На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 88876


Наименование:


Курсовик Безпритульнсть як соцальне явище

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 21.05.2015. Сдан: 2014. Страниц: 34. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст

Вступ 3
Розділ І. Безпритульність як соціальне явище 5
1.1 Загальна характеристика безпритульності 5
1.2 Становище безпритульних в сучасній Україні та країнах Західної Європи 11
Розділ ІІ. Система превентивних заходів та установ опіки над дитячою безпритульністю 16
2.1 Спеціалізовані заклади як система роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками 16
2.2 Профілактика, корекція та шляхи подолання дитячої безпритульності 17
Висновки 30
Список використаної літератури 32
Вступ
Актуальність даної тематики полягає в усвідомленні проблеми дитячої безпритульності і формування відповідних соціально - педагогічних інституцій в Україні в контексті міжнародного досвіду.
Мета роботи полягає у намаганні визначити сутність поняття безпритульні діти та окреслити найоптимальніші напрямки роботи соціальних працівників щодо вирішення проблеми безпритульності дітей.
Об’єктом даного дослідження є феномен безпритульності.
Предметом - область завдань соціальних служб щодо профідактики, та шляхів подолання дитячої безпритульності.
Головними завданнями є:
1. Дати загальну характеристику поняттю безпритульності, змалювати становище безпритульних дітей в сучасні й Україні та країнах Західної Європи.
2. Визначити профілактичні, корекційні заходи щодо запобігання збільшення кількості безпритульних дітей.
Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути в сутність досліджуваних явищ і процесів. Це можливо за умови цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду цього об’єкта у виникненні і розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.
Опрацювання літературних джерел дає змогу ознайомитися з матеріалами за темою дослідження; класифікувати їх і створити список використаних джерел; відібрати найцінніші дослідження, основні, фундаментальні роботи; скласти загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики та актуальність теми; виявити основне коло науковців, які досліджували тему, вивчити їх внесок в розробку проблеми; виявити найцікавіші, але недостатньо висвітлені напрями досліджень, які могли б стати метою подальших досліджень.
Розділ І. Безпритульність як соціальне явище
1.1 Загальна характеристика безпритульності
У Законі України „Про охорону дитинства” (№ 2402 -ПІ від 26 квітня 2001 р.) визначені поняття безпритульна дитина „дитина-сирота” [10].
В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні сироти, тобто реально не мають батьків. Решта - діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на „вулицю”, і вулиця стає для них домівкою.
Саме тому посталала необхідність надання соціальної допомоги цим Дітям, що дозволить їм повернутися (при можливості і доцільності) до рідної сімї, знайти інше постійне місце проживання (інтернат, опікунсь­ку чи прийомну сімю), розпочати повноцінне самостійне життя.
У 90-х роках для вирішення даної проблеми в Україні була створена система державних і недержавних притулків. Однак більшість із них є закладами закритого типу, куди діти підліткового віку добровільно не звертаються. Крім того, там не передбачена вулична соціальна робота, яка б дозволила знайти контакт з безпритульними зацікавити їх у зміні життєвої ситуації.
Хто ці діти? Звідки вони зявилися? Чому залишаються на вулиці?
За визначенням ЮНІСЕФ, безпритульні діти - це неповнолітні, для яких вулиця (в широкому розумінні слова, що містить і незайняте жит­ло, і незаселені землі і т.н.) стала постійним місцем неребуваиия”.Безперечно, дане визначення не охоплює велику кількість варіантів існування дітей, які з різних причин опинилися на вулиці. Адже серед них є й такі, котрі мають домівку, батьків або близьких людей. У ряді країн паралельно функціонують два поняття: „діти, які працюють на вулиці” і „діти, які живуть на вулиці”. Іноді зустрічається таке поняття, як „діти, котрі живуть на вулиці разом із своєю сімєю”.
За визначенням Дитячого Фонду Обєднаних Націй (ЮНІСЕФ), до „дітей вулиці” належать:
- діти, які не спілкуються зі своїми сімями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійно­го житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);
- діти, які підтримують контакт із сімєю, але через бідність, перенаселенпня житла, експлуатацію та різні види насилля (фізичне, сексуаль­не, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі, на вулиці (бездоглядні діти);
- діти - вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави).
Збільшення кількості безпритульних дітей в першу чергу, зумовлено динамікою сімейного життя. Як зазначалось у доповіді ЮНІСЕФ Неза­лежній комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році, „дитина потрап­ляє на вулицю через те, що її сімя переживає кризу, і якщо. ще не розпалася, то перебуває на межі розпаду” [1, C. 3].
Результати досліджень Державного інституту проблем сімї і молоді, проведених на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 році показали, що до безпритульних дітей в Україні слід відне­сти наступні групи неповнолітніх:
- бездомні діти - діти, які не мають постійного місця прожи­вання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сімї; діти, котрих вигнали з дому батьки;
