Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Основн елементи структура правосвдомост. Пдходи до класифкаця форм правосвдомост. Функцї правосвдомост ї призначення у прав. Аналз флософсько-психологчних теорй правосвдомост. Риси сучасної масової правосвдомост в Україн.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 07.07.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КРИМСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
кафедра
державно-правових дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
на тему:
Значення правосвідомості у суспільному житті

Виконав:
курсант 1-го курсу
факультету № 2
14 - го взводу
Нелепенко Сергій Андрійович
Науковий керівник:
к.ю.н., доцент кафедри
Амєтка Фатма Аблямітівна
Оцінка «___________»
«_____» ______________ 200__г.
дата захисту
Сімферополь 2008 р.
Зміст

Вступ
Розділ 1. Сутність понятя правосвідомість
1.1. Основні елементи і структура правосвідомості
1.2. Підходи до класифікація форм правосвідомості. Функції правосвідомості і Ії призначення у праві
1.3. Аналіз філософсько-психологічних теорій правосвідомості
Розділ 2. Стан і перспективи розвитку сучасної правосвдомості громадян України
2.1. Основні риси сучасної масової правосвідомості в Україні
2.2. Оптимізація процесів вдосконалення сучасної правосвідомості українського суспільства
Висновки
Список джерел
Додаток
ВСтуп

Актуальність даної теми пов'язана с тим що радикальні зміни, які відбуваються в політичному, економічному і соціальному житті України та інших постсоціалістичних країн, активізація політичного життя, глобальна зміна стереотипів свідомості оголили приховані досі закономірності розвитку суспільства, що по-новому розкривають взаємозалежність багатьох соціальних феноменів. Не тільки перед вченими, але й перед іншими, схильними до спостереження і об'єктивного аналізу, членами суспільства, стала цілком нова картина соціальних процесів, що вражає своєю несподіваністю і не вкладається в існуючі десятиліттями уявлення і стереотипи. Але, на жаль, багато людей не в змозі дати правильну оцінку подіям, що відбуваються. Все це обумовлено характером виховання в попередні роки, особливостями трудової діяльності, соціальним оточенням, неадекватними інтересами. Цим пояснюється нерівномірність розвитку суспільної свідомості, різнотемповість динаміки її прошарків. Деякі з них досить щільно відбивають соціальні процеси й активно впливають на них у прогресивному напрямку, також існують інертні прошарки свідомості; і, нарешті, прошарки, що впливають деструктивно на соціальний організм - екстремістські, вкрай консервативні або навіть свідомість злочинних елементів. Останнім часом з'явилася така кількість друкованих видань, теле- і радіопрограм різноманітного політичного напрямку, що викликає просто розгубленість у людей. Політичні партії і суспільні об'єднання, намагаючись залучити на свою сторону більшу кількість людей, не зупиняються ні перед якими засобами. Використовуючи саме різноманітні політичні впливи і маніпуляції на масову свідомість, а знаряддям цього маніпулювання є ЗМІ, як сполучна ланка об'єкта і суб'єкта маніпуляції. За часів соціалізму сформувався ще один феномен, який і досі панує у політичній свідомості - вивчена безпомічність - нездатність брати на себе відповідальність не тільки за суспільство, а й за власне життя.
В сучасних умовах нестабільності суспільства люди, навіть не стикаючись безпосередньо з порушенням своїх прав, заздалегідь не вірять, що у випадку необхідності суспільство гарантує захист їх прав та інтересів. Це свідчить про низькій рівень правосвідомості і правової культури населення України.
Ступінь вивченості. До дослідження даної теми привертали свою увагу різні експерти і вчені. Розробка даної теми представлена в роботах таких авторів, як Алексеев Н. [3], Вольтман Л. [7], Графский В. Г. [8], Дмитрієнко Ю.М. [10, 11], Марченко М. Н. [19], Нерсесянц В. С. [23] і інші.
Об'єктом даного дослідження є значення правосвідомості у сучасному суспільстві.
