На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 89048


Наименование:


Курсовик АДМНСТРАТИВН ПОСЛУГИ ЯК НСТИТУТ АДМНСТРАТИВНОГО ПРАВА

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Право. Добавлен: 26.05.2015. Сдан: 2010. Страниц: 41. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ПЛАН
Вступ……………………………………………………………………………… 3
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи………………………….5
2. Поняття та особливості адміністративних послуг………………………….12
3.Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання інституту адміністративних послуг………………………………………………………...20
4. Класифікація адміністративних послуг…………………………………….. 29
Висновки…………………………………………………………………………37
Список використаної літератури………………………………………………. 39


Вступ
Серед великої кількості правових інститутів навряд чи знай­деться багато таких, які б торкались інтересів переважної більшості людей. Одним із них є інститут адміністративної відпові­дальності. Вже в 1995 р. кількість осіб, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, сягнула 20 мільйонів і нині про­довжує стрімко зростати. В ході адміністративно-правової реформи реформуванню інституту адміністративних послуг відведе­но важливе місце, але сьогодні юридична наука, на жаль, приділяє недостатню увагу цьому інститутові.
Нагальною потребою є систематизація законодавства про адміні­стративні послуги, а цей процес неможливий без відповід­ного наукового забезпечення.
Процес реформування законодавства про адміністративну відпо­відальність потребує якісно нових поглядів на зміст цього інституту та його місце в механізмі державного управління. Необхідно позбу­тися застарілих ідеологічних догм, які тривалий час справляли вплив на розвиток цього інституту. Орієнтація на побудову ринкових відносин в економіці, на пріоритет прав людини, на нове розуміння ролі держави в житті суспільства потребує відповідного урахування при розробці норм, які складають інститут адміністративної відповідаль­ності.
Саме тому дослідження проблеми адміністративних послуг є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовили вибір даної теми дослідження.
Основна мета курсової роботи полягає у визначенні основних проблем адміністративних послуг.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких основних завдань:
1) проаналізувати законодавство України та у сфері адміністративних послуг;
2) узагальнити поняття адміністративних послуг;
3) проаналізувати види адміністративних послуг.
Обєктом дослідження є правове регулювання у сфері адміністративних послуг.
Предметом курсової роботи є суспільні відносини у сфері адміністративних послуг.
Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо регулювання адміністративних послуг.
З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо.
У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно - ретроспективний, формально - логічний, системного підходу, порівняльно - правовий та інші методи дослідження.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.


