На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Пилип Орлик посдає особливе мсце серед українських гетьманв. Як гетьманемгрант, як послдовний борець за дею незалежної України й автор незвичайної угоди гетьмана з козацтвом, яка в сторї дстала назву першої Конституцї української держави.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 06.03.2003. Сдан: 2003. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

РЕФЕРАТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОСТІ НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ

НА ТЕМУ:
“Конституція Пилипа Орлика”
Виконав:
___________
Кураєв О. В.

студент юридичного факультету
Викладач:
___________

Оцінка:
___________


2001 рік
…Але які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України.
Навпаки, козаки мають за собоюправо людське й природне, один із головних принципів якого є: народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час.
Пилип Орлик.
Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських гетьманів. Як гетьман-емігрант, як послідовний борець за ідею незалежної України й автор незвичайної угоди гетьмана з козацтвом, яка в історії дістала назву першої Конституції української держави.
Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. в с. Косуті Ошмянського повіту на Віленщині в родині Степана Степановича Орлика - вихідця з чеського баронського роду. Батько загинув У битві під Хотином, коли Пилип був ще немовлям. Усі турботи про дітей лягли на плечі матері Ірини Малаховської з литовсько-білоруського шляхетського роду. Вона таки добре дбала, бо освіту Пилип отримав у Киево Могилянькому колегіумі.
1968 року він уже кафедральний писар київськох метрополії. Цього ж літа одружився з донькою полтавського полковника Ганною Герцик.
1700 року Пилип Орлик старший канцелярист у генеральній військовій канцелярії, 1706-го - генеральний писар Війська Запорізького.
Гетьман Іван Мазепа надав йому маєтки у Чернігівському, Ніжинському й Стародубському полках. Вони були однодумцями й гетьман зрозумів, що в особі Орлика має надійного помічника. Імпонувала й висока освіченість генерального писаря.
Після відомих подій шведсько-російської війни 1708-1709рр. Полтавської битви, нещасливої для Мазепи, весь табір прихильників гетьмана опиняється на території Туреччини в Бендерах. Тут з розпачу помирає Іван Мазепа іпостає питання про вибір нового гетьмана на противагу Івану Скоропадському, опставленому в Україні з волі петра І.
По смерті гетьмана почався серед емігрантів неспокій. Він залишив великі скарби в золотих монетах, коштовностях, гетьманських інсигніях. Поки був живий гетьман, ніхто не цікавився природою та походженням цих скарбів, бо за старими традиціями гетьман не робив різниці між «приватом» і «фіском». Після його смерті постало питання: хто має їх успадкувати? Чи вони належать державі, як державний фонд, чи персонально гетьманові і мають перейти до його єдиного спадкоємця, небожа Андрія Войнаровського.
Спеціальна, так звана Бендерська комісія, що складалась з польського генерала Станіслава Понятовського, шведського канцлера Генріха Мюлера, камергера Клінгерштірна і радника фон Кохена. вирішила, на підставі свідчення родича Войнаровського, управителя Мазепиних маєтків Бистрицького, що Мазепині скарби є його приватною власністю. Пізніше Бистрицький написав був листа Карлові XII, в якому засвідчив, що подав неправдиві зізнання. Але було вже запізно. Скарби дістав Войнаровський, і в значній мірі тим була визначена дальша доля еміграції, яка залишилася без ніяких засобів.
Спадкоємцем гетьманських коштовностей став Андрій Войнаровський, племінник гетьмана. Але від гетьманської булави він відмовився. Півроку тривало безгетьманство. Звичайно не легко було знайти людину, здатну з честю нести тяжкий тягар гетьманства на еміграції. Врешті-решт усі зійшлся на кандидатурі Пилипа Орлика як людини, що найбільш відповідала вимогам української політики того часу.
"Я не просив собі гідності гетьмана, - писав Орлик 1719 р., - а прийняв її з наказу його величності" і, не маючи публічних фондів для ведення справ, вклав у те власні гроші.
5 квітня 1710 року під Бендерами відбулася Козацька рада, на якій гетьманом було обрано Пилипа Орлика. Тут-таки укладено угоду між ним як державцем і рештою козацтва, закинутого недолею на чужину: "Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська" (далі утексті - Конституція). 10 травня 1710 року Карл ХІІ підтвердив конституцію асекураційним дипломом.
Цей документ є унікальним по розробленості нових національно-державних пріоритетів та демократичної форми влади, регламентації устрою України.
За однією з версій, Консттуція була складена латиною, а потім перекладена (з деякими скороченнями) на тогочасну українську мову. За іншою версією, Конституція була складенавідразу у двох авріантах: латинський (повний) та український (дещо скорочений).
Спробуємо з`ясувати місце Конституції в історії світового конституціоналізму, розглянути її у світлі теорії сучасного конституційного права.
Кожне суспільство, кожна цивілізація мають свою Конституцію, писану чи неписану(звичаеву). Неписана конституція відображає дійсне співвідношення сил у суспільстві. За умов еволюціонуючого суспільства немає потреби в її фіксації, бо норми її змінюються в свідомості людей повільно і є самозрозумілими. Але класове суспілство не є завжди еволюціонуючим, воно не позбавлене соціальних суперечностей,замішаних на нерівноправності його частин. Авторитарна сила, що знаходиться при владі, створює свої норми організації виконавчих та судових структур - писані, що підтримуються не загальним усвідомленням їх доцільності, але реальною військовою силою. Ці законодавчі акти є першим кроком на шляху розвитку конституційного права. Вони ніколи не були сталими, бо бо створені надто штучно і невідображають дійсного співвідношення сил у суспільстві.
З часом з військової і цивільної верхівки утворюється й розвивається аристократія.
З процесом визрівання її станової свідомості з”являється політчна активність, бажання впроваджувати вигідні для себе зміни. На цьому шляху аристократія входить у конфронтацію із самодержавною владою. З цього правничі акти постійно еволюціонують у напрямку до оформлення олігархічного правляння. Типовим документов з цього погляду є Велика Хартія Вольностей, за якою фінансами королівства починає упровляти рада вищої світської та церковної знаті й прямих ленників короля( ст. 12,14 Хартії Іоанна 1215 р.) Судову владу починає представляти суд перів замість королівського.
Теоритичне обгрунтування процесу розвитку європейського конституціоналізму відбувалося в постійній боротьбі політичних ідей. По-перше, ідея фіксації системи державного управління уписаному акті в деяких її аспектах виникла ще в античному світі.
Ідея верховенства закону породила переконання часів Відродження і Реформації в тому, що держава виникає в результаті суспільного договору - пуретанські ідеї. Вони відобразилися у “договорах про поселення” американськіх кононістів XVII ст., які,в свою чергу, сформували американську конституцію 1787 року.
Щодо України, то вона мала власну історію.
“Руська правда” теж прямо не регламентує птання влади на Русі, стосуючсь насамперед кодифікації карного права й повноважень місцевої адміністрації.

