Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛННЯЯКСТЮ НА ВАТ «КАМЯНСЬКИЙ МАШИНОБУДВНИЙ ЗАВОД»

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 3.4.2014. Сдан: 2011. Страниц: 103. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління якістю продукції…..6
1.1. Якість продукції як обєкт управління………………………………………..6
1.2. Загальні положення системного підходу до управління якістю……………16
1.3. Вітчизняний та закордонний досвід управління якістю……………….........27

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВАТ «Кам’янський машинобудівний завод»…………………………….40
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства………………….40
2.2. Аналіз контролю якості продукції на підприємстві…………………………..51
2.3. Оцінка рівня управління якістю продукції на підприємстві………………..60

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ЯКІСТЮ НА ВАТ «Кам’янський машинобудівний завод»………64
3.1. Перспективи підвищення якості продукції на підприємстві..………………64
3.2. Рекомендації щодо впровадження на підприємстві комплексної системи
управління якістю……………………………………………………………...75
3.3. Організація обліку витрат на забезпечення якості продукції
на підприємстві………………………………………………………………..80
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ…………………………………………………….92
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………..97
Список використаних джерел 99





Вступ

Актуальність теми. Одним із найважливіших чинників зростання ефективності виробництва є поліпшення якості продукції, що випускається, або послуги, що надається. Підвищення якості продукції, що випускається, розцінюється нині, як вирішальна умова її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Конкурентоспроможність продукції багато в чому визначає престиж країни і є вирішальним чинником збільшення її національного багатства. Якість продукції належить до найважливіших критеріїв функціонування підприємства в умовах відносно насиченого ринку і переважаючої нецінової конкуренції. Підвищення технічного рівня і якості продукції визначає темпи науково-технічного прогресу і зростання ефективності виробництва в цілому, чинить істотний вплив на інтенсифікацію економіки, конкурентоспроможність вітчизняних товарів і життєвий рівень населення країни.
Дослідження удосконалення системи управління якістю продукції на підприємстві знайшли своє відображення у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців: І. Ансоффа, Л. Водачека, З. Ш. Гайлера, А. В. Гличева, Д. Джурана, Л. В. Дікань, Ю. Б. Іванова, Д. С. Димеденко, В. Є. Ластовецікого, Л. А. Матвєєва, В. Ю. Огвоздіна, Г. С. Одінцової, В. В. Окрепілова, В. С. Пономаренка, О. І. Пушкаря, В. М. Соколенко, С. А. Стукова, А. Субето, А. Фейгенбаума, З.Ю. Хамдамова, Д. Харрінгтона, А. Яругової та ін.
Зростання технічного рівня якості продукції, що випускається, є нині найбільш характерною рисою роботи підприємств в промислово розвинених країнах. В умовах переважаючої нецінової конкуренції і насиченого ринку саме висока якість продукції служить головним чинником успіху. Якість продукції відноситься до найважливіших критеріїв діяльності будь-якого підприємства. Саме підвищення якості продукції визначає міру виживання підприємства в умовах ринку, темпи науково-технічного прогресу, зростання ефективності виробництва, економію усіх видів ресурсів, які використовуються на підприємствах народного господарства.
Збільшення виробництва високоякісних виробів вітчизняними підприємствами зрештою повинно призвести до інтенсифікації економіки, зростання життєвого рівня населення, підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на внутрішньому і світовому ринках. Сучасним підприємствам необхідно навчитися ефективніше використовувати економічні, організаційні і правові важелі дії на процес формування, забезпечення і підтримки необхідного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу товару.
Об’єктом дослідження виступає ВАТ «Кам’янський машинобудівний завод».
Предметом дослідження - є система заходів щодо підвищення рівня якості виготовлення продукції.
Мета та завдання дослідження. Метою дипломної роботи є теоретичне дослідження та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління процесом удосконалення якості продукції на виробничому підприємстві.
Для досягнення вказаної мети у дипломній роботі вирішено наступні завдання:
- визначені теоретичні аспекти управління якістю продукції;
- проаналізовані системи управління якістю продукції на підприємстві;
- виконані дослідження у сфері стандартизації та сертифікації продукції;
- проведено аналіз системи управління якістю на ВАТ «Кам’янський машинобудівний завод»;
- визначено шляхи удосконалення системи управління якістю на підприємстві та зроблено їх обґрунтування.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері управління витратами на удосконалення якості. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних методів наукового дослідження: теоретичного узагальнення та порівняння; метод статистичного аналізу; метод аналізу та синтезу та інші.
Практичне значення отриманих результатів. В дипломній роботі зроблена оцінка ефективності управління якістю продукції на підприємстві, зроблені та запропоновані основні напрямки вдосконалення управління якістю ВАТ «Кам’янський машинобудівний завод», які мають певне практичне значення як для даного підприємства, так і для побічних підприємств галузі.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел із 57 найменувань. Загальний обсяг роботи складає 93 сторінки.



РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління якістю продукції

1.1. Якість продукції як об’єкт управління

Проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, зокрема: економічного, соціального та екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та ін. У одному з перших підручників з наукових основ управління виробництвом підкреслювалося, що управління в широкому значенні слова є цілеспрямованою координацією громадського відтворення. Причому в цій координації необхідно розрізняти управління машинами, механізмами і процесами. Крім того, в суспільстві відбувається управління людьми, які як головна творча сила суспільства, пізнають і використовують закони природи і суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальної корисності. Тому управління було визначене як цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності в процесі виробництва [46, с. 3 - 5].
Великий енциклопедичний словник трактує управління як елемент, функцію організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей [16, с. 13 - 19]. Соціальне управління визначається як дія на суспільство з метою його впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.
Нині в різних інформаційних джерелах знаходяться різноманітні визначення терміну «управління», тобто управління - це досить поширене, але не стандартизоване в загальному сенсі поняття. Так, наприклад, В. В. Окрепілов визначає управління двояко: як процес ціленаплавлення і як діяльність на досягненню поставленої мети [80, с. 14 - 19]. Проте, на нашу думку, це трактування управління дещо вузьке.
Значна увага розкриттю змісту управління приділена в працях Е. М. Короткова. Зокрема, в роботі «Концепція менеджменту», виявляючи потребу в управлінні, він відмічає, що «усе життя людини - це нескінченний ланцюжок його діяльності, яка різноманітна і різноманітна» [50, с. 18 - 22]. Побудована вченим класифікаційна схема діяльності людини (рис. 1.1) дозволила визначити необхідність її організації.


Рис. 1.1. Визначення і концепції управління
Для цього, у свою чергу, потрібно передбачати результат діяльності, оцінити дії з цього результату і бути зацікавленим в ньому. Управління, за визначенням вченого, - це вид діяльності людини, що виник, виділився і відокремився в процесі розвитку спільної праці, його розподілу і кооперації, це обєктивна потреба будь-якої діяльності людини [50, с. 20 - 24]. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про те, що управління - це «специфічний вид діяльності людини, яка виникла як потреба і необхідна умова досягнення результату в індивідуальній і тим більше в спільній діяльності» [50, с. 23 - 29].
Запропонований підхід дозволяє виділити основні складові процесу управління [50, с. 14 - 19], що включають: процес перетворення мети в узгоджену діяльність; функціонування системи управління, взаємодію ланок; розробку управлінських рішень; діяльність менеджера в часі і просторі; послідовність дій, що становлять управління (дія); процес формування дії; рішення проблем розвитку підприємства. Необхідно відмітити, що іноді паралельно, іноді перетинаючись, а іноді і як єдине ціле разом з поняттям «управління», з розвитком теорії і практики управління розвивалися і продовжують розвиватися поняття «Управління якістю», а також теорія і практика управління якістю. Причому приблизно до кінця 1980-х років йшлося в основному про термін «управління якістю продукції». Ще в 1979 році А. В. Гличев, М. І. Круглов, І. Д. Крижанівський, О. Г. Лосицький визначили управління якістю продукції як «постійний, планомірний, цілеспрямований процес дії на усіх рівнях на чинники і умови, що забезпечує створення продукції оптимальної якості і повноцінне її використання» [30, с. 28 - 32]. Це ж визначення приводить Т. В. Корнєєва [48, с. 28 - 34]. Економічний словник «Якість продукції» трактує цей термін таким чином: «Управління якістю продукції - процес керівництва діяльністю колективів підприємств і організацій по досягненню і підтримці динамічної збалансованості властивостей продукції з потребою в цих властивостях на користь її якнайповнішого задоволення» [111, с. 37 - 42].
У 1998 році А.В. Гличев в роботі «Основи управління якістю продукції» дає вже дещо інше визначення «Управління якістю продукції - це підготовка і внесення до плану за якістю, нормативну, технічну документацію значень показників якості знову освоюваної або модернізованої продукції або зміну показників якості продукції, що випускається, а також виконання необхідних робіт щодо досягнення і підтримці цих значень показників» [28, с. 99 - 102]. Відповідно до приведених визначень складена схема процесу управління якістю (рис. 1.2) [30, с. 28 - 34].



