На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Процес досудового слдства. Попереднє розслдування та вддання пд суд у Францї. Досудове слдство в Нмеччин. Досудове слдство в Англї та США: полцейське (позасудове) розслдування, досудове дослдження обставин справи обвинуваченням захистом.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 08.02.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


28
Зміст стр.

Вступ ....................................................................................................................... 3
1. Попереднє розслідування та віддання під суд у Франції ........................... 4-8
2. Досудове слідство в Німеччині .……...……............................................... 9-12
3. Досудове слідство в Англії та США:
а) стадія поліцейського (позасудового) розслідування ………………….. 13-20
б) досудове дослідження обставин справи обвинуваченням і захистом .. 21-22
Висновки .............................................................................................................. 23
Перелік посилань ............................................................................................ 24-25
Список використаної літератури .................................................................. 26-27
Вступ

Досудове розслідування - це здійснювана відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність відповідних органів правопорядку, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку й використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
У стадії досудового розслідування відповідний орган правопорядку розв'язують також такі завдання: встановлення й відшкодування збитку; виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів; виховання громадян у дусі поваги честі та гідності громадянина, прагнення до справедливості й додержання законів.
Його вивченням за сучасних умов займається невелика кількість криміналістів, але найвідомішими серед них є: С.В. Боботов, А.В. Смірнов, І.Я. Фойницький, Б.А. Філімонов, К.Б. Калиновський.
Предмет дослідження в курсовій роботі - це суспільні відносини, що виникають в процесі провадження досудового слідства в зарубіжних країнах.
Що ж стосується об'єкту дослідження курсової роботи, то ним є норми чинного законодавства зарубіжних країн, підручники, навчальні посібники та наукові праці.
Мета дослідження - розкрити суть досудового слідства в зарубіжних країнах на прикладі Франції, Німеччини, Англії та США в сучасних умовах. А тому треба вирішити такі завдання, як: проаналізувати і описати порядок провадження досудового слідства у Франції, Німеччині, Англії та США, розкрити його суть, визначити осіб, які ним займаються, та які є строки його проведення.
При написанні курсової роботи автором були використані методи: дослідження, аналізу, історичний, порівняльний та описовий.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань, списку використаної літератури.
1. Попереднє розслідування та віддання під суд у Франції.

Досудове слідство у Франції складається із трьох стадій: дізнання, порушення кримінального переслідування й попереднього слідства, а віддання під суд входить у стадію попереднього слідства.
Першим етапом кримінального процесу у Франції є поліцейське дізнання. Дізнання проводиться під керівництвом прокурора поліцейськими комісарами, офіцерами й агентами судової поліції, мерами і їхніми помічниками. По деяких справах дізнання здійснюють польові охоронці, лісові сторожі й деякі інші чиновники [1, 115].
У Франції виділяються наступні загальні види дізнання: дізнання очевидних злочинів (провин) і первісне дізнання. Змістом будь-якого виду поліцейського дізнання є відшукання доказів, закріплення доказів і вживання заходів до виявлення й розшуку осіб, винних у порушенні закону. Однак процесуальне значення дій поліції розрізняється залежно від виду дізнання.
КПК Франції детально регламентує випадки очевидності злочину для проведення дізнання першого виду. Вони аналогічні підставам затримання підозрюваного в сучасному російському кримінальному процесі, тому що історично послужили їхнім прообразом. Закон не встановлює строки даного виду дізнання, звичайно вони становлять кілька годин або днів. Під час дізнання очевидних злочинів поліція вправі зробити всі слідчі дії, кожна з яких оформляється протоколом, що має доказове значення.
