На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Еволюця теоретичного визначення поняття та сутност заходв безпеки в кримнально-правовй доктрин. Спввдношення заходв безпеки з покаранням, заходами соцального захисту та профлактики. Аналз положень кримнального законодавства зарубжних країн.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 10.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
ГОРБАЧОВА ІРИНА МИХАЙЛІВНА
УДК
343.26/29.001.36+343.85.001.36
Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз)

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

ТУЛЯКОВ В'ячеслав Олексійович,

Одеська національна юридична академія,

віце-президент, проректор з міжнародних зв'язків,

завідувач кафедри кримінального права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

МЕРКУЛОВА Валентина Олександрівна,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

в.о. першого проректора

кандидат юридичних наук, доцент

САВЧЕНКО Андрій Володимирович,

Київський національний університет

внутрішніх справ,

доцент кафедри кримінального права

Захист відбудеться “ 16 „ травня 2008 р. о 14 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.

Автореферат розісланий 14 квітня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Л.Р. Біла

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інститут кримінально-правових заходів безпеки визнається та сприймається практично всіма законодавчими системами. Кримінальне законодавство зарубіжних країн передбачає застосування покарання, кримінально-правових заходів безпеки, компенсаційних заходів, заходів примирення та заходів соціальної профілактики до особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння. І в сучасному кримінальному законодавстві України спостерігається тенденція до розширення кола наслідків, що настають через вчинення особою злочинного діяння: покарання, засудження без застосування до особи покарання, засудження особи з призначенням покарання без його реального відбування, звільнення від покарання, звільнення від кримінальної відповідальності, компенсаційні заходи (відновлення) та інші кримінально-правові заходи. Разом із тим, заходи безпеки в кримінальному праві України ще не одержали оформлення у самостійний інститут.

Втім, тривалий досвід практичного використання кримінально-правових заходів безпеки зарубіжними країнами, місце заходів безпеки у стримуванні та попередженні злочинності, захисті суспільства від суспільно небезпечних посягань дозволяє стверджувати, що вони є дієвим засобом попередження злочинності.

У чинному кримінальному законодавстві незалежної України не міститься термінологічних згадувань про заходи безпеки. У той же час, Кримінальний кодекс України 2001 року містить більше тридцяти норм, санкції яких передбачають настання специфічних кримінально-правових наслідків у результаті вчинення злочинів (заходів спеціальної конфіскації, вилучення та знищення майна та ін.), що за своїм змістом не є покаранням, а порядок та підстави їх призначення практично не врегульовані Загальною частиною КК України, внаслідок чого такі заходи застосовуються за аналогією порядку призначення покарання, що є неприпустимим.

Така неврегульованість питання призначення „інших кримінально-правових заходів”, які суттєво обмежують права та свободи людини і громадянина з метою профілактичного впливу на злочинність, дає підстави зробити висновок про наявність наукової проблеми. Це питання вперше привернуло увагу законодавчих органів у 2006 р., коли М.А. Маркуш і В.Р. Мойсик внесли до Верховної Ради України законопроект щодо встановлення заходів спеціальної конфіскації як кримінального покарання. Втім, проблема залишилася нерозв'язаною, внаслідок чого у вересні 2007 р. Міністерство юстиції України до неї повернулося. Поставлене наприкінці 2007 р. завдання щодо уніфікації норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які регулюють питання так званої „спеціальної конфіскації”, було відпрацьовано у новому законопроекті Міністерства юстиції України, в якому запропоновано визнати заходи „спеціальної конфіскації” „іншими заходами” кримінально-правового характеру.