Рис. 1.2. Зміст процесу управління якістю продукції

Таким чином, управління якістю продукції є процесом, що включає виявлення характеру і об’єму потреб в продукції, оцінку фактичного рівня її якості, розробку, вибір і реалізацію заходів щодо забезпечення запланованого рівня якості продукції. До кінця 1980-х років стало ясно, що говорити лише про управління якістю продукції - означає мати на увазі десяту долю з усього різноманіття об’єктів, про управління якістю яких необхідно вести мову в сучасних умовах. У зв’язку з цим поняття «Управління якістю» було стандартизоване. Міжнародний стандарт ISO 8402 визначив управління якістю як «методи і види діяльності оперативного характеру, використовувані для задоволення вимог до якості» [71, с. 185 - 189]. Проте, на нашу думку, і це визначення не відбиває реальної суті управління якістю. Після його прочитання виникає закономірне питання: чому управління якістю включає тільки оперативні заходи і не зачіпає стратегічні аспекти? Вказуючи на оперативний характер заходів, автори стандарту підкреслюють, що це ті методи і дії, які реалізуються в поточному відрізку часу, при цьому не визначається допустима тривалість цього відрізку. Фактично виходить, що дії, що виходять за його межі, не можуть бути віднесені до управління якістю. А це, на наш погляд, в корені не вірно.
Безумовно, в діяльності по управлінню якістю є дії, які можуть і повинні виконуватися саме в оперативному порядку (наприклад, усунення виявлених в ході конкретної технологічної операції невідповідностей). Але в той же час управління якістю обовязково повинно включати стратегічні аспекти, без розробки яких неможлива і оперативна діяльність. В сучасних умовах, на нашу думку, управління якістю є певною стратегією і тактикою не лише виживання, але і подальшого процвітання суспільства в цілому, конкретних організацій і кожної людини. При цьому усі терміни і підходи до управління, приведені вище, повністю відносяться і до управління якістю.
Управління якістю також виникло як об’єктивна потреба людства, спочатку у висококласному продукті і технологіях, у висококваліфікованому персоналі, а потім як потреба в гідній якості життя. Проте, багато фахівців з управління практично ігнорують у своїх працях проблеми управління якістю. Багато в чому таке положення пояснюється тим, що місце і роль управління якістю в загальній системі управління далеко не очевидні як для фахівців у сфері управління, так і для вчених, що займаються проблемами якості. Єдине, з чим згодні багато вітчизняних фахівців, так це те, що на часі джерелом управління в цілому і управління якістю зокрема являється система Ф. Тейлора. Дійсно, саме «батько наукового управління» звернув пильну увагу на необхідність обліку варіабельної виробничого процесу, оцінив важливість її контролю і, по можливості, усунення. Система Тейлора включала поняття верхнього і нижнього меж якості, поля допуску, вводила такі вимірювальні інструменти, як шаблони і калібри, а також обґрунтовувала необхідність незалежної посади інспектора за якістю, систему штрафів для «бракоробів», форми і методи дії на якість продукції. З часом уявлення про управління якістю включали усі нові і нові елементи, вимагали посилення інтеграції діяльності різних служб і підрозділів організації. З’являється і розвивається поняття TQM - загальне управління якістю. В той же час управління починає розділятися на функціональні складові, а в теоретичному плані воно з’являється як управління за цілями. Основна ідея цієї концепції полягає в структуризації і розгортанні цілей, а потім проектуванні системи організації і мотивації досягнення цих цілей.
Під управлінням якістю розуміють дію на виробничий процес з метою забезпечення необхідної якості продукції. Таке розуміння управління включає три елементи: суб’єкт управління (хто впливає), об’єкт управління (на що спрямована дія) і сам процес дії. Визначивши обєкт управління (виробничий процес), зупинимося на самому процесі дії - на «механізмі», «технології» управлінні якістю. Як і будь-який процес управління, управління якістю здійснюється шляхом реалізації управлінських функцій. Для побудови концепції управління якістю особливе значення має процесний підхід до управління - як один з підходів, що розглядаються в теорії менеджменту. Такий підхід дозволяє організувати і представити управління якістю як безперервний ланцюг логічно взаємозвязаних функцій, що впливають на виробництво метою забезпечення якості. Визначивши склад функцій, можна сформулювати концепцію і побудувати наочну концептуальну модель управління якістю, а потім, відповідно до неї, викласти методи виконання кожної функції (методологію управління якістю).
При використанні процесного підходу в управлінні підприємстві застосовуються наступні функції: поєднання угод, ухвалення рішень, планування, організація, мотивація, підбір персоналу, розпорядження, контроль, комунікація (інформація), дослідження, оцінка, координація та ін. За аналогією з цими функціями, процес управління якістю логічно почати з взаємодії із зовнішнім середовищем, в першу чергу, із замовниками і ринками збуту, внаслідок чого постачальник визначає необхідні властивості і характеристики (якість) своєї продукції. Виходячи з цих вимог, постачальник аналізує свої технологічні можливості і визначає політику у сфері якості, а також вимоги до своїх субпідрядників - постачальників матеріалів і комплектуючих елементів. На основі цієї політики здійснюється планування якості. У рамках загальної організації робіт на підприємстві організовується робота щодо досягнення необхідної якості в процесі виробництва продукції з виділенням необхідних ресурсів, здійснюється підготовка і мотивація, персоналу. Далі, безпосередньо при управлінні процесом виробництва, здійснюється контроль якості продукції і аналізується отримана інформація. За результатами аналізу отриманої інформації розробляють відповідні заходи і керівництво підприємства приймає необхідні рішення.
Завершальний етап в управлінні якістю - реалізація заходів. Як правило, ці заходи спрямовані на усунення виявлених відступів від намічених властивостей і характеристик продукції і поліпшення виробничого процесу. Але, окрім цього, вони можуть бути спрямовані на коригування раніше прийнятих планів, зміну організації робіт, поліпшення підготовки і підвищення мотивації персоналу, а також на вибір інших, більш кваліфікованих постачальників матеріалів і комплектуючих виробів. Після реалізації заходів продукція може поставлятися замовникові або на ринок, і циклом управління якістю закінчується виконанням тієї ж функції, з якою він починався, - взаємодія із зовнішнім середовищем. Після цього постачальник отримує інформацію з ринку або від замовника про якість поставленої продукції.
