Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик вплив стат дитини на характер грової дяльност.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Психология. Добавлен: 05.06.2014. Сдан: 2012. Страниц: 32. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ

Проблеми гендерного виховання хвилює сьогодні велику кількість дослідників і педагогів. Інтерес обумовлений тим, що сучасні вимоги індивідуального підходу до формування особистості не можуть ігнорувати гендерні особливості дитини, так як це біосоціокультурні характеристики. Сучасні пріоритети у вихованні хлопчиків і дівчаток полягають не в закріпленні жорстких стандартів маскулінності та фемінності, а у вивченні потенціалу партнерських взаємин між хлопчиками та дівчатками, вихованні людського у жінку і чоловіка, щирості, взаєморозуміння, взаємодоповнюваності.
Найважливішою зміною у психічних процесах і психологічних особливостях дитини на етапі, що зумовлює провідна діяльність дошкільника, є гра, у якій виникаюють і диференціюються нові види діяльності.
Гра – це вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої дійсності.
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. її назвали “супутником дитинства”, хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра — це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання.
Сутність, психологічна природа, вплив гри на розвиток особистості здавна цікавили філософів, педагогів, психологів, математиків, соціологів, демографів. Проблемам гри приділяли значну увагу вчені, мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Ф. Шиллер, Г. Гросс, Ж. Піаже, К.Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, П. Гальперін, О.Запорожець та ін.
Основною потребою сучасної освіти є забезпечити умови для ігрового розвитку і виховання дітей з врахуванням статевих відмінностей, допомогти формуванню і реалізації власної гендерної відмінності. А саме ігрова діяльність збагачує і розширює пізнання дитини про себе і навколишній світ.

Рішення суперечності між необхідністю здійснювати в дитячому саду диференційований підхід у іграх дівчаток і хлопчиків і недостатньої розробкою цієї проблеми на практиці визначає актуальність цієї роботи.
Мета дослідження: Визначити вплив статі дитини на характер ігрової діяльності.
Об’єктом дослідження є: Ігрова діяльність дітей.
Предмет дослідження: Особливості впливу статевої приналежності на характер ігрової діяльності.
Завдання:
1.Теоретичне дослідження характеру ігрової діяльності.
2. Експерементально перевірити вплив статі дитина на характер ігрової діяльності.
3. Узагальнити результати теоретичного та експерементального етапів дослідження.


Розділ 1. Теоретичне дослідження проблеми.