Первісне дізнання проводиться, якщо немає зазначених законом умов очевидності. Даний вид дізнання характеризується трьома ознаками: відсутністю певних законом приводів для його початку, формалізмом процесуальних дій і відсутністю в поліції засобів процесуального примуса (крім затримання). Цікаво, що поліція вправі робити затримання не тільки підозрюваних, але й потерпілих і свідків для дачі ними відомостей про злочин. Первісне дізнання не обмежене яким-небудь строком і має своєю метою обґрунтувати кримінальний позов прокурора, що може бути поданий по його результатах. Первісне дізнання часто оформляється єдиним протоколом. Це дізнання тісно пов'язане з не процесуальною діяльністю поліції, оскільки у Франції оперативно-розшукова діяльність здійснюється в рамках слідства в справі до порушення публічного кримінального позову. Даний вид дізнання має більшу подібність із перевіркою повідомлень про злочини в російському кримінальному процесі, ніж з дізнанням. Проте первісне дізнання дозволяється проводити й після попереднього слідства, якщо в прокуратури виникне необхідність в одержанні нових відомостей і поданні їх у судовий розгляд [2, 97].
Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що діяльність поліції носить пошуковий характер. Вона тісно пов'язана з оперативно-розшуковими заходами, не регламентованими кримінально-процесуальними нормами. Різнобічність дій поліції спричиняється контролем над ними з боку трьох суб'єктів: прокуратури, обвинувальної камери (у частині слідчих дій) і вищестоящих поліцейських чинів. У теорії кримінального процесу французьке дізнання є загальним розслідуванням (іnquіsіtіo generalіs), спрямованим до встановлення події злочину й винної особи. Наступне попереднє слідство покликано виконати завдання спеціального розслідування (іnquіsіtіo specіalіs): з'ясувати винність конкретної особи у встановленому злочині.
На основі результатів дізнання прокурор учиняє кримінальний позов про застосування покарань у відношенні підозрюваних (відносно конкретних осіб) або по факту злочину. Етап порушення публічного позову вважається самостійною стадією порушення кримінальної справи державними органами кримінального переслідування. Він відрізняється від російського процесу насамперед тим, що робиться після поліцейського дізнання. Кримінальний позов у формі спеціальної вимоги (кримінальна справа) прокурор направляє судовому слідчому для проведення попереднього слідства.
Проведення попереднього слідства обов'язково по злочинах, факультативно по деліктах і проводиться тільки за вказівкою прокурора по правопорушеннях. У всіх інших випадках справа про правопорушення вичерпується поліцейським дізнанням. За різними даними від загальної кількості порушуваних прокуратурою справ до слідчого надходить від 0,5 до 15 % [3, 118].
На відміну від поліцейського дізнання попереднє слідство здійснюється в більш змагальній формі. Французькі процесуалісти відзначають наступні особливості попереднього слідства, що забезпечують його змагальність:
1) процесуальне положення слідчого (його приналежність до судового відомства) робить його незалежним від прокуратури;
2) сторона обвинувачення (прокурор і поліція) зрівнюються в правах зі стороною захисту;
3) є друга інстанція для попереднього слідства в особі обвинувальної камери апеляційного суду. З дотриманням змагальної процедури вона здійснює віддання обвинувачуваного суду й розглядає законність і обґрунтованість попереднього слідства;
4) встановлюється строгий судовий контроль за діяльністю поліції, і чітко визначаються її функції;
5) встановлюються процесуальні гарантії при відданні підслідного під варту.
Судовий слідчий знаходиться в штаті суду другої ланки (трибуналу великої інстанції) - це суддя, призначений Президентом республіки на посаду слідчого судді строком на три роки. Судовий слідчий повинен виконувати функцію юстиції, що у змагальному процесі повинна бути відділена від функцій обвинувачення й захисту. Процесуальне положення судового слідчого створює реальні гарантії його незалежності від обвинувача. Проте прокурор має значні повноваження при проведенні попереднього слідства. Результатом змагальності є наступні положення:
1) попереднє слідство може бути почато тільки при наявності вимоги прокурора (кримінального позову);
2) судовий слідчий не вправі особисто (ex offіcіo) почати слідство, він діє в межах позову прокурора.
Прокурор має право приносити слідчому такі клопотання про проведення процесуальних дій, у яких йому не можна відмовити. Тим часом судовий слідчий самостійний у веденні слідства, не зв'язаний висновками прокуратури й не обмежений зібраними доказами. Він вправі сам збирати докази шляхом проведення слідчих дій. Слідчий, з огляду на аргументи сторін, приймає найважливіші процесуальні рішення [4, 63].