Метою курсової роботи є досліджування сутніти правової свідомості і характерних рис її розвитку у сучасної Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- розглянути сутність поняття правосвідомість, дати опис головних елементів і структури правосвідомості;
- визначити підходи до класифікація форм правосвідомості;
- розглянути функції правосвідомості і Ії призначення у праві;
- провести аналіз філософсько-психологічних теорій правосвідомості;
- проаналізувати стан і перспективи розвитку сучасної правосвідомості громадян України.
Методи дослідження. Методи аналізу та синтезу були найбільш використовуваними серед загальнонаукових методів. Широко використовувався також критико-конструктивний метод при аналізі сприйняття й оцінки правосвідомості громадян України.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що визначені фактори і умови, які безпосередньо впливають на формування масової правосвідомості в сучасної України, а також здійснена спроба осмислення і оптимізації сучасного змісту процесу соціалізації, механізму оновлення правових норм.
Розділ 1. Сутність понятя правосвідомість
1.1 Основні елементи і структура правосвідомості

Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини.
Свідомість включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну. Правосвідомість -- це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом Потопейко Д.А. Правосознание как особое общественное явление.- Киев, 1970. - с. 15..
Ключовий пункт правосвідомості -- усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. На рис. 1.1. розглянемо різновиди свідомості Марченко М. Н., ред., Под ред. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник - М,: Зерцало 2009 г.- с. 296..
Рис. 1.1. Разновіди правосвідомості
В правосвідомості відображена правова дійсність у вигляді знань про право, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних органів. У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи (рис. 1.2) Марченко М. Н., ред., Под ред. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник - М,: Зерцало 2009 г.- с. 297..
Рис. 1.2. Структура правосвідомості
Розглянемо перелічені на рис.1.2. елементи ширше.
Правова психологія - це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.
Правова ідеологія -- це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ. Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.
Правова ідеологія в свою чергу мистить такі найважливіші елементи, як (рис.1.3.) Теорія держави і права: Навч.посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков- К.: Юрінком Інтер, 2003.- C. 273..
Рис. 1.2. Елементи правової ідеології
Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та почуття -- необхідне тло, на якому виявляються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емоції -- сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, неправомірну) поведінку.
Правова поведінка -- вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), -- мотивів правової поведінки, правових настанов. Правова поведінка в свою чергу мистить такі найважливіші елементи, як (рис.1.4.). Мотиви правової поведінки і правові настанови, які відображають готовність до певної правової поведінки в результаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функції правосвідомості Теорія держави і права: Навч.посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков- К.: Юрінком Інтер, 2003.- C. 275.
Рис. 1.2. Елементи правової поведінки
Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єктів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Правова поведінка це всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості на правомірну і протиправну. Правова настанова -- готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх належних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі переходять в інтереси і прагнення. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді правового вчинку, повинна виникнути правова настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб'єкта. Від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова активність, правове порушення та ін.).
Таким чином, свідомість відображає об'єктивні потреби суспільного розвитку, а правосвідомість в свою чергу розглядається як система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом. У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи, як правова психологія, правова ідеологія і правова поведінка.
1.2 Підходи до класифікація форм правосвідомості. Функції правосвідомості і Ії призначення у праві

За суб'єктами правосвідомості розрізняють такі форми правосвідомості (рис.1.5) Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства. М.: Инфра- М.- 2002. - с.54 .
Рис. 1.5. Класифікація правосвідомості за суб'єктами правосвідомості
Розглянемо форми правосвідомості, які представлені на рис.1.5.
Індивідуальна правосвідомість -- сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда. Групова правосвідомість -- виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства (наприклад, вимоги страйкуючих шахтарів);
Суспільна правосвідомість -- виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.
Суспільна і групова правосвідомість виражає найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот.
Суспільна і групова правосвідомість проявляється не інакше як через індивідуальну правосвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь призму особистих інтересів, рис характеру.
За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути (рис. 1.6.) Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства. М.: Инфра- М.- 2002. -59 с. .
