На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 82302


Наименование:


Реферат Сила знання проти нтелектуальної нтуїцї

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Философия. Добавлен: 01.12.2014. Сдан: 2014. Страниц: 26. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


2014

План
1. Вступ. Філософія Нового часу.

2. Загальні відомості про емпіризм.

3. Поняття раціоналізму.

4.Раціоналізм та емпіризм у філософії Нового часу.

5.Що таке «Знання». Класифікація знань:
5.1 За природою
5.2 За ступенем науковості < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
5.3 Безпосереднє знання < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
5.4 Життєві знання < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
5.5 Наукові (теоретичні) знання < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>:
а) емпіричні (досвідні) знання < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
б) теоретичні знання < wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>
6.Інтелектуальна інтуїція.

6.1. Інтуїйія в філософії.

6.2. Проблема інтуїції в філософії.

6.3. Інтуїція і процес пізнання

6.4.Інтуїція як частина механізму мислення

7.Знання проти інтуїції

8.Висновок

9.Використана література

10.Використані сайти


Вступ. Філософія Нового часу

Практично всі вчені, працюючи над поставленим завданням, в першу чергу спираються на придбані за час попередньої діяльності знання та досвід. Однак, досить значну роль у творчій роботі дослідника відіграють його особистісні якості, серед яких інтуїція займає важливе місце.
Слід зауважити, що в даний час не тільки досить широко варіюються оцінки ступеня участі інтуїції в процесі наукового пізнання, але і ведеться полеміка про те, що ж, власне, являє собою сама інтуїція і який зміст слід вкладати в це поняття.
Метою даної роботи є спроба на основі огляду деяких досліджень, присвячених проблемі інтуїції, показати місце інтуїції в процесі пізнання, і розглянути можливі механізму її дії.
Філосо?фія ново?го і нові?тнього часу - період у розвитку філософської думки (17-19 ст.), що дав сузіря видатних мислителів різних країн і народів. При всій унікальності творчого внеску кожного з них можна виділити головні ідеї та типологічні особливості філософії цього періоду.

У XVII ст. починається надзвичайно важливий період в історії європейської філософської думки. У соціально-політичному відношенні він повязаний з так званими ранніми буржуазними революціями. В результаті першої з них Нідерланди здобули національну незалежність від іспанської корони. Проте не менш важливий наслідок цієї революції - вивільнення промислового виробництва і торгівлі з пут старого феодального ладу. Голландія на тривалий час стала найрозвиненішою країною Європи. Значною подією стала також англійська буржуазна революція. Англія перетворилася на країну класичного капіталізму. І якщо Італія та Іспанія у цей час переживали стан феодальної реакції, духовного і культурного занепаду, то у північних країнах - в Англії, Голландії, почасти Франції - поступово розвивалися мануфактурне виробництво, торгівля, високого рівня сягнула наука, формувалася нова культура.