Одним з найважливіших елементів змагальності є формальна рівність сторін. На практиці прокуратура має більшу вагу, ніж сторона захисту. Однак французьке законодавство надає обвинувачуваному і його захисникові таких ж прав на попередньому слідстві, які є в прокурора. Так, захисник допускається до участі в справі з моменту першого виклику обвинувачуваного до слідчого судді, має право брати участь у всіх допитах і очних ставках. Сторона захисту вправі знати всі докази обвинувачення, вона має всю повноту прав за заявою клопотань. Наслідком змагальності є розподіл обов'язку доведення між сторонами. Якщо обвинувачуваний при своєму захисті що-небудь стверджує, то він несе тягар доведення цих обставин.
Строк попереднього слідства законом не обмежений. Середня його тривалість в 2000 році становила 9 місяців.
Закінчивши слідство, судовий слідчий передає справу прокуророві республіки. Прокурор республіки після схвалення результатів слідства (дачі згоди підтримувати обвинувачення) повертає його слідчому для подальшого слідства. Після цього слідчий вправі припинити (при необґрунтованості обвинувачення) або направити справу у відповідну судову інстанцію. Якщо слідчий знайде в зробленому діянні склад злочину, то він направляє справу в обвинувальну камеру. Він може також винести постанову про часткову необґрунтованість кримінального позову (припинити справу в частині).
Особливістю попереднього слідства у Франції виступає його подвійна інстанціонність. Слідчий суддя діє як орган першої інстанції. Органом другої інстанції є обвинувальна камера, що є при кожному апеляційному суді. Вона діє в змагальному порядку в складі голови й двох членів. Її функцією є здійснення нагляду за слідчим суддею й діяльністю судової поліції. Вона має право накладення на них дисциплінарних стягнень. До обвинувальної камери звертаються зі скаргами на слідчого, прокурора й поліцейських чиновників.
Обвинувальна камера здійснює віддання обвинувачуваного суду, що не розглядається як самостійна стадія, а входить у рамки попереднього слідства. Віддання суду протікає в змагальній формі. У судовому засіданні можуть брати участь прокурор, цивільний позивач, відповідач і захисник. Особиста участь обвинувачуваного не обов'язкова. По кожній справі, що надійшла, обвинувальна камера приймає одне з наступних рішень: про направлення справи на додаткове розслідування, про припинення справи, про закінчення слідства й віддання обвинувачуваного поліцейському трибуналу, виправному трибуналу або суду присяжних. Обвинувачуваному повідомляється постанова про віддання його суду й вручається її копія, а також копії матеріалів справи про основні докази, серед яких протоколи, що констатують факт порушення закону, заяви свідків і доповіді експертів.
Іноді в сучасних підручниках по кримінальному процесу вказується ще один орган попереднього слідства - слідча палата. Однак у даний момент інститут слідчих палат скасований [5, 123].
Після направлення обвинувальною камерою справи у відповідний суд починається стадія судового розгляду.
2. Досудове слідство в Німеччині.

Німецький кримінальний процес має значну подібність із французьким. Більше того, до 1975 року попереднє розслідування по ньому робилося по французькій моделі у формі поліцейського дізнання й попереднього слідства, здійснюваного судовим слідчим. Однак для більшої раціоналізації слідства попереднє слідство було скасовано у зв'язку із дублюванням у ньому розслідування поліції й прокурора. У цей час розслідування здійснює поліція під керівництвом прокурора, а судовий слідчий (дільничний суддя-дознавач) приймає в ньому лише епізодичну участь, пов'язану із прийняттям найважливіших рішень у справі й легалізації доказів [6, 68].
По КПК ФРН обов'язок проведення розслідування лежить на прокурорі. Прокуратура організована як ієрархічна система при загальних судах всіх рівнів. При Верховному федеральному суді кримінальне переслідування здійснює генеральний федеральний прокурор і підлеглі йому федеральні прокурори, підзвітні міністрові юстиції ФРН. Аналогічну структуру має прокуратура земель, що підкоряється міністрові юстиції землі. Після порушення кримінальної справи прокурором по більшості кримінальних справ розслідування здійснює поліція. При цьому функція прокурора зводиться до рішення питання про подальшу долю справи: направлення на дослідування, припинення кримінального переслідування або віддання під суд. По найбільш важливих і складних справах прокурор сам здійснює розслідування, а поліція зобов'язана виконувати його вказівки по виконанню процесуальних і інших дій.