Рис. 1.6. Класифікація правосвідомості за глибиною відображення правової дійсності
Розглянемо форми правосвідомості, які представлені на рис.1.6.
Повсякденна, непрофесійна правосвідомість -- являє собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя.
Вона створюється насамперед як результат того юридичного виховання, що вона одержує, будучи членом упорядкованого суспільства.
Професійна правосвідомість -- спеціалізовані правові знання, що використовуються в роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор -- обвинувачує, адвокат -- захищає та ін.). Вона включає:
Наукова (теоретична) правосвідомість це правосвідомість учених, викладачів вузів. Практична правосвідомість це правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів та ін. Правосвідомість юриста припускає високий рівень правового мислення, багато в чому є детермінованою чинним правом.
Звернемося також до змісту функцій правосвідомості. Функції правосвідомості -- це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому Байниязов Р.С. Правосознание: Психологические аспекты // Правоведение. 1998. №3. С. 18-19..
Основні функції правосвідомості представлені на рис. 1.7.
Рис. 1.7. Функції правосвідомості
Розглянемо докладніше функції правосвідомості, які представлені на рис.1.7. Там же
Когнітивна (пізнавальна, інформаційна) функція правосвідомості припускає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.
Правостворююча (ціннісна, емоційна) функція правосвідомості припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодавчих органів держави;
Регулююча (настановна) функція правосвідомості припускає співвідношення поведінки людей з чинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настанови стосовно поведінки, врегульованої правом відповідно до правових дозволень і заборон.
Правова інформація -- це сукупність документованих або публічно проголошених відомостей про право, його систему та джерела реалізації, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, їх профілактику та ін. Джерела правової інформації складаються з документованих юридичних актів і правових принципів (конституція, законодавчі і підзаконні акти, міжнародні договори і угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти), а також повідомлень преси, телебачення, радіо, публічні виступи та інші засоби інформації з правових питань («Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Юридичний вісник України», телерадіоканал «Право» та ін.).У правосвідомості особи кожній із функцій відповідають такі блоки (рис. 1.8) Лейст О. Э. Проблемы теории государства и права. М.: Юрист.- 2005. - с. 171..
Рис. 1.8. Головні блоки правосвідомості людини
Роз'яснимо значення кожного блоку представленого на рис.1.8. Необхідність і обсяг правових знань особи обумовлені тим, наскільки особа залучена до системи правових відносин. Набуття і засвоєння правових знань здійснюються за допомогою соціального і правового досвіду особи. Пройшовши через свідомість особи, правові явища викликають ціннісне до себе ставлення: оцінюються як правові знання, так і правова дійсність з погляду цих знань. Відбувається процес не прямого відтворення в діях особи до одержаних знань, а виникає їх переосмислений варіант, співвіднесений з поглядами на правове, обов'язкове. Після цього виробляється правова настанова, яка відображає готовність до певної правової поведінки. Блок правових настанов містить також схильність до оцінки правових явищ, виходячи з напрямку правової поведінки. Він впливає як на регулюючу (настановну), так і на пізнавальну (когнітивну) і правостворюючу (ціннісну) функції правосвідомості Лейст О. Э. Проблемы теории государства и права. М.: Юрист.- 2005. - с. 172..
Правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, їх точної та повної реалізації. Роль правосвідомості в процесі правотворчосі і правореалізації виражається у нижчевикладеному на рис. 1.9 Додатка А Там же.
Таким чином, має місто певна класифікація правосвідомості. Експерти показують важлива значення індивідуальної групової і суспільної правосвідомості. Кожна з форм має своє призначення і зміст, при цьому суспільна і групова правосвідомість виражають найзагальніші оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот. Право впливає на правосвідомість тим, що воно є найважливішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Серед функції правосвідомості найважливішими є когнітивна (пізнавальна, інформаційна), правостворююча (ціннісна, емоційна) і регулююча (настановна).