1.1. Поняття статі, гендеру в психологічній науці.
Гендер - поняття, яке використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої приналежності людини; насамперед це - соціальна організація статевих відмінностей та культурологічна характеристика поведінки відповідно до статі. В англійській мові поняття гендер має два тлумачення: секс (sех) - "стать" гендер - "соціостать". Стать і гендер знаходяться на різних полюсах в житті людини. Стать є стартовою позицією, з нею людина народжується, вона детермінована біологічними факторами: гормональним статусом, особливостями перебігу біохімічних процесів, генетичними відмінностями, анатомією. Гендер - конструкція іншого полюсу. Це своєрідний підсумок соціалізації людини в суспільстві в відповідності з її статевою приналежністю.
Більшість людей анатомічно відповідають чоловічій чи жіночій статі, однак картина ускладнюється при спробі вивчити їх сприйняття себе як чоловіків і жінок або як носіїв ознак маскулінності чи фемінності. Людські істоти володіють чітким внутрішнім відчуттям своєї приналежності до чоловічої чи жіночої статі або посідають проміжну кросс-гендерну позицію. Гендерна ідентичність - це часткове, внутрішнє сприйняття своєї статі, субєктивне осмислення переживання статевої ролі, своєрідна єдність статевого самоусвідомлення та поведінки". Водночас люди демонструють навколишнім, наскільки вони по відношенню до суспільства посідають чоловічу, жіночу чи кросс-гендерну позицію (своїми висловлюваннями на цю тему, прагненнями до сексуальної привабливості, поведінки тощо). У енциклопедичному словнику зазначається, що статева роль - це публічний вияв людиною ототожнення зі статтю, статевої ідентичності. Поведінка, яка реалізує ці нормативні очікування або орієнтована на них, називається статево-рольовою .
Таким чином, параметри, за якими люди оцінюють і сприймають свою гендерну роль, частково є фізичними, а частково - соціокультурними. Маскулінні і фемінні елементи наявні в кожній людині, навіть якщо її домінуюча ідентичність більш схильна до того чи іншого типу. Тому відмінності в поведінці між чоловіками і жінками носять здебільшого кількісний характер.
Статеві стереотипи - важливий соціально-психологічний механізм, що створює установку на те, якими мають бути чоловіки і жінки, - це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок. Загалом зміст стериотипізованих уявлень про чоловіків та жінок у тому чи іншому суспільстві певною мірою відбиває його психологію. Статеві стереотипи мають складну структуру і поєднують у собі щонайменше чотири компоненти - особистісні якості, які вважають чоловічими або жіночими, типові для статі види діяльності, статевоспіввідносні професії та соціальні ролі, а також оцінку зовнішніх даних. Статеві стереотипи є своєрідною вказівкою обом статям на їхнє призначення у суспільстві. Замислимося, чому так мало змінюються стереотипні уявлення про чоловіків та жінок не тільки протягом людського життя, а й кількох поколінь. З одного боку, саме ця стійкість, неприйнятість корекції полегшує процес ідентифікації зі статевими ролями, дає відчуття причетності до певної статевої категорії, починаючи з дитинства. З іншого люди сліпо слідують цим приписам та шаблонам попри те, що їх ігнорування могло б змінити їхнє життя на краще. Адже основу статевих стереотипів становлять нічим невмотивовані упередження, перебільшення та неадекватні очікування, які базуються на спрощеному розумінні соціальних явищ, на уявній очевидності певних норм поведінки.
Прийняті у суспільстві гендерні норми і стереотипи певною мірою визначають психологічні якості, обирання видів діяльності, професії людьми (заохочуючи одні і негативно оцінюючи інші) залежно від статевої приналежності індивіда. За гендерним підходом, бути чоловіком або жінкою означає не стільки володіння певними природними якостями, скільки виконання тієї чи іншої гендерної ролі. А відтак поняття „фемінність” і „маскулінність” вживаються у гендерних дослідженнях насамперед для позначення культурно-символічного змісту „жіночого” і „чоловічого”, а поняття „стать” – як комплекс біологічних характеристик, за якими людство поділяється на чоловіків та жінок.
Таким чином, гендерні стереотипи виникають на основі гендерних ролей, виступають як норми для жінок і чоловіків і є моделями для гендерно-рольової соціалізації.
Різні впливи, в тому числі дитячий досвід і біологічні фактори, наштовхують дітей як майбутніх чоловіків і жінок на вибір різних ролей. Власне, очікування, навички і переконання, повязані з цими різними ролями, і впливають на їхню подальшу поведінку як чоловіків і жінок.
В цілому світі люди зважають один на одного для задоволення фізичних і соціальних потреб, а також для того, щоб отримати інформацію, необхідну для розуміння соціуму. А тому не дивно, що як тільки діти усвідомлюють (адекватно віку) важливість і сутність гендера в їх культурі, то відповідно моделюють і свою статево-рольову поведінку. До речі, в багатьох культурах і нині дотримуються обряду ініціації дітей і підлітків, що підкреслює глибинно-історичне значення статевої соціалізації для суспільства незалежно від того, що це за суспільство, на якій півкулі знаходиться.
У найзагальнішому вигляді під поняттям "психологічна стать" розуміється система певних потреб, мотивів, ціннісних орієнтацій, еталонів, які характеризують уявлення людини про себе як про чоловіка (хлопчика) або жінку (дівчинку), а також наявність специфічних способів поведінки, що реалізують дані уявлення. Усвідомлення і переживання людиною своєї статевої ідентичності є одним із найістотніших показників формування психологічної статі. Включеність до реальних взаємин є основою формування статевої ідентичності дитини. Звичайно розрізняють процес формування психологічної статі і статеву ідентифікацію. Формування психологічної статі (статева типізація) — це реальне опанування атрибутів поведінки, особливостей емоційних реакцій, установок, уявлень, повязаних з чоловічою або жіночою статевою роллю. Отже статева ідентичність (у структурі статевої самосвідомості) — це думка індивіда про себе як представника певної статі порівняно із статевим еталоном .
Цілісну систему визначень, повязану з становленням психологічної статі дитини, подає І.С.Кон.. Статеву приналежність індивіда він окреслює як складну багаторівневу систему, яка складається в процесі індивідуального розвитку. Статева роль — це система приписів, модель поведінки, яку повинен засвоїти і якій повинен відповідати індивід, щоб його визнали за чоловіка або жінку (хлопчика або дівчинку). Статева ідентичність — єдність поведінки і самосвідомості індивіда, який зараховує себе до певної статі та орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі. Статева ідентифікація — водночас соціальний (засвоєння хлопчиком, дівчинкою відповідних статевих соціальних ролей і повязаних з ними прав та обовязків) і психологічний (усвідомлення своєї статі та психосексуальної ідентичності) процес. Усвідомлення дитиною своєї статевої "ролі-ідентичності" передбачає і певне ставлення до неї. По-перше, це статеворольова орієнтація, уявлення про те, наскільки його якості відповідають очікуванням і вимогам чоловічої або жіночої ролі. По-друге, це статеворольові преференції, те, якій статевій ролі-ідентичності індивід надає перевагу. Розділення статевої ролі і статевої ідентичності досить умовне: ідентичність субєктивне переживання ролі, а роль — прояв ідентичності в поведінці.
Статевий розвиток - результат не стільки біологічних особливостей статі, хоча не можна принижувати роль фізіології та генетики, скільки соціальних вимог до хлопчиків і дівчаток з боку найближчих людей - членів сімї, а також вихователів дошкільних освітніх установ і однолітків, з якими вони себе ідентифікують, заохочення відповідно статі дітей форм поведінки і раннього усвідомлення ними своєї статевої ролі. Тому у процесі виховання необхідно враховувати статеві відмінності психічного розвитку, правильно формувати психологічну стать дитини, основи усвідомлення якої закладаються у 6—8-місячному віці, коли малюки вчаться розпізнавати чоловіків і жінок. У дошкільному дитинстві відбувається поступове усвідомлення своєї статі, формується адекватна поведінка, стосунки з однолітками іншої статі.
У дошкільному віці йде інтенсивний процес становлення самосвідомості дитини, важливим компонентом якого є усвідомлення себе як представника певної статі.
Від народження до 3-х років. У цей період відбувається становлення статевого самосвідомості малюка. Дитина починає усвідомлювати себе представником людського роду і одночасно неповторною унікальною особистістю. Навчається керувати своїм тілом. Прагне оцінити свої можливості, зрозуміти почуття і емоції. Відбувається первинна статева ідентифікація. Навчається орієнтуватися в тому, хто хлопчик, хто дівчинка. Починає порівнювати себе з іншими людьми. Виявляє увагу до різних частин свого тіла. Може грати зі своїми статевими органами, з цікавістю спостерігати за роздягненими людьми. Задає питання про відмінності між статями, запитує, звідки беруться діти. У промові використовує займенник «він», «вона». Рідко допускає помилки у вживанні родових закінчень (ходив-ходила), від відмінності в статевій приналежності повязує з такими ознаками, як одяг, зачіску. Нерідко вважає, що стать можна змінити-побути хлопчиком, потім дівчинкою або навпаки. Грає в ігри, яким навчають дорослі. В іграх хлопчики більш активні, дівчинки пасивні.
Дитина від 3-х до 4-х. У цьому віці дитина розрізняє стать оточуючих його людей, але продовжує плутати його з такими випадковими ознаками як одяг і зачіску. Робить спроби без допомоги дорослих розділяти ролі в іграх у відповідності з статю учасників гри. Хлопчики починають проявляти ініціативу, активність, змагальність. Починають складатися інтереси й ціннісні орієнтації та переваги певних видів діяльності і способів поведінки, характерних для хлопчиків і дівчаток, зявляються перші уявлення про соціальні ролі тата і мами, сюжетно рольова гра «Родина». Зявляється інтерес до свого тіла.
Діти від 4 до 6 років. У дітей відбувається формування відносин між хлопчиком і дівчинкою. Діти здатні розподіляти ролі в іграх за статевою ознакою (виключення допускаються в тому випадку, коли не вистачає хлопчиків для «чоловічих» або дівчаток для «жіночих», це відбувається тоді, коли дівчатка та хлопчики, граючи поодинці змушені самі виконувати обидві ролі). Імітують в ігровій діяльності жіночі і професійні чоловічі якості і вміння. Ігри дівчаток відбуваються в обмеженому просторі, хлопчики освоюють всю близь лежачу територію - і горизонтальну та вертикальну. Починають цікавитися питаннями про пристрій і роботу організму. До 5-ти років виражений інтерес до анатомічних відмінностей статі зникає. Починають розуміти, що колись вони були іншими-маленькими і скоро знову зміняться, зростуть і стануть великими, а потім і дорослими, тобто починається процес особистісного часу. Зявляються питання про дитинство батьків. До 5-ти 6-ти років діти твердо знають свою статеву приналежність і усвідомлюють її незворотність і незмінність. Починається етап рольових або сексуальних ігор. Діти грають у те, що вони побачили, при цьому наслідують відносин батьків. Можуть зявитися захоплення, палка закоханість, причому предметом любові може будь-яка доросла людина з оточення дитини. Починається поділ дітей у спілкуванні: хлопчики дружать тільки з хлопчиками, дівчинки дружать тільки з дівчатками. Хлопчики активно (підсвідомо) шукають приклад для наслідування.
В індивідуалізації виховання важливо враховувати особливості психічного розвитку дітей різних статей. Період дошкільного дитинства - це той період, в процесі якого педагоги, батьки повинні зрозуміти дитину і допомогти йому розкрити ті унікальні можливості, які дані йому своєю статю, якщо ми хочемо виховати чоловіків і жінок, а не безстатевих істот, згубивших переваги своєї статі.