Литовське князівство створило своїми шляхетськими привілеями прецедент обмеження влади князя й базу для подальшого юридичного оформлення владних структур. Зокрема, за првілеєм Олександра 1492 р. Великого князя зобов`язано не вести зовнішньої політики безвідома великокняжої Ради, не видавати без неї законів, не роздавати посад та земель. Тобто шляхетсько-аристократична Рада драла під свій контроль закнодавчі, виконавчі та зовнішньополітичні функції.

Водночас численні Земські устави, що підтверджують старі привілеї населення, кодифікують, хай у примітвному вигляді, права громадян, що є другою визначальною рисою Конституції.

Нові принципи управління державою - це не спонтанна законотворчість, а наслідок розвитку аристократичної верстви населення, оформлення її станових інтересів.

Українська самостійна законотворчість часів Хмельницького не створила конституційних актів, а лише міждержавні договори на зразок Зборівської угоди 1649 р. Чи Переяславських статей 1654 р. Вони практично не торкаються управління державою.

Стани України, тобто все населення обирають чотирьох кандидатів, одному з яких король надає гетьманство.

Гетьман сам формує наймане військо, на яке йдуть податки з українських земель.

Україна не має права вести осібну зовнішню політику і вступати під чиїсь потекції та в союзи.

Україна має свій незалежний суд.

Створюється своя виконавча влада: “осібні канцлери, маршалки, підскарбії і інші уряди народу Руського”.

Ці канцлери призначають всіх духовних та світських посадовців, відають судовою справою.

Тобто, по-перше, Украіна бере рівноправну участь у загальнодержавному політичному житті. По-друге, Україна має свою напівнезалежну виконавчу та судову владу. На чолі Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств стоїть гетьман, як, з одного боку, обранець ураїнського народу, а з іншого - як намісник польської корони.

Він сам (вірогідно) формує уряд, має певну військову силу та впливає на судову справу. Податки з кураїнських земель залишаються на місці, на Україні виробляються гроші. Все це доводить, що УКраїна за Гадяцькою унією вступила у федеративний союз з Литвою і Польщею, отримувала право вести автономне внутрішнє життя, хоча й не будучи незалежною, не вела окремої зовнішньої політики.

Конституція мала зовсім нову форму, не властиву українським документам до неї, - суспільного договору між провідником та народом, укладеного навічно.

Вона була цілком реальною, бо складалася з переконанням у поверненні нового уряду в Україну, де документ матиме юридичну силу.

Конституцію можна поділити на дві різних за функціями частини: декларативну та власне суспільний договір.

