На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 82966


Наименование:


Курсовик Використання лтературної спадщини В. О. Сухомлинського у моральному вихованн дтей 5-го року життя

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 17.12.2014. Сдан: 2013. Страниц: 72. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………………. с. 3
Розділ І. Теоретичні основи морального виховання у творчій спадщині В. О. Сухомлинського. …………………………………………………………с. 7
1.1. Концептуальні ідеї педагогічної системи В.О. Сухомлинського……..с. 7
1.2. Основні напрями та завдання морального виховання дошкільників у літературній спадщині В.О. Сухомлинського…………………………………с. 10
Висновки до І розділу……………………………………………………….... ...с. 13
Розділ ІІ. Дослідження стану роботи з морального виховання дітей дошкільного віку на прикладі КЗО ДНЗ № 280 м. Дніпропетровська….с. 15
2.1. Аналіз матеріально-технічної бази КЗО ДНЗ № 280 м. Дніпропетровська……………………………………………………………..с. 15
2.2. Аналіз використання літературної спадщини В.О. Сухомлинського з дітьми 5-го року життя на прикладі КЗО ДНЗ № 280 м. Дніпропетровська……………………………………………………………..с. 19
2.3. Основи безпеки життєдіяльності та профілактики травматизму під час навчально-виховного процесу в КЗО ДНЗ № 280 м. Дніпропетровська……..с. 21
Висновки до ІІ розділу…………………………………………………………..с. 23
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження використання літературної спадщини В. О. Сухомлинського у моральному виховання дітей 5-го року життя.…………………………………………………………………………….с. 24
3.1. Дослідження використання вихователями літературної спадщини В. О. Сухомлинського у моральному вихованні дошкільників………………с. 24
3.2. Методичні рекомендації вихователям дошкільних навчальних закладів щодо використання літературної спадщини В. О. Сухомлинського у моральному вихованні дітей дошкільного віку………………………………..с. 32
Висновки до ІІІ розділу………………………………………………………….с. 37
Загальні висновки……………………………………………………………...с. 39
Список використаних джерел………………………………………………...с. 41
Додатки…………………………………………………………………………..с. 43
ВСТУП
Життєвий та соціальний досвід країни переконує в тому, що сучасність з її економічними пріоритетами, прагматичними орієнтаціями на вузько спрямовані чесноти (енергійність, діловитість, активність, кмітливість) випускає з опису людини такі слова як: душевність, людяність, щирість. Люди втрачають виховні ідеали, моральні цінності, відчужуються один від одного, що і робить сьогодні проблему морального виховання все більш актуальною.
Сучасні психолого-педагогічні дослідження доводять, що лише 10-20% дітей дошкільного віку здатні виявити чуйність до слабкіших за себе, без зовнішніх спонукань прийти на допомогу, добровільно взяти на себе частину чиїхось труднощів, поділитися з іншими, не сподіваючись на винагороду. Дуже часто діти відривають від себе щось, керуючись аж ніяк не моральними мотивами. Це вказує на те, що падіння рівня моралі - це одна з найгостріших проблем українського суспільства на сучасному етапі його розвитку, яка супроводжується втратою духовних орієнтацій, нездатністю людей до самопізнання, відсутністю потреби у самовдосконаленні, саморозвитку. [6]
В Концепції дошкільного виховання в Україні метою дошкільного виховання є формування особистості, а основними засадами - прищеплення загальнолюдських морально-етичних цінностей, зокрема таких якостей як доброта, чуйність, милосердя, людяність, справедливість, правдивість, сумлінність, чесність, гідність, патріотизм, повага і гуманне ставлення до людей різних національностей. [2]
Закон України «Про дошкільну освіту» визначає завдання формування у дошкільників навичок спілкування, уявлень, що стають основою морального спрямування особистості, що дошкільна освіта - це виховна та навчальна діяльність, що забезпечує всебічний розвиток дитини від народження до семи років відповідно до її здібностей, нахилів, індивідуальних особливостей, національно-культурних потреб держави і суспільства: формує відповідні до віку основні норми загальнолюдської моралі, дає знання про природу, людину, суспільство. [1]
Але як ми бачимо, моральному вихованню особистості в сучасних умовах розвитку нашого суспільства не приділяється достатньо уваги, тому це проблема, яка хвилює вчених різних галузей наук і є предметом багатьох
психолого-педагогічних досліджень. Воно є значущим для демократизації
українського суспільства, бо шлях до успіху в сучасному українському
вихованні веде тільки через моральне відродження і практичне завдання вихователя полягає в удосконаленні того середовища, в якому живуть діти.