1.2. Ігрова діяльність дітей.
Гра – це спонтанна, природжена, повна радості своєрідна діяльність дитини, яка відбувається не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення, для елементарної дії.
Інші доповнення гри – вільна, добровільна, необмежена умовами, неповторна, з непередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі гри, вигадана, творча діяльність дитини.
Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. У грі дитина живе і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж слід дійсного життя. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання,свої ростові потреби, нейтралізує свої емоційні конфлікти.
У неї розвивається фізична сила, моторні вміння, швидкість і точність рухів, координація. У грі її учасники вчаться думати, працювати, творити, набуває досвід в різних ігрових ситуаціях і навіть такий, що допоможе в різних життєвих ситуаціях.
У грі дитина вчиться не лише швидко спостерігати, але й успішно діяти, критично думати й оцінювати те, що кругом неї діється. Особливо сприятливим для цього середовищем є організовані ігри з правилами, в яких гравці вчаться змагатися,ремогти в ситуаціях якими регулюють правила. Гравці вчаться також контролювати свої бажання, критично оцінювати дійсні обставини гри, додержуватися її правил, що є дуже важливим для морального виховання. В ігрових ситуаціях відбуваються зміни, у гравців формується їхня особистість, їхній характер, розвиваються суспільні риси, як чесна гра, дружнє ставлення один до одного, намагання бути щораз кращим.
Гра творить місток до дійсності, сприяє усуспільненню дитини, її підпорядкуванню ігровій спільності з тенденцією дати особистий вклад для успіху групи.
Психологічний розвиток дитини, формування її особистості є процесом засвоєння нею суспільного досвіду, виробленого людством і зафіксованого в продуктах його матеріальної і духовної культури.
З допомогою різних видів діяльності реалізуються взаємовідносини дитини з об”єктивною дійсністю. Тому від змісту і характеру діяльності й залежить надбання дитиною конкретних властивостей, її психологічний розвиток.
Давно помічено, що людина, яка в дитинстві достатньою мірою не залучалась до гри, в дорослому житті виявляє нестачу певних необхідних їй якостей і умінь.
Чим детальніше й глибше вчені-психологи й педагоги вивчають можливості такого феномену, як гра, тим далі знаходяться межі її застосування, тим вище піднімається її віковий ценз. Вона сприяє вихованню, навчанню, відпочинку, відновленню сил, емоційному зарядженню, корегуванню набутого досвіду, не лише у дітей, ай у дорослих. Гра заполонила телеекран роважальними шоу-програмами, стала необхідним атрибутом свят і обрядів, проникає у солідні установи у вигляді ділових, рольових і комунікативних ігор. Безперечно, гра стала одним із найпопулярніших видів людської діяльності. Грають діти, школярі, студенти, дипломовані спеціалісти.
Міркування відносно суті і значення гри можна віднайти у працях філософів, педагогів, а також в літературних творах. І як не дивно, найбільш простим і одночасно геніальним залишається пояснення гри, зроблене автором “Пригод Тома Сойєра” Марком Твеном “Гра – все, що ми робити не зобов”язані”. З цього твердження випливають найважливіші характеристики гри. Вона мимовільна, часто без відкритої зовнішньої мети, стимульована внутрішніми потребами, інтересами, емоціями задоволення і радості,пргненнями до активної діяльності.
Ці ознаки гри є основними. Бо внесення в її процес хоч незначної частки зовнішнього примусу, обов”язково перетворює гру в якийсь інший вид діяльності, який зовні може мати цікаву барвисту форму, але внутрішньо не сприйматиметься дитиною як розвагата задоволення. Отже, гра для дитини – це обставини, в яких вона почувається вільно, розкуто, емоційно піднесено. Саме в такій невимушеній ситуації,помітно для себе без напруження і втоми діти набувають соціального досвіду, вчаться думати, працювати, творити.
гра є історичним утворенням. Її виникнення обумовлене розвитком суспільства і пов”язаною з ним зміною становища дитини в системі суспільних відносин. Отже, гра соціальна за своєю природою, походженням та змістом.
У літературі 60-70-х років гра розглядається як особлива форма життя дитини в суспільстві, до того ж справжнього життя, дуже важливого для неї. Гра являє таку діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих і в ігрових умовах відтворюють їх життя, працю та стосунки між ними. Завдяки грі дошкільник задовольняє свою потребу у спілкуванні з дорослими, у спільному з ними житті.
Гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності.
У процесі гри у дитини зявляється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості.
Дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини. Спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним, оскільки завдяки мовному розвитку його можливості спілкування розширилися. Він уже здатний спілкуватися не тільки про предмети, які сприймає безпосередньо, а й предмети, відсутні у конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним, виходить за межі сприйнятої ситуації.
Головна потреба дошкільника - бути повноправним членом суспільства, жити і почувати себе на рівні з дорослими. Однак реально включитися у доросле життя він не може через його складність і свої обмежені можливості. Саме в цьому - розриві між прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення - полягає суперечність соціальної ситуації розвитку дошкільника. Єдиною діяльністю, яка дає змогу подолати цю суперечність, є сюжетно-рольова гра, у якій дитина виконує роль дорослого як носія певних суспільних функцій, вступає у стосунки з іншими дорослими, безпосередньо не присутніми. Рольова гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, спрямованою на орієнтування у предметній і соціальній дійсності.
Рольова гра дає змогу дитині вступити у взаємодію з недоступними їй у реальній практиці сторонами життя, тому є провідною діяльністю дошкільника.
У соціальній ситуації розвитку дитини дошкільного віку все більшу роль починають відігравати однолітки, спілкування і стосунки з якими стають для неї не менш значущими, ніж взаємини з дорослими.
Усе це свідчить, що соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими, які і надалі залишаються центром її життя. Якщо у ранньому віці соціальна ситуація розвитку дитини визначалася лише стосунками з близькими людьми, то у дошкільному - вона вступає у стосунки з ширшим соціальним світом. Те, що дитина спостерігає у світі дорослих, стає предметом її ігрової діяльності, у якій дорослий присутній опосередковано. Гра стає провідним видом її діяльності. Спілкування з близькими дорослими набуває позаситуативного характеру і спонукається новими потребами. Дитина опановує нову сферу соціальних контактів - стосунки з однолітками.
Внутрішня позиція дошкільника щодо інших людей характеризується усвідомленням власного Я, своєї поведінки та інтересом до світу дорослих.
За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.
У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності не тому, що вона займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці.
Гра дошкільнят має рольовий характер. її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:
- відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;
- використання дитиною неоформлених предметів як замінників інших;
- відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;
- порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;
- відтворення дитиною у своїх діях дій дорослих, які відображають у певній послідовності відрізки їхнього життя.
Найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини е порівняння і ототожнення нею своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для неї зразком не лише обєктивно, а й субєктивно. Якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри були предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній домінують людина, її стан, дії, стосунки з іншими людьми.
За концепцією Д. Ельконіна про історичний характер виникнення рольової гри, гра не завжди супроводжувала дитинство. її виникнення визначається історичним розвитком суспільства і реальним місцем дитини у системі суспільних відносин.
Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.
Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат,, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражає її здатність оперувати предметами, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що дитина накопичує, здобуває під час ігрової діяльності.
Гра є засобом відображення навколишньої дійсності, способом освоєння діяльності, взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Дошкільник відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки, які відображають реальну взаємодію дорослих. Зміст ігрових дій зоумовлюється практичними завданнями, які розвязують дорослі для досягнення певної мети. Тому замість іграшок та інших предметів вони використовують обєкти, якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі.
Гра завжди розгортається за певними правилами. Для її виникнення не обовязкова умовність (перейменування предметів), вона зявляється у процесі ігрової діяльності. Важливим компонентом психічного акту перейменування предметів під час гри є уява дитини.


