Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


Лекции Предмет, метод, джерела конституцйного права зарубжних країн. Конституцйно-правовий статус людини громадянина. Гарантї прав свобод громадян. Форми державного правлння. Територальний аспект органв публчної влади.

Информация:

Тип работы: Лекции. Предмет: Правоведение. Добавлен: 14.03.2005. Год: 2005. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


16

Державне конституційне право зарубіжних країн

Тема №1

Предмет, метод, джерела ( державного ) конституційного права зарубіжних країн

1. Поняття конституції, предмет

2. Метод

3. Джерела КП

4. Види і форми конституції. Функції конституції.

-1-

Конституція ( від. Лат. «конституціо» - устрій, установа. Установлення)

Причини прийняття Конституції:

- обмеження влади монарха;

- встановлення особливого права;

Перші конституції регулювали:

1. Основи устрою держави ( з'явились перші виборчі органи).

2. Закріплення і гарантованість важливих прав людини ( громадянські права ).

3. Предмет ДПЗК - це система правових норм, які регулюють засади устрою суспільства, держави і статус людини в них, а також відносини пов'язані з участю населення в здійсненні публічної влади.

-2-

Методи галузі: Методи науки:

1. Метод дозволу. 1. Порівняльно - правовий

2. Метод обов'язку. 2. структурний ( функціональний аналіз )

3. Метод заборони.

Норми КПЗК, їх класифікація:

I. Юридична сила:

1. Найвища юридична сила - норми Конституції, норми судових органів, які здійснюють конституційний контроль. Закони конституційного значення, підзаконні акти, які регулюють діяльність державних органів.

II. По способу впливу:

1. Регулятивні.

2. Охоронні.

III. За характером припису:

1. Дозволяють

2. Забов'язуючі.

3. Забороняючі.

IV. За характером регулювання:

1. Матеріальні.

2. процесуальні ( мало )

V. За дією у часі:

1. Постійні.

2. Тимчасові.

3. Надзвичайні.

VI. За способом викладення:

1. Пряме.

2. Відсильні

3. Бланкетні.

Принципи КП:

Загальні принципи:

1. Народний суверентет

2. Принципи поділу влади.

3. представницьке правління.

4. Природний характер права і свобод.

Спеціальні принципи:

1. Недоторканість суддів.

-3-

Джерела - це зовнішнє закріплення і зовнішнє вираження норм КП:

Джерела:

1. Нормативно - правові акти:

- Конституції;

- Закони ( про вибори )

- Кодекси;

- Галузеві закони;

- Договори ( угоди )

А) міждународні.

Б) внутрішньодержавні .

- Нормативні акти вищих органів виконавчої влади;

- Акти органів конституційного контролю;

- Регламенти парламентів;

- Акти органів місцевого самоврядування.

2. Правові звичаї - це ніде офіційно не зафіксовані правила поведінки, які застосовуються на протязі значного часу і санкціоновані державою.

- наявність уряду;

- голова партії переможця, керує створення уряду.

- Обов'язки монарха погоджується рішенням двох палат парламента.

3. Судові прецинденти ( в англо - саксонській правова система ) - рішення вищих судових органів по питанням не врегульованих правом.

4. Доктринальні положення - офіційно опубліковані думки, судження вчених - юристів.

5. Релігіозні джерела ( мусульманські держави )

Дія КП: у 3 вимірах, але є особливості:

1. У часі:

– Починає діяти вказано в Конституції.

– Момент закінчення дії, вказано в перехідному положенні.

– Зворотня сила відсутня, але питання з громадянства мають зворотню силу.

2. У просторі:

- Конституційні норми діють на всій території держави ( повітряний простір - 21 км.)

- Норми можуть діяти в окреих регіонах.

- Екстириторіальна дія, норми конституційного права діють на громадян України, де б вони не були.

3. По колу осіб:

- по відношенню до своїх громадян, а також до інших осіб.

-4-

1. Юридична Констиуція - система правових норм.

2. Фактична Конституція - система суспільних відносин ( Конституційний устрій)

Юридична Конституція використовується в 2-х значеннях:

Види:

1. Матеріальному - це система пр. норм, які регулюють.

2. Формальному - це нормативний акт, який має таку ж назву.

Форми Конституції:

1. Писана ( розуміється як 1 акт або декілька актів. Кількість цих актів чітко визначена ) Наприклад - Швеція - 4 акти!

2. Неписані ( складаються з необмеженої кількості джерел, які не можна визначити).