Звичайно, це - схема, принцип управління. У житті від прийняття замовлення і до його виконання реалізується не один описаний вище цикл управління. Якщо вдуматися, то такі цикли багаторазово реалізуються на кожному етапі створення продукції: в процесі розробки, виробництва, випробувань, монтажу і введення в експлуатацію. При цьому кожного разу виконуються одні і ті ж відмічені тут функції, які при послідовній реалізації і складають, на наш погляд, процес управління якістю.
Таким чином, концепція управління якістю може бути сформульована таким чином. Управління якістю є безперервним процесом дії на виробництво шляхом послідовної реалізації логічно взаємозвязаних функцій з метою забезпечення якості. До складу цих функцій входять: взаємодія із зовнішнім середовищем, політика і планування якості, навчання і мотивація персоналу, організація роботи за якістю, контроль якості, інформація про якість, розробка заходів, ухвалення рішень і реалізація заходів.
Сучасне управління якістю виходить з положення, що діяльність з управління якістю не може бути ефективною після того, як продукція вироблена; ця діяльність повинна здійснюватися в ході виробництва продукції. Важлива також діяльність по забезпеченню якості, яка передує процесу виробництва. Якість визначається дією багатьох випадкових, місцевих і субєктивних чинників. Для запобігання впливу цих чинників на рівень якості потрібна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розрізнені і епізодичні зусилля, а сукупність заходів постійної дії на процес створення продукту з метою підтримки відповідного рівня якості.
Управління якістю неминуче оперує поняттями: система, середовище, мета, програма та ін. Система, що управляє, створює і забезпечує менеджмент якості. У сучасній літературі і практиці використовуються наступні концепції менеджменту якості :
- система якості (Quality System);
- система менеджменту, заснована на управлінні якістю (Quality Driven Management System);
- загальне управління якістю (Total Quality Management);
- забезпечення якості (Quality Assurance);
- управління якістю (Quality Control);
- статистичний контроль якості (Statistical Quality Control);
- система забезпечення якості (Quality Assurance System);
- гарантія продукції (Product Assurance);
- загальний виробничий менеджмент (Total Manufacturing Management);
- передовий виробничий досвід (Good Manufacturing Practices);
- система управління виробничими ресурсами (Environmental Management System);
- загальний менеджмент якості у сфері охорони довкілля (Environmental TQM);
- загальне забезпечення виробництва (Total Manufacturing Assurance);
- інтегрований менеджмент процесів (Integrated Process Management);
- менеджмент в цілях поліпшення якості (Management for Quality Improvement);
- система впровадження безперервних поліпшень (Continuos Improvement Implementation System);
- повне перетворення якості (Total Quality Transformation);
- менеджмент системи якості (Quality System Management).
Існують також інші концепції менеджменту якості. Ми привели тільки невелику їх частину, але важливу для розуміння якості як обєкту управління. Перераховані концепції відбивають суть різних методів, використовуваних в методології TQM для вирішення різних проблем якості. TQM має величезне значення в управлінні сучасними фірмами. Система, що управляє, починається з керівництва вищої ланки. Саме керівництво вищої ланки повинно виходити із стратегії, що фірма здатна на більше в порівнянні з минулим. У організаційній структурі фірми можуть бути передбачені спеціальні підрозділи, що займаються координацією робіт з управління якістю. Розподіл спеціальних функцій управління якістю між підрозділами залежить від об’єму і характеру діяльності фірми. Для якості як обєкту менеджменту властиві усі складові частини менеджменту : планування, аналіз, контроль.
Сучасний менеджмент якості базується на результатах досліджень, виконаних великими зарубіжними корпораціями за програмами консультантів з управлінню якістю. Це досвід таких відомих фірм, як «Хьюлетт-паккард», та ін. В 1980-ті роки на політику цих і ряду інших фірм вплинули, У. Е. Демінга, А. В. Фейгенбаума, К. Ісикаві, Дж. розробки Ф. Б. Кросбі, М. Джурана. Основою діяльності провідних фірм стали наступні напрями поліпшення роботи:
- зацікавленість керівництва вищої ланки;
- утворення радого з поліпшення якості роботи;
- залучення усього керівного складу до процесу поліпшення роботи;
- забезпечення колективної участі;
- забезпечення індивідуальної участі;
- створення груп по вдосконаленню систем (груп регулювання процесів);
- повніше залучення постачальників;
- забезпечення якості функціонування систем управління;
- розробка і реалізація короткострокових планів і довгострокової стратегії поліпшення роботи;
- створення системи визнання заслуг.
Особливо слід зазначити такий напрям, як забезпечення якості функціонування систем управління. Консультанти по управлінню якістю звернули увагу, що служби з управління якістю і надійністю направили зусилля і ресурси на виявлення проблем і виправлення помилок. В результаті сформувалася система управління на основі відхилень. Ця система реагувала на помилки і недооцінювала роль профілактичних заходів, а також роль підрозділів, не повязаних з процесом виробництва. Був зроблений висновок, що забезпечення якості залежить від систем управління, регулюючих виробничо-господарську діяльність фірм.
Фірми, що функціонують в ринковій економіці, формулюють політику у сфері якості так, щоб вона торкалася діяльності кожного працівника, а не тільки якості запропонованих виробів або послуг. У політиці чітко визначаються рівні стандартів якості роботи для конкретної фірми і аспекти системи забезпечення якості. При цьому продукція заданої якості має бути поставлена споживачеві в задані терміни, в заданих обємах і за прийнятну ціну. Сьогодні в управлінні якістю важливе значення має сертифікована система менеджменту якості, що є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції. Сертифікат на систему якості дозволяє фірмі зберегти конкурентні переваги на ринку.

