На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Домнування вдомчої структури над територальною в систем адмнстрацї Польщ. Централзаця влади концентраця повноважень на центральному рвн. Органи урядової адмнстрацї та самоврядування у воєводств. Закон про гмнне самоврядування.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 23.08.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


25
Громадська адміністрація у Польщі
Реферат

Вступ

Адміністраційна система, ще з часів Польської Народної Республіки, базувалася на домінуванні відомчої структури над територіальною. Важливою рисою адміністрації була значна централізація влади і концентрація адміністративних повноважень на центральному рівні. Така структура характеризувалася хаотичністю та неузгодженістю поділу завдань і компетенцій, відсутністю можливостей впливу громадян на політику властей та відсутністю громадського контролю, високим рівнем централізації бюджетної системи, утримуванням за рахунок бюджету усієї розгалуженої структури громадського сектору, та розгалуженою структурою урядової адміністрації.

Згідно із статтею 1 закону про урядові адміністрації у воєводстві, обов'язки громадської адміністрації у воєводстві виконують:

1) Органи урядової адміністрації

а) воєвода, який має право загального адміністрування

б) органи необ'єднаної адміністрації

2) Органи самоврядування у воєводстві.

На наступних трьох рівнях самоврядування знаходяться законодавчі (на рівні ухвал) органи (ради та сеймики), а також правління, які мають виконавчі функції, і якими керують, відповідно, маршалки, старости або війти (президенти, бургомістри).

Закони про воєводські та повітові органи самоврядування також дають повноваження цим органам передавати один одному деякі адміністративні функції шляхом домовленостей. Закон про гмінне самоврядування дозволяє гмінам також укладати міжгмінні угоди з метою доручення одній з них виконання громадських завдань.

Одиниці територіального самоврядування можуть створювати спільні організаційні структури з метою виконування громадських завдань. Об'єднання гмін отримують статус юридичних осіб після реєстрації Прем'єр-міністром, з датою оголошення статуту. Подібно виглядають справи у воєводських та повітових органах самоврядування.

Суттєвою рисою структур територіальної громадської адміністрації є принцип взаємооб'єднання. Умовою створення моделі громадської адміністрації, у якій „стрижнем" діяльності є територіальна, а не галузева структура, була побудова такої системової конструкції, у якій відповідальність за виконання основних функцій держави на окресленій території буде покладена на визначений одноособовий орган.

Саме на цьому полягає принцип об'єднання.

В законі про воєводське самоврядування принципом є безумовне об'єднання самоврядної адміністрації на воєводському рівні в одній установі під керівництвом маршалка.

Дещо інакше виглядає об'єднання в самоврядному повіті - правління виконує завдання повіту за допомогою інституту старости, керівників повітових служб, інспекцій та охорони, а також організаційних одиниць повіту, які разом створюють об'єднану повітову адміністрацію. Таким чином, у повіті частина повітових служб знаходиться за межами установи старости і проблеми їх об'єднання вирішує тільки керівництво старости.

В "урядовому" воєводстві ми маємо справу з посереднім варіантом, в якому об'єднання служб інспекції та охорони відбувається під керівництвом воєводи і, якщо закон не встановлює інакше, в одній установі.

Органи необ'єднаної адміністрації - це територіальні органи урядової адміністрації підпорядковані відповідному міністру, а також керівники державних юридичних осіб і керівники інших державних організаційних одиниць, що виконують завдання зі сфери урядової адміністрації на території воєводства.

Заснування органів необ'єднаної адміністрації може відбутися тільки шляхом прийняття закону, якщо це обґрунтовано загальнодержавним характером виконуваних завдань, або територіальним обсягом діяльності, які перевищують межі одного воєводства.

Основні завдання реформування державного устрою це: підвищення державних структур, упорядкування адміністративно-територіального устрою, реформування системи громадських коштів, побудова демократичних інститутів громадянського суспільства, адаптування територіального устрою країни до стандартів Європейського Союзу.

