На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 87611


Наименование:


Курсовик Порвняльний аналз розвитку фзичних якостей юних веслярв дтей, що не займаються спортом 15-17 рокв

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 28.04.2015. Сдан: 2003. Страниц: 51. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей 15-17 років 6
1.2. Характеристика фізичних якостей. Засоби і методи їх розвитку 12
1.3. Взаємозв’язок і взаємозалежність між фізичними якостями 21
1.4. Особливості фізичного розвитку при заняттях спортом 22
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Завдання досліджень 27
2.2. Методи досліджень 27
2.2.Організація досліджень 29
РОЗДІЛ 3.РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
3.1.Динаміка розвитку фізичних якостей спортсменів-веслярів і школярів 15-17 років
3.2.Вікова динаміка захворюваності спортсменів і підлітків, що не займаються спортом
Висновки
Література
Додатки





ВСТУП

В даний час висунута важлива задача - розробка проблеми формування нової людини. Одним з аспектів цієї важливої проблеми - виховання всебічно і гармонічно розвинутої особистості. Успішне вирішення цієї задачі багато в чому залежить від правильної постановки питання фізичного виховання, починаючи із самого раннього віку. Тільки при строгому науковому підході фізичне виховання стає діючим засобом збереження і зміцнення здоровя дітей, поліпшення їхнього фізичного розвитку [15, 25].
Закономірності фізичного виховання неможливо виявити без пізнання фізіологічних основ рухової діяльності організму.
Багаторічний процес фізичного виховання і спортивного тренування може бути успішно здійснений за умови ретельного обліку вікових особливостей розвитку дитини, рівня її фізичної підготовленості, специфіки обраного виду спорту, особливостей розвитку фізичних якостей і формування рухових навичок [16, 29, 33].
Великі складності виникають при спортивній роботі з підлітками. Справа в тім, що період від 13 до 17 років характеризується бурхливим розвитком фізичних здібностей і є надзвичайно сприятливим для цілеспрямованих занять у більшості видів спорту. У той же час інтенсивні нейро-ендокринні перебудови в організмі підлітків дають можливість розглядати спорт, як додатковий подразник, що може, як поліпшити, так і погіршити природний плин біологічних процесів [10, 13, 23].
У даній роботі розглядається розвиток фізичних якостей школярів 15-17 років в умовах шкільних уроків фізичної культури і в процесі спеціалізованих занять веслувальним спортом.
Мета роботи:
Визначити вплив тренувальних занять веслувальним спортом на розвиток фізичних якостей і частоту захворюваності спортсменів-веслярів і школярів 15 - 17 років, що не займаються спортом.
Наукова новизна:
Важливою проблемою сучасності є пошук таких форм фізичного виховання, які б підвищували рівень фізичного стану школярів, зміцнювали їх здоров’я та покращували фізичну підготовленість.
В даній роботі зроблена спроба визначити позитивний вплив тренувальних занять з веслування на рівень розвитку фізичних якостей підлітків і прослідкувати частоту захворюваності юних спортсменів-веслярів і школярів 15-17 років, що не займаються спортом.
В роботі розглядаються такі поняття як: фізичні якості, фізична підготовленість, частота захворювання, стан здоров’я.
Гіпотеза:
Рівень розвитку фізичних якостей і стан фізичного здоров’я школярів 15 - 17 років і юних спортсменів різний. Використання засобів, що застосовуються у веслувальному спорті буде сприяти розвитку основних фізичний якостей підлітків і зміцненню їх здоров’я.
Практичне значення:
Виявлені відмінності фізичної підготовленості школярів і спортсменів-веслярів, особливості розвитку фізичних якостей в період 15 - 17 років слід враховувати в процесі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл, а заняття веслуванням спортом доцільно рекомендувати підліткам для підвищення рівня їх фізичної підготовленості і зміцнення здоров’я.