Питання морального виховання в різних аспектах глибоко вивчали Т. Алексєєнко, Є. Арнаутова, О. Барабаш, І. Бех, О. Вишневський, І. Гребенніков, О. Докукіна, О. Кононко, О. Косарєва, В. Котирло, С. Ладивір, Т. Маркова, Т. Науменко, В. Павленчик, В. Постовий, Т. Поніманська М. Стельмахович, В. Сухомлинський та зарубіжні дослідники А. Адлера, Т. Гордона, Р. Дрейкурса, Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці та інші науковці. Вивчення історії даної проблеми в класичній та сучасній педагогіці допомагає вихователю визначити науково-педагогічну спадщину, яка зумовлено ставить перед вихователем завдання й спрямовує його діяльність на пошук ефективних шляхів реалізації завдань морального виховання дошкільників. [6]
Особливу увагу приділяв проблемі мораль­ності та морального виховання дітей видатний педагог-новатор В.О. Сухомлинський. Він визначає мораль як основу духовного життя людини і як всеохоплююче завдання виховання ді­тей. Суттєвою особливістю і відчутною перевагою підходів В.О. Сухомлинського до розгляду питань морального виховання було те, що він спирався й відштовхувався від практики роботи, з неї черпав невирішене, але необхідне, й одночасно у неї ж заглиблювався, розвязуючи його. В усіх своїх працях він поглиблює й розширює проблематику мораль­ного виховання, яка стає стрижневою у «пізнього» Сухомлинського, зокрема у книгах «Серце віддаю дітям» (1966), «Народження громадянина» (1970), «Методика виховання колективу» (1971), «Розмова з молодим директором школи» (1973), «Сто порад учителеві» (1984) та ін. [15]
В.О. Сухомлинський наголошував на першорядності виховання мораль­ності. Системно розглянувши процес виховання ді­тей у взаємодії всіх складових: моральної, інтелек­туальної, фізичної, естетичної, трудової, на перше місце він ставив моральне виховання. В.О. Сухо­млинський зазначав: «... дбаючи про досконалість кожної грані, сторони, риси людини, вихователь одночасно не випускає з поля зору ту обстави­ну, що гармонія всіх людських граней, сторін, рис визначається чимось провідним, основним... Про­відним, визначальним компонентом цієї гармонії є моральність» [10]
Його головним аргументом було переконання, що абсолютно кожна дитина може при відповідному вихованні піднятися на найвищу вершину моральності, тоді як в інтелекту­альному і фізичному відношенні для дітей є певні перепони й обмеження: «Тут жодній людині не за­крита дорога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожен може бути великим і неповтор­ним» [10]
Завданням виховання в цій царині він убачав виховання моральних уподобань, пе­реконань, потреб через підтримку дитини, любов, розуміння, опору на позитивне, на «бажання бути хорошим».
Значне місце у спадщині В.О. Сухомлинського відведено показу великих можливостей казки для морального виховання дітей.
"Саме через казку - найближчий шлях до серця дитини. Без живої, яскравої казки, яка оволодіває почуттями, фантазією, свідомістю дитини, педагоги дошкільного закладу не можуть уявити і мову, невіддільну від краси, казка сприяє вихованню естетичних смаків і нахилів" [11]
В. О. Сухомлинський написав понад 1200 творів, звернених до юних читачів. За жанром більшість творів можна назвати невеликими новелами, казками, віршами у прозі. Ці твори створювались безпосередньо під час спілкування з дітьми. Ці імпровізації допомогли педагогу пояснити своїм вихованцям різні явища природи, замислитися над власними вчинками, поведінкою. Автор хотів, щоб діти побачили приховану красу в чомусь звичайному, відчули серцем невичерпне багатство рідного слова. [7]
Саме це і обумовило вибір теми курсової роботи: «Використання літературної спадщини В.О. Сухомлинського у моральному вихованні дітей 5-го року життя».
Мета дослідження: визначити вплив казок В.О. Сухомлинського на вирішення завдань морального виховання.
Об’єктом дослідження виступає моральне виховання дошкільників.
Предметом дослідження є роль казок В. О. Сухомлинського у процесі морального виховання дітей 5-го року життя.
Відповідно до мети були поставлені завдання дослідження:
1. Проаналізувати твори В.О. Сухомлинського.
2. Проаналізувати досвід використання казок В.О. Сухомлинського під час морального виховання дітей 5-го року життя у педагогічній практиці ДНЗ № 280 м. Дніпропетровська.
3. Дослідити вплив використання казок В.О. Сухомлинського на моральне виховання дітей 5-го року життя.
4. Проаналізувати дотримання вимог безпеки життєдіяльності під час навчально-виховного процесу.
Проаналізувавши все вище сказане, ми висуваємо гіпотезу: використання літературної спадщини В.О. Сухомлинського підвищить ефективність вирішення завдань морального виховання дошкільників.
Практична значущість роботи полягає у розкритті практичних рекомендацій вихователям щодо використання літературної спадщини В.О. Сухомлинського у моральному вихованні дітей дошкільного віку.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи 72 сторінки, з них 41 сторінка основного тексту.