1.2. Загальні положення системного підходу до управління якістю

Поняття «система» та «системний підхід» у сучасному світі використовуються досить широко в різних галузях знань і діяльності, хоча до теперішнього часу відсутнє строге, загальноприйняте визначення системи. Це, на наш погляд, пояснюється надзвичайною складністю цього поняття, для якого важко підібрати адекватне формулювання. Система (грець. Syst?ma - складене з частин, зєднання) трактується філософією як сукупність елементів, що знаходяться в стосунках і звязках між собою і що утворюють певну цілісність, єдність. Але це визначення не має обмежень, оскільки причинно-наслідковими звязками охоплені практично усі обєкти світу. Отже, під поняття «система» підходить надзвичайно широкий круг явищ : від всесвіту до предметів ужитку. З цієї причини численні дефініції не знайшли підтримки у наукової громадськості і до теперішнього часу відсутнє загальноприйняте формулювання. При цьому формально користуються широким трактуванням терміну, а конкретизують поняття через перерахування його властивостей.
Система часто визначається як сукупність взаємозвязаних елементів, обєднаних в єдине ціле завдяки тому, що її властивості не зводяться до властивостей складових її елементів [49, с. 69 - 72]. Основними рисами системи є: наявність різноманітних елементів, серед яких обов’язковими є системоутворюючі, зв’язки та взаємодії елементів, цілісність їх сукупності (зовнішнє і внутрішнє середовище), поєднання і відповідність властивостей елементів і їх сукупності в цілому. Системі властиво властивість розвиватися, адаптуватися до нових умов шляхом створення нових звязків, елементів зі своїми локальними цілями і засобами їх досягнення. Розкриваючи суть системного підходу, зазвичай мають на увазі, що йдеться не просто про набір процедур, операцій і прийомів, а про сукупність (системі) принципів, які визначають загальну мету і стратегію теоретичної і практичної діяльності. Системний підхід нині є найбільш важливим і продуктивним при дослідженні різних соціально-економічних явищ, у тому числі управління.
Системний підхід до управління базується на сукупності принципів, які за своєю суттю відбивають його зміст і особливості: цілісності, сумісності елементів цілої, функціонально-структурної будови цілого, розвитку, лабілізації функцій, поліфункціональності, ітеративності, імовірнісних оцінок, варіантності [90, с. 72 - 75]. Системний підхід до управління якістю нині передбачає функціонування системи якості, спрямоване на реалізацію політики у сфері якості за допомогою здійснення основних управлінських функцій на різних стадіях життєвого циклу обєкту управління в цій системі. Найважливішою складовою цього підходу є стійкість функціонування системи управління якістю. Стійкість - це узагальнене поняття, яке складається з великої групи чинників, безпосередньо на неї що впливають. Втрата стійкості в загальному випадку може статися із-за зміни параметрів системи (в ході біфуркації), із-за наявності не передбачених при створенні системи дій зовнішнього середовища або із-за порушення звязків в системі, коли змінюється її структура.
Необхідність формування системного підходу до управління якістю була фактично усвідомлена до середини 60-х років нашого століття, коли все виразніше стало відчуватися, що сам по собі контроль якості навіть при всілякому його посиленні, розширенні масштабів, збільшенні числа обєктів і учасників не може істотним чином змінити стан справ в кращу сторону. Посилення контролю не могло дати відповіді на питання про те, як зважати на думку можливих споживачів, характер їх запитів; які вимоги до якості предявляються технічним і соціальним прогресом; що повинні робити для поліпшення якості і своєчасного оновлення продукції окремі підрозділи підприємств. А саме ці питання все частіше виникали перед тими, хто займався якістю.
Саме у цей період починає реалізуватися найважливіша, на нашу думку, тенденція, повязана із становленням і усе більш широким використанням системного підходу до управління якістю. Системний підхід обумовлює створення на кожному підприємстві гнучкої системи менеджменту, яка включає певний склад підсистем. Використовуючи ту, що склалася у вітчизняній теорії і практиці управління термінологію, серед таких підсистем можна виділити, наприклад підсистему загального лінійного менеджменту, цільові, комплексні функціональні і забезпечуючі підсистеми. При цьому різні учені, що займаються проблемами менеджменту, пропонують своє бачення їх змісту. На наш погляд, якнайповніше склад приведених підсистем характеризує В. М. Мішин. Зокрема, їм запропонований один з варіантів моделі системи менеджменту промислового підприємства, представлений на рис. 1.3.





