На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 92374


Наименование:


Курсовик Управлння мжнародною конкурентоспроможнстю Фнляндї

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 19.11.2015. Сдан: 2015. Страниц: 79. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ 6
1.1 Міжнародна конкурентоспроможність країни: поняття, основні складові та джерела 6
1.2 Детермінанти формування міжнародної конкурентоспроможності національної економіки 16
1.3 Методика оцінювання рівня міжнародної конкурентоспроможності країни 19
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФІНЛЯНДІЇ 30
2.1 Особливості економічного розвитку Фінляндії 30
2.2 Оцінка міжнародної конкурентоспроможності Фінляндії за методикою Всесвітнього економічного форуму 36
2.3 Оцінка міжнародної конкурентоспроможності Фінляндії за методикою Міжнародного інституту розвитку менеджменту 48
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФІНЛЯНДІЇ 54
3.1 Підвищення ефективності міжнародної конкурентоспроможності Фінляндії 54
3.2. Основи забезпечення конкурентоспроможності регіонів в економічній моделі Фінляндії 61
Висновок 68
Список використаних джерел 71
Додатки 74



Вступ

Останніми десятиліттями проблема підвищення національної конкурентоспроможності висувається як найважливішого орієнтиру державного регулювання як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Це в значній мірі повязано з відбуваються в світовій економіці змінами, викликаними інтеграційними процесами, лібералізацією ринків, прискоренням науково-технічного розвитку. Як наслідок, посилюється міжнародна конкуренція, міняється положення окремих держав, відбувається зміна країн-лідерів.
Фінляндія пройшла через дві війни в минулому столітті і пізніше інших європейських країн вступила у фазу індустріалізації. До 1917 р вона входила до складу Російської імперії, а до початку перебудови в СРСР фінська економіка була орієнтована на радянські країни. Незважаючи на це, Фінляндія вже не перший рік займає лідируючі позиції в рейтингах конкурентоспроможності. Фінляндія є країною з одним з найнижчих рівнів корупції в світі, яскраво вираженою екологічної орієнтацією, передовою інноваційною системою і найвищим рівнем грамотності населення.
Дослідженню міжнародної конкурентоспроможності присвятили свої публікації відомі вчені: Алі-Юркко Ю., Вілленіус М., Гіанелла К., Далман К., Кругман П., Лукас Р., Негропонте Н., Оллус О., Портер М., Ромер П. , Солоу Р., Томсон В., Фішер П., Хампден-Тернер Ч., Хелантера А., Гофстеде Г., Юле-Анттіла П.
Обєктом дослідження є міжнародна конкурентоспроможність економіки Фінляндії.
Предметом дослідження є міжнародний досвід підвищення конкурентоспроможності країни та його використання у фінських умовах.
Метою курсової роботи є виявлення слабких і сильних сторін, а також факторів підвищення конкурентоспроможності Фінляндії.
Відповідно до вище зазначеної мети були визначені наступні завдання:
– виявити сутність поняття «конкурентоспроможність національної економіки», узагальнивши основні теорії конкурентоспроможності;
– вивчити фактори, що вплива на рівень конкурентоспроможності країни
– проаналізувати підходи до оцінки конкурентоспроможності;
– дослідити особливості економічного розвитку Фінляндії
– вивчити місце Фінляндії в різних міжнародних рейтингах конкурентоспроможності та оцінити показники, що формують дані рейтинги;
– сформулювати практичні висновки, необхідні для забезпечення довгострокового, стабільного зростання економіки Фінляндії, спираючись на світовий досвід.
Теоретичну та методологічну основу курсової роботи склали фундаментальні дослідження різних теоретичних шкіл і напрямів економічної науки, розробки зарубіжних економістів.
Основним методом аналізу виступав системно-факторний підхід. В якості інструментів дослідження застосовувалися методи прогнозних оцінок, наукової абстракції, логічного мислення, порівнянь і аналогій, статистичного аналізу та метод узагальнень. Також у роботі використовувався метод графічного аналізу для наочної ілюстрації результатів дослідження.
В якості інформаційної бази дослідження використовувалися аналітичні та статистичні матеріали як фінських, так і зарубіжних дослідних інститутів і організацій, а також матеріали, підготовлені Інститутом досліджень економіки Фінляндії («Етла»), Фінським технологічним центром («Текес»), Фінським інноваційним фондом (« Сітра »), тематичні огляди Міністерства економіки і торгівлі Фінляндії, Міністерства фінансів, Міністерства закордонних справ, статистичного комітету, Банку Фінляндії.
Курсова робота складається з вступу, 3 розділів, 8 підрозділів, висновку, 3 додатків, списку використаної літератури.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ


1.1 Міжнародна конкурентоспроможність країни: поняття, основні складові та джерела

Конкурентоспроможність є головним показником стану економіки країни і перспектив її розвитку. Її вивченням займаються багато аналітичних центрів світу. Серед них найбільш представницькими є дослідження, що проводяться швейцарськими інститутами - Всесвітнім економічним форумом (World Economic Forum) і Міжнародним інститутом розвитку менеджменту (International Institute for Management Development), які щорічно публікують доповіді про конкурентоспроможність країн і відповідні рейтинги.
IMD (Міжнародний інститут розвитку менеджменту), один з провідних центрів по вивченню конкурентоспроможності, орієнтується на наступні два визначення - короткий і академічне: - конкурентоспроможність аналізує те, як країни і підприємства, а також весь спектр своїх компетенцій для збільшення добробуту населення або зростання прибутку; - Конкурентоспроможність нації - це галузь економічної теорії, яка вивчає факти і політику, формують здатність нації виробляти і зберігати таке середовище, яке сприяє більш інтенсивності створенню цінностей підприємствами та зростанню добробуту народу. Академічне визначення є більш повним і концентрується на конкурентоспроможності держав. У ньому під словом «факти» розуміються всі ті обставини, які впливають на конкурентоспроможність, але непідвладні контролю (природні ресурси, війни, катаклізми і т.п.). Також в даному визначенні підкреслюється, що держава може лише сприяти створенню доданої вартості, так як безпосередній- але вона створюється тільки на рівні підприємств. До того ж акцент робиться на довгостроковому періоді: мета держави не просто створити сприятливий ниє умови, але й підтримувати їх у часі. Важливими є слова «більш інтенсивному», які мають на увазі, що конкурентоспроможність визначається вмінням повністю використовувати наявні конкурентні переваги і не обмежуватися підтриманням досягнутого рівня ровитку. Серед інших інтерпретацій визначення конкурентоспроможності можливо виділити наступні варіанти [27]:
- здатність країни досягати стійко високих темпів зростання ВВП на душу населення (World Economic Forum (1996));
- конкурентоспроможність країни - це набір факторів, політик і інститутів, які визначають рівень продуктивності в країні (World Economic Forum (2006));
- поточна і майбутня здатність і можливість підприємців створювати товари, чиї цінові та нецінові характеристики формують більш привабливий набір, ніж у їхніх місцевих і зарубіжних конкурентів (European Management Product and Market);
- конкурентоспроможність має на увазі елементи продуктивності, ефективності і прибутковості. Це потужний засіб досягнення зростання життєвого рівня та зростання соціального благополуччя, тобто це інструмент для досягнення цілей. В цілому, збільшуючи продуктивність і прибутковість в контексті міжнародної спеціалізації, конкурентоспроможність надає основу для неінфляційного збільшення доходів населення (Competitiveness Advisory Group (1995));
- Конкурентоспроможність - це ступінь, в якій країна в рамках вільній торгівлі і справедливих ринкових відносин може виробляти товари та послуги, які проходять тест міжнародних ринків, сохра- няя і збільшуючи при цьому реальні доходи населення в довгостроковому періоді (OECD).
Тож як висновок вищеописаних термінів, можна сказати, що міжнародна конкурентоспроможність країни - це здатність країни створити таке національне бізнес-середовище за умов вільного справедливого ринку, в якому вітчизняні товаровиробники можуть постійно розвивати свої конкурентні переваги, займати й утворювати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку, завдяки потужному економічному потенціалу, що забезпечує економічне зростання економіки на інноваційній основі, розвинутій системі ринкових відносин, володінню значним інтелектуальними капіталом та інвестиційними ресурсами, гнучким реагування на зміну світової кон’юнктури та, відповідно до цього, диверсифікацією виробництва, максимально відстоюючи реалізацію національних інтересів заради економічної безпеки та високих стандартів життя населення. [28]
У теорії міжнародної економіки, на відміну від менеджменту та маркетингу, категорія «міжнародна конкурентоспроможність країн» є однією з найменш досліджених. Серед вітчизняних і зарубіжних вчених не існує єдиної думки щодо сутності цього поняття та його співвідношення з низкою інших взаємопов’язаних однопорядкових категорій, таких як конкуренція, конкурентні переваги, конкурентні позиції і конкурентний статус держави. Як відомо, міжнародна конкурентоспроможність країн знаходить відображення в процесі міжнародних економічних відносин. Звідси випливає, що еволюцію економічної думки стосовно конкурентоспроможності країн необхідно розглядати, насамперед, у контексті теорій міжнародної торгівлі.
У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією. Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити пять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі [29]:
· меркантилізму (раннього та пізнього);
· переваг (абсолютних і відносних);
· факторів виробництва;
· неотехнологічні;
