На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Правове регулювання нформацйно-правових вдносин щодо пошуку та рятування на мор. Особливост правоустановчих актв Мжнародної супутникової системи звязку на мор. Органзацйно-правов засади дентифкацї суден в систем безпеки мореплавства.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 11.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
ІВАНОВ ДЕНИС АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 347.77:347.79
ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ МОРЕПЛАВСТВА
Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Одеса -2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент
Кузнецов Сергій Олександрович,
Одеська національна юридична академія,
професор кафедри морського та митного права.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Голосніченко Іван Пантелійович,
Київський національний університет
культури і мистецтв,
декан юридичного факультету;
кандидат юридичних наук, доцент
Калаянов Дмитро Петрович
Одеський юридичний інститут
Харківського національного університету
внутрішніх справ,
начальник кафедри управління
та інформаційно-технічного забезпечення
органів внутрішніх справ.
Захист відбудеться ”22” лютого 2008 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної
юридичної академії за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 2.
Автореферат розісланий 19 січня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Р. Біла
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В українській державі відбуваються процеси загальної інформатизації суспільства. Міжнародно-правове визнання України значною мірою стало інформаційним проривом у загальносвітові інформаційні потоки. Інформаційного забезпечення потребують сьогодні всі сфери суспільної діяльності, і при цьому сама інформаційна діяльність потребує правової регламентації. Таким чином, широкий спектр проблем організаційно-правового забезпечення функціонування інформаційного поля набуває важливого значення.
У міру розвитку систем інформаційного обміну починалося їх застосування на морському флоті з метою забезпечення пошуку і визначення координат суден, які терплять лихо. Це стало проблемним у зв'язку з прогресуючим розвитком технологій та відповідною глобальною інформатизацією суспільства. Не оминули ці процеси і сферу мореплавства, де поряд із вдосконаленням технічних засобів зв'язку необхідною умовою стало вдосконалення процесів та порядку отримання, обробки і передачі вчасної, точної і достовірної інформації, особливо під час лиха та проведення аварійно-рятувальних робіт. Своєчасний обмін достовірною інформацією збільшує шанси на попередження загибелі морських суден та, у випадку лиха, якнайшвидшого надання допомоги для рятування життя і здоров'я людини, а також на мінімізацію шкоди, якої може бути завдано майну або вантажу.
Актуальність теми обумовлена тим, що глобальна комп'ютеризація сучасного суспільства, що зачіпає практично всі сторони діяльності людей, підприємств, організацій, держави, не обійшла стороною і галузь безпеки мореплавства, породивши, у свою чергу, нову сферу суспільних відносин, у зв'язку з чим стали необхідними дослідження у цій галузі з метою удосконалення правового регулювання суспільних інформаційних відносин в Україні в сучасних умовах.
Проблеми правового регулювання суспільних відносин в умовах інформатизації України вже порушувалися в роботах Н.Н. Ахтирської, П.Д. Біленчука, В.Б. Вєхова, В.А. Голубєва, Д.У. Грибанова, В.В. Крилова, Б.А. Кормича та інших авторів. Проте стрімкий розвиток сфери високих технологій не дозволяє зупинятися на досягнутому і вимагає все більш глибокого вивчення цих проблем.
Теоретичну основу дисертації становлять наукові роботи в галузі адміністративного права, інформаційного права, міжнародного права, морського права, загальної теорії права, конституційного права таких вчених як: В.Б. Авер'янов, М.Ф. Аксьонов, С.С. Алексеєв, О.О. Балобанов, Д.Н. Бахрах, Ю.М. Батурін, І.Л. Бачіло, Л.Р. Біла, С.О. Гуреєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, В.Д. Качан, С.В. Ківалов, В.А. Копилов, Б.А. Кормич, Р.М. Короткий, С.О. Кузнецов, В.М. Липинський, В.Н. Лопатін, М.П. Орзіх, В.В. Серафімов, Ю.А. Тихомиров, В.Г. Торський, М.А. Федотов, О.М. Шемякін а також роботи фахівців у галузі філософії та соціології. Вивчення та аналіз їхніх праць дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання забезпечення безпеки мореплавства з погляду їх інформаційно-правового забезпечення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії ”Морське, митне та інформаційне право України у ХХI столітті” і є частиною роботи академії в рамках загальнонаукової тематики ”Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на базі комплексного наукового аналізу ролі та місця інформаційного права у сфері забезпечення безпеки мореплавства.