- бездоглядні діти - діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати па вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психічних захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;
- діти-втікачі з навчально-виховних закладів - діти, яких не влаштовують умови життя й виховання у цих закладах, які зазнали психологічного, фізичного або сексуального насилля у закладах інтернатного типу або притулках;
- діти-втікачі із зовні благополучних сімей - діти з високим рівнем конфліктності, натохарактерологічними особливостями, відхиленнями у психічному й особистісному розвитку;
- діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці; діти, позбавлені систематичної батьківської тур­боти, аутсайдери шкільних колективів, діти з яскраво вираженими озна­ками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.
В Україні до сьогодні не існує вичерпного визначення цієї категорії дітей, тому безпритульних дітей розглядаються як неструктурований обєкт: до нього належать діти, які залишились без батьківської опіки й визначено­го місця проживання; діти, які мають сімю, але тимчасово втратили з нею звязки; мають дім і сімю, але перебувають протягом дня на вулиці; які заробляють кошти жебракуванням і крадіжками; схильні до бродяж­ництва та інших видів асоціальної поведінки. Без сумніву, у різних кате­горій дітей існує різна мотивація виходу па вулицю [15, C. 6].
Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю, можна дати таке визначення суті поняття безпритульні діти;
1) головного ознакою, за якою дитину можна віднести до безпритульних дітей є та, що більшу частину часу вони проводять саме на вулиці;
2) безпритульні діти - діти, які офіційно не визнані позбавленими батьківської опіки, але фактично можуть бути визнані соціальними сиро­тами, оскільки батьки з певних причин належним чином не займаються їхнім вихованням.
Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема безпритульних дітей зявилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукує дітей залишати родину, шко­лу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, уже сьогодні можна стверд­жувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють усвідоми­ти, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя. Як відзначається у матеріалах ЮНІСЕФ, феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального й економічного неблагополуччя у країні, а потім і в сімї [16, C. 265].
1. Соціально-економічні умови появи безпритульних дітей : погіршення матеріального становища значної частини населення України; збільшення незайнятих дітей і підлітків; економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення до жебракування, крадіжок, махінацій тощо.); послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей; загострення розбіжностей і конфліктів між батьками і дітьми; ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання; негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда на­силля і легкого життя.
2. Причини відмежування дітей від сімї: безробіття обох чи одного з батьків; відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до так званого „човникового бізнесу”; відсутність постійного житла; розлучення батьків; асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків; примус дітей дорослими членами родини до жебракування; злочинні дії батьків; різноманітні форми насилля, спрямованого і на дітей; раннє і/або позашлюбне материнство; неповна родина; новостворені родини [ 12, C. 2].
Починаючи з 1997 року, в Україні проводився ряд досліджень із визначення основних характеристик безпритульних дітей, зясування їхнього стилю життя і потреб. Це дозволило виявити:
- більшість з них - діти підліткового віку;
- хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток; більшість підлітків виховується у багатодітних сімях;
- надто часто вони проживають у нетипових для України сімях: без батьків або тільки без матері чи без батька;
- серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу;
- значна частина дітей вулиці має проблеми з батьками, найближчи­ми родичами;
- значний вилив на прискорення процесу переходу дитини до стату­су „ безпритульності ” має низьке матеріальне становище сімї;
- значна частина дітей заробляє гроші самостійно, причо­му досить часто „робота” дає. гарні прибутки, але є асоціальною: крадіж­ки, жебракування, надання сексуальних послуг та ін.;
- безпритульні діти часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровес­ників і дорослих на вулиці та вдома;
- діти нерегулярно харчуються, часто голодають;
- діти вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, па­лять.
У процесі проектування соціальної роботи шлях дитини на вулицю з „дітьми вулиці” в рамках дослідження даної проблеми була використана модель „Вертушки”.
Суть моделі полягає в тому, що процес входження в кризову ситуа­цію (вживання наркотиків, нікотинова залежність, вихід на вулицю тощо) умовно розбивається на 5 станів: від стадії байдужості, коли людина не проявляє ніякого интересу до певної вади, до діаметрально протилежної стадії байдужості, коли людина має цю ваду і навіть не задумується про те, що з цим необхідно боротися. Повернення до стану відсутності вади не може проходити миттєво, воно припуска........