Ця культура мала яскраво виражене антифеодальне спрямування. Ідеологію, релігію і філософію старого суспільства було визнано фатальною помилкою людства, бо вони суперечили вимогам розуму. Філософія Нового часу утверджує свої засадничі принципи у боротьбі із середньовічною схоластикою, виступаючи як продовження і духовний спадок доби Відродження - Реформації. Становлення класичної західноєвропейської філософії XVII ст. стало кульмінаційним пунктом цієї духовної революції. Творці нової філософії - Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк - теоретично підсумували здобутки Відродження і Реформації. Однак нова філософія мала й власний зміст. Віддзеркалюючи нові реалії суспільного життя, вона не просто підсумувала духовний досвід попередніх століть, а й пішла значно далі, формулюючи власні проблеми і розвязуючи власні завдання.
Найсуттєвіша особливість філософії Нового часу - принципова орієнтація на науку, розвязання проблем наукового пізнання. Якщо спробувати визначити центральну ідею нової філософії, то такою є саме наукове пізнання як головний засіб морального й соціального оновлення людства, утвердження гідності й могутності людини, як джерело її свободи і щастя.
Подолання феодальних порядків, які, на думку ідеологів буржуазних революцій, спотворювали справжню природу людини, виступало як критика старих передсудів і забобонів, тієї несправедливості, що грунтувалася на омані й облуді. Створення нових суспільних умов життя людини розглядалося ними як утвердження вічної істини й справедливості, невідємних прав людини, що випливають із самої її природи. Але цю істину необхідно ще пізнати. Тому першочерговим завданням нової філософії стало пізнання сутності людини і природи. Привести соціальні відносини й закони у відповідність із нею - ось у чому полягав головний сенс революційних перетворень. Тому пізнання природи, людини і суспільного життя стає найважливішим обєктом філософської рефлексії, а обгрунтування наукових засад пізнання і способів його отримання - її основним завданням.
Філософія Нового часу була реакцією на потребу прогресивного розвитку самої науки, результатом теоретичного осмислення тих революційних змін, що відбувалися у духовному житті суспільства. Промислова революція викликала до життя наукову революцію XVI - XVII ст., результатом якої була поява науки у сучасному розумінні. Почався бурхливий розвиток математики, механіки, астрономії, фізики. Видатний учений Міколай Коперник здійснив справжній переворот у системі наукового світорозуміння. Створена ним геліоцентрична система світу суперечила вченню Арістотеля - Птолемея, відкинула принцип телеології у поясненні природи, стверджувала ідею єдності й однорідності світу. Та найважливіше те, що було кинуто виклик теолого-схоластичному світогляду і висунуто питання про незалежність природознавства від релігії.
Справу М. Коперника продовжили Йоганн Кеплер, який відкрив закони руху планет Сонячної системи, привівши тим самим геліоцентричну теорію в струнку систему, і Галілео Галілей (І564-1642) - один із засновників сучасного природознавства.
Утвердження природничо-наукового підходу, якісно нових уявлень про світ, основоположних принципів нової науки відбувалося в атмосфері гострої ідейної боротьби. Показовою щодо цього була доля Галілея, який у 1633 р. був притягнутий до суду інквізиції. Філософія ж не лише підсумовувала чи теоретично узагальнювала ті процеси, що відбувалися у царині природничої науки, але й брала безпосередню участь у формуванні нового природознавства. Не випадково творці нової філософії здебільшого були й видатними природознавцями.
Функції філософії щодо цієї науки полягали у її світоглядному і методологічному обгрунтуванні, виробленні відповідної онтології, принципово нових уявлень про природу як основи її конкретно-наукового пізнання, Були закладені основи детерміністської картини світу та матеріалістичного розуміння природи. На противагу античним та середньовічним уявленням про довершений, гармонійний, живий і одухотворений космос природу починають уявляти як безмежну, однорідну тілесну субстанцію, різноманітні властивості якої можна визначити суто кількісними методами. Природні процеси розглядаються як дія сліпих механічних сил. Такий механістичний матеріалізм стає ворожим людині, приходить у суперечність з гуманістичними уявленнями про світ.
Філософи XVII ст. починають розуміти неможливість наукового пізнання природи і людини на таких засадах. Відтак визначаються істотні світоглядні колізії, що характеризують філософію Нового часу: метафізичне протиставлення матеріального і духовного світів, проблема співвідношення душі й тіла, антиномія сцієнтизму і гуманізму, природної необхідності та людської свободи.
Не менш важливою для філософії Нового часу була проблема методологічного обгрунтування науки. Вчені обстоюють незалежний характер наукового пізнання, необхідність пояснення явищ природи, виходячи з неї самої. Важливим досягненням на цьому шляху стає розуміння обєктивності природних процесів, вироблення самого поняття обєктивного закону природи, пізнання якого оголошується метою природничої науки. Особливого значення набуває проблема вірогідності знання і методів її досягнення. І якщо у визначенні мети наукового пізнання майже всі філософи XVII ст. сходяться, то філософське осмислення його способів, методів, шляхів набуває двох крайніх форм - емпіризму і раціоналізму.
Пошуки відповіді на питання, що постали перед філософією Нового часу, відбуваються у безперервному обміні думками, співставленні й навіть зіткненні протилежних ідей. Лише у творчій атмосфері спілкування вчених багатьох країн і національностей, різних напрямів і орієнтацій виникла ціла низка оригінальних філософських систем.

Вчення про людину, що стало ключовим у філософії Нового і Новітнього часу, пронизане характерним протиріччям. З одного боку, воно розглядає людське тіло як одне з тіл природи у фізичному і біологічному (фізіологічному, антропологічному) аспектах, так що людина постає тут як частина природи, підпорядкована її законам. З іншого боку, у філософії Нового часу було розроблено специфічне вчення про людську сутність, або людську природу (Спіноза, Гоббс, Локк, французькі просвітителі) : міць природи розуміється і як міць всіх індивідів, разом узятих; затверджується «природне» право індивіда, окремої людини на самозбереження і задоволення фундаментально-необхідних потреб; постулюються як цінності вроджена рівність людей, «природна свобода людини», право приватної власності, «суспільна сутність людини» (Д. Юм). При цьому рівність розуміється не як майнова або станова, не як рівність задатків і здібностей, а як рівне право індивідів на захист життя, власності, на опір насильству і придушенню, найважливішою ознакою людської сутності вважається розумність, що розуміється широко (від розуму як здатності судження, доказу, аргументації до розуму як мисленню, інтелекту, науковому пізнанню). Людина наділена не тільки почуттями і розумом, а й пристрастями, афектами, звідки виникає проблема протиборства розуму і пристрастей і можливостей їх приборкання за допомогою розуму.