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО.

1.1. Концептуальні ідеї педагогічної системи В.О. Сухомлинського.

Система виховання В. О. Сухомлинського наголошувала на пробудженні і становленні в людині людини, йому вдалося по-новому побачити духовний світ дитини, розробити форми і методи навчання і виховання, збудовані на глибоке пізнанні психології дітей, ввібравши найкращі досягнення вітчизняної і світової педагогічної думки.
Аналіз досліджень і публікацій всесвітньо відомих педагогів М. Бублик, Е. Гартман, М. Мухіна, В. Оконь, М. Богуславського свідчать про те, що велику увагу приділяв учений моральному вихованню. В. О. Сухомлинський вважав, що моральне виховання тісно пов’язане з навчанням, але в деякій мірі вони незалежні один від одного. Людина може мати визнання , вміти працювати, але в плані духовності та моральності бути не розвиненою. Як зазначав В.О. Сухомлинський, основним завданням педагога є зробити безцінні моральні багатства людства особистим здобутком кожної дитини. Видатний педагог прагнув до народження доброти в серці кожної дитини, підкреслював, що лише добро вміє захищатися. Надзвичайного значення у вихованні особистості автор надавав формуванню у дитини моральності, яка є мірилом її людської цінності, суспільної значущості. [5]
Аналіз спадщини В.Сухомлинського в аспекті формування моральних цінностей показує, що критеріями вихованості дитини вчений вважав: життєрадісне світосприймання дитини; здатність бачити поруч із собою людину, брати близько до серця її радощі і горе, тривоги і хвилювання; віра в іншу людину; багате духовне життя в світі прекрасного.
Формування моральних цінностей у працях В.Сухомлинського розглядається як шлях від поняття до переконання, що включає виховання моральних почуттів, ідеалів, знань, вчинків, звичок. [5]
О.Бодалєв підкреслює, що на цілісність людини як особистості великий вплив має високий рівень сформованості в неї людяності. В. О. Сухомлинський велику увагу приділяв вихованню людяності і вважав, що воно здійснюється через творення людям добра. Цій проблемі присвячено більшість робіт педагога.
Поняття людя­ності визначається в контексті гуманізму, гуман­ності, співчуття до людей, надання їм допомоги.
Оскільки людина - соціальна істота, то людяність - це вимога до її поведінки в соціумі.
У життєвому і психологічному значенні лю­дяність як якість та істотна властивість людини включає: альтруїзм (доброту); моральність - су­купність життєвих правил поведінки, що реалі­зують альтруїзм та придушують егоїзм; волю, як душевну силу, що реалізує альтруїстичну і мо­ральну поведінку в боротьбі з власним і чужим егоїзмом. Без кожної з цих складових людяність не може існувати як реальна життєва сила, а най­більшою загрозою для неї є егоїзм. [5]
На думку В. О. Сухомлинського, ідея людяності насамперед реалізується через розвиток всіх потенціальних,інтелектуальних і фізіологічних можливостей особистості. Всебічно розвинена особистість втілює в собі повноту і гармонію сил, здібностей,пристрастей, потреб, які визначають моральну, ідейну, громадянську, розумову, творчу, трудову, естетичну, емоційну, фізичну досконалість. А у формуванні людяності велике значення має безкорисливість, здатність робити людям добро, дарувати їм радість.
Великий гуманіст за­кликав усіх виховувати в собі людину і переко­нував, що, «учитися на людину треба все життя». [8]
В. О. Сухомлинський стверджував, що кожна дитина - це своєрідний світ думок, почуттів, тривог і радощів, переживань і прагнень, різних інтересів і почуттів. Дитина сама по собі не може стати джерелом радості. В людині, яка повторює батьків, насамперед є те, що вони зуміли вкласти в неї. В любові до дітей розкривається найвища людська якість, почуття власної гідності. [9]
