Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Полтекономя, як наука та її звязок з ншими науками

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 30.3.2014. Сдан: 2011. Страниц: 44. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):





ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………4
Розділ 1. Предмет політичної економії ..………………………………………
Розділ 2. Методи політичної економії …………………………………………
Розділ 3. Функції політичної економії …………………………………………
Розділ 4. Роль політичної економії в сучасному світі та її звязок з іншими науками . Необхідність політекономічних досліджень в Україні на сучасному етапі розвитку …………………………………………………………………...
Висновки…………………………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………….


Вступ
Тема курсової роботи є досить актуальною в сучасних умовах, адже суспільні реалії суспільного життя, для якого характерні тенденція гуманізації, соціалізації, інтелектуалізації та глобалізації, породжують потребу в розвитку економічного знання, всебічному осягненні економічних процесів як невідємної складової людської життєдіяльності.
Політекономія як наука теоретична - це система наукових знань, яка дає цілісне уявлення про закони та суттєві звязки в реальній економічній діяльності. Тому зрозуміло, чому потрібно досліджувати і покращувати методи дослідження політекономії.
Політична економія формує логічні поняття, категорії, які відображають у узагальненому вигляді умови економічного життя людей та досліджують важливі причинні зв’язки та взаємозалежності, які розкривають характер виробничих відносин, тобто вивчає закони розвитку суспільства.
Кожна наука має свій предмет вивчення. Що ж вивчає політекономія?
Термін „політична економія” зявився в 1615 р. (від грецького „politicos” - державний, суспільний, та „oiconomia”, який означає „мистецтво державного управління господарством”). З того часу минуло майже пять століть розвитку цієї науки, яка наприкінці XIX ст. доповнилася ще однією ланкою економічної теорії - економікc. За цей період виникли і розвинулися кілька напрямів цих двох наукових дисциплін, десятки шкіл і течій. Поява кожного з них, їх історія в кінцевому підсумку відображають історію розвитку капіталістичного способу виробництва, його внутрішні суперечності, світогляд певних класів, соціальних прошарків, ступінь опанування науковцем методології пізнання економічних явищ і процесів. У цьому звязку слушною є думка П.Самуельсона про те, що „кожній науці властива певна субєктивність”.
В сучасних умовах об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка - це суспільне виробництво.
Але політекономія вивчає не все виробництво. Технічні його аспекти вивчають інші технічні науки.
Таким чином, предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. Саме цим політекономія відрізняється від "економіксу" - найбільш поширеного курсу з економічної теорії на Заході, предмет якого відомий американський економіст П.Самуельсон, автор популярного підручника “Економіка”, визначає так: «Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх до споживання». Тобто, політекономія повинна дати відповідь на три основоположні питання:
1.Що потрібно виробляти і в якій кількості?
2.Як, за допомогою яких ресурсів і технологій будуть вироблятися необхідні товари?
З.Для кого призначаються товари, що виробляються ?
Метою даної роботи було краще зрозуміти поняття предмету політекономії та оволодіти основними методами і функціями даної науки, з’ясувати наукове достоїнство різних шкіл та напрямів науки політекономії, їх дійсного внеску до світової скарбниці економічного вчення, визначити сучасний стан політичної економії. Це дасть змогу краще освоїти економічні знання та набути певних практичних навичок аналізу та синтезу в подальшій роботі.
Для виконання вищевказаної мети нам потрібно дослідити : предмет, методи, функції та роль політичної економії в сучасному світі.