Список використаної літератури

1. Болтівець С. Дитяча безпритульність набула характеру епідемії // Директор школи. - 2001. - № 18. - С. 1, 3.
2. Вищинська Л. Зайві? Діти вулиці: портрет зблизька // Київський вісник. - 1997. - 25 грудня. - С. 3
3. Володимирська Г. Діти асфальту: [Дитячий бізнес] // Дзеркало тижня. - 2000. - № 9. - С. 20.
4. Гордеева А. Восстановление человеческого в человеке - сущность педагогической реабилитации // Народное образование. - 2003. - № 7. - С. 38 - 45.
5. Городня О. Безпритульність дітей як соціальний феномен // Українське слово. - 1997. - 25 грудня. - С. 3.
6. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки. - К.: ДЦССМ, 2003.
7. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько­го піклування / Ю.Г.Антінкін, Л.В.Балим, Л.С.Волинець та ін. - К.: Укр.ін-т соц.досліджень, 2000.
8. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений й социально- психологическая помощь / Под. общ. ред. И.Д. Зверевой. - К.: Наук. світ, 2001. - 63с.
9. Дети улицы. Что нужно знать для успешного управлений проектом. - СпіМНоре. Великобритания. ЮНИСЕФ, 1998.
10. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402 - III.
11. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради Украї­ни 28.06.1996 р.
12. Лагідний Д. Діти вулиці і підїздів: [Де бере початок дитяча бездоглядність? Де корінь цього зла?] // Українська газета. - 2002. - 12 вересня. - С.2.
13. Лукашов С., Зайцевская Т. Социальная помощь детям на улице. - ЮНИСЕФ. - Украйна, 200. - 80 с.
14. Меланчук А. Потрібні не притулки а реабілітаційні центри // Шкільний світ. - 2004. - № 24. - С. 6 - 7.
15. Мостова Т. По той бік дитинства: [Берпритульні діти] // Осві­та України. - 2002. - 1 жовтня. - С. 6.
16. Мустаева Ф. Социально - педагогическая виктимология // Мустаева Ф. Основі социальной педагогики. - М., 2001. - С. 265 - 287.
17. Надання допомоги ”дітям вулиці”та соціальне незахищенним дітям та молоді. / за ред. С.Толстоухової, К.Акстманн // Інформаційно-методичний збірник. - Випуск 3 - 4 . - К.: Ліга соціальних праці­вників України, Інтернаціональний Союз Німеччини, 2003.
18. Організація і технології соціальної роботи з дітьми вулиці /За ред. нроф. А.Й.Панської. - К.: Інтернаціональний Союз. Ліга соціаль­них працівників України. 2003. - 260 с.
19. Рябина Л. Реабилитация: педагогика риска, любви, заботі // Первое сентября. - 2001. - 12 мая. - С. 6.
20. Шумакова Л. Я поганий герой: ( Науково - методичні коментарі до робіт из «дітьми вулиці», що перебувають у притулку) // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 3. - С. - 50 - 51.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.