1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи.
Основним джерелом дослідження адміністративних послуг постає Конституція України, зокрема, ст. З, згідно з якою: по-перше, „утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави": по- друге, держава відповідає перед людиною за свою діяльність". Виходячи з цих положень, принципова зміна погляду на суспільне призначення адміністративних послуг має базуватись на визнанні якісно нової ролі держави у взаємовідносинах з громадянами, а саме ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині.
Управлінські послуги (хоча саме поняття в законодавстві і не згаду­ється) мають тривалу історію та широку правову базу і містяться в багатьох законах України, зокрема, «Про громадянство», «Про обєднання громадян», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ін. Необхідно зазначити, що багато управлінських послуг, які стосуються саме пересічних громадян, нині передбачені і врегульовуються підзаконними нормативним актами, і це є орієнтиром для діяльності законодавця. Таким чином, як інститут адміністративного права управлінські послуги мають стояти в одному ряду, наприклад, з інститутом адміністративної відповідальності [9,108].
З вищенаведеного випливає, що предметом закону, наприклад, спе­ціального Закону України «Про управлінські послуги» або Адміністративного процедурного кодексу, не можуть бути послуги держави й обєднань місцевого, самоврядування для всього суспільства. Тобто предметом норм про позитивні адміністративні акти в межах Адміністративного процедурного кодексу можуть бути лише послуги приватним особам (фізичним або юридичним), тобто громадянам та недержавним підприємствам (за певних обставин і державні підприємства можуть мати приватну форму організації).
Тому спеціальний Закон України «Про управлінські послуги» повинен мати за мету обєднання великої кількості норм, розпорошених по багатьох інститутах адміністративного та господарського права, де врегульовані «послуги», які надає управління (установи та посадові особи) громадянам. Такий закон буде досить змістовним за обсягом, але стикатиметься на практиці із значними труднощами. Якщо, наприклад, узяти видачу ліцензій для видобування певних корисних копалин, що відбувається згідно з чинним спеціальним законом про використання природних ресурсів, то це означатиме, що процедурне регулювання про видачу ліцензій переводилося б до відповідного Закону України «Про управлінські послуги». В результаті він міститиме таку «загальну частину», в якій обєднуватимуться деякі спільні положення, але найбільша частина Закону була б зібранням норм, які вже закріплені в інших спеціальних законах про видачу ліцензій та інших адміністративних актів.
Однак слід погодитися з думкою проф. Л. Отто, що обєднання спеціаль­них норм в одному Законі України «Про управлінські послуги» було б досить сумнівним кроком, оскільки застосування та особливо тлумачення таких спе­ціальних норм може відбуватись тільки у тісному, внутрішньому систематич­ному поєднанні із самим спеціальним законом. У звязку з цим адміністративно-процедурні норми не можна висмикувати з такого контексту без того, щоб не виникало небезпеки для їх правильного розуміння. Закон України «Про управлінські послуги», який за структурою виглядатиме приблизно як закон про адміністративні правопорушення, дублював би вже врегульовані положення гарантії того, що він також буде оперативним та юридично спроможним до застосування [13, 174].
Проект Адміністративного процедурного кодексу уникає таких явних слабких місць. Він із самого початку обмежується положеннями, що мають загальний характер та стосуються регулювання, яке є спільним для всіх пози­тивних адміністративних актів. Усі спеціальні норми про позитивні адміністративні акти, починаючи з надання ліцензії, дозволу на будівництво і до видані дозволу на зброю, міститимуться у відповідних спеціальних законах. Адміністративний процедурний кодекс з його загальними положеннями застосовуватиметься поряд з цим тільки додатково як рамкова основа для них або субсидіарно, якщо не існує спеціальних норм. Такий захід з юридичної точки зору переконливий і має ту додаткову перевагу, що він відповідатиме загальним європейським стандартам.
Водночас для поліпшення якості надання управлінських послуг необхідно вживати системні заходи. Насамперед слід розмежувати в системі органів виконавчої влади органи, які займаються виробленням політики, і органи, що займаються поточним адмініструванням. У другій категорії необхідно виділити органи, які надають управлінські послуги, та зосередити їхню діяльність на якісному наданні послуг.
На даний час у державних інституціях, органах місцевого само­врядування та громадських колах обговорюються два варіанти нормативно- правового закріплення порядку надання управлінських послуг - вре­гулювання таких відносин в Адміністративно-процедурному кодексі України, проект якого опрацьовується, в повному обсязі або ж визначення в ньому лише загальних положень та принципів надання послуг, а конкретні питання вирішити у законі про управлінські послуги. Другий варіант - прийняти Закон про управлінські послуги, де закріпити всі види управлінських послуг та загальні процедури, які будуть застосовуватись при їх наданні [19, 101].
Концепція адміністративної реформи в Україні передбачає запровадження системи надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Потреба у цих "послугах" обґрунтовується насамперед сучасним розумінням демократичної держави: держава не управляє громадянами, а надає їм управлінські послуги, тобто вчиняє різноманітні дії, спрямовані на створення умов для реалізації ними своїх прав та свобод. Звичайно, тут щонайменше виникне питання щодо суті державного управління, обєктом якого, як відомо, є громадяни, а апарат державного управління має обслуговувати їх відповідно до потреб.
Не заперечуючи необхідності надання державою громадянам послуг у сфері державного управління, слід памятати, що управління - це владна діяльність відповідного державного органу, яка в багатьох випадках не передбачає паритетних взаємовідносин сторін, згоди однієї з сторін на виникнення правовідносин.
Разом з тим обмежитись лише цими двома законами щодо регулювання управлінських послуг досить складно. Існує досить широке коло видів послуг, вони мають різноплановий характер, надаються різними структурними підрозділами відповідних органів, хоча і кожна послуга закінчується прийняттям певного рішення (акта). Однак конституційні гарантії прав і свобод громадян, у тому числі з надання управлінських послуг, стосуються всіх субєктів суспільства і держави, незалежно від форм власності.
Окрім зазначених, джерелом для розуміння змісту поняття «адміністративні послуги» можуть постати Закони України " "Про гро­мадянство", "Про обєднання громадян", «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", ін.
З позицій науки адміністративного права необхідне обгрунтування правової характеристики публічних послуг, які надаються приватним особам із боку органів РАЦС, їх класифікація та вироблення певних змістовних ознак щодо відмежування їх від інших організаційних дій, здійснюваних цими органами. Необхідно також розробити критерії оцінювання якості надання послуг органами РАЦС, як це випливає із вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади» від 11.05.2006 р. № 614.
У лютому 2006 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. Завданням цієї Концепції є визначення принципів та напрямів подальшого реформування діяльності органів виконавчої влади у сфері адміністративних послуг.
З метою реалізації положень розпоряджень Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 N 90 "Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади" та від 27.06.2007 N 494 "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади" було затверджено Методичні рекомендації щодо визначення собівартості платних адміністративних послуг. Методичні рекомендації щодо визначення собівартості платних адміністративних послуг розроблені для визначення оптимального розміру плати за надання адміністративних послуг.
Наказом Держспоживстандарту України та Головдержслужби України від 31.07.2006 р. № 273/221 були затверджені Методичні рекомендації щодо розроблення та впровадження систем управління якістю відповідно до стандарту ДСТУ 180 9001-2001 в органах виконавчої влади. Він підкреслив цінність адміністративної послуги, яка також проявляється в її адресуванні за межі органів виконавчої влада. Як це і зазначається в п. 3.1 Методичних рекомендацій, «не будь-які функціональні обовязки персоналу можуть кваліфікуватись як послуги. Основною ........