Декларативна частина має найважливіше значення для нас як маніфет”мазепнського” руху, тобто як програма борців за незалежність України початку XVIII ст. Серед декларативних положень, яким приділено рпеамбулу та перші три статті документу, можна вділити такі:

концепція етнічно - державної історії української нації, що пояснює наступні п`ть постулатів;

державна незалежність України;

православна віра як державна релігія;

вічість та недоторканість встановлених кордонів;

Конституція першим пунктом проголошує православне християнство державною релігією України. Визнаючи православ`я як єдину вірну релігію, держава повинна піклуватися про його поширення та не допускати існування в Україні інших релігій.
30-річна діяльність екзильного гетьмана не мала практичних наслідків, але він багато зробив в ідеологічному відношенні: поширив в Европі ідею незалежної України, потрібної для Европи, для європейської рівноваги проти щораз сильнішої Росії. Праця Пилипа Орлика і його сина, генерала французької армії Григора Орлика, була ваяиіива і з іншого погляду: вони створили традицію мазепинців-емігрантів, апостолів Української Незалежної Держави, які довгий час лякали могутню Російську імперію.

Конституція Пилипа Орлика

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, славленого в Тройці.

Нехай станеться на вікопомну пам'ять та славу Запорозького війська і всього народу малоросійського.

Дивний і невгадний у долях своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ бойовий стародавній козацький, який раніше називався козарський, спершу був піднесений безсмертною славою, просторим володінням та рицарськими відвагами, якими не тільки довколишнім народам, а й самій Східній державі  був страшний на морі й на землі, і то так далеко, що цісар східний, бажаючи його собі довічно примирити, з'єднував подружнім союзом синові своєму каганову дочку , тобто, князя козарського. Потім, славлений у вишніх, той таки праведний суддя Бог через примножені неправди й беззаконня, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив і ледве не вічною руїною скинув долі, нарешті військовою зброєю Польській державі піддав через Болеслава Хороброго та Стефана Баторія, королів польських. І хоч недовідомий і постійний у правосудді своїм Бог, караючи, покарав рідних наших предків незчисленними тягарями, однак, не до кінця прогнівляючись і довіку не ворогуючи, а бажаючи вивести згаданий козацький народ до першопочаткової волі із підтяжного на той час польського панування, висунув ревного оборонця святого православ'я, стародавніх прав та вольностей військових Вітчизни, подвижного гетьмана, славної пам'яті Богдана Хмельницького, котрий при всесильній Божій допомозі, при незламному сприянні найяснішого короля його милості, шведського , безсмертної та вічно достойної пам'яті Карла Десятого і при повній підтримці зброї Кримської держави та Запорозького війська, а при своєму добророзумному промислі, визволивши працями та відвагами з польського підданства Запорозьке військо та уярмлений і утиснений малоросійський народ, піддався з ним добровільно під самодержавну руку великих государів, царів та великих князів, повелителів росйських, сподіваючись, що Московська держава, як з нами єдиновірна, дотримає обов'язків своїх у договорах та статтях, відбитих та присягою стверджених і вічно збереже Запорозьке військо та вільний народ малоросійський непорушно при правах та вольностях під своєю обороною. Але після смерті того, славної пам'яті, гетьмана Богдана Хмельницького, коли та Московська держава численними винайденими способами намагалася надвередити і до решти зруйнувати військові права та вольності, які сама ж потвердила, і на народ вільний козацький, якого вона ніколи не завойовувала, накласти невільниче ярмо, тоді, скільки Запорозьке військо в тому терпіло, стільки вимушене було кров'ю та відвагою боронити цілість своїх прав та вольностей, і до такої оборони сам Бог помститель нахиляв. Напослідок, коли вже оце тепер, за гетьмана, славної пам'яті небіжчика, ясновельможного Іоанна Мазепи, згадана Московська держава, бажаючи довести свій лихий намір до завершення і віддаючи злом на добро, замість удячності й уваги за такі численні вірні служби і за гоніння на них до останнього знищення, кошти і утрати, за незчисленні відваги та воєнну криваву працю хотіло неодмінно перетворити козаків у регулярне військо, міста забрати в свою область, права і вольності поламати, Запорозьке низове військо викоренити і ймення його навіки згладити, чого явні були і під сей час знаки, докази й початки. Тоді вище згаданий, славної пам'яті ясновельможний гетьман Іоанн Мазепа, поставивши правдою та ревністю цілість Вітчизни, прав та вольностей військових, а бажаючи щирим жаданням бачити у дні свого гетьманського володіння і залишити квітнучою і наповненою ту ж таки Вітчизну, милу матір нашу, та військо Запорозьке городове й низове, після смерті своєї для вікопомної пам'яті імені свого не лише в непорушних, але і в розширених і розмножених вольностях, віддався у незламну оборону найяснішого короля, його милості, шведського Карла Дванадцятого, який за особливим промислом усемогутнього Бога вступив на Україну зі своїми військами, тим послідуючи й наслідуючи попередника свого, славної пам'яті звитяжного гетьмана Богдана Хмельницького, який із найяснішим шведським королем, його королівської величності однойменним дідом Каролем Х, погоджуючись однодумністю та промислами військовими на звільнення Вітчизни своєї від польського тодішнього підданства, не меншу мав поміч у своїх замислах, прагнучи розірвати польські сили . І хоч недовідомі долі Божі такі ревні наміри небіжчикові, за приводом звісної відміни воєнної фортуни , не лише не здійснили, але й самого тут, у Бендері, прикрили смертельним декретом, однак осиротіле після смерті свого найпершого рейментаря Запорозьке військо, не покидаючи прагнути бажаної собі свободи і покладаючи надію на Божу поміч у протекції найяснішого короля, його милості, шведського, і в праведній нашій справі, яка мала звичай тріумфувати, постановило на підпертя її і для ліпших військових порядків та проводу, на спільну раду генеральної старшини, наслідуючи й погоджуючись у тому з волею найяснішого протектора нашого, королівської величності шведської, вибрати собі нового гетьмана, на обрання якого призначити термін, як і належне тому елекційному актові місце під Бендером, з'єдналося на загальну Раду з керівником своїм паном Костянтином Гордієнком, кошовим отаманом. Тоді всі загалом із генеральною старшиною та послами від війська Запорозького та Низового, що лишається біля Дніпра, знісшись, за давніми звичаями та за військовими правами, вибрали собі вільними голосами одноголосне гетьманом його милість пана Пилипа Орлика, достойного тієї гетьманської честі, під сей важкий час спроможного той гетьманський уряд двигати, управляти і при Божій помочі і при протекції найяснішої королівської величності шведської дбати і радити в інтересах Вітчизни малоросійської. А оскільки колишні гетьмани Запорозького війська, лишаючись під московськими самодержцями, осмілювалися присвоювати собі над слушність і право самодержавну владу, якою були значно надвередили давні порядки, права та вольності військові не без всенародного утяження, отож ми, генеральна старшина тут присутня, і ми, отаман кошовий із Запорозьким військом, запобігаючи надалі такому безправству найбільше під сей для того діла вигідний час, коли Запорозьке військо вдалося під протекцію найяснішої королівської величності шведської і тепер її кріпко й непорушне тримається не для чого іншого, тільки для поправи й підняття впалих своїх прав та вольностей військових, домовилися і постановили з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, нововибраним гетьманом, аби не тільки його вельможність при щасливому своєму гетьманському володінні, непорушне дотримував усіх тих, що тут ідуть написані, пунктів, договорів та постанов, собою попрясяжених, а також, щоб вони були дотримані і збережені неодмінно і за інших, що будуть потім, гетьманів. Вони мають у собі таке.