Функції Конституції:

1. Юридична функція - полягає в тому, що конституція - це головне джерело всіх галузей права, визначає розвтиток всіх галузей права.

2. Політична функція - Конституція встановлює засади організації публічної влади.

3. Ідеолгогічна функція - в Констуції сформована кінцева мета.

Зміст Констиції:

1. Правове становище людини і громадянина.

2. Конституція закріплює державний устрій.

Тема №2

Конституційно - правовий статус людини і громадянина

План:

1. Зміст інституту Конституційного права .

2. Конституційне право і Конституційні свободи і принципи їх закріплення. Види прав і свобод.

3. Конституційні обов'язки.

4. Громадянство і режим іноземців.

-1-

Зміст інституту Конституційного права:

1. Права і свободи і обов'язки

2. Принципи і способи формолювання прав і свобод.

3. Конституційна правосуб'єктність фізичних осіб.

4. Громадянство і режим іноземців.

5. Конституція гарантує права і свободи.

-2-

Констиуційні права і свободи - це визначенні Конституцією найважливіші можливості фіз. Особи по досягненні своїх інтересів в межах визначених Констиуцією або законами.

Два способи закріплення прав і свобод:

1. Позитивний - контитуція гарантує чи встановлює, що суб'єкт володіє певним правом ( має право «може»).

2. Негативний - являє собою конституційну заборону для будь - якого суб'єкта порушити або обмежити певне право.

Принципи правового статусу:

I. Для демократичних держава:

1. природне походження прав і свобод.

2. Рівноправність.

3. Принципи верховенства міжнародного права.

II. Для соціолістичних держав:

1. Класовий підхід до закріплення прав і свобод.

2. Відповідність прав і свобод будівництву соціалізма.

III. Мусульманським державам:

1. Принципи ісламу.

2. Особливість закріплення прав і свобод в Констиуціїє те що вони не є вичерпним.

-3-

Обов'язки - це найважливіші повинності, які підлягають виконанню в межах встановлених Конституцією або іншими законами.

Харктерними рисами є :

1. Конституційні обов'язки встановлюються виключно Конституцією або виключно законами.

2. Перелік обов'язків завжди є вичерпним.

3. Обов'язок в порівняні з правом і свободами є значно меншими.

4. Кожному обов'язку є юридична відповідальність за не виконання конституційного обов'язку.

-4-

Громадянин, відомий в древньому Римі, зустрічається в Біблії, в період феодалізму виник термін «піданний».

Зміст громадянства:

1. правовий стан особи, виражається в індивідуальному юридичному оформленні громадянства.

2. Постіний характер громадянства.

3. Громадянство - це двохстороній зв'язок між державою і фіз. Особою ( виражається в права і обов'язок і відповідальність ).

4. Розповсюдження на громадянина суверенної влади країни, де б він не знаходився.

Громадянство - це постійний політико - правовий зв'язок між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємин прав, обов'язків і відповідальності.

Інститут громадянства має 3 види норм:

1. Норми регулюють порядок набуття громадянства.

2. Норми регулюють право припинення громадянства.

3. Норми регулюють право розгляду справ з питань громадянства.

Набуття громадянства, підстави:

1. Філіація - за народження, визначається 2 принципи:

- право крові ( якого громадянство батьки)

- право грунту ( на території якої держави народився)

2. Натуралізація - набуття громадянства за законом, який діє в цій країні, шляхом прийняття і видачі індивідуального акта; може натуріалізуватися лише повнолітня особа, письмова заява, готовність відмовитись від іншого громадянства, знання державної мови, мінімальний строк проживання, відсутність певних хвороб, наявність законних засобів існування. Внаслідок правонаступництва держави.

3. Оптація ( вибір ).

4. Відновлення громадянства.

5. Репатріація - групове надання громадянства.

6. Дароване громадянство за особливі заслуги.

7. Усиновлення.

Підстави припинення громадянства:

1. Добровільна відмова.

2. Позбавлення громадянства, може позбавити лише набутого громадянства.

3. Автоматична втрата громадянства.

Режим іноземця ( є в демократичних країнах, крім КНР і Туркміністан ).

1. Національний режим іноземці = до громадян за деякими виключенями).

2. Режим найбільшого благосприйняття ( встановлюється лише до деяких категорій іноземців, лише до тих коли ін. країна встановлює такий режим).

3. Спеціальний режим.

Лекція №3

Гарантії прав і свобод громадян

Гарантії - це правові, політичніЮ, ідеологічні, організаційні, економічні засади, які створюють умови для забеспечення прав і свобод людини і громадянина і в ряді випадків не уможливлюють їх порушення з боку будь - якого суб'єкта права і держави.