Принципи, що лягли в основу здійснюваних реформ:

1. Принцип субсидіарності (підтримки) - він полягає у тому, що держава виконує лише ті функції, здійснення яких не під силу громадянам, об'єднанням громадян та організаціям;

2. Принцип унітарного державного ладу - Польща повністю й виключно суверенна лише як одне ціле. Основні ознаки такої характеристики це: єдина правова система, єдине громадянство, що пов'язується з державою, єдині правила організації адміністративних органів, визначений законодавством статус територіального самоврядування, єдина фінансова система.

Основні правові акти, що стосуються устрою одиниць територіального самоврядування це: Закон про гмінне самоврядування, Закон про повітове самоврядування та Закон про воєводське самоврядування.

Закон про гмінне самоврядування за своєю характеристикою є складовою частиною законодавства про державний лад. Він визначає устрій гміни, обсяг її діяльності, основні функції, та організаційну структуру і компетенцію владних структур. Закон регулює принципи становлення правових актів на рівні гміни та нагляду за комунальною діяльністю. У ньому встановлені правила управління комунальним майном та фінансовою системою комунального господарства. Крім цього, він визначає основні права та обов'язки депутатів місцевого рівня, включно з антикорупційними нормативами. Його положення остаточні і лише за умов наділення чітко названими повноваженнями можливе їх доповнення або зміна.

Закон про повітове самоврядування за своєю характеристикою також є складовою частиною законодавства про державний устрій. Він спирається на ті ж конституційні принципи, що Закон про гмінне самоврядування. Основні його положення це: збереження існуючих компетенцій гміни; самоврядування як основна ознака повіту; принцип виборності повітових органів влади; об'єднання спеціальної адміністрації. Що стосується владних структур повіту, то згідно із законом їх структура схожа на владні структури гміни - рада повіту це еквівалент ради гміни, правління повіту - це еквівалент правління гміни. Проте роль старости (голови повітового правління) дещо інша - він також є головою об'єднаної повітової адміністрації, до складу якої входять повітові служби, інспекції, міська сторожа.

Закон про воєводське самоврядування також є складовою частиною законодавства, що стосується державного устрою. У своїх визначеннях він посилається на конституційний принцип цілісності держави, унітарний устрій її та принципи субсидіарності і децентралізації. Його основні положення посилаються на визначення Закону про гмінне самоврядування.

Одиницями територіального самоврядування є самоврядні гміна, повіт і воєводство. Силою закону всі жителі основних територіальних одиниць складають самоврядну громаду. Відповідно до положень законодавства про територіальне, повітове та воєводське самоврядування, самоврядування здійснюється на рівні гміни, повіту й воєводства - по закону кожен мешканець відповідної громади стає її членом, незалежно від рівня своєї громадської активності. Це означає, що - з одного боку - фізична особа не може відмовитися від причетності до самоврядної громади, з другого - органи самоврядування не можуть її виключити з неї. Базовою одиницею самоврядування є гміна. її жителі, члени самоврядної спільноти, можуть приймати рішення шляхом виборів, референдуму, або через посередництво її органів. Одиниці територіального самоврядування здійснюють свої завдання за допомогою нормотворчих органів (ради гміни, ради повіту, воєводського сеймику) і виконавчих (правління гмін, правління повіту, правління воєводств).

Нормотворчі органи та їх депутати обираються шляхом загальних, рівних, прямих і таємних виборів. Причетність конкретної особи до самоврядної громади не означає, що вона має право обирати та бути обраним. Виборче право регламентовано Законом "Виборча ординація до гмінних, повітових рад та воєводських сеймиків".

Автори адміністративно-територіальної реформи визнали за громадянами право вирішувати, під час строку повноважень ради, питання, що стосуються громади шляхом референдуму. Передбачено два види референдуму: обов'язковий (лише такий може достроково припинити повноваження представницького органу) та факультативний (мета якого - вирішити вагомі питання).