Згідно з поставленою метою в роботі вирішувалися такі основні завдання:
визначити поняття та юридичну природу ”інформаційно-правових відносин” у галузі безпеки мореплавства;
розкрити зміст поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм;
надати визначення поняття ”інформаційно-правове забезпечення діяльності” та його застосування в галузі пошуку і рятування на морі;
виявити та дослідити ґенезу правового регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі;
охарактеризувати особливості правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв'язку на морі (ІНМАРСАТ);
визначити місце організаційно-правових засад ідентифікації суден в системі безпеки мореплавства;
охарактеризувати мету та склад глобальної морської системи зв'язку під час лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ);
з урахуванням прогалин і колізій у чинній нормативній базі розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання організаційної та інформаційної діяльності органів управління держави, яка регулює здійснення пошуку та рятування на морі.
Об'єктом дослідження є безпека мореплавства.
Предметом дослідження є інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства.
Методи дослідження. В дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо інформаційно-правових основ безпеки мореплавства. При розгляді складу морської системи зв'язку широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу.
Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався як засіб розкриття особливостей використання новітніх інформаційних технико-правових досягнень у забезпеченні безпеки мореплавства в інших країнах, як засіб аналізу, виявлення окремих переваг інформаційної складової пошуково-рятувальних робіт в інших державах і як засіб спроб перенесення їх на вітчизняну дійсність.
Метод конкретно-соціологічного дослідження дозволив застосувати такі прийоми як усне опитування службових осіб органів з безпеки мореплавства, особисті спостереження, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має практика. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства у сфері безпеки мореплавства, формулювалися рекомендації і пропозиції щодо його покращання.
За допомогою історичного та порівняльно-історичного методів ретроспективно, розглядалася історія виникнення та розвитку правового регулювання здійснення інформаційного обміну з метою покращання зв'язку під час лиха та для забезпечення безпеки на морі. У єдності з історичним досвідом враховувалося все позитивне і цінне, що було накопичено наукою протягом усього розвитку правової думки з питань правового забезпечення інформаційної діяльності у пошуково-рятувальних цілях. З'ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у змісті інформаційних правовідносин, що виникають у сфері безпеки мореплавства.
Кожен із методів у кожному конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднанні з іншими. Було здійснено спробу інтегративного підходу дослідження проблем забезпечення безпеки мореплавства на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення становлення інформаційно-правових засад системи безпеки мореплавства: закономірності її формування та забезпечення державою.
Нормативну та емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права; Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі; Міжнародна конвенція про порятунок; Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі; Міжнародна конвенція з пошуку і рятування на морі; Міжнародна Конвенція про стандарти підготовки та дипломування моряків і несення вахти; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства; Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення із суден; Конвенція про міжнародну організацію морського супутникового зв'язку; Угода про міжнародну програму КОСПАС-САРСАТ; Конституція України; Кодекс торговельного мореплавства України та інші чинні міжнародні правові акти та нормативно-правові акти України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним науковим дослідженням основних проблем у сфері інформаційно-правових основ забезпечення безпеки мореплавства, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:
уперше:
визначено поняття та зміст інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства, якими є врегульовані інформаційно-правовими нормами інформаційні суспільні відносини з приводу збереження людського життя, захисту морських суден від небезпеки на морі та захисту морського середовища від забруднення із суден, сторони яких є носіями взаємних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою. Головною метою інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства є додержання вимог до проектування і конструкції суден, придатності їх до плавання, комплектування екіпажем, користування сигналами, підтримки зв'язку, попередження зіткнень, організації пошуку і рятування, розслідування аварій;
запропоновано класифікацію інформаційно-правових норм у галузі безпеки мореплавства згідно з цілями і порядком їх застосування, які можна поділити на п'ять груп: a) інформаційно-правові норми -- для забезпечення безпеки з об'єктивної точки зору (тобто правила будівництва суден, мінімальні вимоги, що пред'являються до їх конструкції і оснащення); б) інформаційно-правові норми -- для забезпечення безпеки мореплавства із суб'єктивної точки зору (зокрема правила і порядок комплектування екіпажів і перевірки їх професійної підготовки); в) інформаційно-правові норми судноводіння; г) інформаційно-правові норми, спрямовані на збереження морського середовища; д) інформаційно-правові норми, пов'язані з аварійно-рятівною готовністю, пошуком і рятуванням;