1.3 Аналіз філософсько-психологічних теорій правосвідомості

Правосвідомість є особливий різновид, особлива форма соціальної свідомості. Під свідомістю як таким розуміють людську здатність ідеального відтворення дійсності в плотських і розумових образах. З позицій традиційної для радянської Росії філософії (діалектико-матеріалістичною) свідомість є суб'єктивний образ об'єктивного світу, який виходить шляхом відображення об'єктивної дійсності у вигляді уявлень, думок, переживань, споглядань, ідей і інших духовних феноменів, з яких і складається зміст свідомості. Проте таке трактування свідомості зовсім не є єдино можливим Алексеев Н.Н. Основы философии права. Изд. Юридический институт МВД. СПб., 1998. - с.105..
Свідомість включає і ціннісний аспект, в якому виявляється вибірковість свідомості, його орієнтація на вироблені суспільством і прийняті суб'єктом свідомості цінності - філософські, релігійні, політичні, етичні і ін., у тому числі і правові. Тому під правосвідомістю слід розуміти усвідомлення правової дійсності, тобто її відображення в плотських і розумових образах. Сукупність найбільш характерних, типових образів правової дійсності утворює систему суспільної правосвідомості, або систему правосвідомості суспільства. Цінності, на відміну від знання, не підлягають раціональній, доказовій перевірці і обгрунтуванню. Вони є якимись нерозкладними (первинні) інтелектуально-емоційно сприймані даності, які спонукають суб'єктів до їх збереження, до володіння ними, до діяльності на їх основі, оскільки сприймаються як різноманітні блага. Всі цінності, які існують в суспільстві, розрізняються по своїй значущості і в сукупності складають ієрархічну систему, яка може в значній мірі відрізнятися від систем цінностей інших суспільств і від цінностей різних класів і груп усередині суспільства. Наприклад, в традиційних суспільствах, в яких релігія є центром соціального життя, саме релігійні цінності, якось: Бог, віра, заповіді і т.д., складають вищі цінності, що підпорядковують і визначають всі інші. У матеріалістичних суспільствах такими верховними цінностями можуть бути гроші, слава, задоволення, свобода і т.д. У всіх ієрархіях цінностей своє місце займає і право. Залежно від типу суспільства, це місце може бути першорядним або другорядним, але у будь-якому випадку сприйняття має рацію як цінності є необхідною умовою самого його (має рацію) існування. Правові цінності також різноманітні, як і інші соціальні цінності. Зокрема вони можуть зачіпати глибини емоційною, етичною, тобто духовному життю людини, і можуть залишатися на периферії його емоційної сфери, впливаючи головним чином на сферу інтелекту. У першому випадку правові цінності можна характеризувати як змістовні, а в другому - як цінності формальні. Формальні цінності не залежать від конкретного змісту розпоряджень і дозволів правових норм і властиві будь-якому праву як такому, оскільки визначаються його іманентними цілями і способом функціонування. Така цінність порядку, що встановлюється правом. Впорядкованість суспільних відносин завжди безладу і хаосу. Така цінність свободи, що гарантовано надається на основі існуючого правопорядку суб'єктам. Але зміст таких цінностей може бути різним. Рівність в праві може розповсюджуватися як на всіх, так і лише на окремі групи або соціальні шари. Свобода може розумітися як свобода для індивідуума і як свобода для суспільства, нації, або, знову-таки, класу. Відмінність в поглядах на меті і завдання права пояснюється відмінністю в ціннісних орієнтаціях членів суспільства Алексеев Н.Н. Основы философии права. Изд. Юридический институт МВД. СПб., 1998. -с.107-108..
Історичний шлях розвитку людського суспільства свідчить, що право, дійсно, не всесильно.
«Наївно вимагати від нього більшого, ніж воно свідомо може дати, йому необхідно відводити те місце і ту роль, які витікають з об'єктивних можливостей даного інституту. Непосильні завдання можуть тільки скомпрометувати право. Тому його не можна зводити в абсолют».
