На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 82288


Наименование:


Курсовик правове регулювання оплати прац

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 01.12.2014. Сдан: 2013. Страниц: 29. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Вступ.
Актуальність теми : У сучасний період переходу України до ринкової системи господарювання суттєво змінюється й правове регулювання оплати праці, реальним виявом якого є Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. Він є перспективним розвитком правового регулювання винагороди за працю, оскільки закріпив економічні, правові та організаційні засади заробітної плати працівників, які працюють на підприємствах, незалежно від форм власності підприємств.
Мета дослідження даної теми: Розкриття конкретних прав і обов’язків учасників правовідносин, тобто виявлення правової форми оплати праці.
Предметом дослідження даної теми являється предмет регулювання оплати праці.
Об’єктом дослідження: є ті суспільні відносини, як виникають у суспільстві в зв’язку з реалізацією права на працю і винагороду за неї.
Заробітна плата - це винагорода (обчислена, як правило, у грошовому виразі), яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.. 1 Закон України «Про оплату праці»). Важливими новелами цього Закону є те, що він містить визначення додаткової та основної заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат і чітко визначає основні правові принципи організації винагороди за працю.
Чинним законодавством визначено два правових методи організацій заробітної плати. Перший - державне (централізоване) регулювання оплати праці, коли держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності й господарювання, встановлюючи мінімальну заробітну плату, умови визначення її розміру, порядок перегляду та інші норми й гарантії в оплаті праці (зокрема, за роботу в надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні, у нічний час, час простою, а також плату неповнолітнім, вагітним жінкам, працівникам під час перекваліфікації тощо - ст..12 Закону України «Про оплату праці»).
Другий правовий метод - договірне регулювання оплати праці. Воно здійснюється на основі системи угод - генеральної, галузевої чи регіональної, а також виробничої (колективного договору).
Оплата праці за сумісництвом здійснюється за фактично виконану роботу. Умови роботи в цьому разі визначає Кабінет Міністрів України.
Особливості оплати праці за трудовим контактом визначаються за угодою сторін на підставі: а) чинного законодавства; б) колективного договору; в)виконання умов контракту.
У контексті економічно-правових і організаційних заходів окреме місце посідають форми та системи виплати заробітної плати. У ст..23 Закону України «Про оплату праці» визначено три форми виплати заробітної плати. За першою формою заробітна плата виплачується працівникам у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Другою формою є можливість її виплати банківськими чеками. Третя форма, як виняток, припускає можливість виплати заробітної плати натурою, але вона має реалізуватися через колективні договори й лише частково, а не в повному розмірі.
Системи оплати праці поділяються на види залежно від того, що береться за основу виміру праці. Так, якщо оплата праці нараховується за встановлений відпрацьований час, то це погодинна система оплати праці. Нарахування ж заробітної плати за кількість виробленої продукції належної якості називають відрядною системою заробітної плати. Обидві системи мають певні різновиди. Наприклад, відрядна система поділяється на пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну та акордну. Погодинна ж система оплати праці поділяється на погодинну, поденну і помісячну.
Різноманітність трудового процесу визначається як чіткими закономірностями, так і винятками з них. Тому тарифні ставки й оклади розраховані на нормальні умови та режим праці. Оплата ж праці в разі відхилення від нормальних умов праці має відповідні особливості. До таких відхилень належать: 1) виконання робіт різної кваліфікації; 2) суміщення професій (посад); 3) робота в надурочний час; 4) робота в святкові та неробочі дні; 5) робота в нічний час; 6) виготовлення бракованої продукції; 7) невиконання норм виробітку; 8) робота у вихідні дні; 9) оплата часу простою, а також під час освоєння нового виробництва (продукції) та в інших, передбачених законодавством випадках.
Правове регулювання оплати праці поряд із зазначеним охоплює гарантійні та компенсаційні виплати.
Поряд з організацією заробітної плати Закон передбачає й охорону прав працівників на оплату праці. Це стосується двох важливих підстав: 1) обмеження відрахувань із заробітної плати; 2)обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. У першому випадку відрахування зі заробітної плати працівника можуть проводитись для покриття заборгованості підприємству, зокрема повернення зайвих сум, виплачених унаслідок помилок у розрахунках, повернення авансу, виданого на службове відрядження, компенсації шкоди, завданої з вини працівника майну підприємства, та в інших випадках, зазначених у ст.. 127 КЗпП України.
У другому випадку права робітників охороняються шляхом обмеження розміру відрахувань із заробітної плати (ст.. 128 КЗпП України). Цією нормою права передбачено, що всі відрахування із заробітної плати не можуть перевищувати 20 відсотків, а у передбачених законодавством виняткових випадках - 50 відсотків заробітної плати, яку належить виплатити працівникові. Але це не стосується утримань із зарплати під час відбувань виправних робіт і при стягнені аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесят відсотків.
При детальному досліджені даної теми я буду використовувати такі методи, як методи порівняння, аналізу та синтезу.