Педагог прищеплював дітям почуття жалю до всього живого і красивого в природі, в тому числі і до людини. [11]
Продовжував свою думку В. О. Сухомлинський, зазначаючи, що без почуттів немає дитини, як і людини взагалі. Завдання дитячого закладу прищепити дітям власне бачення світу, навчити їх відчувати.
В. О. Сухомлинський намагався створити умови, щоб діти не лише бачили навколишній світ таким, яким він є, але й прагнули зробити його кращим. [9]
Вважаючи великодушність справжньою окрасою людини, знаючи, що її виховання дозволяє не тільки розуміти, а й відчувати спонукальні вчинки пристрастей і бажань, Сухомлинський розумів, що і без смутку немає справжньої людяності, а великодушність починається з ласкавої турботи і тривоги про все живе й красиве, що потребує захисту й піклування. В. О. Сухомлинський прагнув створити таку духовну спільність, яка б зберігалася роками, бо це, зауважував він, вимагає великого такту у взаєминах між вихованцями і вихователями. [6]
Уважно й дбайливо приглядаючись до зовнішніх і внутрішніх порушень своїх вихованців, В. О. Сухомлинський не лише детально аналізував власні дії. Педагогічний експеримент, на який обернулися роки його життя, тривав без перерви. Досліджувалась поведінка й наслідки зусиль двох складників процесу - дорослого і дитини, взаємини їхніх світів, переконань і уподобань. Вивчалось для того, щоб це обов’язкове спілкування було діючим досвідом любові та бажання перейняти нове, а не стало докучливим монологом дорослого і малого слухача. [6]
В. О. Сухомлинський вчив: «Якщо хочеш, щоб виросла справжня людина з чуйним серцем, не можна допускати безхмарного, без турботливого дитинства».
Він нагадував: «Хороший педагог - насамперед вихователь, який запалює світло розуму й людяності». [7]
Заслуговує на увагу й така думка педагога, що високо моральною людина не народжується, вона стає нею в в результаті спрямованих виховних впливів. На його переконання, щоб пробудити в дітей добрі почуття до людей, треба виховати в них любов і повагу до близької, дорогої людинини. Адже справжня школа виховання сердечності, чуйності - це родина і «ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є перевіркою людяності». [11]
Тому потрібно залучати дітей до діяльної турботи про них. Причому важливим є не лише те, як чинять вихованці, а і те, щоб вони зберігали у своїй душі ідеали добра й справедливості, інакше - неминуче духовне падіння і моральна загибель. Важливо, щоб людина робила добро й чинила справедливо за покликом серця, а не задля похвали. [14]. Та не лише в родині виховуються моральні почуття, і у соціумі також, у колективі в який входить дитина. «Ставленням до товаришів людина виражає складні людські почуття, - стверджував педагог, - точніше, в цьому ставленні народжуються, міцніють ці почуття - дитина пізнає світ серцем, а я, вихователь, пізнаю своїм серцем дитину. Мова серця бідна на слова, але якщо вже слово народилось, якщо дитина знайшла слово для вияву своїх почуттів, то це слово наповнюється для неї глибоким моральним і емоціональним смислом». [12]
Важко не погодитися з Василем Олександровичем, що виховання великого доброго серця - це турбота про те віття, на якому «зеленіють буйні паростки людяності». Сьогодні така освітня ідея стає домінуючою, бо проголошує людину найвищою цінністю суспільства, пропонує шляхи і принципи виховання особистості, здатної до активної творчої діяльності, саморозвитку і самовдосконалення.