· конкурентоспроможності.
Теорію факторів виробництва обґрунтував у 30-х роках ХІХ ст. Жан-Батист Сей, включаючи до таких чинників працю, капітал і землю, які в сукупності визначають витрати виробництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Бертіль Олін у 20 - 30-х роках ХХ ст. застосували цю теорію для пояснення причин міжнародної торгівлі. Основні положення їхньої концепції можна подати таким чином: найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва (наявність більших за розмірами та продуктивніших земельних ресурсів, значних або дешевших ресурсів робочої сили, функціонування порівняно більшого за обсягом і продуктивнішого за структурою капіталу).
Хекшер та Олін започаткували теорію факторонаділеності, яка на сьогодні у концентрованому вигляді зводиться до чотирьох теорем [27]:
– кожна країна має порівняльні переваги щодо випуску товару, виробництва якого потребує значних витрат відносно надлишкового фактора (теорема Хекшера-Оліна);
– вільна торгівля, зрівнюючи факторні винагороди між країнами, слугує заміною зовнішньої мобільності факторів виробництва (теорема П.Самуельсона);
– зростання відносних цін товарів призводить до винагороди того фактора, який ефективно використовується у виробництві товару і скорочує реальні винагороди іншого фактора (теорема Столпера-Самуельсона);
– зростання пропозиції одного з факторів виробництва у разі постійності інших змінних призводить до зростання випуску товару, який виробляється за інтенсивного використання цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів (теорема Рибчинського).
У 1954 р. американський економіст Василій Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США, а саме: розрахунку повних витрат праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою, США повинні були експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати - трудомісткі. Однак результат виявився зворотним (експортувалася трудомісткіша і менш капіталоємна продукція, ніж імпортувалася) і дістав назву “парадокс Леонтьєва”. Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовнішню торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рахунок поділу праці на більш і менш кваліфіковану.
Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей виробництва і, відповідно, стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовили появу низки теорій неотехнологічного напряму, характерною особливістю яких є спроба пояснення реалій і перспектив міжнародної торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або створюються, використовуються і з часом зникають. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах виробництва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі.
У 1961 р. шведський економіст Пітер Ліндерт висунув гіпотезу, що на обсяг і структуру торгівлі товарами обробної промисловості впливають не витратні умови пропозиції, а умови і характер попиту, зумовлені однаковим або близьким рівнем ВНП на душу населення в країнах. У таких країнах споживачі мають порівнянні споживацькі переваги, які може задовольняти продукція будь-якої з даних країн. Крім цієї основної умови, фахівцями визначені додаткові фактори, що впливають на розвиток двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі: близькість рівнів доходу на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; близькість рівня тарифних і нетарифних бар’єрів; приблизно однаковий рівень диференціації конкуруючих товарів; номінальна величина транспортних витрат [27].
Теорія конкурентних переваг розроблена та обґрунтована американським економістом Майклом Портером у 1991 р. У цій теорії запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнародної торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнародному ринку конкурують фірми, а не країни. Тому, на думку М.Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентну перевагу, для того щоб з’ясувати роль країни у цьому процесі [31].
Основною одиницею конкуренції, за М.Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії. На вибір останньої стосовно певної галузі впливають два головні чинники: структура галузі, тобто особливості конкуренції, та позиція, яку посідає фірма в галузі.
Особливості конкуренції в галузі залежать від п’яти факторів (сил), за М.Портером [31]:
– можливість появи нових конкурентів;
– вірогідність появи або ступінь впливу товарів-замінників;
– поведінка постачальників;
– поведінка споживачів;
– суперництво існуючих конкурентів між собою.
Складовою теорії М.Портера виступають детермінанти конкурентних переваг країни, у межах яких відокремлено чотири параметри країни, що формують конкурентне середовище для місцевих фірм і впливають на її успіх у міжнародній діяльності [31]:
– параметри факторів виробництва (наявність факторів, ієрархія факторів і механізми та динаміка їх створення);
– рівень попиту на внутрішньому ринку країни базування фірми, високі параметри якого виступають як підтримуючий і страховий фактор у разі операцій на зовнішньому ринку;
– наявність у країні базування галузей-постачальників або інших галузей, що конкурентоспроможні на світовому ринку;