1.1.Поняття оплати праці.
З’ясування поняття оплати праці, її сутності, джерел та функцій завжди перебувало у центрі уваги як економістів, так і правників, адже вона є економічною і юридичною категоріями одночасно. Загалом оплата праці може бути визначена як винагорода, що виплачується працівнику за виконання його праці. Однак економістів більше цікавить матеріальний зміст оплати праці. Для юристів важливим є розкриття у цій категорії конкретних прав і обов’язків учасників правовідносин, тобто виявлення правової форми оплати праці. Проте поняття оплати праці як економічної і правової категорії характеризують різні сторони одного і того ж суспільного явища.
Для роботодавця оплата праці є платою за робочу силу і складає одну із основних статей витрат у собівартості товарів та послуг, що надаються. Для працівника заробітна плата - основна частина його особистого доходу, засіб відтворення робочої сили і поліпшення рівня благополуччя самого працівника та його сімї.
Оплата праці як економічна категорія іноді трактується досить широко і включає не тільки оплату праці осіб, які перебувають у трудових відносинах, але й доходи представників вільних професій, приватних підприємців та осіб, які працюють на основі цивільно-правових договорів.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, отриманих за встановлений період часу (переважно за місяць). Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, або як її ще називають «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати. Реальна заробітна плата залежить від розміру номінальної заробітної плати і цін на товари та послуги, що надаються.
Існують дві форми оплати праці: грошова та натуральна. Основною є грошова форма, оскільки гроші відіграють роль загального еквівалента. Натуральна форма заробітної плати використовується переважно як додаткова. Однак в умовах еквівалентного спаду при відсутності готівкових грошей на багатьох підприємствах з працівниками розраховуються виробленою продукцією. За нормальних умов господарювання натурально-речова оплата праці не застосовується. «Конвенцією Міжнародної організації праці №95 про охорону заробітної плати» (1949 р.), ратифікованою ще Союзом РСР, передбачається, що заробітна плата виплачується у грошовому вираженні. Часткова виплата заробітної плати натурою допускається у тих галузях, де така виплата є значною чи бажаною з огляду на характер галузі чи професії. При цьому необхідно забезпечити, щоб товари, які видаються, могли бути використані для особистих потреб працівника та його сімї, а вартість товарів не була заниженою. За всіх умив не допускається виплата заробітної плати спиртними напоями з високим вмістом алкоголю та наркотичними засобами (ст.. 4 Конвенції)[13]
Стаття 23 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що заробітна плата працівників у межах України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на її території. За Конституцією України, як відомо, грошовою одиницею нашої держави є гривня, а тому заробітна плата повинна виплачуватися у гривнях. Виплата заробітної плати іншими грошовими знаками, які не мають законного обігу на території України, заборонена. Однак законом визначено, що виплата заробітної плати натурою може бути передбачена колективним договором за цінами не нижче собівартості в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому вираженні, є звичайною або бажаною для працівників. А постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою» від 3 квітня 1993р. №244 визначено товари і послуги, якими забороняється виплата заробітної плати в натуральні формі.[10].
За вітчизняним законодавством (ст..1 Закону України «Про оплату праці») заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.
У науковій літературі щодо грошової винагороди працівників, які працюють за трудовим договором, традиційно вживають термін «заробітна плата». Що ж стосується поняття «оплата праці», то існує думка, що воно ширше за своїм значенням, аніж «заробітна плата».(14]
Для заробітної плати як правової категорії характерними є певні ознаки. Передусім вона є винагородою за виконання працівником трудових обов’язків. Стаття 21 КЗпП України серед основних елементів змісту трудового договору містить обов’язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату. Розмір її залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата - це така винагорода, розмір якої визначається за наперед встановленими нормами і розцінками. У трудовому договорі зазначається умова про систему заробітної плати працівника. Ко........


Список використаної літератури
1.Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб./ Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Видавництво А.С.К., 2003.-384 с. (Нормативні документи та коментарі).
2. Про оплату праці: Закон України від 1 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -- № 17.
3.Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати: Закон України від 19жовтня 2000 р. №2050-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2000. -- № 49. - Ст..422.
4. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон України від 3 липня 1991 р. № 1284-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -- №42. - Ст..553.
5. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р., // Відомості Верховної Ради України. - 1993 р.
6. Про перелік товарів, не дозволених для виплати для виплати заробітної плати натурою: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №244 // Зібрання Постанов Уряду України. - 1993. -- № 9. - Ст..183.
7. Про умови і розміри плати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднання державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 // Законодавство України про працю: Зб. нормат. Актів / Упорядник В.Вакуленко. - К., 1999. - Книга 2. -С. 522.
8. Про упорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. №134 // Офіційний вісник України. - 2001. -- № 7. - Ст.. 278.
9.Про концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1375-2000 // Праця і зарплата. - 2001. -- №2. - Січень.
10. Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда в 1919 - 1956 гг. - Женева (БМТ), 1991. - Т. 1. - С. 946.
11. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб., В. Г. Ротань. - С. 460.
12. Цивільний кодекс України. - К.: Істина, 2003. - С. 341.
13. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Економіка. - М., 1992. - Т. 2. - С. 156.
14. Трудове право України: Підручник / За ред.. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. - С.298.
15. Трудове право України: Академічний курс : Підруч. Для студ. Юрид. Спец. Вищ. Навч. зал./ П. Д. Пилипенко, В. Я. Буряк, З. Я. Козак та ін.; За ред.. П. Д. Пилепенка. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 536 с.
Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітньої плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427// Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. - № 1.
Про затвердження порядку обчислення середньої заробітньої плати. Постанова Кабінету міністрів України від 8.02.1995 №100 // Заробітна плата: структура виплат на оплату праці; середня заробітня плата; збори, внески, нарахування; індексація грошових доходів населення; прибутковий податок з громадян. - К: Компас, 1998.
Товстенко О., Ломанов І. Мінімальна заробітня плата: функціональна роль і методологічні основи її застосування // Праця і зарплата. - 1997. - № 23.
Відповідальність за порушення законодавства про оплату праці, передбачена в ст. 36 Закону України Про оплату праці // Профспілкова газета. - 1996. - 19 червня.
Правове регулювання трудових відносин про оплату праці // Юридичний вісник України . - 1999. - № 4. - С. 1-22.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.