Література
1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. - 1996.- №30.- ст.141.
2. Цивільний Кодекс України від 01.01.2003 р. // Голос України. - 2003.- 12 березня, ст.5-28.
3. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №30. - ст.379.
4. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.1992 р. // ВВРУ. - 1992. №21. - ст.297.
5. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 р. // ВВРУ. - 1992. - “49. - ст.668.
6. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. // ВВР. - 1993. - №52. ст.490.
7. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.07.1996 р. // ВВРУ. 0 1996. - №36. - ст.164.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково - практичний коментар. - К. - 1991.
9. Коментар до Конституції України. - К. - 1996.
10. Бахрах Л. Н. Административное право. Учебное пособие для вузов. - М. - 1997.
11. Битяк Ю. П. Адміністративне право України. - Х. - 2000.
12. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. - К. - 1995.
13. Додин Е.В. Державне управління: теорія і практика. - К., 1998.
14. Коваль Л. Ю. Адміністративне право. Курс лекцій. - К. - 1998.
15. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. - К.: Вища, 1975.
16. Коваль Л.В.Радянське адміністративне право. - К., 1986.
17. Козлов Ю.М. Основы советского административного права. - М.:»Знание». - 1975. - с.133.
18. Колпаков В. К. Адміністративне право. К.: Юрінком Інтер. - 1999.
19. Колпаков В. К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер. - 2003.
20. Административное право: Учебник/Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. - М.:Юрист. - 1999.
21. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. - М.: МГУ.
22. Марченко П.О. Теория государства и права. Московский госуд. университет.- 1997 г.
23. Матузова М.А. Теория государства и права. М.-1997 г.
24. Опришко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. - К.:Общество”Знание”. 1986.
25. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. - Красноярск.- 1990.
26. Философский словарь /Под ред. М.М. Розентеля. - 3-е изд. - М.:. - 1975.
27. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура. // Государство и право. - 1999. - №12. - с.12-20.
28. Грибанова М. Правосубєктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб. // Право України. - 2001. - №12. - ст.39.
29. Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення //Право України. - 1998 - №7. - с.80.
30. Герасименко Є. Субєкт адміністративного проступку // Право України. - 1999. - №4. - с.44.
31. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. - 1998. - №9. - с.89.
32. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністраиивної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України. - 1999. - №9. - с.6.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.