розкрито правову природу поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм, що беруть свій початок в технічних нормах, які діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, дії людини на природу, предмети зовнішнього світу і формуються з технічних норм-стандартів та соціально-технічних норм у випадках: а) коли держава формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично обов'язковим; б) коли держава відсилає до соціально-технічних норм і встановлює відповідальність за порушення їх змісту - бланкетні норми;
визначено зміст поняття ”інформаційно-правове забезпечення” в діяльності, пов'язаній із пошуком і рятуванням на морі, під яким слід розуміти комплекс заходів щодо збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження інформації, призначеної для задоволення інформаційних потреб суб'єктів діяльності по забезпеченню безпеки мореплавства;
удосконалено:
характеристику правових засад інформаційної діяльності у галузі безпеки мореплавства;
характеристику правової природи правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв'язку на морі (ІНМАРСАТ);
характеристику організаційно-правових основ процесу інформаційних повідомлень з безпеки мореплавства;
набули подальшого розвитку:
дослідження ґенези правового регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі, згідно з якими характерною тенденцією розвитку зв'язку в XX ст. стала все зростаюча міжнародна співпраця у створенні стандартів систем різного призначення і в розробці загальних для всіх країн норм та правил їх застосування. Особливо плідною така співпраця виявилася в Європі, де активно формувалася єдина для всіх європейських країн правова база (правила ліцензування, сертифікації устаткування тощо) розвитку телекомунікацій, включаючи єдиний для всіх країн даного регіону розподіл смуг частот між різними радіослужбами;
характеристика мети та складу глобальної морської системи зв'язку під час лиха та для забезпечення безпеки, основна концепція якої заснована на тому, що скоординовані пошуково-рятувальні операції повинні бути виконані з мінімальними витратами часу за рахунок мінімізації терміну сповіщення пошуково-рятувальних організацій і суден в районі лиха;
визначення принципів системи інформаційних суднових повідомлень, серед яких головними є такі: а) повідомлення повинні містити лише інформацію, необхідну для досягнення цілей системи; б) інформація, отримана за допомогою системи, повинна передаватися в інші системи у випадках, коли це необхідно для цілей, пов'язаних з лихом і забезпеченням безпеки; в) основна інформація (характеристика судна, суднові системи, устаткування тощо) повинна передаватися один раз, зберігатися в системі й оновлюватися при появі змін у переданій основній інформації; г) інформація, що направляється за допомогою системи на судна, повинна бути обмежена тією, яка необхідна для забезпечення належного функціонування системи безпеки; д) системи суднових повідомлень повинні передбачати передачу із суден спеціальних повідомлень, що стосуються несправностей або недоліків стосовно їх корпусу, механізмів, устаткування або укомплектовування екіпажем, або що стосуються інших обмежень, які можуть негативно впливати на безпеку мореплавства;
характеристика складу, структури та інформаційної взаємодії органів управління безпекою мореплавства в Україні;
визначення правових підстав та порядку організації інформаційного обміну на кожному етапі пошуково-рятувальних робіт.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальшої розробки положень з безпеки мореплавства у галузі інформаційно-правових основ забезпечення пошуково-рятувальних робіт;
сфері правотворчості - сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в діяльності компетентних органів під час реформування законодавства, що регулює взаємодію органів управління безпекою мореплавства в Україні;
правозастосовчий діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності із забезпечення безпеки мореплавства, спрямованої на дотримання міжнародних зобов'язань, що прийняла на себе Україна;
навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсів ”Морське право”, ”Інформаційне право”, ”Морське приватне право”, ”Торговельне мореплавство”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін, науково-дослідницькій роботі студентів;
правовиховній сфері - положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб органів управління безпекою мореплавства та населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й теоретичні висновки, на яких базується дисертаційне дослідження, було повідомлено на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на конференціях: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22-23 квітня 2004 р.), 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 22-23 квітня 2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 26 квітня 2006 р.). Основні результати теоретичного дослідження використовувалися автором у викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсу ”Морське право”, ”Інформаційне право”, ”Інформаційне забезпечення морегосподарського комплексу України”.
