На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 85104


Наименование:


Контрольная Методи оцнки руху виробничих запасв згдно П (С) БО № 9 «Запаси»

Информация:

Тип работы: Контрольная. Добавлен: 25.02.2015. Сдан: 2014. Страниц: 24. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ

1 (23) Планування собівартості продукції 3
2 (42) Методи оцінки руху виробничих запасів згідно П (С) БО № 9 «Запаси» 9
3 Практична частина
Задача № 23 16
Задача № 25 17
Задача № 48 19
Список використаної літератури 25


1 (23) ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окре­мих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. Отже, загальна собівартість продукції дорівнює:

СК = С3 + СН1- СН2,

де СК - собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн.;
С3 - загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;
СН1, СН2 - собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) дани­ми, на кінець - розрахову-ється з урахуванням специфіки певно­го типу виробництва.
Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції під­розділу, що є більш адекватним змісту цього показника, передба­чає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. Собі­вартість кінцевої продукції є її підсумком.

СК =

де п - кількість найменувань виробів;
Ni - кількість виробів i-го найменування за виробничою про­грамою у натуральному виразі;
С0i - виробнича собівартість одиниці i - го виробу, грн.
Планування собівартості окремих виробів займає особливе мі­сце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для об­ґрунтування цін виробів, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо.
Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. їх засто­сування залежить від ряду обставин, передусім від широти но­менклатури виготовлюваної продукції. За умов однопродуктового виробництва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі.
Калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції.
СО = ,

де СК - загальні витрати, віднесені на кінцеву продукцію за пла­новий період (у повній сумі або за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн.;
N - обсяг готової продукції за плановий період у натураль­ному виразі.
Це за одностадійного виробництва. Якщо таких стадій більше, відповідно більше й членів формули . У загальному випадку

СО =

де т - кількість стадій виробничого процесу;
Сj - загальні витрати на j-й стадії, грн.;
Nj, - випуск продукції на j-й стадії.
Коли продукт має різні якості чи властивості, калькулювання здійснюється за коефіцієнтами еквівалентності. Особливість цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність за витратами від ба­зового (основного) варіанта продукту. Коефіцієнт для базового варіанта продукту - 1,0. Такі коефіцієнти обчислюються за да­ними досвіду (емпірично), наприклад, зіставленням трудомістко­сті виготовлення, тривалості виробничого циклу тощо.
Собівартість окремих виробів у багато продуктовому виробництві обчислюється за калькуляційними статтями, які охоплюють як прямі, так і непрямі витрати.
Основна проблема калькулювання у багатопродуктовому ви­робництві полягає в розподілі непрямих витрат, до яких належать загальновиробничі витрати у складі витрат на утримання й експ­луатацію машин та устаткування і витрат на організацію та упра­вління виробництвом. В Україні вони традиційно розподілялися окремо як різні статті витрат. Згідно з новою системою бухгал­терського обліку ці витрати обєднані на одному рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов виробництва. Якщо прийнятна одна база розподілу, загальнови­робничі витрати розподіляються на її основі у загальній сумі. Ко­ли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіляти окремо витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування і витрати на організацію та управління вироб­ництвом.
На практиці поширений метод розподілу зазначених витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників. У цьо­му разі

С ОВ = С з о

де С 0В - загальновиробничі витрати на один виріб (калькуляцій­ну одиницю), грн.;
С З0 - основна заробітна плата виробничих робітників на один виріб, грн.;
Р в - відношення загальновиробничих витрат до основної за­робітної плати, %.
Величина Р в обчислюється по цеху (виробництву) як відно­шення річного кошторису зазначених витрат до фонду основної зарплати за цей же період.
При високих вимогах до точності калькулювання, особливо в машиномістких галузях, розподіл загальновиробничих витрат до­цільно здійснювати окремо за їх частинами, тобто витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування розподіляти за однією базою, решта витрат - за іншою.
Витрати на одну машино-годину роботи устаткування є осно­вною нормативною базою цієї методики. Згідно з ними ставка витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на певний виріб при калькулюванні визначається так:

С ОУ =

де т - кількість груп устаткування, на якому обробляються ви­роби;
С М-Гj - собівартість машино-години роботи устаткування j-ої групи, грн.;
tj - затрати часу в машино-годинах на обробку виробу на j-й групі устаткування.
Подальша механізація й автоматизація виробництва, створен­ня гнучких виробничих систем ведуть до інтеграції технологіч­них процесів, коли різні вироби обробляються в єдиній системі переналагоджуваних машин. За цих умов витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування на кожний виріб слід обчи­слювати на основі нормативів витрат на одну машино-годину роботи системи і часу обробки з урахуванням коефіцієнта її па­ралельності (одночасної обробки різних виробів). Якщо такі нор­мативи складно визначити за всіма витратами, що входять у кош­торис витрат на утримання й експлуатацію машин та устатку­вання, то як планові, так і фактичні витрати, які залишились ненор........


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Внутрішній економічний механізм підприємства : Навч.посібник / За ред. М.Г.Грещака. -К: КНЕУ, 2001.-192 с.
2. Методичні вказівки та завдання до практичних занять і контрольної роботи з дисципліни “Внутрішній економічний механізм підприємства” (для студ. денної
та заочної форми навч. спеціальності 6.050100 “Економіка підприємства” ) / Укл.: Л.П. Антипова, Л.О. Антипова. - Алчевськ: Дон ДТУ, 2009 - 86 с.
3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. К.: «Каравела», 2003 - 432 с.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.