Рис. 1.3. Структурна функціонально-цільова модель системи менеджменту підприємства
Моделі, до комплексних функціональних підсистем слід віднести:
- по-перше, виробничу підсистему, в якій реалізуються такі функції, як організація основного, забезпечуючого і обслуговуючого виробництва, оперативне управління виробництвом;
- по-друге, технічну підсистему, пов’язану з організацією робіт з уніфікації і стандартизації, організацією технічної підготовки виробництва, технологічних процесів, організацією метрологічного забезпечення, технічним контролем, випробуванням і сертифікацією продукції;
- по-третє, економічну підсистему, повязану з реалізацією таких функцій, як довгострокове, середньострокове і оперативне техніко-економічне і соціальне планування, організація праці, заробітної плати і фінансової діяльності, облік і економічний аналіз;
- по-четверте, зовнішньоекономічну систему, яка включає матеріально-технічне постачання, збут, організацію і забезпечення зовнішньоекономічних звязків;
- по-пяте, підсистему капітального будівництва;
- по-шосте, підсистему, що характеризує кадрову і творчу діяльність колективу.
Згідно наведеної вище моделі, до цільових підсистем відносяться такі, як якість; виконання постачань продукції, послуг і плану виробництва; регулювання витрат і ресурсів; розвиток виробництва; вдосконалення менеджменту; соціальний розвиток колективу; охорона довкілля. І, нарешті, до забезпечуючих підсистем в системі менеджменту підприємства відносяться підсистеми, повязані з оснащенням усіх перерахованих підсистем технічними засобами, оргтехнікою, а також з нормативним, правовим і інформаційним забезпеченням. Основним призначенням підсистеми загального лінійного менеджменту є раціональна координація функціонування усіх підсистем у рамках загальної системи менеджменту для досягнення цілей, що стоять перед підприємством. Ця модель не є безперечною, вона має і свої обмеження. Але цей варіант цікавий тим, що чітко визначає місце системи управління якістю в загальній системі управління підприємством. Це дозволяє сформулювати суть системного підходу до управління якістю.
Зміст системного підходу до управління якістю полягає в тому, що у рамках системи менеджменту підприємства необхідним є формування і наступне функціонування цільової підсистеми якості, самостійною системою, що являється, з усіма властивими нею властивостями. Її наявність в системі управління підприємством обумовлена тим, що цілі останньої у сфері якості і конкурентоспроможності продукції висуваються в число пріоритетних в його діяльності. Необхідність їх досягнення визначає в умовах ринку і конкуренції спрямованість усієї менеджерської діяльності на дослідження потреб, задоволення попиту на продукцію і запитів споживачів. Вимоги фіксуються в технічних умовах на продукцію, проте це не може бути достатньою гарантією того, що вони будуть задоволені, оскільки в процесі прийняття і реалізації рішень, повязаних з управлінням якістю, можуть виникнути відхилення від якісних параметрів, що задаються.
Найважливішим інструментом, за допомогою якого можливі відхилення можуть своєчасно запобігати, а ті, що виникли - оперативно усуватися в системі управління якістю. Їх функціонування спрямоване на реалізацію політики підприємства у сфері якості за допомогою здійснення основних управлінських функцій на всіх стадіях життєвого циклу обєкту управління в цій системі. Ця характеристика, на наш погляд, відповідає вимогам не лише системного, але і ситуаційного підходу до управління. Вона відбиває реалізацію функцій в системі управління якістю, що є вимогою процесного підходу до управління. Гнучкість системи управління якістю має на увазі ухвалення відповідних управлінських рішень в системі залежно від конкретної ситуації, а також здатність системи своєчасно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Це у свою чергу дозволяє:
- по-перше, інтегрувати роботи за якістю з усіма іншими напрямами виробничо-господарської діяльності, використовуючи різнохарактерні чинники, що впливають на якість;
- по-друге, застосовувати до робіт з якості такі техніко-економічні категорії, як ефективність, продуктивність, витрати та ін.
Наведена характеристика вимагає конкретизації таких понять, як «політика підприємства у сфері якості», а також «об’єкт» і «суб’єкт» управління в системі управління якістю. Політика підприємства у сфері якості є основними напрямами і чітко сформульованими цілями в цій сфері, є елементом загальної політики підприємства, розробляється і затверджується його вищим керівництвом.
Загальновідомо, що без мети немає системи. Система управління якістю повинна мати чітко сформульовані, ясні і конкретні цілі, що лежать в основі політики підприємства у сфері якості. Вони повинні формуватися виходячи з реально існуючої соціально-економічної ситуації і загальних стратегічних цілей підприємства на момент розробки політики з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників. Її реалізація обовязкова для усіх працівників цього підприємства, тому вона має бути визначеною, реальною і зрозумілою усім.
Політика у сфері якості може бути оформлена у вигляді спеціального документу, підписаного керівництвом, або як розділ основного документу системи якості. В ньому можуть бути включені:
- економічні та соціальні цілі підприємства;
- пріоритетні цілі підприємства по відношенню до якості здійснюваних процесів, продукції, що випускається;
- розподіл відповідальності і обовязків між керівниками і підрозділами підприємства у рамках системи управління якістю;
- принципи побудови системи управління якістю.
Безумовно, що головною метою політики підприємства у сфері якості має бути постійне задоволення запитів споживачів в продукті відповідного рівня якості. Цілі, що стоять перед системою управління якістю, мають бути спрямовані на поліпшення діяльності і результатів роботи підприємства з тим, щоб забезпечити ефективність його функціонування в майбутньому. На нашу думку, вони повинні формуватися по усіх стадіях життєвого циклу обєкту управління в системі управління якістю, знаходитися в одному ряду з іншими цілями підприємства, відбивати специфічні, характерні тільки для цього підприємства особливості виробництва, управління, структури системи управління якістю тощо.
Для того, щоб задовольнити вимоги споживачів, що постійно підвищуються, система управління якістю на підприємстві повинна створюватися і функціонувати на основі науково обґрунтованих принципів. Пріоритетним з них є функціонування системи управління якістю як органічній складовій частині усієї системи управління підприємством. Вона, безумовно, не може діяти окремо, без взаємозвязку, взаємодії з усіма іншими системами у рамках менеджменту підприємства. Окрім цього принципу при розгляді системного підходу до управління якістю можна керуватися рядом загальносистемних принципів, до яких відносяться наступні:
- цілеспрямованість, що реалізовується формуванням і функціонуванням відповідних підсистем для досягнення поставлених цілей;
- розподіл, що реалізовується діленням системи на підсистеми і елементи;
- ієрархічність, що реалізовується формуванням багаторівневої структури системи з урахуванням делегування повноважень на відповідний рівень управління;
- комплексність, що реалізовується взаємною увязкою усіх підсистем, елементів, стадій життєвого циклу обєктів управління, ієрархічних рівнів і усього комплексу організаційних, економі........