В теорії кримінального права питання заходів безпеки залишається дискусійним. В дореволюційний період окремі його аспекти розглядалися в роботах вітчизняних вчених: Л.С. Бєлогриць-Котляревського, Д.А. Дриля, П.І. Люблінського, В.Д. Набокова, М.С. Таганцева, М.Д. Сергєєвського та інших вчених, в радянський та сучасний періоди - у працях В.І. Алексєєва, Ю.М. Антоняна, В.Д. Ардашкіна, З.А. Астемірова, Ю.М. Бородіна, І.М. Гальперіна, А.А. Герцензона, В.І. Горобцова, П.С. Дагеля, В.К. Дуюнова, А.Е. Жалинського, А.А. Жижиленка, С.М. Іншакова, І.І. Карпеця, І.Д. Козочкіна, Н.Є. Крилова, В.Н. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, Р.І. Міхєєва, Ф.М. Нікіфорова, І.С. Ноя, Н.А. Огурцова, А.А. Піонтковського, Б.С. Решетнікова, А.В. Серебренікової, Н.А. Стручкова, А.Н. Тарбагаєва, В.С. Трахтерова, М.Д. Шаргородського, М.В. Щедріна, А.С. Червоткіна, С.Я. Улицького, О.В. Усса, В.А. Уткіна та інших правознавців. Вагомий вклад у розвиток ідей питання заходів безпеки (заходів захисту) було внесено в теорію кримінального права зарубіжними вченими різних століть: Ч. Бекаріа, І. Бентамом, Й. Галлем, Р. Гарофало, Е. Гарсоном, Ф. Граматикою, Х. Курі, Ф. Листом, Ч. Ломброзо, А. Принсом, Е. Феррі. В Україні окремим аспектам цієї проблеми присвятили свої роботи Л.В. Багрій-Шахматов, С.Н. Баліна, В.П. Бахін, А.С. Беницький, Т.А. Денисова, Є.В. Додін, Н.С. Карпов, С.В. Ківалов, Л.В. Климчук, О.В. Козаченко, В.О. Меркулова, А.В. Савченко, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко.

У наукових дослідженнях увага приділялася питанням визначення кримінально-правових наслідків злочинного діяння, критеріїв визначення „суспільної небезпеки особи”, проводився аналіз природи примусових заходів медичного та виховного характеру, заходів постпенітенціарного впливу та ін. Останнім часом деяким аспектам зазначеної проблеми були присвячені докторські дисертації: М.В. Щедріна „Заходи безпеки як засіб попередження злочинності” (Красноярськ, 2001 р.), в якій розв'язувалися питання семантичного та легального тлумачення ознак заходів безпеки, їх становлення та розвитку, визначення об'єкта та суб'єкта, видів антикримінальних заходів безпеки; М.І. Хавронюка „Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації” (Київ, 2007 р.), в якій аналізувалися окремі інститути кримінального права за законодавством України та країн Європи; А.В. Савченко „Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки” (Київ, 2008 р.), в якій здійснювалося порівняльне дослідження кримінального покарання та інших наслідків злочинного діяння в України та США.

У той же час, розв'язання проблеми правової сутності „кримінально-правових заходів безпеки”, визначення їх системи, мети та порядку застосування в кримінальному праві України в правовій літературі не отримали достатньо повного теоретичного розвитку.

Наведене вище обумовлює необхідність теоретичного аналізу проблематики кримінально-правового змісту інституту заходів безпеки в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії та їх правозастосовної практики в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми досліджувалися в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії за темою: „Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України” на 2006-2010 рр., які є складовою частиною наукових досліджень Одеської національної юридичної академії у відповідності до теми „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз розвитку і формування ідей та теоретичних обґрунтувань інституту заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині, аналіз світового досвіду застосування заходів безпеки сучасними зарубіжними країнами загальної та континентальної системи права і на цій основі - формулювання теоретично обґрунтованих висновків та пропозицій щодо застосування заходів безпеки в кримінальному праві України.

Для досягнення цієї мети визначено такі завдання:

проаналізувати еволюцію теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині;

проаналізувати співвідношення кримінально-правових заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту, соціальної профілактики;

здійснити порівняльний аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн, який відображає питання застосування заходів безпеки;

надати теоретичне обґрунтування необхідності формулювання в Загальній частині кримінального права України поняття, сутності та порядку призначення заходів безпеки;

здійснити розробку теоретичних рекомендацій з удосконалення окремих положень і норм Кримінального кодексу України, що стосуються визначення поняття, видів та порядку призначення до особи певних заходів безпеки.

