На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Поняття пдстави притягнення особи як обвинуваченого. Пред'явлення обвинувачення допит обвинуваченого. Тактичн особливост допиту обвинуваченого. Допит пд час проведення розслдування. Соцальний професйний статус допитуваних.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 19.03.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ

Вступ.
1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого.
2. Пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого,
3. Тактичні особливості допиту обвинуваченого.
Висновок.
Список використаної літератури.

Вступ
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, реформування державних структур законодавчої, виконавчої і судової влади виникають завдання створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти і формувати правові основи державності і законності право застосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань та державних структур України.
Злочин завжди завдає громадянам, державі певну шкоду, і це зобов'язує органи держави, що покликані вести боротьбу зі злочинністю, в межах своєї компетенції порушувати кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вживати усіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання ( ст. 4 КПК ).
Поспішне, безпідставне , помилкове притягнення особи до відповідальності може мати не сприятливі для неї наслідки, завдати незаслужені моральні страждання, заподіювати матеріальну шкоду. Порушення закону і помилки, що до-пускаються при притягненні осіб як обвинувачених, при-зводять до істотного обмеження прав і свобод громадян, викликають обурення та обґрунтовані скарги.
Сучасний стан боротьби зі злочинністю вимагає розробки нових аспектів організації розслідування, зокрема щодо провадження окремих слідчих дій. Одним із найпоширеніших серед них є допит як спосіб одержання інформації, який має величезне доказове значення.
Допит обвинуваченого - слідча дія, спрямована на отримання та перевірку інформації стосовно обставин, які мають для встановлення істини у справі. Суть допиту полягає в особистому спілкуванні слідчого з допитуваним для одержання відомостей, які є необхідні для встановлення обставин справи, що розслідується. Особливість одержання інформації про обставини вчиненого злочину під час допиту полягає в тому, що її джерелом є людина. Тому одержання такої інформації пов'язано з низкою процесуальних, психологічних та етичних вимог, які належать до загальних положень проведення допиту ( ст. 143, 145, 146, 166-173 КПК України).
Завданням допиту є одержання достовірності інформації стосовно обставин злочину, що розслідується.
Мета допиту полягає в отриманні повних та об'єктивних показань, які відображують їх дійсність. Ці показання є джерелом доказів, а дані, що в них знаходяться, - доказами.
Формування внутрішньго переконання слідчого при оцінці, отриманій у ході допиту, істотно полегшує те, що в його розповсюдженні є сукупність доказів, що поступово накопичуються. Визначення місця того факту, що оцінюється, у цій сукупності дозволяє дійти правильного висновку.
1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого.

Згідно зі ст. 43 КПК обвинуваче-ним є особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого. Обвинуваченим особа може стати лише після порушення кримінальної справи і з моменту винесення слідчим (ст..131, 132 КПК ) або прокурором ( п.5 ч.1 ст. 227 КПК ) постанови про притягнення до відповідальності особи як обвинуваченого. Винесення такої постанови є юридичним фактом. У справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів обвинуваченим особа стає з моменту складання прокурором обвинувального висновку, а в справах приватного обвинувачення - з моменту порушення суддею кримінальної справи і призначення її до розгляду.
Підставою для притягнення особи як обвинуваченого є достатність доказів, які вказують на вчинення злочину. В ст. 62 Конституції зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих не законним шляхом, а також ґрунтуватися на припущеннях. При цьому притягнення як обвинуваченого повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі, під якою розуміється внутрішня несуперечливість множини взаємопов'язаних доказів.