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амстронг , Котлер. Маркетинг: Загальний курс, 5- те видання.: Пер. З англ. Укр. Пос. - М: Видавничий дім „ Вільямс”, 2001. - 608с.
2. Балабанова Л. В. / Маркетинг: Підручник для студентів вищ. навч. закладів. - Донецьк. 2002. - 599с.
3. Боженко Л. І. // Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / Л. І. Боженко, О.Й. Гутта. - Л.: Афіша, 2003. - 172с
4. Бойчик І.М.,.Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних. Друге видання - К.: „Каравела” Львів: „новий світ”, 2003. - 298с.
5. Багиєв Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг: Підручник для Вузів- М: “Економіка”. 2004.- 703 c
6. Боков В.А., Гаяев В.И. Проблема «качество» // Стандарты и качество. - 1996. - № 8. - С. 49-51. Мазур И.И. Управление качеством / И.И. Мазур, В.Д. Шапиро. - М.: Высшая школа, 2003. - 334 с.
7. Вакуленко А.І. Управління якістю: навч. Метод. Пос. Для самостійного вивч. Дисц. / А.І. Вакуленко ; М-во освіти і науки Укр., Київський нац. Ун-т. Ім. В. Гетьмана. - Вид. 2-ге без. Змін.- К.: КНЕУ, 2006.- 167с.
8. ГаркавенкоС.С / Маркетинг: підручник для студентів вищ. навч. закладів.- К.: Лібра, 2002. - 708с.
9. Голубків Г.Л. Маркетингові дослідження: теорія, практика, методологія.- М: “Финпресс”. 1998.-416с.
10. Гриценко, А. П. Особливості формування системи управління агропромисловим виробництвом в регіоні на інноваційній основі / А.П. Гриценко. Економіка АПК. - Журнал, 2007 р. № 9. - с. 3-7.
11. Гриценко, А. П. Контроль якості продукції. Економіка АПК. - Журнал, 2002 р. № 1 - 118с.
12. Дикань В.Л., Лисьонкова Н.М. Сучасні системи управління якістю продукції // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. пр. - Xарків: УкрДАЗТ, 2005. - № 12. - С. 229-235.
13. Димиденко В.В. Інноваційні резерви підвищення якості продукції/ збірник наукових праць. Сер. Економічні науки / Черкаський державний технологічний ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Вип. 15. с. 276-279
14. ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення і словник. - На заміну ДСТУ 3230-95. - К.: Держстандарт України, 2001. - 28 с.
15. ДСТУ ISO 9001-2001. Системи управління якістю. Вимоги. - На заміну ДСТУ ISO 9001:95, ДСТУ ISO 9002:95, ДСТУ ISO 9003:95. - К.: Держстандарт України, 2001. - 23 с.
16. ДСТУ ІСО 9000-2001. Система управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. Чинний від 10.01.2001 р.
17. Економіка підприємства: підручник: В 2 - х т. / за ред. С.Ф. Покропивного. - К.: „Хвиля - Прес”, 2001.
18. Ефимов В.В. Потребительские ценности продукции // Стандарты и качество. - 2002. - № 5. - С. 68-69.
19. Жарков Ю. Реалізація державної політики у сфері управління якістю та технологічного управління // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2007. - №1. - С. 51-53.
20. Звіт про положення навчання з питань охорони праці.
21. Зорин Ю.В., Ярыгин В.Т. Управление безопасностью и сертификацией продукции в регионе // Стандарты и качество. - 1996. - № 8. - С. 44-48.
22. Зорин Ю.В., Ярыгин В.Т. Качество технологической документации при подготовке предприятий к сертификации. Стандарты и Качество. - 2004. 95с.
23. Исикава Каору. Японские методы управления качеством. - М.: Экономика, 1988. - 215 с.
24. Карпенко Н.В. Маркетинг: навч. пос.для студентів вищ. навч. закладів.- К.: Студцентр, 2004, 208с.
25. Казарцев В.В., Соснін О.С. Управління технологічними процесами: теорія і практика. Навч. посібник. К.: Вид-во ЄУ, 2003. - 108с.
26. Каліта П. Україна та якість // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2005. - №3. - С. 51
27. Камілова. С.Р. Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // Економіка АПК.-2002.№4.-ст.30-31.