Розділ 1.
Огляд літератури

1.1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей 15-17 років

Сучасний спорт відрізняється найгострішою боротьбою, високим рівнем спортивних досягнень, небаченим ростом фізичних можливостей людини. Високий рівень спортивних досягнень висуває особливі вимоги до якості підготовки спортсменів. Одне з основних умов високої ефективності системи підготовки спортсменів полягає в строгому обліку вікових і індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей, характерних для окремих етапів розвитку дітей і підлітків [28, 40, 41].
Одним з основних критеріїв біологічного віку вважається кістякова зрілість, чи «кістковий» вік. У старшому шкільному віці спостерігається значне посилення росту хребта, що продовжується до періоду повного розвитку. Швидше усіх відділів хребта розвивається поперековий, а повільніше - шийний. Остаточної висоти хребет досягає до 25 років. Ріст хребта в порівнянні з ростом тіла відстає. Це порозумівається тим, що кінцівки ростуть швидше хребта. У 15-16 років починається окостеніння верхніх і нижніх поверхонь хребців, грудини і зрощення її з ребрами. Хребетний стовп стає більш міцним, а грудна клітка продовжує посилено розвиватися, вони вже менш піддаються деформації і здатні витримувати навіть значні навантаження [11, 18, 20].
До 15-16 років зростаються нижні сегменти тіла грудини. У 15-17 років збільшується переважно рухливість грудної клітки на відміну від попередніх періодів росту грудної клітки.
У старших школярів ріст тіла в довжину сповільнюється (у деяких закінчується). Якщо в підлітків переважає ріст тіла в довжину, то в старших школярів явно переважає ріст у ширину. Кістки стають більш товстими і міцними, але процеси окостеніння в них ще не завершені.
До 17-18 років сформована високо диференційована структура мязового волокна, відбувається збільшення маси мязових тканин за рахунок росту діаметра мязового волокна. Установлено, що поперечник двоголового мяза плеча до 6 років збільшується в 4-5 разів, а до 17 років у 6-8 разів. Збільшення маси мязів з віком відбувається не рівномірно: у плині перших 15 років вага мяза збільшується на 9%, а з 15 до 17-18 років на 12%. Більш високі темпи росту характерні для мязів нижніх кінцівок у порівнянні з мязами верхніх кінцівок. Яскраво виражені полові розходження по мязовому і жировому компонентах: маса мязів (стосовно маси тіла) у дівчин приблизно на 13% менше, ніж у юнаків, а маса жирової тканини приблизно на 10% більше. Розходження в мязовій силі з віком збільшується: у 15 років різниця складає 8-10 кг, у 18 років - 15-20 кг. Збільшення ваги тіла в дівчин відбувається більш інтенсивно, чим ріст мязової сили. У теж час у дівчин, у порівнянні з юнаками, вище точність і координація рухів [4, 17,43, 44].
Опорно-руховий апарат у старших школярів здатний витримувати значні статичні напруги і виконувати тривалу роботу, що обумовлено нервовою регуляцією, будівлею, хімічним складом і скорочувальними властивостями мязів.
Значно міняються в процесі онтогенезу функціональні властивості мязів. Збільшуються збудливість і лабільність мязової тканини. Змінюється мязовий тонус. У немовлят погано виражена здатність мязів до розслаблення, що з віком збільшується. З цим звичайно звязана скутість рухів у дітей і підлітків. Тільки після 15 років руху стають більш пластичними [42,52].
До 13-15 років закінчується формування усіх відділів рухового аналізатора, що особливо інтенсивно відбувається у віці 7-12 років. У процесі розвитку опорно-рухового апарата змінюються рухові якості мязів: швидкість, сила, спритність і витривалість. Їхній розвиток відбувається не рівномірно. Насамперед, розвиваються швидкість і спритність рухів. Швидкість визначається трьома показниками: швидкістю одиночного руху, часом рухової реакції і частотою рухів. Швидкість одиночного руху значно зростає в дітей з 4-5 років і до 13-14 років досягає рівня дорослого. До 13-14 років рівня дорослого досягає і час простої рухової реакції. Максимальна, довільна частота рухів збільшується з 7 до 13 років, причому в хлопчиків у 7-10 років вона вище, ніж у дівчаток, а з 13-14 років частота рухів у дівчинок перевищує цей показник у хлопчиків. Нарешті максимальна частота рухів у заданому ритмі також збільшується в 7-9 років.
До 13-14 років завершується в основному розвиток спритності. Найбільший приріст точності рухів спостерігається з 4-5 до 7-8 років. Причому здатність відтворювати амплітуду рухів до 40о-50о максимально збільшується в 7-10 років і після 12 практично не змінюється, а точність відтворення малих кутових зсувів (до 10-15) збільшується до 13-14 років. Спортивне тренування впливає на розвиток спритності й у 15-16літніх спортсменів. Точність рухів у 2 рази вище, ніж у нетренованих підлітків того ж віку.
В останню чергу удосконалюються здібності швидко вирішувати рухові задачі в різних ситуаціях. Спритність продовжує поліпшуватися до 17 років [27,31].