Визначення достатності доказів для притягнення як обвинуваченого пов'язано з їх оцінкою. Слідчий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності( ч.1 ст. 67 КПК ). Перевірку доказів не можна ототожнювати з оцінкою доказів, тому що оцінку становить суто розумовий (логічний) процес, а поєднання цього процесу з практичними діями складає перевірку доказів. Отже, виходячи зі змісту ст. 131 КПК можна зробити висновок, що для притягнення особи як обвинуваченого у розпорядженні слідчого мають бути достовірні вагомі до-кази, які переконують його в тому, що:
а) подія (діяння), що розслідується, справді мала місце;
б) її вчинено умисно або необережно саме даною осо-бою;
в) у цьому діянні є всі передбачені кримінальним зако-ном ознаки складу певного злочину;
Виявивши особу, яка підлягає притягненню як обвину-вачений, слідчий повинен перевірити, чи містяться в її діях ознаки складу злочину і якого саме.
Докази, в більшості випадків належать до ознак, які характеризують об'єкт та об'єктивну сторону злочи-ну, що розслідується.
Об'єкт злочинного діяння та ознаки, що його характе-ризують, важливо встановити не тільки для визначення кваліфікації злочину, у деяких випадках без цього немож-ливо встановити й особу, яка вчинила злочин. Відомо, наприклад, що по справам про вбивство докази, що ха-рактеризують особу потерпілого, зв'язки, характер взаємовідносин з людьми та його минуле часто є основою для попереднього висновку про суб'єкта злочину.
Щодо об'єктивної сторони діяння при визначенні підстав для пред'явлення обвинувачення необхідно з'ясувати: в чому конкретно полягало суспільно небезпечне діяння, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, шкідливі на-слідки, а в деяких випадках і причинний зв'язок між дія-ми особи і шкідливими наслідками, що настали.
Встановлюючи підстави, достатні для притягнення кон-кретної особи як обвинуваченого, слідчий повинен пере-вірити, чи немає обставин, які виключають кримінальну відповідальність цієї особи, зокрема:
-- чи досягла особа, яка підлягає притягненню як об-винувачений, віку, з якого настає відповідальність за зло-чин, що інкримінується, а також чи осудна ця особа;
-- чи немає вироку, що набрав сили і потім був скасо-ваний, ухвали або постанови суду про закінчення справи;
-- чи не збігли строки давності кримінального пере-слідування;
-- чи не скасовано застосування покарання за вчинене діяння актом амністії;
--- чи не має в даному випадку місце необхідна оборона і крайня необхідність (статті 36 і 39 КК).
За наявності хоча б однієї із вказаних обставин слідчий не має права пред'явити обвинувачення.
Проте, як свідчить практика, всупереч ст. 132 КПК у ряді випадків слідчий пред'являє обвинувачення, форму-лювання якого не відображає обставин вчинення злочи-ну. В окремих випадках у постановах про притягнення особи як обвинуваченого та обвинувальних висновках не зазначаються кваліфікуючі ознаки злочину, є суперечності.
Важливе значення для проведення повного, всебічного й об'єктивного розслідування справи має вибір моменту притягнення особи як обвинуваченого. Передчасне притягнення як обвинуваченого, як прави-ло, пов'язане з невмінням оцінити наявність підстав для такого рішення. Небезпечність передчасного притягнення полягає в тому, що воно може призвести до необґрунтованого здійснення цієї процедури, неправомірного застосу-вання щодо обвинуваченого заходів процесуального при-мусу, оскільки після пред'явлення особі обвинувачення слідчі, як правило, обирають обвинуваченому той чи інший вид запобіжного заходу. Запізніле притягнення особи як обвинуваченого найча-стіше викликано намаганням встановити всі без винятку обставини, що їх потрібно доказати по справі, а потім пред'являти обвинувачення. Це значною мірою обмежує право особи на захист, бо вона не знає, в чому конкретно її обвинувачують, і, не володіючи правами обвинувачено-го, не має можливості активно захищатися від обвинува-чення.
Разом з тим закон передбачає певні гарантії проти самовільного затягування моменту притягнення як обвинуваченого. КПК зобов'язує слідчого вирішити питання про притяг-нення підозрюваного як обвинуваченого протягом десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу (ст. 148 КПК). Якщо це не буде зроблено, запобіжний захід авто-матично відміняється, а особа переходить у ранг свідка.
2. Пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого.

Слідчий зобов'язаний пред'явити обвинувачено-му сформульоване ним обвинувачення, причому не піз-ніше двох днів з моменту винесення постанови про при-тягнення як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.
Встановлення строку у два дні зумовлене, з одного боку, потребою у швидкому розслідуванні кримінальних справ, а з ін-шого, необхідністю якомога скоріше довести до обвинуваченого про існуючу у нього можливість реалізувати комплекс передба-чених ст.142 КПК прав. Короткий проміжок часу між винесен-ням слідчим постанови про притягненням особи до відповідальності як обвинуваченого та пред'явленням обвинувачення і роз'-ясненням обвинуваченому прав на слідстві пояснюється тим, що всі ці дії підпорядковані єдиній меті -- формуванню законного та обґрунтованого обвинувачення при обов'язковій умові забезпе-чення особі, яка стала обвинуваченим, можливості захищатися усіма дозволеними законом способами та засобами.
Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного стро-ку тоді, коли обвинувачений: а) не може з'явитися з поважних причин (через несвоєчасне одержання повіст-ки, хворобу, стихійне лихо та інші обставини, які позбав-ляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого); б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого. Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст. 136 КПК), а якщо місце його перебування не встановлено, то оголошує розшук (ст. 138, 139 КПК).
Зміст пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, переконавшись в особі обвинуваченого, оголо-шує йому постанову про притягнення як обвинуваченого і роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення: встанов-лені слідством фактичні обставини вчиненого злочину та їх юридичну оцінку, спеціальні терміни.
Виконання цих дій засвідчується підписом обвинува-ченого на постанові і підписом слідчого із зазначенням дати пред'явлення обвинувачення . Ст. 142 КПК зобов'язує слідчого при пред'яв-ленні обвинувачення роз'яснити обвинуваченому також його процесуальні права на попередньому слідстві Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий відмічає на постанові про притягнення як обвинуваченого, що засвідчує своїм підписом обвинувачений. Практично на постанові після засвідчення факту пред'явлення обвину-вачення наводиться повний перелік цих прав.
Якщо при пред'явленні обвинувачення і роз'ясненні обвинуваченому його прав брали участь інші особи: перек-ладач, захисник, педагог або лікар, законний представник обвинуваченого, прокурор, то й вони повинні поставити свої підписи на постанові (ст. 85, 144, 438 КПК).
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис на зазначеній постанові слідчий робить на ній відмітку про
оголошення її тексту обвинуваченому і про таку відмову, про що сповіщає прокурора (ч. 2 ст. 140 КПК).
Якщо обвинувачений або інша особа, що брала участь у пред'явленні обвинувачення, через фізичні вади або з інших поважних причин не може поставити свій підпис, то для засвідчення факту роз'яснення обвинувачення і процесуальних прав запрошується стороння особа, тобто застосовуються правила, які діють при оформленні про-токолу слідчої дії (ч. 4 ст. 85 КПК).
Пред'явлення обвинувачення і роз'яснення обвинува-ченому його процесуальних прав може бути оформлене й окремим протоколом.Згідно КПК обвинувачений має такі права :
1. Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують. Винісши мотивовану постанову про притягнення особи як обви-нуваченого з викладенням конкретних дій, що ставляться в вину, та їх юридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з мо-менту винесення такої постанови зобов'язаний пред'явити її обви-нуваченому та вручити йому копію постанови про притягнення як обвинуваченого. Останній у такий самий строк має бути повідо-млений про всі зміни обвинувачення. Обвинувачений має бути до-питаний не пізніше однієї доби після висунення обвинувачення та мати можливість дати свої пояснення і зробити зауваження. Під час пред'явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого обов'язковою є присутність захисника, крім випадків, коли він не бере участі у справі взагалі. В суді в разі зміни обвинувачення прокурором копія відповідної постанови прокурора має бути вручена підсудному та його захиснику й іншим сторонам, а розгляд справи відкладається на три доби з тим, щоб у підсудного було достатньо часу для озна-йомлення з новим обвинуваченням і підготовки до захисту.