28. Каменєв А. Кременчук: якість праці, якість продукції, якість життя // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2001. - № 3. С. 70-73.
29. Корешков В., Назаренко В. Інтегровані системи менеджменту організації. Особливості, проблеми і шляхи вирішення // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2007. - № 1. - С. 54-61.
30. Криворучко О.М. Менеджмент якості на підприємствах: теорія, методологія і практика:Монографія. - Харків: ХНАДУ, 2006.- 404 с.
31. Мазурова Т.А. Управление качеством. - Таганрог: Изд. ТРТУ, 1999. - 236 с.
32. Мазур И.И. Управление качеством / И.И. Мазур, В.Д. Шапиро. - М.: Высшая школа, 2003. - 334 с.
33. Морозов П.А. Служба контроля качества на предприятии. - М.: Экономика, 1977. - 62 с.
34. Мороз О.В.// Організаційно - економічні фактори управління якістю на підприємствах: Моногафія / О.В. Мороз, Л.М. Ткачук; М- во освіти і науки України, Вінницький нац. Техн. Ун - т .Вінниця: УНІВЕРСУМ- Вінниця, 2005. 138с.
35. Орлов П.А. Упровадження систем управління якістю відповідно до стандартів ISO серії 9000 як фактор підвищення ефективності діяльності організацій // Управління розвитком: Зб. наук. пр. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - № 4 (спецвипуск). - С. 6-10.
36. Орлов П.А. Впровадження систем управління якістю: стан, проблеми, перспективи // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2004. - № 6. - С. 59-63.
37. Орлов П.А. Економічна та соціальна ефективність упровадження систем менеджменту якості на підприємстві // Економіка розвитку. - 2007. - № 3. - С. 62-65.
38. Покропивний С.Ф. / Економіка підприємства: навч: Навч. посібник для студентів економічних. Друге видання - К.: „Каравела” Львів: „новий світ”, - 2001. 235 с.
39. Святненко В.Ю. / Промисловий маркетинг: навч. посібник / В. Ю.Святненко, Міжрегіональна академія упр. Персоналом. - К.: МУАП, 2002 - 262с
40. Сулима Н.В. Управління якістю продукції в молокопереробних підприємствах у комплексі євроінтеграційного курсу України / Н.В. Сулима. Діло,- с. 74-78
41. Старостіна А.О / Маркетинг: навч. пос.для студентів вищ. навч. закладів/ А.О Старостіна .- К.: „Знання - Прес”, 2002 - 191с.
42. Сіднєва Ж.К. Особливості управління якістю та безпечністю продукції в харчовій промисловості / Ж.К.Сіднєва. Економіка АПК. - Журнал, 2007 р. № 8. - 115-120 с.
43. Система управління якістю у Держспоживстандартів Укр. Стандартизація, сертифікація, якість. - Журнал, 2008 р. - № 4.- с. 40-44
44. Фомичев С. К. и др. Основы управления качеством: Учеб. пособие / С. К. Фомичев, А. А. Старостина, Н. И. Скрябина. - 2-е изд., стереотип. - К.: МАУП, 2002. - 192 с.
45. Федоренко В.С/ Маркетинг. Навчально - методичний посібник для вивч. Дисциплін. Черкаси: Черкаський національний. Університет, 2004. - 162с.
46. Харів П.С. Економіка підприємства: Навч. посібник/ П.С Харів./ К.: Знання Прес, 2001. - 301с
47. Харів П.С. Економіка підприємства: збірник задач; текстів: Навч. посібник/ П.С Харів./ К.: Знання Прес, 2001. - 201с
48. Чернелевський Л.М., Осадча Г.Г. Управлінський облік на підприємствах харчової промисловості. Навчальний посібник. - К.: Пектораль, 2005. - 364 с.
49. Цициліано О., Заклецький А., Хмель В., Калита О. Козаченко Л. Моніторинг у сфері управління якістю та технологічного управління в Україні за 2006 рік // Стандартизація. Сертифікація. Якість. - 2007. - № 2. - С. 52-55.
50. Шаповал М.І. Менеджмент якості: підруч. / М.І. Шаповал. - К.: Знання, 2003. - 475с
51. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. Навч. посібник. К.: Вид-во ЄУ, 2001. - 173с.
52. Швец В.Е. "Менеджмент качества" в системе современного менеджмента. Стандарты и качество, 2004, №6, с. 48.
53. Шишкин И.Ф. Метрология, стандартизация и управление качеством. - М.: Изд. Стандартов.2001. - 325с.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.