1.3. Гендерні відмінності у виборі гри та іграшок.
Важливим засобом засвоєння соціальних цінностей, статевих ролей і моделей поведінки є гра. В.Сухомлинський вважав гру величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень і понять про оточуючий світ. Через гру старші за віком чи дорослі передають підростаючому поколінню культурні традиції, звичаї, нову інформацію.
Ігри дівчаток і хлопчиків мають ґендерні відмінності, вони охоплюють різний ігровий простір у зв‘язку з чим у вчених існує дві точки зору:
1) гра є наслідком відмінностей у будові мозку (Е.Еріксон, В.Єремеєва, Т.Хрізман); 2) гра є результатом соціалізації (Т. Говорун, М Осоріна, Т.Репіна). Не відкидаючи впливу біологічних чинників, ми намагалися з‘ясувати, наскільки впливають ґендерні стереотипи на вибір іграшок та виявити зв‘язок між ігровою діяльністю та майбутніми ґендерними ролями.
Найсприятливішим віком для соціалізації дітей через гру є два періоди: перший, коли провідною діяльністю є предметно -маніпулятивна діяльність (1-3 роки) та наступний, коли провідною діяльністю є сюжетно-рольова гра (3-6 років). Велика роль в організації ігрової діяльності, виборі іграшок належить батькам. Вони забезпечують ігровий простір, можливість взаємодіяти з іншими дітьми, а також власне іграшки, які часто вибираються ними згідно зі статтю дитини. Із вступом до школи провідною діяльністю дітей стає навчання, проте вони не перестають гратись, змінюється характер ігор, розміри ігрової території. Деякою мірою буде точним твердження, що люди неперестають гратись ніколи, просто з часом вибрані ними іграшки стають вишуканішими і ціннішими, а захоплення дорогими іграшками переростають у фетишизм.
Граючись, діти моделюють майбутню діяльність, будують прообраз відносин зі світом. Якщо ознайомитися з біографіями відомих людей, то за їх ставленням до іграшок та вибором ігор проглядає майбутній життєвий шлях. Відомий співак Майкл Джексон у дитинстві не грався іграшками, бо заробляв гроші, а здобувши світову славу, збудував у власній садибі іграшкове місто в натуральну величину. Не маючи змоги спілкуватися з ровесниками в процесі ігор, він надолужує це зараз у настільки частих зустрічах із дітьми, що поліція звинувачує його в педофілії. Цей приклад вказує на важливість дитячих ігор, на їх зміст та вплив на майбутнє життя.
У грі формується статеворольова поведінка як особлива модель соціальної поведінки і відповідних ознак чоловіка або жінки, а також визначається міра впливу культурного середовища на людину вцілому.Кожна культура має свої особливості, рівень розвитку, тому впливає на характер гри та іграшки, якими граються діти. Крім того, біологічна стать теж пов‘язана з ігровою діяльністю.
Спираючись на дані нейропедагогіки, „проаналізувавши взаємодії електричних потенціалів різних ділянок кори мозку,... з великою вірогідністю можна сказати, якої статі дитина” [21]. - зазначають вчені. Ці відмінності спричинюють інші, наприклад, такі як ближній і дальній зір, що знаходить вираження в іграх. „ Ігри дівчаток часто частіше спираються на ближній зір: вони розкладають перед собою свої „скарби” - ляльки, клаптики тканини і граються в обмеженому просторі, їм достатньо маленького кутка.
Ігри хлопчиків частіше спираються на дальній зір: вони бігають один за одним, кидають предмети в ціль тощо і використовують при цьому весь наданий їм простір”. Прихильники біологічного підходу пояснюють відмінності в іграх дітей різних статей результатом еволюції та різного сприйняття і аналізу інформації хлопчиками і дівчатками. Це означає, що „при вихованні дітей на безлюдному острові, відірваних від суспільства і батьків, які б керували їх вчинками, дівчатка все одно будуть бавити, одягати і виховувати ляльок, а хлопчики - змагатися один з одним фізично та інтелектуально, створювати групи з чітко вираженою ієрархією”[27, 21 ].
Е.Еріксон припустив, що різний ігровий простір хлопців і дівчат пов‘язаний із статевими відмінностями.Спостерігаючи за іграми дітей, він протягом декількох років аналізував ігрові ситуації. В одному з даних ним завдань діти повинні були скласти кубики. Хлопці споруджували будинки, башти, а дівчатка використовували їх як інтерєр приміщень, дівчачі конструкції відрізнялися простотою.Еріксон підкреслював думку про зовнішню модальність чоловічого простору і внутрішню модальність жіночого простору [10].
Дослідження Еріксона підтверджують Д.Арчер та М.Осоріна. Описуючи дитячий ігровий простір, М.Осоріна звертає увагу на захоплення хлопчиків будувати укріплення на деревах. Ці споруди можуть бути груповими, туди можуть допускати дівчат, але вони засекречені від дорослих. Дівчачі „секретики” більш індивідуальні, вони сховані не лише від хлопчиків, дорослих, а й від інших дівчаток, які не знають про їх місце знаходження [21].
Т.Шишова вважає, що 3-4 річних хлопчиків слід знайомити з статевовідповідними іграшками та чоловічими професіями, майструвати для них різну атрибутику, у 5-6 років варто давати дітям столрно -слесарні інструменти.
Узагальнюючи дані досліджень сучасної психології, Е. Маккобі та Д.Рабл зробили висновок, що ігрове спілкування має яскраво виражені ґендерні переваги. До двох років вибір ігрового партнера власної статі малопомітний, проте з 14-місячного віку малюки більше спілкуються з одностатевими дітьми.Ці переваги прослідковуються чіткіше на третьому році життя спочатку в дівчат, а потім у хлопців.До 5 років ці переваги вже встановлені однозначно. У міру формування гендерної ідентичності, ігрове спілкування дітей, як і емоційна прихильність, все більше диференціюються за статтю. Згідно з лонгтітюдними дослідженнями Маккобі і Джеклін, у 4,5 - річних дітей одностатеві ігри відносяться до різностатевих як 3:1, а у віці 6,5 років як 11:1. Крос-культурні дослідження підтверджують, що ця тенденція спостерігається в різних культурах, незалежно від ступеня їх розвитку і має схильність збільшуватися з віком.
Дослідження Т. Рєпіної, яка вивчала спільні ігри дошкільників, підтвердило, що вони дуже рано диференціюються на „чоловічі” і „жіночі”. Вона відмічала, що ровесники в дитсадку виконують функцію статевої соціалізації і сприяють формуванню ґендерних стеоретипів.
І.Кон, означуюючи гомосоціальність як властивість маскулінності, помітив, що хлопчики, починаючи з 4-річного віку, ініціюють ґендерну сегрегацію та висміюють тих, хто порушує встановлені ними кордони, із 5 до 14 років ця тенденція посилюється. Як зазначає Маккобі, це спричинено одночасним формуванням когнітивних і поведінкових структур. Хлопчики сильніше ідентифікуються з власною статтю, у той час як дівчатка чоловічі і жіночі ролі сприймають однаково. Маккобі вказує, що незалежно від стилю соціалізації, різниця між хлопчиками і дівчатками настільки велика, що є сенс говорити про існування двох різних культур дитинства, завдяки яким формуються і закріплюються маскулінність і фемінність.
Вивчаючи дитячу гру, Ж. Піаже ототожнював маскулінний розвиток із дитячим розвитком взагалі. Ж .Левер, продовжуючи його дослідження, вивчала групу учнів -однолітків початкової школи в процесі гри. Вона прагнула з‘ясувати, чи виявляються статеві відмінності в дитячих іграх. Виявилося, що хлопчики частіше граються на вулиці, у великих, змішаних за віком групах. Їхні ігри змагальні і триваліші, порівняно з дівчачими. Хлопчикам подобається встановлювати закони і правила гри.Ігри дівчаток спрямовані на опіку та догляд за кимось. Ці відмінності спричинили висновок Ж .Левер,що чоловіча модель ігор є кращою, оскільки задовольняє вимоги сучасного життя, а дівчачі ігри можуть перешкоджати їх майбутньому кар‘єрному і професійному зростанню. Отже, дівчаток потрібно вчити гратися у хлопчачі ігри.
В.Кравець вказує на відмінності в характері ігор. У хлопчиків вони більш конфліктні і змагальні, тоді як у дівчаток -почергові, де перемога однієї учасниці не асоціюється з поразкою іншої, а присутій лемент співробітництва [18].
Чому хлопчачий світ ширший, ніж дівчачий? Т. Говорун пояснює це таки чином: „...в дошкільні роки відмінність в освоєнні нових територій, розширення поля гри між статями мінімальна. У молодшому шкільному віці ця відмінність стає відчутнішою і, нарешті, в старших підлітків стає значною. При цьому ігрова діяльність дівчаток значно більше регламентується в просторі, часі, виборі друзів батьківською сім‘єю, ніж хлопчача” [27, 21].
Досліджуючи ставлення батьків до дочок і синів в процесі гри, Гір і Шільд (1996) встановили, що тати частіше допомагали і супроводжували дівчаток, ніж це було потрібно. Бажання бажання батьків сприяти дівчаткам виробляло в них відчуття сильної залежності. Таким чином, можна стверджувати, що не характер ігор, а ставлення до них із боку батьків, вихователів сприяє звуженню поля ігрової діяльності дівчат, виробленню в них підлеглості, невпевненості в собі.
Як зазначає Е.Гідденс, батьки і дорослі поповнюють дитячі колекції іграшок відповідно до статі: спортивні, воєнно -агресивні, конструктори - хлопцям; м‘які іграшки, ляльки та предмети їх побуту - дівчатам. Якщо дівчинка грається „хлопчачими” іграшками, з боку батьків це сприймається нормально, якщо навпаки - насторожує батьків. Крім вибору іграшок, батьки і педагоги повинні звертати увагу на роль, яку вибирає хлопчик чи дівчинка: чи відповідає вона їхньому ґендеру? Тут необхідна делікатність, виваженість і спостережливіть. Р. Грін відмічав, що багато дівчат, які в дитинстві виявляли маскулінну.
поведінку і віддавали перевагу хлопчачим іграм, у підлітковому віці „наздоганяли” фемінних ровесниць, у той час як схильні до „дівчачої„ поведінки хлопці в період статевого дозрівання мали проблеми з ґендерною ідентичністю. В. Каган вказує, що в дівчат рольовий діапазон ігор ширший ніж у хлопців,а вияв допустимих варіацій жіночої поведінки більший, ніж у чоловіків [14].
Дорослі, забороняючи дітям гратись іграшками, які не відповідають їхній статі, втручаються у внутрішній світ дитини, акцентують увагу на стереотипах статевої поведінки. Коли це захоплення надмірне і виходить поза рамки звичної гри, лише тоді це повинно привертати увагу батьків та педагогів. Силові методи, заборона, тиск можуть лише нашкодити формуванню ґендерної ідентичності, зламати особистість.
З метою вивчення стереотипів в ігровій діяльності та виявлення зв‘язків між стереотипними уявленнями батьків і дітей, ми провели опитування 62 десятикласників.Ми очікували, що частина батьків навязує дітям статевовідповідні іграшки, проте виявилося, що 98 % опитуваних не відчували спротиву батьків, коли гралися не відповідними до статі іграшками. Такий результат пояснює також відповідь 90% учнів про те, що дівчата і хлопці повинні гратися тими іграшками, якими їм цікаво, незалежно від того кому вони „призначені„ 85,5% опитуваних вважають, що хлопці і дівчата, які граються невідповідними до їх статі іграшками, у майбутньому не стануть поганими батьками і це не відобразиться у їх подальшому житті. Отже, такі результати свідчать про те, що в старших підлітків та їхніх батьків немає стереотипних уявлень про статеве призначення іграшок, що їх не було взагалі, або вони зникли в процесі соціалізації. Тому такі результати спонукають нас розширити коло досліджнння.
На окрему увагу заслуговують іграшки, які є копією зброї: пістолети, рушниці, шаблі і т.п. До них склалося неоднозначне ставлення у зв‘язку з ростом насильства та агресивності в суспільстві. Оскільки ідеалом мужності, „справжнього чоловіка„ завжди вважалися військові, то цілком зрозуміле прагнення хлопців гратися такими іграшками. Група психологів провела експеримент: хлопчикам дошкільного і молодшого шкільного віку після відповідних бесід запропонували віддати іграшкову зброю в обмін на м‘які іграшки. Після того як хлопчики „склали„ зброю, дослідники дійшли висновку, що організатори акції сприяли зламу їх ґендерної ідентичності, оскільки символи маскулінності не можуть бути замінені на символи фемінності. Серед агресивно насичених ігор виділяються комп‘ютерні ігри, більшість з яких пересичена вбивствами, кров‘ю, насильством. На думку фахівців вони представляють набагато більшу небезпеку, ніж іграшкова зброя: емоційність, віртуальна „реальність„, відсутність спілкування, легкість перемог, звичка бачити кров, насилля, вбивства формують у хлопчиків (як основних споживачів) неадекватні уявлення і ставлення, що врешті порушує структуру самосвідомості особистості.
Більш безпечними є ігри-фантазування, ігри-мрії, які подобаються дітям. Ці ігри А.Леонтьєв відносив до тих, які знаходяться на межі гри і неігрової творчої діяльності.Н. Анікеєва дослідила, що захоплення ними охоплює дітей, віком від 5 до 8 років, причому найчастіше їх грають наодинці, рідко по двоє. Ними захоплюються діти обох статей, проте тематика суттєво відрізняється.Хлопці грають у міста, подорожі, розігрують битви згідно зі схемами або за допомогою солдатиків, щось конструюють; дівчата граються в школу, принцес, розваги. На відміне від хлопців, у дівчат зустрічався інший мотив сюжетів, який безпосередньо стосувався гендерної тематики [9].
Аналізуючи ґендерні відмінності в іграх, різноманітний ігровий простір, який обирають хлопчики і дівчатка, стає зрозумілою тенденція до фемінізації хлопчиків. Сучасна освіта не спроможна забезпечити умов для ігрового розвитку і виховання дітей з врахуванням статевих відмінностей, допомогти формуванню і реалізації власної ґендерної ідентичності. Існують відмінності в наповненні іграшками дитячих садків та маркетів, потребує уваги світ дитинства взагалі, світ хлопчиків та дівчаток зокрема. Багато дослідників вказують на фемінність освітнього простору: основні соціальні ролі в них зайняті жінками; організація освітньої діяльності відбувається в статичній формі, в обмеженому просторі, жінки які мають власний досвід дитинства дівчинки слабо усвідомлюють природні тенденції хлопчиків до динаміки та розширення простору ігрових дій [9, 29].