Суспільну правосвідомість характеризує правосвідомість суспільства в цілому і саме в нім «живе» право. Воно відрізняється стабільністю, формується протягом тривалого часу і має складну структуру. Найбільш консервативними елементами в суспільній правосвідомості є правова ідеологія і правова психологія. Вони відображають об'єктивні умови життя суспільства і постійно репродукуються як на свідомому, так і несвідомому рівнях. При цьому в одному і тому ж суспільстві може одночасно існувати декілька правових ідеологій, але носити не груповий, а суспільний характер буде тільки та, яка відображає онтологічні умови правового життя конкретного соціуму. Цим зумовлюється можлива ситуація конфлікту між офіційною правовою ідеологією, що насаджується "зверху", і суспільною правосвідомістю, що є в цьому випадку опозиційним Данилов С. Ю. Правовые демократические государства. - М: "Маркетинг". -1999. - с. 125. .
В сучасній науковій літературі звертається увага на необхідність розрізняти об'єктивне дійсне знання від знання ідеологічного, в основі якого лежать ті або інші цінності, що віддаються перевага.
Все різноманіття правових ідеологій може бути зведене до декількох типів, які визначаються пріоритетом тих або інших цінностей, лежачих в їх основі. Так теорії, що зводять право до прав і свобод людини, незалежно від того, як конкретно розуміються ці права і обов'язки, можна віднести до антропоцентрістському типу правової ідеології. Ті теорії, в яких домінуючою цінністю і джерелом права визнається Бог, відносяться до теоцентрічеськім правовим ідеологіям.
Якщо ж основними правовими цінностями визнаються права яких-небудь груп, класів, народів, націй, то такі погляди відносяться до колективістського типу правової ідеології.
Названі типи зустрічаються не тільки в "чистому" вигляді. Нерідко вони включають елементи інших типів правової ідеології, утворюючи досить суперечливі поєднання.
Розглянемо домінуючі в сучасному суспільстві базові ідеології Данилов С. Ю. Правовые демократические государства. - М: "Маркетинг". -1999. -с. 126-127..
Ліберальна правова ідеологія. Закон як договір між людьми, направлений на захист особистих прав, - така, якщо вірити Арістотелю, позиція софіста Лікофрона, що виражає ліберальну правову ідеологію. Ця ідеологія на Заході переживає свій розквіт з 17 в. і в даний час є там домінуючою. Лібералізм виходить з основоположної цінності індивідуальної свободи, розуміючи її як свободу від якого б то не було втручання в самовизначення вчинків людини. В той же час багато лібералів, визнаючи недостатність такої «негативної» свободи, вимушено говорити і про необхідність свободи в «позитивному» сенсі, як підпорядкуванні своїх дій загально соціальним обмеженням.
Теоцентрічеській тип правосвідомості органічно пов'язаний з консервативними поглядами і реалізується, перш за все, у вигляді консервативної правосвідомості. якого б то не було втручання в самовизначення вчинків людини. На відміну від лібералізму, характерною межею консервативного світогляду є визнання Бога вищою цінністю і підпорядкування цій цінності всіх прав і свобод людини, які розуміються історично і грають службову роль на шляху людського служіння Добру. Консерватизм інакше, ніж лібералізм відноситься не тільки до релігії, але і до такої важливої не тільки юридичної, але і етичної проблеми як покарання.
У правових ідеологіях колективістського типу виділяються такі різновиди як солідарізм, комунізм, націоналізм.