Філософія Нового часу в цілому може бути охарактеризована як раціоналізм в широкому сенсі: впевненість у здатності розуму розгадати загадки природи пізнати навколишній світ і самої людини і в кінцевому рахунку перетворити природу, переробити суспільство і людину на розумних засадах. Вищою метою раціоналізму вважалося раціональне ж осягнення Бога. У межах раціоналізму боролися два підходи - емпіризм і раціоналізм (у вузькому сенсі). Не заперечуючи ролі розуму, прихильники емпіризму підкреслювали вихідне значення чуттєвого досвіду, висували на перший план спостерігаючий і експериментальний розум. У свою чергу прихильники раціоналізму, не заперечуючи значення чуттєвого пізнання і досвіду, вихідними і фундуючими вважали ідеї розуму (напр., в якості вроджених ідей або розумних прагнень, апріорі закладених і в самій природі, і в чуттєвому пізнанні). У 18 ст. і особливо в 19 ст. виник справжній культ розуму. Вирішальною (хоча і не єдиною) тенденцією філософії Нового часу була орієнтація на науку і наукове пізнання як найвищу форму культури. Філософія прагнула консолідуватися в науку, розробити для себе та інших наук «справді науковий» метод. Це дало підставу говорити про «класичну» (новочасну) раціональність як про крайній сцієнтизм. Тим часом у філософії цього періоду існувала й інша тенденція - критичне ставлення до розуму, яке знайшло яскраве вираження в широкомасштабній критиці розуму (його неминучих помилок і антиномій) Кантом і його послідовниками.


Загальні відомості про емпіризм
Емпіри?зм (від грец. ???????? - досвід) - напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини - розум - розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що у принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм - це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.
У якості цілісної гносеологічної концепції емпіризм сформувався в XVII-XVIII ст. В історії філософії емпіризм виступав як ідеалістичний (Девід Гюм, Джордж Берклі, Ернст Мах, Ріхард Авенаріус, сучасний логічний емпіризм тощо), такий що визнавав єдиною реальністю субєктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний емпіризм (Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, Етьєн Кондільяк та........


Використана література

Алексєєв П.В., Панін А.В. Філософія: Підручник для вузів - М .: ТЕИС, 1996. - 504 с.
Коновіч Л.Г., Медведєва Г.І. Філософія: Підручник вищих навчальних закладів. - Ростов - на - Дону .: "Фенікс", 2002. - 576 с.
Миронов В. В .: Філософія, Підручник - М .: "ПРОСПЕКТ", 1998. - 240 с
Невлева І. М .: Філософія, Навчальний посібник, - М .: Російська Ділова Література, 1999. - 448 с.
Спиркин А. Г .: Філософія, Підручник - 3-е видання - М .: Гардарики, 2003. - 736 с.
Гносеология в системе философского мировоззрения. - М., 1983. Границы науки: о возможности альтернативних моделей познания. - М., 1991.
Диалектика познания. - Л., 1988.
Ильин В. В. Теория познания. Введение. Общие проб­лемы. - М., 1994.
Рыбаков Н. С. Факт. Бытие. Познание. - М., 1994.
Руткевич М. И., Лопфман И. Я. Диалектика и теория познания. - М., 1994.
Современные теории Філософія: Підручник. - Харків. 2004.
познания. - М., 1992.


Використані сайти

load/psikhologija/intujicija_referat/50-1-0-9927
?cm=2512&mc=33&set=referat
index.php/catalogue/align/item/15-knowledge-intuition
zagalna-flosofya/262-problema-ntucz-u-flosof-.html
8_59521_pershi-teorii-novogo-chasu.html
book/201-osnovi-filosofskix-znan-navchalnij-posibnik-gorlach-mi/38-2-yednist-chuttyevogo-i-racionalnogo-piznannya.html
page,3,228387-Znanie-poznanie-i-intuiciya.html
page,3,228387-Znanie-poznanie-i-intuiciya.html



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.