Оскільки між трьома богословськими добродійностями перша е віра, тож у першому сьому пункті належить почати діло про святу православну віру східного сповідання, якою раз звитяжний козацький народ був просвічений у столиці апостольській константинопольській ще за володіння козарських каганів, так і тепер, триваючи в ній непорушне, не хитався ніколи жодним іновір'ям . І не таємниця се, що славної пам'яті гетьман Богдан Хмельницький із Запорозьким військом ні на що інше, а тільки за військові права й вольності піднявся і почав праведну війну супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу православну віру, яка всілякими утяженнями була присилувана від польської влади до унії з римським костелом, і ні для чого іншого добровільно піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію Московської держави, а тільки задля православної одновірності. Через се теперішній нововибраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському звільнити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен буде у першу чергу дбати та міцно поставати, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь, чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю має його викорінювати, не допускатиме проповідуватися і розширюватися йому, іншовірцям співжиття на Україні, а найбільше лиховірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константи нопольського з примноженням хвали Божої, святих церков, а із навчанням у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іншовірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ, має той таки ясновельможий гетьман після звільнення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу , щоб через те поновилися подання і синівське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, від якого євангельською проповіддю має бути просвічена і зміцнена у святій католицькій вірі.

II

Як кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і Мала Росія, Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Річі Посполитої польської і від Московської держави передусім у тому: які відійшли по ріку Случ за гетьманства, славної пам'яті, Богдана Хмельницького були відступлені, вічно віддані й пактами укріплені від Річі Посполитої польської в гетьманську область, не були насильно змінені й порушені - має про те ясновельможний гетьман старатися при трактатах найяснішого короля, його милості, шведського і кріпко, скільки Бог сили пошле, поставати, де належатиме, а передусім писати про се до найяснішого маєстату його королівської величності, шведської, як оборонця і протектора нашого, щоб його величність не допускав нікому не тільки прав та вольностей, але й військових кордонів пошкоджувати й собі привласнювати. Над те має той таки ясновельмо и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.