2. Право обвинуваченого давати показання або відмовитися да-вати показання та відповідати на запитання. Згідно зі ст. 63 Кон-ституції України ніхто не може примушуватись давати показання відносно самого себе і не несе відповідальності за відмову від да-вання показань стосовно самого себе.
Обвинувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від давання показань або за давання хибних показань. Давання пока-зань -- його право, а не обов'язок.
Згодившись на давання показань, обвинувачений має знати, що його показання можуть бути використані для доказування його винуватості.
Допит обвинуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. На початку до-питу слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого запропонувати йому дати показання по суті обвинувачення. Обвинувачений має право викласти свої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи обвинуваченого мають бути ре-тельно та всебічно перевірені.
3. Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до першого допиту. Захисник допускається до участі на будь-яких стадіях процесу. В певних випадках участь захисника в справі обов'язкова, незважаючи на наявність клопотання особи про це. В цих випадках, а також в разі заяви клопотань затриманим, ареш-тованим чи обвинуваченим щонайменше захисник має бути допу-щений до справи з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або за-стосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту -- з мо-менту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чо-тирьох годин з моменту затримання.
Як захисники допускаються фахівці у галузі права (тобто особи з юридичною освітою), які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням, а також особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні. З моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлен-ня матеріалів досудового слідства та при розгляді справи в суді як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудно-го, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваження захисника на участь у справі стверджується:
1) адвоката -- ордером відповідного адвокатського об'єднання;
2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, -- угодою, інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юри-дичної особи або дорученням юридичної особи -- угодою або до-рученням юридичної особи;
3) близьких родичів, опікунів або піклувальників -- заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх до-пуск до участі в справі як захисників.
У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником -- адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання пра-вової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд -- ухвалу.
Згідно зі ст. 45 КПК України участь захисника при провад-женні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної спра-ви в суді першої інстанції є обов'язковою:
1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, -- з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;
2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, -- з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;
3) у справах осіб, що не володіють мовою, якою ведеться су-дочинство, -- з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об-винувачення;
4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передба-чає довічне ув'язнення -- з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;
5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру -- з моменту встановлення факту на-явності в особи душевної хвороби;
6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру -- з моменту першого допиту непов-нолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-роз-подільника.
У суді апеляційної інстанції участь захисника у передбачених випадках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.
Відповідно до приписів ст. 47 КПК України захисника запро-шують сам обвинувачений чи підозрюваний, його законні пред-ставники, родичі або інші особи за дорученням або на прохання обвинуваченого чи підозрюваного. У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможли-ве протягом 72 годин, особа, яка провадить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запроси-ти іншого захисника або забезпечують йому захисника.
Обвинувачений має право на побачення з захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту -- без обмеження кількості та тривалості.
Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопотан-ням або за згодою обвинуваченого.
При виконанні даних приписів виникає низка проблем. Напри-клад, на підставі ч. 5 ст. 47 КПК України в тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, слідчий, суд мають право запропо-нувати обвинуваченому запросити іншого захисника або призна-чають йому захисника своїм рішенням.
Займатися запрошеннями у слідчого просто немає процесуаль-ного часу, оскільки на підставі ст. 133 КПК України він зобов'язаний вже протягом 48 годин пред'явити обвинувачення, а згідно зі ст. 140 КПК України присутність захисника при пред'явленні обвинувачення обов'язкова. Вихід один: суворо до-держувати строки пред'явлення обвинувачення та забезпечувати присутність при пред'явленні обвинувачення захисника, який ви-конуватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного обвинуваченим.