Розділ 1. Предмет політичної економії


Визначення предмета політичної економії. Політична економія поряд із правоведенням, історією, соціологією та іншими науками належить до системи суспільних наук, кожна з яких виділяє з багатогранної сукупності суспільних відносин їх відповідні вид чи групу, котрим властиві певні закономірності. Політична економія вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва (економіки).
Суспільство - це найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності. Воно створює і розвиває матеріальну і духовну культуру, систему інших соціальних цінностей. Усі сторони суспільного життя пов’язані між собою, але таким чином, що його основою є економічне життя, тобто виробництво матеріальних благ і послуг для задоволення різноманітних потреб людей. Щоб жити, людині потрібна їжа, одяг, житло і безліч інших матеріальних благ та послуг. Необхідні засоби до існування вона повинна виробляти: сіяти зерно, добувати вугілля, плавити сталь, робити машини, випікати хліб, друкувати газети.
Об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка - це суспільне виробництво.
Назва “економіка” виникла з поєднання двох слів грецького походження “ойкос” - будинок, господарство і “номос” - закон. Уперше цей термін застосував Арістотель (ІІІ ст. до н. е.). Багатоаспектність змісту економіки зумовлює різноманітність напрямів і сфер вивчення економічного життя суспільства: домогосподарство, підприємство, галузь, економіка країни в цілому, світове господарство, економічні відносини, економічні відносини у взаємозв’язку з продуктивними силами і т. д. Сьогодні економіку суспільства вивчають понад 50 окремих економічних наук, у тому числі політична економія, економікс, макроекономіка, мікроекономіка, історія економічних учень.
Кожна з нині існуючих економічних дисциплін має свій предмет дослідження, на якому вона спеціалізується. Так, предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки, а предметом мікроекономіки є вивчення поведінки окремих економічних одиниць, таких як домогосподарство, підприємство, ціна, доходи підприємства тощо.
Політична економія також має свій предмет. При цьому слід пам’ятати, що слово “політея” в перекладі з грецької означає суспільний устрій. Назву науки “політична економія” запропонував відомий представник теоретичної школи меркантилізму у Франції Антуан Монкретьєн де Ваттевіль у книзі “Закони суспільного господарства (Трактат з політичної економії)”. Використаний ним термін “політична економія” згодом став назвою цілої науки.
При виробництві матеріальних благ люди взаємодіють з природою, використовуючи різноманітні засоби виробництва (машини, споруди, будівлі тощо), які в поєднанні з людьми, що приводять їх у дію, виступають як продуктивні сили суспільства.
У процесі виробництва люди створюють блага не ізольовано один від одного, а об’єднуючись певним чином, спілкуючись один з одним і взаємодіючи. Отже, в процесі виробництва люди вступають у відносини не тільки з природою, але й між собою, тобто вступають в економічні відносини.
Люди як носії економічних відносин водночас є носіями системи інших суспільних відносин: політичних, національних, сімейних, ідеологічних, з якими економічні відносини теж пов’язані і взаємодіють. Політична економія досліджує економічні відносини обов’язково в їх зв’язку і взаємодії з іншими суспільними відносинами та інститутами.
Таким чином, предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. Вивчаючи тему, слід звернути увагу на те, що в економічній теоретичній науці зустрічаються певні розбіжності в трактуванні предмета політичної економії. Так, А.Сміт уважав, що предметом цієї науки є вивчення природи та причин багатства народів, про що свідчить назва його класичної праці “Дослідження про природу та причину багатства народів”.
Видатний український політеконом М. І. Туган-Барановський писав, що сучасну політичну економію можна визначити як науку про суспільні відносини людей у межах їх господарської діяльності, яка удосконалюється в середовищі історично вільного мінового господарства, що розвивається.У відомому вітчизняному підручнику з економічної теорії «Основи економічної теорії: політекономічний аспект»визначається, що предметом політекономії є “…вивчення економічних виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства”.
Існують також інші трактування предмета політичної економії. Вони зумовлені тим, що ця наука розвивається та диференціюється на різні політекономічні школи та напрями.
Закони і категорії політичної економії. Досліджуючи предмет вивчення, політекономія робить відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується великий понятійний апарат. У системі понять важливе значення мають такі: економічна категорія, економічний закон, економічний принцип.
Економічна категорія - це наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.
Сутність економічної категорії визначається такими критеріями:
- відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної системи (елементу, ланки) економічних відносин людей;
- має об’єктивний характер, оскільки відбиває об’єктивну дійсність;
- має історичний характер, оскільки значна частина категорій політичної економії на певному етапі розвитку суспільного виробництва відмирає.