Найбільш значні темпи збільшення показників гнучкості в рухах, чинених за участю великих ланок тіла (наприклад, у граничних нахилах тулуба), спостерігаються, як правило, до 13-14 літнього віку. Потім ці показники стабілізуються і, якщо не виконувати вправ, що спрямовано впливають на гнучкість, починають значно зменшуватися вже в юнацькому віці [19, 14].
Найбільший приріст сили спостерігається в середньому і старшому шкільному віці, особливо збільшується сила з 10-12 до 13-15 років. У дівчинок приріст сили відбувається трохи раніш, з 10-12 років, а в хлопчиків - з 13 -14. Проте, хлопчики по цьому показнику у всіх вікових групах перевершують дівчинок, але особливо чітке розходження виявляється в 13-14 років.
Пізніше інших фізичних якостей розвивається витривалість. Існують вікові, полові й індивідуальні відмінності витривалості. Витривалість дітей дошкільного віку знаходиться на низькому рівні, особливо до статичної роботи. Інтенсивний приріст витривалості до динамічної роботи спостерігається з 11-12 років. Також інтенсивно з 11-12 років зростає витривалість до статичних навантажень. У цілому до 17-18 років витривалість школярів складає близько 85% рівня дорослого. Свого максимального рівня вона досягає до 25-30 років [19, 14].
Кожен віковий період має свої особливості в будові, функціях окремих систем і органів, що змінюються в звязку з заняттями фізичною культурою і спортом [8].
У підлітків і юнаків після мязового навантаження спостерігаються лимфоцитарний і нейтрофільний лейкоцитози, і деякі зміни в складі червоної крові. У 15-17 літніх школярів інтенсивна мязова робота супроводжується збільшенням кількості еритроцитів на 12-17%, гемоглобіну на 7%. Це відбувається головним чином за рахунок виходу депонованої крові в загальний кров’яний потік. Тривалі фізичні навантаження в цьому віці можуть привести до зменшення гемоглобіну й еритроцитів. Процеси відновлення в крові відбуваються в школярів повільніше, ніж у дорослих.
Період статевого дозрівання супроводжується різким посиленням функцій статевих і інших залоз внутрішньої секреції. Це приводить до прискорення темпів росту і розвитку організму. Помірні фізичні навантаження не роблять істотного впливу на процес статевого дозрівання і функції залоз внутрішньої секреції. Надмірні фізичні навантаження можуть сповільнити нормальні темпи фізичного розвитку підлітків [9,31,38, 49].
Під впливом фізичного навантаження змінюється секреція гормонів кори наднирників. Спостереження показали, що після тренування із силовими навантаженнями в юних спортсменів збільшується екскреція (виділення із сечею) гормонів коркового шару наднирників.
Хвилинний обсяг подиху (МОД) у 15-17 літньому віці складає 110 мол/кг. Відносне падіння МОД у підлітковому і юнацькому віці збігається з ростом абсолютних величин цього показника в не займаються спортом.
Величина максимальної легеневої вентиляції (МВЛ) у підлітковому і юнацькому віці практично не змінюється і складає близько 1,8 л у хвилину на кг ваги. Систематичні заняття спортом сприяють росту МВЛ.
Закономірні вікові збільшення життєвої ємності легень (ЖЕЛ) у спортсменів вище, ніж у не займаються спортом. Співвідношення ЖЕЛ і ваги (життєвий показник) вище всього в підлітків і юнаків, що займаються циклічними видами спорту.
З віком підвищується стійкість до недоліку кисню в крові (гіпоксемія). Найменшою стійкістю відрізняються діти молодшого шкільного віку. До 13 -14 років окремі її показники досягають рівня 15 - 16 літніх підлітків, а по швидкості відновлення навіть перевищують їх.
У 15 - 16 літньому віці спостерігається збільшення тривалості відбудовного періоду з 28,8 до 52,9 секунд. Подібні зміни є результатом нейрогуморальних перебудов, звязаних з періодом полового дозрівання підлітків.
У підлітків і юнаків швидше, ніж у дорослих знижується зміст цукру в крові. Це порозумівається не тільки меншою економічністю у витраті енергетичних ресурсів ,але й удосконалюванням регуляції вуглеводного обміну, що виражається в недостатній мобілізаційній здатності печінки до виділення цукру в кров.
Абсолютних запасів вуглеводів у підлітків і юнаків також менше, ніж у дорослих. Тому можливість тривалої роботи підлітками і юнаками обмежена.
Одним з найбільш інформативних показників працездатності організму, інтегральним показником дієздатності основних енергетичних систем організму, у першу чергу серцево-судинної і дихальний, є величина максимального споживання кисню (МСК ). Багатьма дослідниками показано, що МСК збільшується з віком. У період з 5 до 17 років мається тенденція до неухильного росту МСК - з 1385 мол/хв у 8 літніх, до 3150 мол/хв у 17 літніх.
При аналізі величин відносного МСК, у школярів і школярок, спостерігаються істотні розходження. Зниження з віком МСК у школярок звязано очевидно, із збільшенням жирової тканини, що, як відомо, не є споживачем кисню. Застосування гідростатичного зважування і наступні роботи підтвердили, що процентний уміст жиру в організмі школярок зростає і до 16-17 років досягає 28-29%, а в школярів навпаки, поступово знижується [48, 51].
З віком, у процесі росту і формування організму, підвищуються як абсолютні, так і відносні розміри серця. Важливим показником роботи серця є частот........

