Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 88021


Наименование:


Диплом Оптимзаця планування дяльност пасажирського автотранспортного пдпрємства

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 07.05.2015. Сдан: 2015. Страниц: 85. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ВСТУП 2.
Транспортний комплекс України 4
Техніко-економічні особливості 5
Стан транспортного обслуговування населення міста та основні напрямки державної політики в галузі міських пасажирських перевезень 5
Аналіз стану пасажирських перевезень 6
Організація, державне регулювання і контроль 10

Організація пасажирських перевезень 10
Державне регулювання і контроль 11

Удосконалення управління транспортними системами пасажирських перевезень 12
Баланс трудових ресурсів та характеристика міського пасажирського транспорту 14
РОЗДІЛ 2 19
Методологія 19
2.1.* Застосування математичних методів для вирішення транспортних задач 19
2.2. Інформаційне забезпечення та моделювання процесів транспортної логістики 21
2.2.1. Визначення попиту на послуги пасажирського транспорту та властивостей
пасажиро потоків 25
2.3. Модель оцінки якості транспортного обслуговування населення в місті 30
Визначення витрат часу на поїздку пасажира 31
Оцінка якості транспортного обслуговування населення 35

Постановка задачі 38
Постановка задачі й оптимізація моделі за допомогою процедури Пошук розвязку....39
РОЗДІЛ 3 42
3.1. Оцінка якості обслуговування населення маршрутними автобусами у м. Чернігові
по середньодобовим показникам 42
3.2. Оцінка якості обслуговування населення маршрутними автобусами у м. Чернігові
по годинах"пік" 45
3.3. Визначення рентабельності перевезень 47
3.3.1. Розрахунок експлуатаційних добових витрат та виручки від таксомоторних
перевезень 48
Побудова моделі 50
Модель оптимізації прибутку від міжрайонних перевезень пасажирів на
прикладі Автобусного парку 54
3.6. Кібернетичний підхід до транспортної системи 62
ВИСНОВКИ * 65
Список використаних джерел 69
Додатки 71
ВСТУП
Сьогодні виросла необхідність реформування пасажирського транспорту для того, щоб він не став "гальмом" поступу економіки міста. З проблемою міського пасажирського транспорту стикалися практично всі країни світу і в різний час меріям міст різних країн доводилося по- державницькі втручатися в процеси регулювання його діяльності, хоча причини виникнення таких ситуацій у капіталістичних країнах відрізняються від наших: там еволюція пасажирських перевезень характеризувалася бурхливою автомобілізацією, а тому проблема полягала у тому, як .стимулювати перерозподіл попиту населення від масового використання індивідуальних автомобілів на громадський транспорт. В Україні зберігаються унікальні умови для запобігання подібним проблемам - це менталітет нашого населення, звичка традиційно користуватися транспортом загального користування. Ось чому, головне сьогодні не-допустити "знецінення" у громадській думці транспорту загального користування, сприяти вживанню комплексних заходів щодо його відродження відповідно до реалій життя і попиту населення.
Негативні соціальне-економічні наслідки невпорядкованості пасажирських перевезень в місті (надмірна велика частка транспортної складової в собівартості продукції, низький рівень продуктивності праці на підприємствах транспорту, прогресуюче старіння транспортних засобів, багаторазове підвищення тарифів на проїзд тощо) зумовлюють необхідність вирішення цієї проблеми на рівні міськадміністрації, на що акцентується в Законі Україні "Про автомобільний транспорт", де регламентується місцевим органам сформувати і забезпечувати виконання регіональних транспортних комплексних програм. В цій ситуації не обійтися без проведення комплексного реформування всієї системи надання послуг пасажирського міського транспорту. Реформа повинна, перш за все, передбачати: підвищення якості транспортного обслуговування та організації роботи перевізників різних форм власності, залучення додаткових інвестицій, формування конкурентноздатного середовища, виконання соціальних обовязків держави перед населенням, стимулювання
виробництва і використання транспортних засобів, які відповідають сучасним споживчим вимогам.
Перші ознаки реформи щодо удосконалення міських пасажирських перевезень започатковані в м. Чернігові, коли за ініціативою Чернігівського міськвиконкому та було запропоновано здійснити комплексне вивчення попиту населення на міські пасажирські перевезення в рамках договору „ Удосконалення пасажирських перевезень у м. Чернігові з урахуванням існуючого і перспективного розвитку діючої інфраструктури регіону."
1.1. Транспортний комплекс України
Транспортний комплекс - це обєднання підприємств з експлуатації, ремонтові й обслуговування транспортних засобів, терміналів, головешці завдання яких - задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.
Державне регулювання розвитку і роботи транспорту тісно повязане з регулюванням виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, торгівлі.
Масштаби діяльності транспорту повинні відповідати обсягу виробництва і споживання продуктів промисловості та сільського господарства з урахуванням асортименту цієї продукції, розміщенням виробництва і споживайня.