Розділ 2. Практичне дослідження проблеми.
2.1. Методика виявлення впливу статі на характер ігрової діяльності.
Діагностичні методики вивчення впливу статі на ігрову діяльність дітей дошкільного віку здійснювалося з використанням наступних методів: бесіда, спостереження.
Метод бесіди – це збір фактів спостерігачем в процесі особистого спілкування з дитиною або вихователем за допомогою заздалегідь складених питань.
Заздалегідь визначаються мета, план проведення бесіди, перелік питань, методика їх предявлення, способи реєстрації відповідей (магнітофон, бланки записів, умовні позначення і т. д.). Бесіда вимагає створення сприятливого середовища (місце, час і т. д.), наявності контакту і атмосфери довіри. Для проведення бесіди підбирається наочний матеріал: ілюстрації, картинки, іграшки, різні предмети, які допомагають дітям більш точно впоратися із завданням.
Беседа з дітьми (див. Додаток 1).
Мета: виявлення уподобань у виборі ігор (іграшок, партнерів по грі. Вивчити зміст і виконання ігрових завдань (ролей, дій).Уточнення знаннь про особливості статевої поведінки хлопчиків і дівчаток.
Інструкція до проведення; Дорослий спостерігає за дитиною в процесі ігрової діяльності в групі, на прогулянці, а потім пропонує розповісти дитині чим він займався і просить відповісти на деякі питання дорослого. Всі відповіді дітей фіксуються і записуються в протокол.
Обробка даних. При обробці даних бесіди враховується перевага дітьми у виборі іграшок (ігор, партнерів по грі), зміст і виконання ігрових завдань (ролей , дій). Дані відповідей оцінюються за наступною шкалою:
1.Дитина відповіла на питання повністю (розгорнуто) – 5 балів.
2. Дитина відповіла частково - 3 бали.
3. Дитина не відповіла (промовчала) - 0 балів.
Питання до бесіди.
1.Ти любиш грати?
2.В які ігри ти любиш грати найбільше. Назви їх.
3.Подивись, скільки різних іграшок є у вас в групі, з якими з них ти любиш грати найбільше і чому?
4.У вас в групі дуже багато різних не тільки іграшок, але і багато різних ігор ти в них граєш?
5.Ким ти частіше всього буваєш в іграх? Чому?
6.Друзі запропонували тобі пограти в гру «Родина» яку роль ти б вибрав собі. Чому?
7. Уяви, що у нас є дві кімнати . В одній кімнаті багато різного конструктора і різних видів машини , роботи, а в іншій ляльки,аксесуари до них, кухня, перукарня. В яку з кімнат ти підеш, з ким з дітей та у що ви будете грати?
8.В які ігри грають хлопчики, а в які дівчатка?
Метод спостереження - це планомірне вивчення педагогічного процесу в цілому або окремих його фрагментів (занять, ігор і т. д.). Спостереження, безумовно, є основним методом збору інформації для педагогічної оцінки розвитку дитини. Вихователь в групі постійно спостерігає за поведінкою дітей, їх іграми, відносинами між собою. Спостереження передує усвідомленням і постановкою цілі, розробкою плану, техніки та методики. Під час спостереження необхідна точна і обєктивна фіксація фактів, яка полягає в протоколировании, фотографуванні, відеозйомці і ведення записів.
Існує декілька способів спостереження за ігровою діяльністю:
вступ у тісний контакт з спостережуваними дітьми, участь у їх ігрової діяльності на другорядних ролях;
спостереження гри ззовні (поза полем зору дитини);
приховане спостереження (запис на відеокамеру, диктофон), яке не порушує активності і самостійності дітей у грі;
опосередковане спостереження, тобто вивчення готових результатів, представлених вихователями груп (за результатами діагностики ігри, записам ходу гри та ігрової мови дітей, вивчення календарних та перспективних планів роботи вихователя з розвитку ігрової діяльності).
2.Спостереження за поведінкою дитини в грі (див. Таблицю 1.).
Мета; виявити особливості статевої поведінки в різних видах дитячої діяльності.
Завдання: спостереження за діями дітей у грі, на прогулянці, в роздягальні, в процесі догляду за рослинами в групі.
Інструкція до проведення. Експериментатор спостерігає за дітьми,( протягом певного часу), їх діями по відношенню один до одного, відзначає особливості в поведінці дитини.
В ході обстеження дорослий оцінює поведінку дітей у грі. Обробка даних здійснюється за допомогою таблиці, в яку записуються всі спостереження за дитиною.
Аналіз результатів. При обробці даних таблиці оцінюється,
1.З ким найчастіше грає: з хлопчиками чи дівчатками?
2.Які ігри або іграшки воліє (машини, конструктори, ляльки, мякі іграшки, будівельні ігри, дидактичні, настільки – друковані, сюжетно-рольових, рухливі, театралізовані тощо).
3.Які ролі дитина бере на себе в сюжетно-рольових, рухливих іграх і іграх-драматизациях?
4. Якщо хлопчики та дівчата грають разом, то які ролі вибирає хлопчик (дівчинка)?
10. Як поводиться по відношенню до протилежної статі?