Об'єктом дослідження є закономірності процесу становлення та формування інституту заходів безпеки як складової частини кримінально-правового профілактичного впливу на злочинність.

Предметом дослідження є інститут заходів безпеки в кримінальному праві в аспекті порівняльно-правового аналізу.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії та історії держави і права, соціології, кримінального права, кримінології, адміністративного права. Методологія зазначеної роботи ґрунтується також на загальних і спеціальних методах пізнання. За допомогою діалектичного та порівняльно-правового методів проаналізовано зміст юридичних конструкцій та термінів у кримінальному законодавстві зарубіжних країн та вітчизняному законодавстві, досліджено визначення та сутність заходів безпеки в кримінальному праві. З використанням догматичного методу проаналізовано зміст положень КК України про визначення та порядок призначення покарання та інших кримінально-правових наслідків. Історико-правовий метод дозволив дослідити ґенезу теоретичних ідей та кримінального законодавства на різних етапах розвитку держави та права. Застосовування методу системного аналізу допомогло проаналізувати співвідношення кримінально-правових заходів безпеки, покарання, заходів соціального захисту, соціальної профілактики, види та систему кримінально-правових заходів безпеки. Використано також соціологічний метод - експертне опитування 178 працівників прокуратури та судової системи щодо розуміння змістовного навантаження „інших кримінально-правових наслідків злочинного діяння”, можливості та доцільності передбачення чинним КК України поряд із покаранням кримінально-правових заходів безпеки.

З використанням методик контент-аналізу було здійснено дослідження діючих кримінальних законодавств зарубіжних країн: 1) сім'ї загального права (США, Великої Британії); 2) країн Західної Європи: Іспанії, Франції, Швейцарії, ФРН, Данії, Голландії, Швеції, Італії, Республіки Сан-Марино, Республіки Польща; 3) країн пострадянських правових систем: республік Болгарія, Молдова, Білорусь, Російської Федерації, Естонської, Латвійської та Литовської республік.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням заходів безпеки як заходів кримінально-правового профілактичного впливу на злочинність, здійсненим з урахуванням історичного досвіду їх застосування та визначення в кримінальних законодавствах зарубіжних країн. В результаті здійсненого аналізу теоретичного стану проблеми розроблено теоретичні та практичні засади перспектив застосування заходів безпеки в кримінальному законодавстві і праві України, надано пропозиції, сформульовано нові положення і висновки, до найбільш значущих з яких належать:

уперше:

проаналізовано тенденції застосування заходів безпеки у кримінальних законодавствах країн євразійської правової сім'ї, узагальнено вітчизняний досвід формування кримінально-правової доктрини інституту заходів безпеки;

встановлено, що відмова від застосування терміна „заходи безпеки” в сучасному кримінальному праві України зумовлена особливостями процесу доктринального оформлення та використання інституту заходів безпеки та заходів соціального захисту за радянських часів;

досліджено вплив функціонального призначення заходів безпеки в діяльності держави у сфері попередження злочинності;

розкрито сучасне тлумачення змісту заходів безпеки у кримінальному праві, запропоновано наукове визначення, введення системи та порядку призначення заходів безпеки в кримінальному праві України;

розроблено доктринальну модель формулювання інституту заходів безпеки у кримінальному законодавстві України;

удосконалено:

систему поглядів на ґенезу кримінально-правової протидії злочинності шляхом переходу від абсолютної теорії кримінального покарання (як кари та відплати) до відносної теорії з метою раціонального застосування не тільки кари та відплати (покарання) за вчинене, але й попередження (заходи безпеки) та відновлення соціальної справедливості (компенсаційні заходи);

пропозиції щодо уніфікації кримінального законодавства України з питань реалізації кримінальної відповідальності відповідно до вимог чинного міжнародного права;