Проте і тут не без проблем -- держава покладає на адвокатуру завдання забезпечення обвинувачуваному права на захист. Але ад-вокатура є добровільним професійним об'єднанням, яке не підпо-рядковане державним органам влади, об'єднанням, яким держава фактично не керує, закон відносить адвокатуру до громадських об'єднань, що працюють на принципах самоврядування.
Де гарантії, що з'явиться захисник з колегії адвокатів, якщо у обвинуваченого немає коштів на оплату його послуг. Слідчому пропонується розв'язати дуже складне завдання: забезпечити участь захисника в справі за призначенням, наприклад, при неба-жанні його мати самим обвинуваченим і відсутності зацікавленості в здійсненні захисту малозабезпечених обвинувачуваних з боку адво-катів, відсутності можливості вплинути на адвокатські об'єднання, які працюють на засадах самоврядування і по суті "некеровані".
Обвинувачений (підсудний) має право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова до-пускається тільки за ініціативою обвинуваченого або підсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі про-курора або громадського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених або підсудних.
При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя -- постанову.
Слідчий може звільнити обвинуваченого від оплати послуг за-хисника, якщо останній брав участь у справі за призначенням та в разі малозабезпеченості обвинуваченого.
Участь захисника в судовому розгляді обов'язкова також у справах осіб, між інтересами яких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника. Ці положення логічно випли-вають зі ст. 261 КПК України, що проголошує рівність прав та можливостей учасників судового розгляду щодо надання та дослідження доказів.
Зауважимо, що порушення права обвинуваченого на захист не тільки може мати процесуальні наслідки -- повернення справи на додаткове розслідування тощо, а й тягти більш негативні наслідки, навіть притягнення винних до кримінальної відповідальності.
4. Право подавати докази обвинувачений здійснює: безпосе-редньо передаючи особі, у провадженні якої перебуває справа, речові докази, що є в його розпорядженні, сліди злочину, матеріали відеозапису, звукозапису, кінозйомки, фотознімки, інші матеріали технічного документування своєї діяльності, комп'ютерні дискети, факси, телетайпограми, а також письмові до-кументи та інші докази; даючи показання та пояснення у справі; заявляючи клопотання про провадження слідчих дій або про пос-тавлення додаткових запитань перед експертами; особисто беручи участь у слідчих діях, а також у судовому слідстві та ставлячи за-питання свідкам, експертам й іншим учасникам процесу.
Беручи участь у судових дебатах або виступаючи з останнім словом, обвинувачений (підсудний) може піддати докази аналізу, дати їм оцінку, звернути увагу на прогалини, сумніви, алібі або недоброякісність тих чи інших доказів.
Подання доказів -- право, а не обов'язок обвинуваченого. Ор-гани та особи, які ведуть кримінальний процес, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
5. Право обвинуваченого заявляти клопотання. Письмові або усні клопотання обвинуваченого приймаються до розгляду та підля-гають перевірці у строк не більше доби. Обвинувачений має право заявити клопотання на будь-якій стадії кримінального процесу.
Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових або інших процесуальних дій. Кло-потання або задовольняються, або ні. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвинуваченого.
6. Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору, судді, присяжному засідателю, захиснику та секретарю су-дового засідання, якщо за будь-якими обставинами вони будуть зацікавленими в результаті справи. Заявлений відвід розглядається та розв'язується в порядку ст. 54-62 КПК України.
7. Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскаржуються прокурору, а в окремих випадках -- до суду. Постанова про закриття справи оскаржується прокурору протягом семи днів з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи. Поряд з цим рішення як слідчого, так і про-курора може бути оскаржене обвинуваченим до суду.
Згідно зі ст. 110 КПК України дії та постанови органів дізнання оскаржуються прокурору та розглядаються ним протягом десяти днів.
Скарга, що подана на слідчого, розглядається прокурором про-тягом трьох днів (ст. 235 КПК України).
Вирок суду оскаржується в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку, а якщо засудже-ний тримається під вартою,-- протягом п'ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку.
8. Право и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.