З усіх видів транспорту в Україні приватизації підлягає лише автомобільний (відповідно до Законові про малу приватизацію). Частково приватизують в окремих випадках водний транспорт. Проте головні види транспорту (залізничний, авіаційний, морський, трубопровідний та ін.) перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством приватизації не підлягають. Тому державне регулювання роботи транспорту в України є головною проблемою [3;с. 15]
1.2 Техніко-економічні особливості
Україна розташовує могутньою транспортною системою, у яку входять залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт. Кожний з цих видів транспорту являє собою сукупність засобів і шляхів сполучення, а також різних технічних пристроїв і споруджень, що забезпечують нормальну й ефективну роботу всіх галузей народного господарства.
Органічними частинами транспортної мережі є залізниці, морські і судноплавні річкові шляхи, автомобільні дороги, трубопроводи для транспортування нафти і газу, мережа повітряних ліній. Крім шляхів сполучення, транспорт розташовує і засобами для переміщення продукції -автомобілями, локомотивами, вагонами, судами й іншим рухливим складом. До
технічних пристроїв і споруджень транспорту відносять станції, депо, майстерні, ремонтні заводи, підприємства технічного обслуговування і т.д.
У залежності від стратегії і задач фірми, компанії роблять вибір транспорту для доставки продукції. При цьому враховують розміщення виробництва, техніко-економічні особливості різних видів транспорту, що визначають сфери їхнього раціонального використання. Техніко-економічні особливості різних видів транспорту і їхньої сфери раціонального використання систематизовані [18; с 26]
1,3 Стан транспортного обслуговування населення міста та основні напрямки державної політики в галузі міських пасажирських перевезень
Згідно Законів України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про. державні і соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", метою державної політики в галузі пасажирських автомобільних перевезень є гарантоване і ефективне задоволення потреб в безпечному і якісному перевезенні пасажирів та виконання соціальних, ресурсозберіга­ючих, природоохоронних і мобілізаційних вимог в умовах ринкових відносин.
Транспортна політика в галузі пасажирського автомобільного транспорту повинна реалізовуватися через законодавство України, нормативно-правову і нормативно-технічну базу, удосконалення системи державного управління, управління державною власністю (обєктами інфраструктури, підприємствами автомобільного транспорту) та державного регулювання в сфері відносин і діяльності субєктів підприємництва, а також на місцевому і регіональному рівні. [21; с 136]
1.4. Аналіз стану пасажирських перевезень
Пасажирський автомобільний транспорт - важлива складова частина виробничої інфраструктури України. Його стійке і ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, підйому і структурної перебудови економіки, забезпечення цілісності, національної безпеки і обороноздатності країни, покращання умов і рівня життя населення. До того ж саме автомобільний транспорт займає перше місце по перевезенням пасажирів (див. Додаток 1) та довжина транспортної мережі України є найдовшою (Додаток 2)
Частка пасажирського автомобільного транспорту у валовому внутрішньому продукті становить біля 4%.[1; с 76]
До складу пасажирської автомобільної транспортної системи України входить біля 10 тисяч субєктів підприємницької діяльності, в яких нараховується 144,4 тис. автобусів. На постійних маршрутах працюють 29,6 тис. автобусів.
Автомобільні перевезення становлять близько 40% пасажирообороту і 60% обсягів перевезень усіх видів транспорту. Регулярним автобусним сполученням охоплені всі міста та 80%) сільських населених пунктів. Мережа автобусних сполучень включає понад 11 тис. міських, приміських, міжмісь­ких та міжнародних маршрутів загальною довжиною понад 1 млн. км, на яких автобуси щоденно виконують біля 150 тис. рейсів і перевозять більше 15 млн. пасажирів. [15; с 50 ]
За останнє десятиріччя обсяги перевезень пасажирів і маршрутна мережа України скоротились відповідно в 4,2 і 1,5 рази (рис. 1.2).
Сьогодні автомобільна транспортна система України відстає від систем розвинених країн світу за найважливішими параметрами а саме:
надмірно велика частка транспортної складової в собівартості продукції, яка виробляється (в 6 раз більша, ніж в СІПА);
низький рівень продуктивності праці на підприємствах автомо­більного транспорту (в 6 раз менша, ніж в СІПА і у 4,5 рази - ніж у Франції);
прогресуюче старіння автомобільних транспортних засобів і їх
граничний знос. Середній вік транспортних засобів складає біля 15 років (в
1,5-2 рази більший, ніж в розвинених країнах світу), а частка техніки, яка виробила ресурс - досягла 55%.
Суттєво знизились рівень комфортності і якість пасажирських перевезень. Наповнення салонів автобусів загального користування досягло 6 чол./м , що майже в 2 рази перевищує світовий рівень, інтервали руху
ДОСЯГЛИ 15-20хв.
10