Одиниці територіального самоврядування є юридичними особами - здійснюють завдання через посередництво власних нормотворчих та виконавчих органів, в межах законів, вільно формуючи власні внутрішні структури. Правова самостійність самоврядування охороняється судочинством - це означає, що воно має право здійснювати заходи на свій ризик і відповідальність. Межі цієї самостійності визначаються виключно нормами правових актів. Принцип самостійності стосується також внутрішнього устрою - самоврядування може формувати його самостійно, на основі та в межах законів.

Щоб самоврядні одиниці могли здійснювати свої завдання, слід обрати відповідні органи; на рівні гміни - це рада гміни й правління гміни, на рівні повіту - рада повіту та правління повіту, на рівні воєводства - сеймик воєводства і правління воєводства.

Нормотворчі та контрольні органи (рада гміни, рада повіту, сеймик воєводства). Склад цих органів (кількість депутатів) визначається законом. Оскільки закони про повітовій та воєводський устрій за своєю суттю 'та структурою посилаються на визначення закону про гмінне самоврядування, далі ми зосередимо свою увагу лише на устрою гміни.

Питання, що віднесені виключно до компетенції ради гміни, визначає закон про самоврядування гміни. Інші питання, не визначені цим законом, вирішує рада гміни, за умови, що вони віднесені до її відання іншими законами. Перелік завдань, віднесених до виключної компетенції ради встановлює, що рада не може делегувати права приймати рішення з цих питань іншим органам або іншим суб'єктам.

В межах власних нормотворчих повноважень рада гміни схвалює постанови, для прикладу - схвалює статут гміни, бюджет гміни, план благоустрою території, програму економічного розвитку. Вона також приймає рішення з питань податків та зборів, з питань управління комунальним майном, що виходять за межі повноважень правління; у питаннях прийняття повноважень делегованих державною адміністрацією, у питаннях співпраці з іншими гмінами, тощо.

Як контролюючий орган рада гміни здійснює контроль за діяльністю правління та організаційних одиниць гміни - з цією метою вона утворює ревізійну комісію. До її складу входять депутати, за вийнятком тих, які призначені на посади голови, заступників голови та членів правління. Ревізійна комісія висловлює свою думку про виконання бюджету гміни, за її поданням рада гміни схвалює (або ні) діяльність правління (для того має ще і висловитися Регіональна розрахункова палата). Ревізійна комісія може здійснювати ряд інших контрольних завдань, делегованих їй радою. Ці повноваження не порушують повноважень інших контролюючих комісій.

Для виконання постійних або одноразових завдань рада гміни може утворювати комісії, а визначаючи одночасно обсяг їх завдань та персональний склад. До складу таких комісій можуть входити і особи, які не є членами ради, проте їх кількість не може перевищувати половини особового складу комісії. Комісії не наділяються власними повноваженнями, вони підзвітні раді гміни зобов'язані інформувати про план роботи та звітуватися про свою діяльність. Рада веде свою діяльність у формі сесій. Скликання сесії ради це необхідна передумова початку роботи ради. Сесію скликає голова відповідно до потреб, але не рідше одного разу на квартал. На вимогу правління або щонайменше однієї чверті визначеного законом складу ради гміни, її голова має обов'язок скликати сесію на протязі 7-ми днів після внесення такої вимоги. Голова ради веде та організовує роботу ради. Голову і 1-3 заступників рада гміни обирає з-посеред своїх членів таємним голосуванням, абсолютною більшістю голосів за присутності щонайменше половини законного складу. Голова ради не є органом ради. Він виконує організаційні функції колегіального органу, яким є рада.

Виконавчим органом гміни є правління. Його обирає й звільняє рада гміни; до його складу входить 3-7 чоловік, обраних з-поміж членів ради або з-поза її складу не пізніше 6-ти місяців з дня оприлюднення результату виборів. До складу правління входять: війт (бургомістр, президент міста) як голова правління,, їхні заступники та інші члени. Законом чітко встановлено, що правління гміни є виконавчим органом гміни, а не лише ради гміни. Це означає, що воно в межах правових актів виконує постанови ради гміни та завдання гміни. До завдань правління віднесено зокрема: підготовку проектів постанов ради гміни, визначення шляхів здійснення цих постанов, управляння комунальним майном, виконання бюджету, призначення й звільнення керівників гмінних організаційних одиниць, здійснення повноважень делегованих центральною адміністрацією. З питань, пов'язаних з реалізацією власних завдань, правління гміни підзвітне виключно раді гміни.