Публікації. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти статтях, які опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку видань, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обрана відповідно до мети, завдань, предмета та логіки дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, із яких 189 сторінок основного тексту, 16 сторінок - список використаної літератури, що містить 165 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі обґрунтовуються актуальність теми, її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведені апробація результатів дисертації та публікації.
Перший розділ ”Інформаційно-правові відносини у галузі безпеки мореплавства” містить два підрозділи, в яких викладені ґенеза, зміст та сутність правового регулювання інформаційних відносин у галузі безпеки мореплавства.
У підрозділі 1.1. ”Правова природа відносин у галузі безпеки мореплавства як об'єкта правового регулювання” досліджуються поняття та юридична природа інформаційно-правових відносин як об'єкта правового регулювання в галузі безпеки мореплавства.
Інформаційно-правові норми, що регулюють рятування на морі, відіграють істотну роль у забезпеченні безпеки мореплавства, включаючи охорону людського життя. Національні закони, що відносяться до мореплавства й особливо ті, що регулюють інформаційно-правові відносини по рятуванню на морі, враховують відповідні міжнародно-правові норми.
Підкреслюється, що регулювання інформаційних правовідносин здійснюється за допомогою встановлення певних інформаційно-правових норм, тобто шляхом встановлення правил поведінки суб'єктів інформаційних відносин і застосування норм інформаційного права. Будучи різновидом правових відносин, вони містять всі основні ознаки правового відношення. У той же час для них є характерною первинність інформаційно-правових норм, оскільки інформаційні правовідносини є результатом регулюючої дії відповідної інформаційно-правової норми на дане суспільне відношення. Саме тому таке суспільне відношення набуває юридичної форми, тобто стає правовим. При цьому інформаційно-правова норма регулює поведінку сторін суспільного відношення, а також забезпечує кореспонденцію взаємних обов'язків і прав суб'єктів - учасників даного відношення, їх юридичну відповідальність за поведінку, що не відповідає встановленим правовим нормам.
Зазначається, що юридичну природу інформаційно-правових відносин можна охарактеризувати так: по-перше, інформаційні правовідносини - це відносини громадян, державних органів, ЗМІ тощо, передбачені і врегульовані нормами інформаційного права, що виражають ідеї свободи і демократії в інформаційно-правовій сфері; по-друге, інформаційно-правові відносини є засобом вирішення завдань у сфері формування єдиного інформаційно-правового простору країни, інформаційного обміну, зміцнення інформаційної безпеки та ін.; по-третє, ці відносини визначаються об'єктивними економічними відносинами, заснованими на розмаїтті форм власності на інформацію і на інформаційні технології, що є суспільними відносинами держав, вільних громадян, підприємств, організацій, інших суб'єктів права.
Одним із основних здобутків науково-технічної революції є використання радіозв'язку для інформаційного обміну, що підняло ступінь безпеки мореплавства на новий рівень. Використовуючи інформаційний радіообмін, оперативний персонал судноплавних компаній має можливість швидко доводити до виконавців розпорядження і контролювати їх своєчасне виконання. За допомогою інформаційного радіообміну можна попереджати судна, що знаходяться в морі, про стихійні явища природи, що загрожують мореплаванню, про порушення навігаційної обстановки тощо.
Підрозділ 1.2. ”Ґенеза правового регулювання інформаційних відносин щодо пошуку та рятування на морі” визначає загальні засади формування методів та принципів правового регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі.