2.2. Аналіз результатів дослідження впливу статі на характер ігрової діяльності.
З метою вивчення впливу гендерних особливостей дітей на характер і вибір ігрової діяльності, мною було проведенно дослідження ігрової діяльності в дітей з 4 до 6 років. Дослідження проводились у НВК 17 м.Рівного, у різновіковій групі. Експерементальна група складалась з 20 дітей, з них 10 хлопчикі і 10 дівчаток.
В ході дослідно-експериментальної роботи здійснювалося спостереження, необхідне для зясування ігрових особливостей дітей. Нам було важливо встановити як гра відображає рівень психічного та особистісного розвитку дитини, в залежності від гендерної приналежності дитини.
Дані проведеної бесіди з дітьми нами було запротокольовано, і отримали наступні результати представлені а таблиці №1 .
Таблиця 1. Результати проведеної бесіди з дітьми старшого дошкільного віку .
Катя Майя Влада Даша Настя Даня Саша Валєра Антон Вася
5 5 3 5 5 5 3 5 5 5
в в с в в в с в в в
1. Високий - 5-4 балів. Дитина відповіла на питання повністю (розгорнуто).
2. Середній - 3-2 бали. Дитина відповіла не повністю.
3.Низкий - 0 балів. Дитина не відповіла (промовчала).
Як видно з даної таблиці діти вільно йшли на контакт, відповідали на питання повністю, у висновку і отримали високий рівень-8дітей . Тільки 2 дітей-показали середній рівень.
Таблиця 1а. Результати проведеної бесіди з дітьми молодшого дошкільного віку.
Артем Ваня Денис Олег Максим Поліна Аліна Оля Діана Юля
2 3 4 2 3 5 3 5 5 3
с с в с с в с в в с
1. Високий - 5-4 балів. Дитина відповіла на питання повністю (розгорнуто).
2. Середній - 3-2 бали. Дитина відповіла не повністю.
3.Низький - 0 балів. Дитина не відповіла (промовчала).
Як видно з даної таблиці діти молодшого віку низький рівень ніхто не показав, середній рівень - 6 дітей і високий рівень 4- дитини.
Як видно з даних таблиць, низький рівень в змісті і виконанні ігрових завдань і перевазі дітей у виборі ігор та іграшок з урахуванням гендерних особливостей у дітей старшого дошкільного віку (6-7 років) не дав ніхто. До середнього рівня було віднесено 20%дітей. Високий рівень показало 80%дітей. Це говорить про те, що до 6-7 років у дитини виникають різноманітні ігрові задуми. Ігрові завдання дитина вже практично завжди ставить самостійно. У дитини до цього віку певне коло друзів , з якими йому подобається і хочеться играть.У дитини відбувається початок засвоєння статевої ролі
В молодшому дошкільному віці у дітей 4-5 років, низький рівень в змісті і виконання ігрових завдань і перевазі дітей у виборі ігор та іграшок з урахуванням гендерних особливостей у дітей молодшого дошкільного віку низький рівень ніхто не показав, хоча деякі діти не могли підтримати бесіду і відхилялися від відповідей. До середнього рівня віднесено 60%, до високого теж 40%. У дітей цього віку ще як правило немає друзів з якими їм би хотілося грати завжди , вони грають з тими дітьми хто є на даний момент , при цьому не віддаючи переваги кому-небудь. На даному віковому етапі у дітей ще тільки відбувається засвоєння статевої ролі , тому хлопчики можуть покатати коляску з лялькою , а дівчатка пограти в «Ігри для хлопчиків».
Результати методики «Спостереження за поведінкою дитини в грі».