Література

1. Апанасенко Г. Л. О возможности количественной оценки здоровья человека // Гиг. и сан. - 1985. - № 6. - С. 55-58.
2. Апанасенко Г. Л. Физическое развитие детей и подростков. - К.: Здоровье, 1985. - 80 с.
3. Апанасенко Г.П., Дубогай А.Д., Шаповал В.А. и др. К методике оценки физического развития детей и подростков // Педиатрия. - 1989. - №6. - С.67-69.
4. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. - М.: Наука, 1982. - 268 с.
5. Аршавский И.А. Физиология развития детей. - М.: Пущино, 1985. - 36 с. (Препр. / АН СССР. Ин-т биол. физики.).
6. Ашмарин Б. А. Особенности методики исследования детей школьного возраста в физическом воспитании. В кн.: Научные доклады XXX Терценовские чтения, - Л.: 1977. - С.3-11.
7. Ашмарин Б. А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - М.: ФиС, 1978. - 224 с.
8. Бальсевич В.К. с соавт. Спортизация общеобразовательной школы как новый фактор взаимодействия олимпийского, массового и юношеского спорта // Матер. Междунар. форума "Молодежь - Наука - Олимпизм". М., 1998.
9. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. -224 с..
10. Барчук В.И. Критерии и факторы, которые влияют на физическое развитие и состояние здоров’я школьников // Світоч, - 1997. - №4. - С. 20-21.
11. Бахрах И. И., Воронцов И. М., Дорохов Р. Н. и др. Исследование и оценка физического развития детей и подростков // Детская спортивная медицина / Под ред. С. Б. Тихвинского, С. В. Хрущева.: Руководство для врачей. - М.: Медицина, 1991. - С. 230-257.
12. Вавилов Ю.А. Спортивно-оздоровительная программа "Президентские тесты” //Физическая культура в школе. 1998, № 8.
13. Волков В.М. К проблеме предпосылок развития двигательных способностей //Теория и практика физической культуры. - 1993. - №5-6. -С.41-42.
14. Волков Л.В. Возрастные основы методики физической подготовки детей и подростков: Учебно-метод. пособие. - Переяслав-Хмельницкий, 1991.-25 с.
15. Временный государственный образовательный стандарт. Общее среднее образование: физическая культура //Физическая культура в школе. 1993, № 6.
16. Гринюк А.С. Пути обеспечения массового вовлечения школьников в занятия физической культурой и спортом. - Алма-Ата, 1984. - С. 156-165.
17. Гужаловский А. А. Периодизация темпов развития двигательных качеств у детей. // Возрастные особенности физиологических систем детей и подростков: Тез. II Всесоюзн. конф. «Физиология развития человека». - М., 1981. - С. 218.
18. Гужаловский А.А Проблема критических периодов онтогенеза в ее значении для теории и практики физического воспитания // Очерки по теории физической культуры. - М.: ФиС, 1984. - С.211-224.
19. Гужаловский А.А. Основы теории и методики физической культуры: Учебник. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 365с.
20. Гужаловский А.А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовленности детей школьного возраста: Автореф. дис... д-ра пед наук. - М.,1979. - 26с.
21. Карпман В.Л., Белоцерковский З.Б., Гудков И.А. Тесты в спортивной медицине. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 208 с.
22. Карпушко Н.А. Историко-теоретический анализ школьных программ по физической культуре: Учебн. пос. М, 1993.
23. Комков А.Г., Л.В. Родионова. Организация соревнований по оценке двигательной подготовленности детей школьного возраста по программе "Губернаторские соревнования" //Матер. гор. научн.-практ. конф. "Физическое воспитание детей Санкт-Петербурга". СПб, 1998.
24. Кофман Л.Б. с соавт. //Настольная книга учителя физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 382 с.
25. Кузин В.В. Физическая культура детей и молодежи: актуальные вопросы воспитания //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. 1996, № 1.
26. Куц А., Данчук П., Леонова В. Периоды развития моторики школьников с разным уровнем физической подготовленности, проживающих в зоне радиационного контроля // IV Міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”: Тези доповідей. - К.: Олімпійська література, 2000. - С.388.