1.2. Основні напрями та завдання морального виховання дошкільників у літературній спадщині В.О. Сухомлинського.

Відомі українські педагоги як минулого, так і сьогодення значну увагу приділяли і приділяють книзі як важливому чиннику культурно-виховного процесу. Серед них, зокрема, видатний український педагог-гуманіст В.О. Сухомлинський, який вважав, що у багатогранній виховній роботі дитя­че читання та виховання з допомогою книги є чи не най­складнішою проблемою. [17]
Принципи й методи виховання дитини Василь Олександрович розробляв протягом усього педагогічного дійшов висновку, що метою виховання є «людина", її всебічний розвиток, ясний розум, високі ідеали, чисте, благородне серце...» Згідно з переконаннями педагога, людина починається з доброти, з переживання краси в усьому - в природі, праці, людській душі. На думку В. О. Сухомлин­ського, «добра дитина не впаде з неба, її треба виховати». Чуйність до радощів і горя людського можна виховати тільки змалку; інтелектуальна й емоційна сфери духовного життя взаємозвязані і взаємозумовлені в житті кожної лю­дини незалежно від віку. [15]
Досвід педагогічної роботи привів В.О. Сухомлинського до думки, що «для виховання благородних почуттів потрібні художні твори, які б пробуджували в дітей думку про найвищу цінність світу - людину».[11]
Серед літературних жанрів, щодо їх «педагогічного навантаження» Сухомлинський особливо цінував казку - джерело дитячої думки, естетичних, моральних та інтелектуальних почуттів.
В. О. Сухомлинський вважав, що естетичні, моральні почуття, зароджуються в душі дитини під впливом казкових образів, активізують потік думок, котрі пробуджують мозок до активної діяльності через казкові образи у свідомість дітей входить слово з його найтоншими відмінками, засобом вираження думок і відчуттів - живій дійсності мислення. Казка невід’ємна від краси, сприяє розвитку естетичних почуттів, без котрих неможлива сердечна чуйність до людського нещастя, горя, страждання. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але і серцем. До того ж, казка, за образним висловом Василя Олександровича, - то місточок, через який дитина йде до пізнання літератури. [9]
Василь Олександрович написав багато казок для дітей, у яких підводить дітей до розуміння взаємовідносин людини і природи, розкриває важливість піклування про збереження і примноження її багатства, прикладом можуть бути такі твори: «Вічна тополя», «Внучка старої вишні», «Тому, що я людина», «Дідусеві кавуни». Найвиразніше розкрита ця ідея в казці «Дуб під вікном». Герой її - лісник, який все життя віддав охороні лісу. І от він вирішує перенести на інше місце свою хату, щоб зберегти могутній і прекрасний дуб. Цей його вчинок стає моральним уроком не тільки для синів і онуків, які вимагали зрубати дерево, щоб світліше було в хаті, а й для маленьких читачів.
Поступово письменник підводить читачів до пізнання стосунків між людьми. Дійовими особами його казок цього плану найчастіше є самі діти. Крізь призму їх сприймань автор легко доносить до свідомості маленьких читачів складні моральні поняття: добро, чесність, скромність, сміливість, відповідальність, товариськість, працелюбність… У ряді казок ідеться мова про негативні моральні вчинки, причому часто-густо не говориться прямо про те, що добре, а що погано. Це спонукає маленьких читачів до самостійних роздумів, моральних висновків. [9]
Виховання сміливості у дошкільнят - складна моральна проблема. Деякі казки В. О. Сухомлинського ........



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.