Солідарізм грунтується ідеї соціальної солідарності, усвідомлення якої породжує норму соціальної солідарності: не робити нічого, що порушує соціальну солідарність, і робити все, щоб її укріпити. Соціальна норма солідарності складає основу об'єктивного права, обмежуючи можливість державного свавілля. Суб'єктивне право солідарізмом заперечується або розуміється як рефлекс обов'язку. Його місце займають юридичні обов'язки, що є вимогою виконання певної соціальної функції. В зв'язку з цим право, наприклад, власності "социалізіруєтся", перестає бути абсолютним правом і трансформується для власника в соціальну функцію, направлену на підтримку суспільної солідарності. Солідарізм припускає і ідею синдикалізму, тобто професійно-корпоративного представництва в державній владі всіх шарів і груп населення. От як писав про це засновник солідарізма французький правознавець Л. Дюги (1859 - 1928): „Людина живе в суспільстві і може жити лише в суспільстві; суспільство існує лише завдяки солідарності, що сполучає між собою складових його індивідів. Отже, самою силою речей для людини в суспільстві робиться обов'язковим правило поведінки, яка може бути сформуліровано таким чином: не робити нічого, що завдає збитку соціальної солідарності в одному з двох її видів, і робити все, що в змозі здійснити і розвинути механічну і органічну соціальну солідарність”.
Для комуністичної ідеології характерне визнання має рацію відносною і скороминущою цінністю, існування якою обумовлено класовою структурою суспільства. Право з цієї точки зору завжди виражає волю економічно пануючого класу і лише в другу чергу виконує загально соціальні функції. Ліквідація класового суспільства можлива лише з ліквідацією приватної власності на засоби виробництва, досягши чого зникає і об'єктивна потреба суспільства в праві.
Націоналізм на противагу правам індивідуума (людини і громадянина) висуває ідею прав нації, яка розуміється як єдиний соціальний організм, об'єднуючий людей за ознакою єдиної мови, єдиної культури.
Крайня форма націоналізму - расизм - вважає, що весь розвиток культури обумовлюється перш за все расою, об'єднуючою людей за ознакою крові, і тому найголовнішим завданням держави і права є збереження і поліпшення раси.
Одним з найважливіших елементів правової психології є правове відчуття, або як його ще називають - «правова совість». От як описує її суть сучасний автор в контексті «заходу» і «сходу»: «Правова «совість» интуітивнє розуміння, прагнення до справедливого життєвого, етичного права. Відчуття совісті в праві є постійна спрямованість суб'єкта на наближення об'єктивного права, його іманентної відповідності вимогам трансцендентального, ідеального права. Для західної юридичної психології характерний більший акцент на формально-юридичних, політичних, а не на духовних чинниках (релігія, моральність і ін.). Цю закономірність на змогла подолати навіть велика Реформація з її релігійно-етичною переоцінкою людського буття. В ході проникнення протестантського віровчення у всі сфери життєдіяльності суспільства мінялися світогляд, світовідчування, світосприймання, ідеологія людей буржуазного миру. Але правова психологія, на відміну від трудової, релігійної, етичної, не була так сильно зачеплена, не піддалася кардинальним змінам. У ній не знайшлося гідного місця релігійному і етичному відчуттю правової совісті, що, поза сумнівом, звузило її можливості Исаев И. А. История политических и правовых учений России XI-XX вв.отв. ред. Н.И. Химичева. М: Юрист. -2003 г.-с. 56-57..
Досі своє образним комплексним утвореннями, що включають в свій склад і правову ідеологію, і правову психологію, виступає юридичний світогляд (правовий ідеалізм) і правовий нігілізм. Юридичний світогляд є особливим уявленням про право, коли воно розуміється як вища цінність, що підпорядковує собі всі інші цінності. Право при цьому сприймається як фетиш, як якийсь чудодійний засіб, здатний змінити мир, зробити суспільство і державу здійсненим, а людей щасливими. Досі своє образним комплексним утворенням, що включають в свій склад і правову ідеологію, і правову психологію, виступає юридичний світогляд (правовий ідеалізм) і правовий нігілізм. Основи для подібного зору були закладені в ХVI-ХVIII столітті. Успіхи природних наук створювали ілюзію, що не тільки мир природи, але і мир соціальний можна раціонально пізнати і раціонально ж облаштувати. Досить написати розумні закони, щоб усунути всі суспільні суперечності і створити довершений політичний устрій. Найбільш яскраво це уявлення про право був відображено в ідеології французької освіти ХУ111 в., але в тому або іншому ступені їм про и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.