Гарантії:

1. Міждународно - правові:

- «Декларація прав людини і громадянина»;

- «Декларація прав дитини» 1ст. новонароджена дитина має право на громадянство і сім'ю

2. Внутрішні - залежать від державного і політичного режиму.

Державні режими - це спосіб здійснення влади, який закріплює Конституція.

Політичний режим - як здійснюється влада.

Лекція №4

Форми державного правління в зарубіжних країнах.

План:

1.Поняття і види форм правління.

2. Монархія та її види:

А) абсолютна;

Б) обмежена ( дуалістична і парліментська )

В) нетрадиційні види монархій.

3.Республіка:

А) Президентська;

Б) Парламентська;

В) Змішаний тип;

Г) Радянська;

Ґ) Нетрадиційні види республік.

4. Види політичного режиму зарубіжних країн.

-1-

Форма держави - це її апарат, який відповідним чином взаємодіє з населенням, це організація поділу влади і територіальний поділ держави.

Принципи поділу влади:

Потрібна система стримань і противаг.

Мінімальне втручання.

Максимальне втручання.

Має значення як монарх приходить до влади: Монархія і Республіка.

-2-

Монархія - історично перша форма правління ( моно - один, арх - влада ) - одноосібний глава держави, що здійснює управління за власним правом, а не делеговано:

- його влада є довічна;

- монарх є недоторканим, відповідає монарх

Монарх

– Король ( Бельгія, Англія, Іспанія, Данія, Швеція);

– Султан ( Бруней, Малазія);

– Емір ( Кувейт, ОАЕ);

– Великий герцог ( Люкскмбург);

– Князь ( Ліхтенштейн);

– Імператор ( Китай ).

Ознаки:

1. Наявність одноособового довісного правителя.

2. Спадкоемний характер наступності Верховної влавди

3. Юридична безвідповідальність монарха.

4. Влада монарха обожнюється.

Монархія:

1. Абсолютна ( пізній період феодалізму)

2. Обмежена:

А) Дуалістична;

Б) Парламентська.

А) Абсолютна монархія - виникнення повязане з розвитком феодальних відносин.

Ознаки:

1. Відсутність організації, які обмежеують владу монарха ( нема парламента)

2. Ліквідація або повний занепад представницьких уставів.

3. Необмежана влада монарха.

4. Наявність і підкореність армії, поліції, спец. служб і адміністративного апарату

( Бруней, Катар, Бахрей, Оман, Саудовська Аравія)

Б) Конституційна монархія - монарх здійснює владу в межах встановлених конституцією.

Ознаки:

1. Наявність конституції.

2. Наявність парламенту ( Данія, Норвегія, Японія, Іспанія)

Конституційна монархія є:

I. Дуалістична - перехідна від абсолютної до конституційної ( Марокко, Кувейт)

Ознаки:

1. Наявність парламенту з широкими повноваженнями.

2. Уряд формує монарх який перед ним підзвітній і парламент не впливає на уряд.

3. Монарх має право розпустити парламент

4. Церемональна роль монарха.

II. Парламентська - така форма правління при якій монарх - політичний глава держави, у нього немає реальних повновадень.

Ознаки:

1. Парламент має партійну більшість.

2. Більшість формує уряд і главою уряду стає голова партії, яка перемогла.

3. Укази монарха потребують узгодження з міністром.

4. В законодавчій, виконавчій і судовій участь монарха символічна.

5. Формально монарх має абсолютне вето.

6. Всіх членів уряду призначає монарх.

7. Уряд несе відповідальність перед парламентом.

8. Дуже сильна виконавча влада.

9. Головна особа - прем'єр - міністр.

III) Нетрадиційні види монархій:

1. Теократична - різновид абсолютної - в руках монарха крім виконавчої, законодавчої, судової є релігійна влада.

2. Монарх з елементами виборності - монарх - президент обирається на 5 річний термін, його вибирають 7 емірів- недоторкані, влада в нього необмежена.

Монарха не можна усунити від влади

-3-

Республіка ( суспільна справа) - така форма правління при якій державна Влада здійснюється виборними органами які обираються, насамперед на певний строк.

Ознаки:

1. Існування або одноособового або колегіального глави держави.

2. Вибрність глави держави.

3. Виборність всіх представницьких органів.

4. Здійснення влади з волі народу.

5. Юр. відповідальність глави держави за прийняття рішення.