Основними принципами правового регулювання інформаційних відносин є: законодавче закріплення прав громадян, організацій, держави на вільний пошук, отримання, використання і розповсюдження інформації і гарантій реалізації цього права, за винятком випадків, встановлених національним законодавством; встановлення правового режиму інформації; забезпечення доступності інформації, не віднесеної у встановленому законом порядку до інформації з обмеженим доступом; встановлення правових форм захисту інформації і гарантій інформаційної безпеки, а також захисту авторських та інших прав у сфері інформаційних відносин. Додатково до вищезазначених, головними принципами правового регулювання інформаційних відносин саме у сфері безпеки мореплавства є достовірність, повнота і своєчасність інформації.
Аналіз основних етапів розвитку інформаційно-правових відносин, що склалися в міжнародному морському співтоваристві для координації дій з підвищення ефективності забезпечення безпеки людського життя, збереження вантажу та цілісності морських суден дозволяє зробити висновок, що інформаційно-правові норми безпеки мореплавства можна поділити на п'ять груп: а) інформаційно-правові норми або правила для забезпечення безпеки з об'єктивної точки зору (зокрема, правила будівництва суден; вимоги, що пред'являються до їх конструкції й оснащення тощо); б) інформаційно-правові норми або правила для забезпечення безпеки мореплавства із суб'єктивної точки зору (зокрема, правила і порядок комплектування екіпажів і перевірки їх професійної підготовки); в) інформаційно-правові норми (правила) судноводіння; г) інформаційно-правові норми і правила, спрямовані на збереження морського середовища; д) інформаційно-правові норми, пов'язані з аварійно-рятівною готовністю, пошуком і рятуванням.
Другий розділПравові основи інформаційної діяльності у галузі забезпечення безпеки мореплавства” складається з двох підрозділів, в яких досліджено міжнародні та національні правові основи інформаційної діяльності як у галузі безпеки мореплавства взагалі, так і під час пошуку і рятування, зокрема.
У підрозділі 2.1. ”Міжнародно-правові основи інформаційної діяльності у галузі забезпечення безпеки мореплавства надаються правові підстави інформаційної діяльності систем забезпечення безпеки судноплавства.
Першим нормативним актом з організації обміну інформаційними повідомленнями на морі стала Резолюція Асамблеї ІМО від 15 листопада 1979 р. про ”Розвиток системи передачі повідомлень про лихо і безпеку на морі”. Ця система визначається як координоване використання різних елементів, включаючи радіозв'язок, з метою охорони людського життя на морі. Система повинна задовольняти потребам суден у радіозв'язку на випадок лиха. Вона обслуговує також будь-які інші, належним чином обладнані, об'єкти. Система повинна забезпечувати радіозв'язок між тими, хто може бути залучений до подій, пов'язаних з лихом, і включати засоби прямого зв'язку між суднами. Корисну роль у правовому забезпеченні інформаційної діяльності для безпеки мореплавства і охорони людського життя на морі відіграють ”Загальні принципи систем суднових повідомлень”, схвалені 13 сесією Асамблеї ІМО 17 листопада 1983 р. Системи суднових повідомлень використовуються для збору інформації або обміну нею за допомогою радіоповідомлення. Ця інформація дозволяє отримати дані, що використовуються з різною метою, включаючи пошук і рятування, служби руху суден, прогнози погоди і запобігання забрудненню моря.
Зазначається, що системи суднових повідомлень, як засоби забезпечення інформаційної діяльності в галузі безпеки мореплавства, повинні відповідати таким принципам: а) повідомлення повинні містити лише інформацію, необхідну для досягнення цілей системи; б) повідомлення повинні бути простими, стандартного міжнародного формату; в) число повідомлень повинне бути мінімальним; г) за передачу повідомлень не повинно стягуватися ніякої платні; д) місце і час передачі повідомлень повинні призначатися з достатньою гнучкістю для того, щоб це не заважало виконанню основних функцій, пов'язаних із судноводінням; е) інформація, отримана за допомогою системи, повинна передаватися в інші системи у випадках, коли це необхідно, для цілей, пов'язаних з лихом і забезпеченням безпеки; э) основна інформація (характеристика судна, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.