Потресов А.С. Спутник юного туриста. М., 1967.
Спутник туриста / А.В. Бирюков, К.И. Вахлис, Б.Е. Владимирский и др.; сост. К. И. Вахлис. - К.: Здоровя, 1983. - 352 с.
Физическая культура: Практ. пособие / Б.И. Загорский, И.П. Залетаев, Ю.П. Пузырь и др. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1989. - 383 с.
Українська географічна енциклопедія. В 4-х книгах. - К., 1996-1998.
>


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.