6. Обов'язковість рішень верховної представнцької державної влади для всіх інших гілок влади.

7. взаємна відповідальність особи і держави.

8. Гарантованість прав людини і громадянина.

9. послідовна реалізація принципу поділу влади на основі принципу стримань і противаг.

А) США

- конгресс обирається народом - палата представників, сенат обирає колегія виборців, дві палати є рівними;

- конгресс ніхто не може розпустити;

- парламент може порушити питання імпічменту президента;

- міністрів призначає президент і звільняє їх без згоди парламенту;

- судова Влада незалежна ( президент пропонує, конгресс затверджує, звільняти можна тільки в процедурі імпічменту);

- дуже сильна виконавча Влада;

- кишенькове вето.

Б) Парламентська республіка ( Туречинна, Ліван)

Принцип верховенства парламенту.

Ознаки:

1. Парламент обирається народом.

2. парламент формує уряд.

В) Змішаний тип:

- президент має право вето;

- президент має великі повноваження в судовій владі;

- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;

- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь - кого з уряду.

Г) Радянська республіка:

- повністю заперечує принцип поділу влади;

- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;

- класовий підхід до вирішення державних засад;

- заперечується принцип верховенства права;

Ґ) Теократична (Іран) - головною особою є духовна глава держави.

- свіцький парламент обирається народом - Межеліс;

- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;

- вищі духовні органи - рада експертів - вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією.

Рада експертів вибирає імама довічно.

Це недемократична влада, бо існує духовна і світська влада.

-4-

Політичний режим практикується в 2 аспектах;

Державний режим - це закріплена в конституції система методів здійснення державної влади. Це фактична система методів здійснення влади - політичний режим.

Демократія - влада всіх.

Аристократія - влада більшості.

Олігархія - влада меншості.

Тиранія - влада однієї особи.

Охлократія - влада натовпу.

Політичний режим залежить від наявності або відсутності політичної системи.

Однопартійність - Китай, Камерун.

Двопартійні системи - США, Англія.

Багатопартійні - Італія, Франція.

Політичні партії впливають через участь своїх представників у органах управління.

Демократичний режим - демократія - правління народу і вибране народом і для народу ( Лінкольн). Є конституційним.

В недемократичних режимах держава контролює всі сфери життя, повністю - тоталітаризм або частково - авторатаризм.

Тоталітаризм:

1. Влада у політичної номеклатури або військових чиновників;

2. Народ усунутий від влади.

3. Відсутність ознак громадянського суспільства.

4. Тотальний контроль ( Туркменістан. Півн. Корея).

5. Передається влада у спадщину.

6. Будь - які думки, які не збігаються з державною ідеологією - інакомислення.

7. Розвинуті каральні органи.

Авторитаризм:

Лекція №5

Територіальний аспект органів публічної влади в державі.

1. Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.

2. Форми територіального устрою держави:

А) Федералізм;

Б) Унітаризм.

-1-

Територіальний устрій - це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.

Розрізняють:

1. Адміністративно - територіальні одиниці - це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.

2. Політико - територіальні одиниці - мають відносну самостійність і вплив центральної влади зведено до мінімуму

Розрізняють дві форми територіального устрою:

1. Федералізм;

2. Унітаризм.

Головна різниця у федеральні держави складаються з суб'єктів федерації, які мають ознаки держави, а унітарна з адміністартивних одиниць.

Унітарна
Федерація
1. Єдина Конституція
1.Кожен суб'єкт може мати свою Конституцію
2. Єдина правова система
2. Двохрівнева пр. система - федеральна і
3.Єдиний парламет і майже завжди
пр. системи кожного суб'єкта.
однопалатний ( Італія, Франція)
3. Кожний суб'єкт має однопалатний парл.
4. Існує єдине громадянство
і існує Федеральний парламент.
5. Адміністративно - територіальна одиниці
4.Є громадянство суб'єктів федерації
не мають права зак. Ініціативи
системи кожного суб'єкта.
 
5. Всі суб'єкти федерації мають право зак.
 
ініціативи.

Федералізм - це така форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є носієм складається з державно - подібних утворень ( суб'єктів федерації).

Класифікація федерація:

I. На яких юридична підставах утворені федерації:

1.Договірні ( США).

2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).

II. залежності від мети:

1. Утворення за територіальними принципами ( США).

2. Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).

Розмежування компетенції між федерацією і суб'єктів федерації.

I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб'єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру - федерація, місцеве самоврядування та ін. )

II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб'єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб'єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).

III. Залишкова компетенція - я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб'єкти федерації).

Унітаризм - це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).