27. Куц О.С. Модельные показатели физического развития и двигательной подготовленности населения Центральной Украины. - Киев: Искра, 1993. - С.6-44.
28. Лях В.И. с соавт. Физическое воспитание учащихся обще-образовательной школы: состояние, перспективы и пути реорганизации //Теория и практика физической культуры. 1998, № 9.
29. Маркосян А.А. Вопросы возрастной физиологии. - М.: Медицина, 1974. - 225с.
30. Мартиросов Э.Г. Методы исследований в спортивной антропологии. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 199с.
31. Муравьев И.В. < 2SimQuery.idc?Author=муравьев%20и> Возрастные изменения двигательной деятельности < 2SimQuery.idc?Title=возрастные%20изменения%20двигательной%20деятельности> //Возрастная физиология < 2SimQuery.idc?Title=возрастная%20физиология>. - Л.: Наука, 1975, C. 408-442.
32. Начинская С.В. Основы спортивной статистики. - К.: Вища школа, 1987. - 188с.
33. Никитюк Б.А. К вопросу о сенситивных, критических и кризисных периодах: Труды ученых ГЦОЛИФК. - Ежегодник, 1993. - С.252-260.
34. Определение физической подготовлености школьников. (Под ред. Серемеева Б.) - М.: Педагогика, 1973, - 102 с.
35. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. - К.: Здоров’я, 1986. - 152 с.
36. Платонов В.Н., Сахновський К.Г. Подготовка юного спортсмена. К., «Радянська школа», 1988, с.86.
37. Программа "Физическое воспитание учащихся I-XI классов с направленным развитием двигательных способностей /Авт. В.И. Лях, Г.Б. Мейксон. М., 1993.
38. Садыкова Г.А. Сравнительная характеристика показателей кардиореспираторной системы и физической работоспособности разнотренированных подростков //Возрастные особенности физиологических систем детей и подростков: Тез. Всесоюзн. Конф. - М., 1990. -С.224.
39. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. Київ, Олімпійська література, 2001. - 439 с.
40. Склад А.Т. Роль школы в стимулировании спортивной активности учащихся. В кн.: Спорт в современном обществе. Всемирный научный конгресс. - М.: 1980, - 93 с.
41. Столяров В.И. с соавт. Концепция физической культуры и физкультурного воспитания (инновационный подход) //Теория и практика физической культуры. 1998, № 5.
42. Сухарев А.Г., Теленчи В.И., Шелонина О.А. Двигательная активность детей и подростков. (Обзор информации ВНИИМиМТИ. Серия “Гигиена”; Вып. 3)- М.,1988. - 71с..
43. Фарбер Д.А. Физиология подростка. - М.: Педагогика, 1988. - С. 14-28.
44. Фомин Н.А. < 2SimQuery.idc?Author=фомин%20н> Физиология человека < 2SimQuery.idc?Title=физиология%20человека>. - М.: Просвещение, 1992.- 351 с.
45. Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 224с.
46. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1972. - 176 с.
47. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. - М.: Академия, 2000. - 400 с.
48. Хрипкова А.Г. < 2SimQuery.idc?Author=хрипкова%20а>, Антропова М.В. < 2SimQuery.idc?Author=антропова%20м>, Фарбер Д.А. < 2SimQuery.idc?Author=фарбер%20д> Возрастная физиология < 2SimQuery.idc?Title=возрастная%20физиология>. - М.: Просвещение, 1990. - 168 с.
49. Чижик В.В. Визначення фізичної працездатності школярів і спортсменів: метод. Рекомендації. - Луцьк: Ред.-вид. Від. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. - 36 с.
50. Шаповалова В. Новые подходы к диагностике физического здоровья школьников и оздоровление средствами физической культуры // Здоровье: сущность, диагностика и оздоровительные стратегии: тезисы междунар. конф. - Krynica Gorska, 1999. - 92-94.
51. Bube H., Feck G., Stubler H., Trogsch F. Tests in der sport praxis. Sportverlag, Berlin, 1968. - 237 p.
52. Stuart Mc Robert. Bodybuilding for the drug-free and geneticaly typi­cal. Nicosia: Сyprus, 1991. - 217 p.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.