Зроблене поліцією або прокурором попереднє розслідування не має детально регламентованої процесуальної форми й здійснюється в пошуковому порядку. Таке розслідування важко відокремити від оперативно-розшукової діяльності. Більше того, багато негласних оперативно-розшукових заходів регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом ФРН, які вправі застосовувати поліція за судовим рішенням. Поліцейське розслідування багато в чому здійснюється позапроцесуально. У зв'язку із цим у німецькій теорії кримінального процесу виділяються строге й вільне доведення. Перше пов'язане із судовою діяльністю й має процесуальну регламентацію. Друге застосовується в основному поліцією й не пов'язане із процесуальною формою. Діяльність поліції носить підготовчий для судового доведення характер. Вона пов'язана з відшуканням носіїв інформації, які після їхнього процесуального збирання - легалізації - можуть стати доказами в справі. Таким чином, у результаті діяльності поліції й прокурора не з'являються судові докази. Протоколи, складені поліцією, не можуть бути оголошені в судовому розгляді. Одним зі способів легалізації даних поліцейського розслідування служить допит поліцейських у суді як свідків.
При необхідності легалізації даних попереднього розслідування поліція звертається в дільничний суд. Суддя-дознавач (обов'язки якого виконує дільничний суддя) по клопотанню прокуратури (або захисту) проводить окремі слідчі дії. При цьому він не приймає справу до свого виробництва, а значить і не несе відповідальності за результати кримінального переслідування, тобто залишається незалежним від обвинувальної функції. Такі слідчі дії проводяться в змагальній формі - при участі в судовому засіданні представників сторін. Складені в результаті слідчих дій протоколи мають доказове значення й можуть бути використані при розгляді справи по суті. Наприклад, під час судового слідства при відмові підсудного від визнання провини оголошує протокол його суддівського допиту на попередньому розслідуванні, у якому він давав показання [7, 16].
Інші стосовні до функції юстиції питання на попередньому розслідуванні також віднесені до компетенції судді-дознавача. Для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор або посадова особа поліції звертається до дільничного судді. Останній видає (або відмовляє у видачі) письмовий ордер на арешт залежно від наявності „серйозної підозри”. Німецьке кримінально-процесуальне право розрізняє три види підозри: проста (необхідна для порушення кримінальної справи), достатня (зумовлює порушення публічного обвинувачення в суді) і серйозна (доказує арешт обвинувачуваного). Строк досудового арешту не повинен перевищувати шести місяців, але можливо його продовження вищим земельним судом. У виняткових випадках прокурор або поліція може заарештувати підозрюваного без ордера. Однак арештований повинен бути доставлений до судді невідкладно для санкціонування запобіжного заходу. Дільничний суддя вправі обрати більш легкий запобіжний захід при наявності для цього підстав. Крім того, арештований на досудових стадіях обвинувачуваний має право порушити клопотання про судовий розгляд питання про анулювання ордера на арешт або про його призупинення. Інакше кажучи, німецьке кримінально-процесуальне право знає процедуру, аналогічну хабеус корпус. Таким чином, рішення питання про припинення арешту відбувається в змагальній формі.
У всіх процесуальних діях, зроблених дільничним суддею-дознавачем, вправі брати участь захисник. Захисник вступає в процес до першого допиту підозрюваного. Підозрюваному повинні бути роз'яснені його права, у тому числі в здійсненні якого злочину він підозрюється, право не відповідати на питання й право на захисника. У ФРН існує Федеральна асоціація адвокатів, що забезпечує безкоштовну або пільгову юридичну допомогу незаможним. У складі Федеральної асоціації адвокатів перебувають колегії адвокатів при Верховному федеральному суді й при вищих судах земель. Кожний адвокат у колегії утворює своє бюро при тому суді, де він практикує.