У курсі політичної економії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, заробітна плата та багато інших.
В економіці діє низка економічних законів.
Економічний закон виявляє суттєві, стійки і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу.
Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами:
- усезагальні закони, які властиві будь-якому типу економічної системи. Вони виражають напрями поступального розвитку суспільного виробництва, об’єктивні основи зростання його ефективності, розвитку відносин власності тощо;
- особливі економічні закони, що виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічних систем. До них належать насамперед закони товарного виробництва і ринку;
- специфічні економічні закони, які діють лише в умовах певного економічного ладу, наприклад капіталістичного чи соціалістичного.
У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.
Таким чином, економічні закони є складовою предмета політичної економії. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, тобто суспільне виробництво, політична економія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів (родючих земель, корисних копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.
З іншого боку, як зазначалось, економічні відносини людей нерозривно пов’язані з політичними, соціальними та іншими відносинами і соціальними інститутами. Наука досліджує вплив цих відносин на економічні процеси.
Виходячи зі сказаного, можна сформулювати предмет науки так: політична економія вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.
Зародження економічної думки.
Економісти-теоретики дотримуються різних поглядів щодо її виникнення та становлення. Й. Шумпетер стверджував, що історія економічного аналізу зародилася в Давній Греції, а як сучасна йому економічна наука виникла в інтервалі між серединою XVII і кінцем XVIII ст. К. Маркс доводив, що політична економія як самостійна наука зявилася в мануфактурний період (середина ХVII ст.). На думку англійського вченого М. Блауга економічна теорія як самостійна наукова дисципліна до ХVII ст. не існувала.
Слід чітко розмежовувати зародження економічної теорії як науки, період її становлення та розвитку. "Як усяка дитина, - зазначав з цього приводу Пол Самуельсон, - політична економія почала формуватися задовго до її народження". Її зародження починається у працях давньогрецьких мислителів - Ксенофонта , Платона, Арістотеля.
Економічні ідеї дістали відображення в єгипетських папірусах, збірках законів вавилонського царя Хаммурапі, давньоіндійських ведах. У Китаї поширилося конфуціанство, економічні погляди якого виклав Менцзи (372-329 до н.е.), який захищав селянське землеволодіння.
Мислителі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму намагалися визначити принципи й методи організації управління господарством рабовласників. Вчення про його організацію називали економією, а вчення про управління державою - політикою. Наприклад, Ксенофонт (430-355 до н.е.) у своїй праці "Економікос" визначав економію як науку про збагачення господарства. Він високо оцінював гроші як концентроване багатство і засіб обігу.
Філософ Платон (427- 347 до н.е.) у своїх творах висунув концепцію про ідеальну державу, в якій існує єдність інтересів усіх станів.
Вершиною економічної думки Стародавньої Греції були твори Арістотеля (384 - 322 до н.е.). Своє економічне вчення він розвивав виходячи з передумови, що рабство є природним явищем і завжди має бути основою суспільного виробництва.
Оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це досконаліше, ніж інші античні мислителі. Він розрізняв простий товарообіг та обіг грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він вказав на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару. За грошима Аріс........


Список використаної літератури
1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / Редкол.: … С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: видавничий центр “Академія”, 2002.
2. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. -К.: Основи, 1994.
3. Основи економічної теорії / За ред. Проф. С.В.Мочерного. - К.: Видавничий центр”Академія”, 1999.
4. Основи економічної теорії. Підручник у 2-х томах / За ред. Ю.В. Ніколенка - К.: Либідь, 1998.
5. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Беляєв та ін. ; За ред. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508с.
6. Панчишин С.М. Політична економія: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. - 616с.
7. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка / За ред. З. Ватаманюка та С.Панчишина - Львів: Інтереко, 1998.
8. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К .: Атіка, 2001.
9. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. - К.: Наукова думка, 1994.
10. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження.- Львів: Світ, 2001. - 416с.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Е 45 В.Д. Базилевича . - К .: Знання, 2006. - 631с.
12. Сухарський В.С. Економічний словник-довідник.- Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2002. - 328с.
13. Івахненко В.М. “Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни”. - К.: КНЕУ, 2000.
14. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. - К.: Товариство “Знання”, 2001.
15. Ізмайлова К.В. “Фінансовий аналіз”: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.