Війт (бургомістр, президент міста) організовує роботу правління, керує поточними справами гміни та представляє її назовні. Він може втручатись у справи, що віднесені до відання правління, лише у невідкладних справах, що пов'язані з прямою загрозою громадським інтересам. Проте він не вповноважений давати розпорядження з питань громадського порядку. В невідкладних справах розпорядження з цих питань може видавати правління. Заходи здійснені війтом (бургомістром, президентом) має схвалити правління під час свого найближчого засідання. Правління виконує свої функції за допомогою установи гміни, організацію та засади роботи якої визначає організаційний регламент, схвалений, радою за поданням правління. Очолює установу війт (бургомістр, президент), який є керівником працівників установи гміни та керівників організаційних одиниць. Війт не може схвалювати рішень, які віднесені до компетенції правління. Рішення, які приймає правління гміни з питань громадської адміністрації, підписує війт або бургомістр. В рішенні згадуються імена та прізвища членів правління, які брали участь у прийнятті рішення. Допоміжні одиниці та організаційні структурні одиниці гміни. Гміна може утворювати допоміжні одиниці: на рівні солтиса, квартали, дільниці, тощо. Допоміжну одиницю утворює рада гміни шляхом схвалення постанови після проведення консультацій з мешканцями або з їх ініціативи. Правила об'єднування, утворювання, розподілу й розпуску допоміжної одиниці визначає статут гміни.

Діяльність територіального самоврядування підконтрольна з точки зору легітимності.

Органами нагляду за діяльністю одиниць територіального самоврядування є Голова Кабінету Міністрів та воєводи, з фінансових питань - регіональні розрахункові палати. Сейм, за поданням Голови Кабінету Міністрів має право розпустити нормотворчий орган територіального самоврядування, у випадку коли він відверто порушує Конституцію або чинне законодавство.

1. Організаційна структура та функціонування гміни

Нормотворчим та контрольним органом у гміні являється рада гміни, яка вирішує усі громадські справи, що служать задоволенню спільних потреб мешканців гміни, якщо закони не становлять інакше. Принципи і порядок вибору членів ради визначає закон. Рада обирає правління з-посеред членів ради, або з-поза ради. До складу правління входять: президент (бургомістр, війт), його заступники та члени правління.

Закон про територіальне самоврядування зобов'язує гміну до створення гмінної установи. Гмінна установа - не є органом гміни. Вона є відокремленою організаційною (допоміжною) одиницею, за допомогою якої правління як виконавчий орган ради, виконує свої завдання. Може допомагати також іншим органам та раді гміни. Організаційні питання та функціонування установи визначає організаційний статут, який схвалює рада гміни. Він окреслює організаційні ланки, що входять до складу установи, та обсяг їх завдань. У формуванні структури гмінної установи існує широка свобода. Однак, вона мусить міститися у рамках законів та бути згідною зі статутом гміни. Усі доходи й витрати установи проходять через бюджет гміни.

Керівником гмінної установи є президент, бургомістр, війт (залежно від характеру гміни: міська чи сільська). Це означає, що він виконує обов'язки службового керівника щодо працівників установи, а також інші завдання, пов'язані з функцією керівника установи. Він керує установою за допомогою своїх заступників, секретаря та скарбника. В установі гміни працюють професійні самоврядні службовці, їх правовий статус визначає закон про працівників органів самоврядування. Особливі форми укладання трудового договору стосуються:

президента, бургомістра, війта - шляхом вибору,

секретаря та скарбника - шляхом покликання,

керівників організаційних ланок - шляхом призначення.