В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:

1. Децентралізовані держави;

2. Централізовані;

3. Відносно - централізовані.

Децентралізовані - всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)

Відносно - централізовані - передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).

Централізовані - заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).

Представницька і безпосередня демократія в державі

1. Зміст принципу народного суверенітету.

2. Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)

3. Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.

-2-

Зміст народного суверенітету:

1. Єдиним джерелом влади є народ.

2. Народ здійснює цю владу через:

- представницьку демократію;

- безпосередню демократію.

Представницька демократія - народ обирає представників публічної влади.

Безпосередня демократія - проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.

-3-

Вибори - це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб - виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.

Вибори виконують 4 соціальні функції:

1. Важливий засіб забеспечення легітивності влади.

2. Виступають барометром політичного життя в країні.

3. Це засіб відбору політичних лідерів.

4. Це важливий засіб формування демократичного режиму.

Види виборів:

I. За територією:

1. Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).

2. Регіональні ( стосуються суб'єктів федерації).

3. Місцеві ( місцеве самоврядування).

II. За часом проведення:

1. Чергові ( закріплюються в законах)

2. Позачергові.

III. За макс. Можливими кіл. Турів:

1. Однотурні ( 10 % 1 голос)

2. Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).

3. Багатотурові.

IV. За кількістю мандатів:

1. Унімандатні ( один).

2. Поліномінальні ( декілька).

V. Залежно від ролі населення:

1. Прямими ( прямо видає голос).

2. Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони - президента).

Складові елементи виборів:

1. Виборче право.

2. Виборчий процес.

3. Виборча система.

Виборче право - використовується в двох значеннях:

1. Об'єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.

2. Суб'єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб'єктів виборів.

- АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)

- Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)

Принципи виборчого права ( в демократичних державах):

1. Принципи свободи волевиявлення - вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.

2. Загальне виборче право - у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.

3. Рівне виборче право:

3.1 Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець - 1 голос_

3.2 Рівна вага цього голосу.

4. Пряме виборче право - виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.

5. Таємність голосування - кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.

Лекці №6

Виборчий процес

Виборчий процес - це врегульована на норми КП діяльність різних суб'єктів по підготовці і проведені виборів.

Є 9 стадій виборчого процесу:

1. Призначення виборів ( вст. дати голосування).

- Чергові дата відома

- Не чергові

2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.

3. Утворення виборчих одиниць - це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.

4. утворення виборчих органів - ЦВК,МКК.

5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):

- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)

- добровільна

6. Висування кандидатів:

- самовисування;

- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4

- висування політичними партіями чи пол. Блоками.

Супроводжується внесенням залогу.

7. Предвиборча агітація.

8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)

9. Підрахунок голосів, підлягає обов'язковому оприлюдненню.

Виборча система - вживається у 2 аспектах

– це правовідносини, які пов'язані з проведенням виборів.

– Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.

Мажоритарна - в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:

- відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.

- Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.

Переваги мажоритарної системи;

1. Проста для розуміння виборців.

Недоліки:

1. Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.

Пропорційна система - кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.

Характерним:

1. Партії складають списки:

- жорсткі (голосують за партію)

- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).

Бар'єр - для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.

Переваги:

1. Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.

2. Дрібні партії в парламент не проходять.

Недоліки:

1. люди не знають за кого голосують.

-3-

Референдум - це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.

Види референдумів:

I. За правовими наслідками:

1. Постановляючі - прийняті рішення мають правові наслідки

2. Консультативні - рішення не мають правових наслідків.

II. Факультативні:

Обов'язкові - прямо передбачені Конституцією.

III. За територією:

1. Загальні.

2. Місцеві.

Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.

Предмет референдуму - це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання - формула:

1. Можна відповісти Так чи Ні.

2. Народний вибір - це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.

На референдум не виносяться питання:

1. Про податкову систему;

2. Про бюджет;

3. Амністія і помилування;

4. Ратифікування між. Угод.

Стадії проведення референдуму:

1. Ініціатива;

2. Формування інфраструктури референдуму;

3. Агітація і роз'яснюванна компанія.

4. Голосування.

5. Підрахунок голосів.

На референдум встановлюється квота - щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.

Види народних голосувань:

1. Відзив - відкликання депутата.

2. Зібрання або сходи.

3. Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.

Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах

1. Загальна характеристика інституту парламенту.

2. Порядок формування парламенту і статус парламенту.

3. Структура і вн. побудова парламенту.

4. Компетенція парламентів.

5. Парламентська процедура і законодавчий процес.