млн. пас.
1990р.
1 995р.
2 005р.
роки
/
Рис. 1.2. Обсяг перевезень пасажирів автомобільним транспортом
Автомобільний транспорт є найнебезпечнішим видом пересування, оскільки щорічно в 40 тис. дорожньо-транспортних пригод (ДТП) гине близько 6 тис. людей і 40 тис. травмується. В звязку з загальним спадом ці показники значно нижчі, ніж в попередні роки. Але на автобусному транспорті кількість ДТП і поранених зростає, наприклад за період з 1998- 1999рр. на 9,2% і 11% відповідно. Підвищення аварійності при зменшенні обсягів перевезень пояснюється різким ростом чисельності перевізників, більшість яких не мають досвіду організації перевезень, необхідної професійної підготовки щодо безпеки обслуговування, відповідної технічної бази.. За даними перевірок МВС і Мінтрансу у приватних перевізників більше 75% автобусів експлуатувались несправними, порушуються режими праці і відпочинку водіїв, тривалість робочої зміни в 1,5...2 рази перевищує нормативну. [23; с 201]
Велику проблему для автомобільного пасажирського транспорту складають пільгові перевезення та регульовані тарифи. Такі перевезення, як правило, повністю не відшкодовуються, що призвело до нераціональної зміни структури автобусного парку. Парк великих і особливо великих автобусів, які є основою транспорту загального користування, на 90% вичерпав свій ресурс і підлягає списанню. [23; с 212]
Пріоритетний розвиток маршрутних таксомоторних перевезень обумовлений в першу чергу тим, що робота мікроавтобусів дозволяє перевіз­никам повністю контролювати сплату пасажирами за проїзд, забороняти або значно обмежувати перевезення окремих категорій пасажирів, які згідно законодавства мають право на пільговий проїзд, встановлювати підвищений тариф.
Це призвело до формування структури парку автобусів в містах, яка не відповідає пасажиропотокам і є затратною (табл. 1.1.).
Проведення конкурсів на пасажирські перевезення не відповідає їх
меті і завданням через недостатність нормативної бази і організаційну недосконалість.
Таблиця 1.1. Оптимальна рекомендована структура парку автобусів у містах