Таблиця 2. Старший дошкільний вік(6-7 років).
Імя дитини, вік.

З ким найчастіше грає: з хлопчиками чи дівчатками. Яким іграм та іграшкам надає перевагу Які ролі бере на себе в іграх. Характер ігрових дій з різними речами та іграшками. Адекватність /неадекватність статевій поведінці.

Катя 6,5 років 5 5 5 5 5
Майя 6,8 років 5 5 5 5 5
Даша 6,6 років 5 5 5 5 5
Настя 6,6 років 5 5 5 5 5
Влада 6,4 років 5 5 5 5 5
Даня 6,10 років 5 5 5 5 5
Саша 6,7 років 5 5 5 5 5
Валєра, 6,7 років 5 5 5 5 5
Антон, 6,5 років 5 5 5 5 5
Вася, 6,4 років 5 5 5 5 5
Рівні:
Відповідає-5-4 балів.
Відповідає не повністю-3-2 бали.
Не відповідає -1бал.
Таблиця 2а. Молодший дошкільний вік.
Імя дитини, вік.

З ким найчастіше грає: з хлопчиками чи дівчатками. Яким іграм та іграшкам надає перевагу Які ролі бере на себе в іграх. Характер ігрових дій з різними речами та іграшками. Адекватність /неадекватність статевій поведінці.

Артем 4,6 років 4 4 4 4 4
Ваня 4,7 років 4 3 3 3 4
Денис 4,11 років 5 4 5 5 4
Максим 4,10 років 5 5 5 5 4
Олег 4,9 років 3 3 2 2 4
Поліна 4,9 років 5 5 5 5 5
Аліна 4,7 років 4 3 3 3 4
Оля 4,8 років 5 5 5 5 5
Діана 4,10 років 5 5 5 5 5
Юля 4,10 років 4 4 3 3 4
Рівні:
Відповідає -5-4 балів.
Відповідає не повністю - 3-2 бали.
Не відповідає -1бал.
Як видно з даних таблиць у всіх дітей старшого віку (6-7 років) практично повністю сформована статеворольова поведінка. Хлопчики і дівчатка з власної ініціативи обирають різні ігри і партнерів в них , виявляють різні інтереси, стиль поведінки, відповідно до своєї гендерної приналежності в цьому віці формуються перші дитячі одностатеві компанії .
У дітей молодшого віку (4-5 років) формування статевої самосвідомості закінчено ще не повністю. Характер і задум ігрових дій у багатьох дітей ще одноманітний. Дівчата цього віку більш точно розуміють свою гендерну приналежність.
Спостерігаючи за дітьми дошкільного віку в процесі ігор і їх взаємовідносин необхідно звернути увагу на рольову поведінку в іграх, зауважимо, що хлопчиків приваблюють ролі героїчного і професійного характеру, а дівчаток - найчастіше ролі, повязані зі школою, родиною, мистецтвом. Дівчатка в іграх частіше наслідують людям, яких вони бачать в реальному житті, а хлопчики - вигаданим героям.Це перш за все повязане з проявом ролі партнера, так як, беручи участь в іграх, дівчата знають, що треба робити, хлопчиків ж приваблюють більш важкі ситуації, коли учасники гри можуть не знати як себе вести, що створює атмосферу ризику.