набули подальшого розвитку:

дослідження історико-правового та порівняльно-правового аспектів застосування заходів безпеки в кримінальному праві;

дослідження перспектив застосування заходів безпеки в сучасній кримінально-правовій доктрині;

розроблено: авторські критерії, за якими призначення заходів безпеки у певних випадках є обов'язковим, для чого запропоновано удосконалення положень окремих норм та інститутів Загальної частини Кримінального кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів. Визнання заходів безпеки як заходів кримінально-правового впливу збагачує загальне вчення про покарання та інші кримінально-правові наслідки злочину. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження можуть бути використані у:

науково-дослідницькій діяльності - для подальшого відпрацювання ефективних заходів некарального впливу на злочинність, у тому числі заходів безпеки, примирення, компенсації;

законотворчості - для удосконалення окремих положень КК України з питання відпрацювання ефективної системи та порядку застосування заходів безпеки;

правозастосовній діяльності - у слідчій та судовій практиці як рекомендації щодо практичного застосування заходів безпеки, передбачених діючим КК України, порядок яких не врегульовано його Загальною частиною;

навчальному процесі - для підготовки навчальних посібників із курсу „Кримінальне право України” та при викладанні спецкурсу „Порівняльне кримінальне право”.

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дослідження доповідалися на засіданнях кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії, у виступах, статтях і наукових публікаціях. Положення дисертації доповідалися на: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2004 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 2004 р.), 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2005 р.), науково-практичному семінарі „Боротьба з насильством в сім'ї” в рамках програми „Співробітництво місцевих співтовариств з проблеми насильства в сім'ї” (м. Одеса, 2005 р.), ІІ Ерліхівських читаннях (м. Чернівці, 2005 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Ефективність правових заходів в протидії організованим формам злочинності” (м. Одеса, 2005 р.), науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2005 р.); семінарі „Боротьба зі злочинністю та права людини” (м. Одеса, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства” Перші юридичні читання (м. Одеса, 2006 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2006 р.), 10-й (62-й) звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (м. Одеса, 2007 р.); міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку регіону” (м. Кіровоград, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Треті Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2007 р.), Міжнародній науковій конференції - „Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі” (м. Одеса, 2007 р.).

Окремі аспекти дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу „Кримінальне право” в Одеській національній юридичній академії, а також знайшли свого відображення в доповідній записці з питання уніфікації норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які регулюють питання так званої „спеціальної конфіскації”, підготовленій та направленій до Міністерства юстиції України (лист від 25.09.2007 р. № 22-52/451); у проекті закону щодо внесення відповідних змін до чинного Кримінального кодексу України 2001 року в аспекті досліджуваної тематики, направленому до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.