-1-

Парламент - це представницький орган, бо його обирає народ.

Парламент займає 1 місце серед держ. органів.

Вперше парламет було закріпленно в США.

Різновид Парламенту:

1. Стародавні парламенти в 930 в Ісландії.

2. Класичні - утворені після перемог буржуазної революції.

3. Сучасні парламенти - утв. після II світової війни, після розвалу СРСР.

Моделі парламентів:

1. З президентською формою правління,особисто неможливо розпустити жодну з палат парламентту.

2. Парламень в парламетських республіках, можуть впливати на виконавчу владу, але парламент може бути розпущений президентом.

3. Для країн із змішаною формою правління, парламент може обмежено втручатися в діяльність уряду, президент обмежено може розпустити парламент.

4. Парламент радянського зразка ( Вєтнам, Куба, КНДР, КНР) Особливість:

- Ці парламети ніяких питань не вирішують, функція - формально закріпити рішення партії.

5. Парламенти, які існують в монархіях ( абсолютно дуалістичних):

- вони не виборні;

- вони не мають влади, носять консультативний характер.

Парламентаризм - це така організація влади в державі при якій парламент побудований на дем. Засадах, володіє не тільки юр. статусом, ай реальними повноваженнями, тобто парламент реально діючий.

-2-

Формування парламенту:

1. Більшість парламенту обирається народом.

2. В деяких країнах монарх може призначити певну кількість депутатів.

Є 5 способів формування парламенту:

1. Прямі вибори;

2. Непрямі, або багатоступневі вибори.

3. Шляхом призначення ( Таїланд, Ямайка).

4.На змішаній основі ( частина обирають, частина у спадок).

5. Палата Лордів

Найбільший парламент КНР =3000осіб.

Найменший парламет - Андора =20 депутатів.

Правове становище депутата:

Депутата з лат. = уповноважений, представник нації.

У депутата є:

1. Вільний мандат:

- його не можна позбавити ( крім передбаченого в законі).

- депутат не може займатися іншими видами діяльності.

2. Індемнітет - ( з лат. Безвтратність) скл. З:

1. Депутат не несе відповідальності за свої висловлювання.

2) Депутат не несе відповідальність за свою депутатську діяльність після складання повноважень.

3) Винагорода депутату, держава виплачує депутату за деп. Діяльність.

3. Імунітет ( з лат. Звільнення).

Припинення депутатських повноважень

1. Припинення повноважень представницьких органів.

2. Депутат добровільно відмовляється від мандата.

3. У зв'язку з позбавленням депутата:

- кримінальна справа;

- вихід з партії;

- дисциплінарна відповідальність ( тимчасово 2 місяці).

-3-

Структура парламенту:

I. Кількість палат.

1. Однопалатні ( Україна)$

2. Двопалатні ( Великобританія, США).

II. Парламентські фракції ( лише в нижній палаті).

Узгоджувальна рада.

В МК - є парламентська партія ( є батоги).

III. Голова парламенту - «спікер»- з англ. Оратор:

1. Одноосібний голова парламенту ( 1 голова, 2 віце - спікера);

2. Колегіальні органи ( Президія, Орг. Комітет - Чехія).

3. Є голова, а у голови є колегіальний орган ( Австрія).

IV.Постійні комісії і комітети:

- утв. з деп., шляхом виборів за галузевим принципом ( які питання треба вирішити)

- завдання - готування законопроектів.

Є тимчасові комісії, для вирішення певного питання, строк не вказаний - після доповіді припиняє дію.

V.Органи, які існують при парламенті:

1. Лічильні палати ( Рахункові палати).

2. Інф. Допоміжні органи.

VI. Уповноважений з прав людини.

VI. Допоміжний апарат депутата ( патронатна служба).

-4-

Компетенція парламенту ( повноваження, функції):

1. представницькі повноваження парламенту - є загальнонаціональним органом:

- декларація парламентарів;

2. Повноваження по прийняття законів, які після Конституції, мають найвищу юридичну силу:

- орган законодавчої влади:

Парламенти, щодо прийняття законів:

1. З абсолютною компетенцією ( Італія, Франція, Великобританія, Японія).

2. Парламент федаративних держав ( ФРН, США, Індія):

- виключна компетенція;

- залишкова компетенція;

- конкуруюча ( фед. Накресл. Принципи, а суб. Пр. закони).

Парламенти з обмеженою компетенцією ( Україна).

3. Контрольні повноваження:

- право контролю уряду;

- різні комісії;

- депутатські запити.