У кримінально-процесуальному регулюванні попереднього розслідування особливе місце займають правила допустимості доказів. У ФРН існує ряд заборон доведення, які діляться на дві групи. До першої з них відноситься заборона встановлення певних фактичних обставин (пов'язаних, наприклад, з державною таємницею) і використання певних джерел доказів (наприклад, імунітет для свідка). Другу групу формують заборони використання в кримінальному процесі незаконно отриманих засобів доведення, наприклад, показань обвинувачуваного. Проте дане положення не є твердим правилом про виключення доказів, отриманих з порушенням процесуальної форми. Докази визнаються неприпустимими, якщо вони істотно порушують „правову сферу” обвинувачуваного [8, 17].
Цікавою представляється практика німецького кримінального процесу по використанню як доказів повідомлень секретних джерел оперативно-розшукової діяльності. Таке використання можливо двома способами:
1) шляхом допиту співробітника поліції про те, що йому відомо зі слів секретного агента, який залишається для суду анонімним;
2) шляхом допиту самого секретного інформатора без розкриття учасникам процесу його особистості.
Помітимо, що для змагального процесу обидва ці способи неприйнятні, оскільки перший з них порушує принцип безпосередності, а другий - принцип рівності сторін. Цим, зокрема, пояснюється обмеженість використання відомостей секретних джерел лише деякою категорією справ.
По закінченні попереднього розслідування при наявності „достатньої підозри” прокурор передає справу в суд. У німецькому кримінальному процесі прокурор наділений правом відмовитися від передачі справи в суд у певних випадках, наприклад, коли обвинувачуваний або його близькі самі серйозно постраждали від злочину [9, 127].
3. Досудове слідство в Англії та США:

а) стадія поліцейського (позасудового) розслідування;

Це перша стадія кримінального процесу, що включає в себе чотири етапи:
1) припинення здійснення злочину;
2) розслідування до арешту;
3) арешт;
4) реєстрацію арештованого й поліцейське розслідування після арешту.
Самі американські й англійські юристи не відносять дану стадію до кримінального процесу. Діяльність на ній має адміністративну природу й не відрізняється від оперативно-розшукового виробництва. Дійсно, попереднє розслідування в США й Англії можна назвати поліцейським, з огляду на наступні його риси [10, 81].
Суб'єктом його здійснення, в основному, є поліція. Атторнеї в США й Дирекція публічних переслідувань в Англії також вправі здійснювати розслідування, але дане право використовується ними лише по деяких справах. Суд на даній стадії відіграє епізодичну роль, пов'язану із застосуванням заходів процесуального примусу.
У зміст даної діяльності входять розвідувальні, пошукові дії. У їхньому числі використання спеціальних агентів і інформаторів, а також інші спеціальні засоби, необхідні для встановлення потенційних злочинців.
Поліцейське розслідування врегульоване відомчими нормативними актами (у США) і не процесуальними нормами. При цьому існує ряд кримінально-процесуальних заборон на деякі дії поліції, наприклад, правило „про виключення”, про яке буде сказано нижче.
Для початку розслідування не потрібно якого-небудь фактичного обґрунтування або формального акту порушення справи.
Підготовку матеріалів до судового розгляду, аналогічну поліцейському розслідуванню, вправі робити приватні особи: потерпілий і обвинувачуваний, які виступають сторонами. Наприклад, потерпілий вправі затримати особу по підозрі в здійсненні злочину. Важливо відзначити, що й поліція діє як сторона за рамками процесу, або „допомагаючи” потерпілому в його розслідуванні, або представляючи порушені інтереси держави. Цим пояснюється, чому обвинувач в Англії й США вважається адвокатом або довірителем держави [11, 90].
У результаті поліцейського розслідування поліцією не приймаються рішення по предмету кримінально-правової суперечки між обвинувачуваним і державою. На даній стадії відбувається лише відшукування, виявлення носіїв доказової інформації, які будуть згодом представлені в суд. От чому офіцери поліції не складають протоколів, а пишуть звіти. Ця інформація стане змістом доказів тільки в судовому засіданні, наприклад, після допиту офіцера або експерта як свідка обвинувачення.
Припинення злочинів і розслідування до арешту здійснюється шляхом наступних заходів (які по вищевказаних причинах не можна в повному розумінні слова назвати слідчими діями): огляду місця події, вилучення й наукового дослідження и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.