Публікації. Результати дослідження викладені в 10 статтях, 4 з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків. Загальний обсяг роботи становить 245 сторінок, список використаних джерел (275 найменувань), що міститься на 26 сторінках, та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі викладено актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з відповідними науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет, мету й основні завдання дослідження, охарактеризовано використані в роботі методи, її наукову новизну і практичне значення, надано відомості про апробацію теоретичних положень дослідження, його структуру і обсяг.
Розділ перший “Поняття заходів безпеки” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню історичного аспекту становлення заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині та законодавстві, їх поступовому виокремленню в самостійний міжгалузевий інститут, визначенню поняття “заходи безпеки” в кримінальному праві, аналізу місця заходів безпеки в системі протидії злочинності.
У підрозділі 1.1. “Становлення інституту заходів безпеки” надається історичний огляд проблеми становлення інституту заходів безпеки в кримінальному праві. Заходи безпеки були визнані і сприйняті законодавчими системами ряду країн ще наприкінці ХІХ ст. Кримінальне законодавство більшості країн континентальної Європи є „багатоколійним”, тобто система кримінально-правових заходів сучасних зарубіжних країн представлена взаємно пов'язаною сукупністю заходів покарання, безпеки, компенсаційних (реститутивних, відновлення), заохочувальних заходів, заходів примирення (медіації), які в комплексі спрямовані на досягнення єдиної мети - протидії злочинності, захисту суспільства та відновлення порушеного злочинним посяганням стану особи, держави, суспільства. Але належного визнання в теорії кримінального права інститут заходів безпеки не отримав. Для кримінально-правової доктрини, як і для кримінального законодавства, характерними є суперечливість понятійного апарата, багатозначність та невизначеність термінології, пов'язані з традиціями у формулюванні кримінально-правових заборон.
Визнання цього факту не означає неможливості теоретичного вирішення питання. У тріаді „кара - превенція - реституція” значне місце посідають заходи безпеки. Дійсно, з одного боку, застосування елементів державного примусу поряд із покаранням суперечить принципові законності в кримінальному праві. Але необхідність протидії тероризму та транснаціональній організованій злочинності, професійній злочинності і зловживанню правом з боку корпорацій є основою введення та поширення додаткових (окрім покарання) заходів профілактичного впливу на злочинця та його оточення в межах кримінального права.
Представники антропологічної, соціологічної школи кримінального права та нового соціального захисту, послідовно доходили висновку, що кримінально-правові заходи, що застосовувалися до злочинців, повинні поєднувати в собі існуючі заходи покарання одночасно із заходами безпеки, де кожний захід має певне завдання в досягненні єдиної мети - захисту суспільства від злочинних посягань. Підсумовуючи положення ідей, запропонованих на різних історичних етапах представниками позитивної та соціологічної шкіл кримінального права, слід виділити найбільш вагомі з них, що суттєво вплинули на подальший розвиток ідей виділення заходів безпеки в окремий захід кримінально-правового впливу: факт вчинення будь-якого злочину є симптомом „небезпечного стану” особи, однак, існуючі заходи кримінального покарання не доцільно було застосовувати до певної категорії злочинців, тому представники антропологічної та соціологічної шкіл запропонували нову систему додаткових або самостійних заходів впливу на злочинність, називаючи їх заходами безпеки, і включаючи до них, зокрема, і заходи соціального захисту.
Більшість вчених упродовж всього періоду розвитку інституту заходів безпеки визнавали наявність індивідів, які є небезпечними для суспільства, тобто перебувають в „небезпечному стані”. Однак, виходячи з існуючих ідей класичної школи кримінального права, які були закладені в сучасні кримінальні кодекси, навіть самого існування „небезпечного стану” особи виявляється недостатньо для притягнення її до кримінальної відповідальності, адже необхідно, щоб такий „небезпечний стан” проявився у вчиненні особою передбаченого законом суспільно небезпечного діяння (системи діянь).
Історія радянського кримінального права, як і кримінального права Німеччини, Італії періоду встановлення нацистського режиму, знала приклади застосування „заходів соціального захисту” (заходів безпеки) не у зв'язку з вчиненням конкретного злочину, а у зв'язку з „небезпечним станом” особи. Внаслідок широкого зловживання тоталітарним режимом поняттями „небезпечний стан особи” та „заходи соціального захисту” у правовій реальності утвердилася думка, що введення в сучасне кримінальне право „заходів безпеки” як кримінально-правових наслідків злочинного діяння є неприпустимим, оскільки їх надмірне застосування може призвести до свавілля та порушення прав та свобод людини. Втім сьогодні спостерігається послідовне звернення до ідей „нового соціального захисту” та різноманітності кримінально-правових наслідків злочинного діяння, у тому числі і в напрямку поновлення порушених злочином прав потерпілого, з метою винаходу ефективних заходів попередження злочинності, окрім покарання.