4. Надавати згоду на встановлення податків та ін. джерел державних доходів і визначити асегнування на держ. потреби:

- прийняття бюджету;

- податки і збори встановлюються викл. законом;

5. Установчі повноваження парламентом - участь парламента у формуванні ін. органів держ. влади.

6. Повноваження у сфері оборони, зовнішньої політики - обмежені повноваження:

- парламент дає законодавчу підставу орг. зб. сил.

- в ряді країн парламент вирішує питання війни і миру.

- Наприклад контингент в ін. країнах.

Зовнішня політика:

- праламентські делегації

- ратифікація і денонсація міжн. Угод

7. Судові або квазісудові повноваження:

- палата парламенту судить;

- право вирішувати питання щодо депутатських мандатів.

-5-

Термін «парламентська процедура» виник в Англії - це сукупність правил і звичаїв на підставі, яких чиняться справи в Англ. Парламенті.

Дають два різновиди порядку парламенту:

I. Сесійна ( в монархіях: Австрія, Великобританія, в біл. Держав)

II. Постійний - це система постійно діючих зборів ( ФРН, Македонія, Словачинна, Португалія).

Сесія бувають:

1. Чергові;

2. Надзвичайні.

Для скликання чергових сесій є форми:

1. Не потрібно ніякого акту;

2. Необхідний акт держави ( Австрія. Великобританія);

3. Початок і закінчення сесії визначенно в Конституції ( Україна, Іспанія)

Надзвичайні сесії, декілька форм скликання:

1. може спікер чи глава держави.

2. За ініціативою депутатів ( 1/10, 1/3)

3. Спец. акту не існує, але є інші акти, які передбачають скликання парламенту.

4. Пленарні засідання - загальні збори, починаються з реєстрації депутатів для кворуму, якщо він є затвердженим в регламенті, потім голосують.

Закони приймаються в третьому читанні. Кожен депутат одержує пакет документів про голосування, за 2 тижні; зміни до конституції ха 1 місяць, після голосування - це 1 читання відправляють на допрацювання, потім 2 -ге читання, потім 3 читання).

Голосування може бути:

1. За весь закон ( простий);

2. За окремі статті ( які будуть введені пізніше);

Бюджетний процес - є особливості.

Конституційно - правовий статус глави держави і уряду зарубіжних країн

1. Загальна характеристика інституту глави уряду.

2. Монарх, як глава уряду.

3. Глава держави - резидент.

4. Повноваження глави держави.

5. Правовий статус уряду.

-1-

Глава держави - це конституційний орган, одночасно вища посадова особа, яка полягає як равило, юридично вище місце і ієрархії держ. ін. ів. і зд. Верховне представництво держави у вн. політичних і зовнішньо політичному житті.

Існує 2 моделі глав держав ( залежно від функцій)

1. Глава держави, як лідер країни ( в парламентських - прем'єр - міністр).

2. Глава держави - це символ влади, персоніфікована держ. влади і представляє її зовнішніх відносинах ( Монарх).

Шість варіантів набуття глави держави:

I. Монарх:

1. Успадкування ( Великобританія, Японія).

2. Призначається чи вибираєть монарха його сім'єю.

3. вибори монарха іншими монархами ( ОАЕ).

II. Коли глава держави в формі президента:

1. Народ обирає ( Росія. Франція).

2. парламент обирає ( ФРН, Італія).

3. Колегія виборців ( США)

III. Коли є виборний. Колегіальний глава держави. В Китаї - Постійний комітет- голова КНР.

IV. Глава держави по сумісництву - коли президента немає, його функції можуть виконувати віце - президент, спікер,прем'єр - міністрю

V. Генерал - губернатор ( Україна, Канада).

VI. Одноособовий чи колегіальний орган, який прийшов до влади незаконно.

VII. Глава держави. Який отримав владу за звичаєм і народ і ін. держави його не визнають.

-2-

Ознаки монарха:

1. Він розглядається як:

- суверений;

- верховний представник;

- державний керівник.

2. Влада монарха є не похідною від іншого органу ( править за власним правом, не несе відповідальності ні перед ким)ю

3. Порядок успадкування влади:

I. Салічна система - тільки сини - старші;

II. Кастильська:

- традиційна - старший з дітей, перевага чоловікам;

III. Гасбсбурська - жінки успадковують лише при повній відсутності чоловіків.

IV. Петровська - монарх при житті назначає заступгика;

V. Мусульманська - монарх вибирає правляча сім'я;

VI. Родова - монарха вибирає родова община.

Коронація - юр. оформлення сходження на пристол.