Завдання секретаря - забезпечувати ефективне функціонування установи, а, зокрема, координувати та наглядати за працею усіх організаційних ланок, і в цій сфері йому підлягають керівники цих ланок. Президент (бургомістр, війт) може доручити секретареві займатися справами гміни від його імені.

Скарбник координує і наглядає за фінансовою політикою, а також, провадженим у її рамках, фінансовим господарюванням. До його обов'язків належить також розробка та реалізація бюджету. Закон про самоврядування визначає повноваження скарбника щодо контрасигнування в обсязі юридичних дій правління, з приводу яких виникають фінансові зобов'язання.

2. Сфера дії та завдання гміни

1. Принцип - всі громадські справи з локальним значенням, гмінним, що не застережені іншими суб'єктами.

2. Поділ завдань і компетенцій між органами державної і самоврядувальної адміністрації на:

* власні завдання

* поручені завдання.

3. Власні завдання, мета - заспокоїти колективні потреби громади, а саме:

* порядок довкілля, господарство території і охорона навколишнього середовища;

* гмінні дороги, вулиці, мости, майдани та організація дорожнього руху;

* водопровід і водопостачання, каналізації, викид і очистка комунальних стоків, утримання чистоти і санітарного обладнання, висип і утилізація комунальних відходів, енерго- і теплопостачання;

* локальний загальний транспорт;

* охорона здоров'я;

* соціальна поміч - осередки та заклади опіки;

* комунальне квартирне будівництво;

* освіта: початкові школи, гімназії, дитячі садочки та інші освітньо-виховні доми культури - комунальні бібліотеки і інші культурні заклади;

* фізична культура, місця рекреації;

* ринки відкриті та під дахом;

* комунальна зелень і дерева;

* громадський порядок та протипожежна охорона;

* утримання гмінних об'єктів широкого вжитку та адміністративних об'єктів;

* гарантія соціальної, медичної та юридичної опіки для вагітних жінок;

4. Поручені завдання:

* в сфері урядової адміністрації;

* в сфері організації та проведення загальних виборів та референдум;

* на основі порозуміння гміни з органами державної адміністрації;

3. Влада гмін

1.1 Голосуючи в загальних виборах і референдумах мешканці гміни виконують владу в гміні.

1.2 Мешканці гміни виконують владу в гміні через органи гмін

1.3 Органи гміни

1.4 Рада гміни - вирішуючий і контрольний орган:

* каденція ради, склад ради

* прийняття постанов

* властивість ради - ст.18 закону про самоврядувальність гміни (прийняття статуту гміни, покликання та відкликання управління, вирішення проблем напрямків дії, покликання та відкликання скарбника і секретаря гміни, прийняття бюджету, розгляд звіту з виконання бюджету, надання або не надання управлінню абсолюторії, постанова про місцеві плани довкілля, постанова про господарські програми, постанови в справах податків і локальних оплат, майнові справи гміни, підготовка принципів співпраці з іншими одиницями самоврядування, схвалення гербу гміни, назв вулиць і площ, почесного громадянства гміни та інші проблеми, що виникають з законів)

* голова ради і його завдання

* сесії ради

* комісії ради і ревізійна комісія

* члени ради, права і обов'язки.

Управління гміни:

* склад управління: війт, бурмістр - голови Управління

* завдання управління - ст. ЗО закону про гмінне самоврядування

а) підготовка проектів постанов ради гміни,

б) окреслення способів виконання постанов,

в) господарство комунальним майном,

г) виповнення бюджету,

д) покликання керівників гмінних організаційних одиниць.

4. Гміна і її устрій

Право надало гмінам самостійність і незалежність - що в принциповий спосіб відрізняє цю форму виконання публічної адміністрації від адміністрації урядової. Самостійність виражається в тому, що влади гміни мають право самостійно вирішувати про справи самоврядової спільноти однаково на місцевому рівні, діючи від імені своїх суспільств, а також виступаючи колективно - як противага для урядової адміністрації. Наприклад, жоден орган урядової адміністрації не може впливат и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.