Таким чином, ґенеза теоретичного оформлення інституту заходів безпеки характеризується: зародженням ідей профілактичного впливу у руслі класичної школи (Ч. Бекаріа, І. Бентам, А. Кетле), формуванням профілактичних інститутів в рамках антропологічної (Ч. Ломброзо) та соціологічної (Е. Феррі, Р. Гарофало, А. Принс) шкіл кримінального права та нового соціального захисту (М. Ансель, Ф. Граматика, Е. Гарсон), розвитком ідей реституції та компенсації (Х. Зер, Н. Крісті) з остаточним поєднанням постмодерністської системи заходів кримінально-правового впливу на особу та її соціальне оточення: покарання, заходи безпеки, заходи соціального захисту, заходи компенсації та реституції.
У підрозділі 1.2. “Заходи безпеки в системі протидії злочинності” досліджено співвідношення, взаємозв'язок та взаємообумовленість заходів безпеки із заходами кримінального покарання, заходами соціальної профілактики, компенсаційними заходами.
Інститут заходів безпеки, як інший захід кримінально-правового впливу, відмінний від покарання, в кримінальному праві має свою специфічну функцію. Так, покарання спрямоване на кару, відплату та залякування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, компенсаційні заходи спрямовані на відновлення соціальної справедливості та попереднього стану потерпілого від злочинного посягання. Соціальна профілактика - це сукупність найрізноманітніших видів допомоги громадянам, які визначають їх успішну соціалізацію й ресоціалізацію, а заходи безпеки є елементом спеціально-профілактичного ситуативного попередження злочинності (нейтралізація чи припинення криміногенної ситуації), або, згідно з деякими нормативними моделями, заходи обмеження можливостей вчинення злочину в майбутньому конкретною особою, яка для кримінального права знаходиться у „небезпечному стані” для суспільства. Таким чином, застосування заходів безпеки обумовлюється підвищеною криміногенністю ситуації вчинення злочину чи „небезпечністю” особи, коли „небезпечний стан” виражений у суспільно небезпечному посяганні навіть і в тому випадку, коли особа не може бути притягнута до відповідальності. Зазвичай до таких осіб відносять багаторазово судимих за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, кримінальна активність або спосіб життя яких має характер активної опозиції суспільству та його цінностям. Основною метою призначення заходів безпеки є захист суспільства від небезпеки, що виходить від антисоціальної спрямованості конкретних елементів криміногенної ситуації або самої особи. Отже, фактичною підставою застосування заходів безпеки в кримінальному законодавстві є суспільно небезпечне діяння, ознаки якого становлять об'єктивну сторону злочину, тому що тільки в діянні (вчинку) може виявитися, об'єктивуватися суспільна небезпека особи (за винятком окремих випадків - відсутність такого елементу складу злочину як суб'єкт злочину) та криміногенність ситуації.
Отже, заходи безпеки - це заходи обмежувального характеру, що застосовуються від імені держави за мотивованим рішенням суду до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним Законом, і становить небезпеку для суспільства; що спрямовані на попередження і припинення порушення права, або на припинення дій, що порушують (або здатні порушити) інтереси інших осіб, суспільства, держави, усунення передумов криміногенної ситуації, попередження вчинення такою особою нових суспільно небезпечних діянь, а також на захист прав та інтересів суспільства і держави від суспільно небезпечних посягань з боку такої особи. Заходи безпеки, як правило, вільні від елементів кари і не тягнуть судимості.
Розділ другий “Заходи безпеки в кримінальному законодавстві та доктрині сучасних зарубіжних країн” складається з трьох підрозділів, в яких здійснюється контент-аналіз кримінального законодавства зарубіжних країн з питань врегулювання інституту заходів безпеки як заходу протидії злочинності.
У підрозділі 2.1. “Система заходів безпеки в країнах англосаксонської системи права (США, Велика Британія)” здійснюється аналіз кримінального законодавства США та Великої Британії в аспекті врегулювання на нормативному рівні та дослідження на теоретичному рівні заходів безпеки.
Аналіз кримінального законодавства країн англосаксонської системи права, для якого є характерною велика сукупність кримінально-правових норм, що міститься в найрізноманітніших нормативних актах, свідчить про розмитість існуючих у США та Великій Британії правил п и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.