№ Кількість жителів Структура парку автобусів, %
Особливо великі Великі Середні Малі та особливо Малі
1 від 1000 І більше 25,0 35,0 25,0 15,0
2. від 500 до 1000 20,0 30,0 30,0 20,0
3. від 250 до 500 15,0 25,0 35,0 25,0
4. до 250 10,0 20,0 40,0 30,0
Примітка: Оптимальна структура автобусного парку для кожного міста розраховується на основі інформації щодо пасажиропотоків і враховує наявність інших видів пасажирського транспорту загального користування (метро, тролейбус, трамвай).
Через відсутність нормативно-правової бази стихійно, безконтрольно і не на користь пасажирам і державі відроджуються таксомоторні перевезення, які вже тепер поставили ряд проблем.
На сьогодні на ринку автотранспортних послуг зявились десятки тисяч перевізників різних форм власності, діяльність яких неповністю врегульована з боку держави, вони не мають досвіду організації перевезень, необхідних професійних знань відносно безпеки обслуговування, відповідної технічної бази, а їх дорожньо-транспортні засоби у чисельних випадках не відповідають державним вимогам щодо безпеки перевезень і не можуть використовуватись як транспорт загального користування.[23;с. 270]
Пасажирські автомобільні перевезення, які на відміну від залізничного транспорту, знаходяться поза державною власністю, потребують особливої уваги і зусиль з боку державних органів, фахівців і громадських організацій.
1. 5. Організація, державне регулювання і контроль
1.5.1. Організація пасажирських перевезень.
Для виконання обумовлених завдань щодо функціонування пасажирського автомобільного транспорту загального користування необхідно забезпечити:
а) планування розвитку автобусної маршрутної мережі на перспективу;
б) формування показників роботи кожного автобусного маршруту:
визначення необхідного (за пасажиромісткістю) автобусного парку;
режимів функціонування маршруту; розкладів руху;
в) забезпечення проведення конкурсів серед перевізників на право
обслуговування автобусних маршрутів загального користування;
г) забезпечення контролю за умовами виконання договорів перевіз­
ників із замовниками послуг щодо:
регулярності руху;
додержання умов забезпечення резерву автобусів;
додержання виконання перевізниками транспортного законодавства.
В умовах ринкових відносин, коли кількість перевізників перевищує попит на послуги, створюються умови для поступового вирішення основних питань - забезпечення необхідної якості і безпеки послуг з одночасним зниженням тарифів на ці послуги. На відміну від вантажного автотранспорту, де основні умови надання послуг вирішуються між замовником та перевізником безпосередньо, на пасажирському автотранспорті замовник послуг не є їх споживач. Тобто, держава (різні державні структури) від імені споживачів послуг - пасажирів - виконує функції замовника і захищає їх інтереси.
Це ставить перед державою завдання не тільки забезпечувати законо­давчо процес організації перевезень, але і здійснювати контроль за виконан­ням транспортного законодавства, забезпечувати організацію перевезень на визначеному якісному рівні і відповідати у повній мірі перед населенням за рівень транспортного обслуговування.
Обовязковою умовою забезпечення визначеного рівня безпеки та якості обслуговування є нерозривність технології планування та управління процесом перевезень. Нерозривність технології, тобто централізація техно­логії перевезень, повинна базуватись за видами сполучень або за регіональ­ним принципом.
Технологія планування та організації перевезень пасажирським авто­транспортом загального користування в містах повинна бути централізова­ною, централізованою вона повинна бути і у внутрішньо обласному сполу­ченні, і у міжобласному. [3; с 412]
Технологія включає систему планування маршрутної мережі, визна­чення по кожному маршруту типу ТЗ, режимів функціонування та розкладів руху.
Крім того, на всіх видах сполучень повинні бути обовязковими вимоги щодо білетної системи, інших документів, правил перевезення. Таким чином, визначаються два рівні планування, організації та контролю пере­везень пасажирів автомобільним транспортом - міський і внутрішньо-обласний та міжобласний.
Визначення організаційних структур, на які покладатимуться функції організації пасажирських перевезень і відповідальність за їх безпеку і якість, також повинно бути у двох рівнях, обласному і державному.
1.5.2. Державне регулювання і контроль. Основні напрямки державного регулювання повинні базуватись на економічних механізмах та контролі забезпечення вимог до безпеки та якості транспортних послуг.
Державному регулюванню, в першу чергу, підлягають такі основні напрямки:
забезпечення безпеки, якості пасажирських перевезень та екологічної безпеки;
економічні взаємовідносини перевізників із споживачами та замовниками транспортних послуг;
• формування ринку автотранспортних послуг.
Забезпечення безпеки, якості пасажирських перевезень та екологічної
безпеки повинно здійснюватись шляхом стандартизації, ліцензування, квотування, сертифікації та встановлених дозволів на продукцію та послуги пасажирського автотранспорту.
Стандартизація визначає основні державні вимоги до продукції, робіт і послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Ліцензування повинно здійснюватись з метою регулювання визначеної необхідної кількості (квоти) перевізників у конкретному регіоні. Поряд з тим ліцензування повинно передбачати контроль за спроможністю субєкта підприємницької діяльності надавати послуги на професійному рівні. Квоту­ванню в першу чергу підлягає кількість таксомоторів в місті (чи регіоні) і здійснюється місцевими органами влади.
Система контролю повинна включати:
визначення правопорушень, які підлягають фінансовим або іншим санкціям;
визначення розміру санкцій за кожне правопорушення;
формування організаційних структур, визначення їх функцій,
1.6. Удосконалення управління транспортними системами пасажирських перевезень
Транспортна система пасажирських перевезень включає: маршрутну мережу та її інфраструктуру, підприємства і підприємців, що здійснюють перевезення ........



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.