Висновки
Період дошкільного дитинства неоціненний в цілому для розвитку людини. У дошкільному віці гра є основним видом дитячої діяльності, саме в сюжетній грі відбувається засвоєння дітьми гендерної поведінки, тому підбір матеріалів та обладнання для ігрової діяльності дівчаток і хлопчиків необхідно приділяти особливу увагу.
При проведенні роботи по вихованню дітей з урахуванням їх гендерних особливостей, потрібно звернути увагу на наступне:
• На привабливість ігрового матеріалу і рольовий атрибутики з метою залучення дітей до відображення в грі соціально схвалюваних образів жіночої і чоловічої поведінки;
• На достатність і повноту матеріалу для ігор, в процесі якої дівчинки відтворюють модель соціальної поведінки жінки - матері;
• На наявність атрибутики і маркерів ігрового простору для ігор - «подорожей» в яких для хлопчиків представляється можливість програти чоловічу модель поведінки.
Процес одягання та роздягання ляльок і мяких іграшок діти ототожнюють з процедурою, з якої вони постійно стикаються у власному житті, що сприяє усвідомленню ними людського сенсу цього дії, і якщо спочатку дитина просто відтворює в грі дії дорослих, то поступово він починає позначати та називати свою роль: «Я мама, Я - тато».
Коли у іграшок привабливий вигляд, набагато простіше викликати у дівчаток і хлопчиків почуття симпатії до них. У процесі ігор з такими іграшками легше спонукати дітей висловлювати по відношенню до іграшки свої почуття: говорити ласкаві слова, обіймати, заглядати в очі і. т. д. Відображаючи в грі соціально схвалювані зразки жіночої і чоловічої поведінки по відношенню до іграшок-дівчинки і хлопці отримують необхідне емоційний розвиток.
Важлива роль у розвитку ігрової діяльності належить конструювання з великого будівельного матеріалу. Хлопчики, спочатку під керівництвом а потім самостійно охоче конструюють для командних ігор. Це може бути велика машина, літак, пароплав, вагон поїзда і. т. д. При цьому дуже важливою умовою для виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей є те, що хлопчикам може бути доручена «важка» робота: «підвезти» матеріал на машинах, встановити основні великі деталі і т. д.
Очевидно, що виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей багато в чому буде визначатися індивідуальними особливостями кожної дитини, залежати від тих зразків поведінки жінок і чоловіків, з якими дитина постійно стикається в родині. Але це зовсім не означає, що виховний вплив, який чиниться на дівчинку або хлопчика в цьому ніжному віці, не вплине на розвиток особистості. Прояв у дівчаток і хлопчиків тих якостей особистості, які дозволять їм бути успішними в сучасному суспільстві.




Література
1. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1987.
2. 2.Аникеева, Н.П. Гендерные отношения в воспитательном пространстве Текст. / Н.П. Аникеева // Педагогическое образование и наука-2002. № 4. - С. 46-50.
3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.
4. Бендас Т.В. Гендерная психология. Учебное пособие. –СПб.;Питер,2008.
5. Венгер Л. А. Сюжетно- ролевая игра и психическое развитие ребёнка.// Игра и её роль в развитии ребёнка дошкольного возраста. М., 1978. С.32-36.
6. Виноградова Н.А., Позднякова Н.В. Сюжетно –ролевые игры для старших дошкольников. Практическое пособие .М.-Айрис пресс 2008.
7. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка// Вопросы психологии: - 1966. - № 6.
8. Газман О.С. Роль игры в формировании личности ребёнка // Сов. педагогика 1982.№9. С. 60-64
9. Говорун Т.В. Соціалізація статі як психологічна проблема // Педагогіка і психологія. Інформаційний бюлетень АПН України. Вип.2.- К., 2001. - С. 5-13.
10. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М., 1996
11. Доронова Т.Н. Девочки и мальчики в семье и детском саду; Пособие для дошкольных образовательных учреждений.-М;Линка-Пресс,2009.
12. Жуковская Р. И. Воспитание ребёнка в игре. М .,1963.
13. Запорожец А.В. Игра и развитие ребёнка// Психология и педагогика игры ребёнка.М.,1966. С. 5-10.
14. Каган, В. Е. Воспитателю о сексологии Текст. / В. Е. Каган. М. : Педагогика, 1991.- 254 с.
15. Каган В.Е. Когнетивные и эмоциональные аспекты гендерных установок у детей 3-7 лет// Вопросы психологии.2000.№2. с. 65-69.
16. Каменская Е.Н. Гендерный подход в педагогике; -Ростов /н/Д.,2006.
17. Коломинский Я.Т. Мелтсас М.Х. Половое развитие в дошкольном возрасте//под ред.,Я.Л. Коломинский.
18. Кравець В. П. Ґендерна педагогіка: Навч. посібник. – Тернопіль: Джура, 2003. – 416 с.
19. Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры // Советская педагогика .-1944.-№8-9-С 5-12.
20. Михайленко Н.Я., Короткова Н.А. Как играть с ребёнком; - М. Академический проект ,2001.С 90-96.
21. Осорина.М.В. Секретный мир детства в пространстве мира взрослых; изд.4-е-СПб.; Питер 2008.
22. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія DOC. К.: Академвидав, 2008. – 432 с.
23. Павелків Р. В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості у дитячому віці: Монографія. - Рівне: Волинські обереги, 2004.
24. Психология и педагогика игры дошкольника / под ред. А.В.Запорожца, А.П. Усовой .М.,1966.
25. Поніманська Т. І. Основи дошкільної педагогіки. - К.: Абрис, 1988.
26. Попова Л.В. Гендерная социализация в детстве.- Мурманск 2001.
27. Репина Т.А. Анализ теорий полоролевой социализации в современной западной психологии // ВП, 1987, №2, с.158-165.
28. Репина Т.А.Диагностика и коррекция психического развития дошкольника.1997
29. Солодников, В.В. Идеальный ребенок в представлении педагогов / В.В. Солодников // СОЦИС. 1989. №4. С. 87-91.
30. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Вища школа, 1993.
31. Усова А. П. Игра и организация жизни детей . М., 1962.
32. Урунтаева Г. А., Афонькина Ю . А. Практикум по дошкольной психологии. - М.: Академия, 1998.
33. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Педагогика, 1978.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.