4. Вимога належності монарха до офіційної церкви;

5. Має право на особливі регалії:

- мантія;

- корона;

- ін. регалії.

- Правила поведінки;

- Має право на резиденцію і утв. свого двору за рахунок бюджету ( Парламент приймає «Цивільний лист»)

6. тривалість правління - необмежена.

-3-

Республіканська форма правління.

Існує 2 форми президенства:

1. Одноособова - 1 особа - президент ( більшість проголосувала);

2. Колегіальна - державна рада на Кубі, Ємен, КНР.

Три варіанти положення президента:

1. Глава держави - ФРН;

2. Глава держ. і голова вик. Влади ( США,Бразилія)

3. Глава держави і фактично є главою уряду.

Строки обрання президента:

1) 1 рік - Швейцарія;

2) 3 роки - Латвія;

3) 4 роки - США;

4) 5 років - Бразилія;

5) 6 років - було у Франції.

Вимоги для обрання президентсвом:

1. Громадянство цієї країни, лише за народжуваності;

2. Наявність повних громадянських і політичних прав;

3. Досягнення повного віку ( 25 рокі- Венесуела, 30 рокі - Нікурагура, 45 років - КНР, 50 років - Італія, іноді встановлюється граничний вік).

4. Встановлюється постіне проживання ( 5 р. - Болгарія, 10 р. - Україна, 15 р. - Грузія).

5. Освіта ( володіння державною мовою, вища освіта).

Порядок висування президента:

1. Групою громадян ( 500 у Франції)

2. Політичними партіями, блоками, фракціями.

3. Депутатами, які не входять до складу партії.

4. Самовисування ( не у всіх державах).

5. Внесення залогу ( більшого за все інші).

Способи обрання президента:

1. Прямі - загальне голосування виборція за президента;

2. Непрямі - президента обирає не народ, а інші суб'єкти Конституційного права:

- Президент обирається тільки парламентом;

- Із депутатів парламенту іпредставників органів місцевого самоврядування - створення комісія, яка обирає Президента.

- Для обрання президента формується колегіальний орган із представників парламенті і представників суб'єктів федерації.

- Виборці голосують за виборників, а виборники голосують за президента.

Ліміт переобрання президента:

1. Не встановлюється ( Єгипет, Сірія).

2. Встановлюється ( 2 рази підряд)- Мексиці - лише 1 раз - 6 років)

3. Президент юридично стає таким після процедури Інагурації, коли він приймає присягу, владу.

Президент користується:

- Недоторканість;

- Особистий транспорт;

- Грошове утримання;

- Маєтки

Обов'язки президента:

1. Не може займати інщі посади.

2. Будь - яка діяльність має бути безоплатною.

3. Не можуть бути членом партії.

4. Не може виїхати за межі держави, без згоди парламенту.

Підстави для припинення президенства:

1. Закінчення строку повноважень.

2. Дострокова відставка за власним бажанням.

3. Засудження в порядку імпічменту ( інколи така процедура відсутня - судять, як звичайно).

4. У разі смерті.

-4-

Функції глави держави:

1. представницькі повноваження ( представляє держава як всередені так і зовні).

2. Повноваження в галузі держ. управління:

- видає нормативні акти;

- за його поданням призначається прем'єр - міністр.

3. повноваження в сфері законодавства ( Франція):

- указ має силу закону лише з передбачених питань;

- право відкладного вето;

- право законодачої ініціативи.

4. Зовнішньо - політичні повноваження.

5. повноваження в судовій сфері:

- призначення суддей ( як праило на 1 сток);

- мають право помилування;

- приймати участь в судових засіданнях.

6. Надзвичайні повноваження:

- мають право встановлювати надзвичайний і військовий стан.

У президента є допоміжні органи, які забеспечують пресональний статус, кординуючі і допоміжні органи.

Основи Конституційного права

Об'єднаного королівства Великої Британії і Північної Ірландії

I. Особливості Конституції Великобританії:

1. Немає писаної конституції.

2. Складається з великої кількості джерел, які мають однакову юр. силу.

3. За способом зміни конституції є гнучкою.

4. Стабільною.

5. Суди можуть створювати конституційні джерела ( судовий прецидент).

В Великобританії -англо - саксонська система - ознакою є те, що тут неможливе зловживаня владою.

Більше 300 років не було резолюції, політичних потрясінь.

Джерела конституції Великобританії:

1. статути - закон, який приймає парламент разом утворює статутне право ( некодифіковане).< и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.