– близькість національних моделей стратегії та структури фірми до глобальних параметрів;
– рівень внутрішньої конкуренції, яка впливає на діяльність фірми на зовнішньому ринку.
Конкурентоспроможність країни виявляється у здатності досягти високих темпів економічного зростання, забезпечити постійне збільшення реальної заробітної плати, просувати на світовий ринок конкурентоспроможні фірми та передбачає наявність сильної конкурентоспроможної економіки, представленої високопродуктивними кластерами, котрі поліпшують якість товарів і послуг, забезпечують створення нових робочих місць у майбутньому. Здатність адаптуватися до змін, що відбуваються на світовому ринку, базується на таких економічних факторах як інвестиційні, інноваційні, виробничі потужності та інші. Проте їх дія повинна поєднуватись із політичними та соціальними факторами, які теж впливають на функціонування національної економіки на світовому ринку.
Розглядаючи характер економічної поведінки суб’єктів господарювання, особливості організації діяльності фірм, їх управління, процес розробки стратегії на ринку, тобто детермінанти, що мають значний вплив на успіх національних компаній в умовах гіперконкуренції, необхідно враховувати й інші елементи, котрі не відносяться до економіки, але їх сукупність і характеризує державу, націю як складну систему економічних і неекономічних факторів.
Конкурентоспроможність обов’язково необхідно досліджувати в динаміці, бо успіх національної економіки не може оцінюватися тільки з точки зору становища країни в певних сферах. Адже всі сектори національної економіки не завжди конкурентоспроможні на світовому ринку, а ті фірми і галузі, які є лідерами нині, в довгостроковому періоді можуть цю перевагу втратити, поступаючись зарубіжним конкурентам.
Важливою ознакою конкурентоспроможності країни є її здатність пристосуватися до змін у світовому попиті та структурі виробництва. Для цього необхідно, щоб у країні існували економічні механізми, які відповідають за створення необхідних факторів виробництва, сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату та просування вітчизняних виробників на світові ринки. Необхідно постійно підтримувати найсприятливіші умови для функціонування цих економічних механізмів.
Господарські суб’єкти пов’язані між собою товарними і грошовими потоками, тимчасовими зобов’язаннями, що регулюють швидкість цих потоків. Значна кількість господарських зв’язків, які утворюють економічні комунікації, призводить до необхідності узгодження усієї системи загальних, приватних пропорцій біз­несу та економічних інтересів, а саме - збалансованості економічної системи, що визначає її конкурентоспроможність на ринку. Хоча узгодження економічних інтересів якоюсь мірою відносне і передбачає можливість відхилення від рівноваги. Ці відхилення впливають на характер і динаміку бізнесу.
Враховуючи все вище перелічене, можна узагальнити, що конкурентоспроможність країни характеризується наявністю в ній механізмів формування умов і засобів, які сприяють вирішенню завдань загальнонаціональної безпеки, економічного розвитку та підвищення рівня життя населення. Країна, в якій не тільки ефективна економіка, а й неекономічні інститути з, погляду їхнього впливу не економічні процеси в державі, може вважатись конкурентоспроможною і володіти значним потенціалом не тільки в конкурентних перевагах, але і в перевагах, пов’язаних з особливістю функціонування політичної, культурної, соціальної системи.
На наш погляд, необхідно провести умовну межу між категоріями «конкурентоспроможна економіка» та значно ширшими поняттями «конкурентоспроможна країна», «конкурентоспроможна нація», адже у багатьох працях ці поняття вживаються як синоніми. Отже, міжнародна конкурентоспроможність країни - це здатність країни займати і утримувати стійкі позиції на певних сегментах світового ринку при наявності потужного економічного потенціалу, який забезпечує динамічне зростання економіки на інноваційній основі; розвинутої системи ринкових інститутів; володінні значним інтелектуальним капіталом та інвестиційними ресурсами; здатністю гнучко реагувати на зміни світової кон’юнктури та, відповідно до цього, диверсифікувати своє виробництво, максимально забезпечуючи реалізацію національних інтересів заради безпеки економічної та високих стандартів життя населення.
Ідеї конкурентоспроможності національної економіки мають велике практичне значення під час розроблення програм щодо вдосконалення конкурентних переваг країни, розвитку її експерт­ної бази в довгостроковому періоді на національному і регіональному рівнях. Концепція конкурентоспроможності для української економіки - необхідна умова виходу із кризового стану та розв’язання проблем національної безпеки. Тільки висока конкурентоспроможність вітчизняної економіки як на внутрішньому, так і на світових ринках, здатна підняти українську економіку, закласти основи для росту життєвого рівня громадян.

1.2 Детермінанти формування міжнародної конкурентоспроможності національної економіки

Спостерігається існуюче різноманіття підходів до визначення національної конкурентоспроможності. Ряд економістів під конкурентоспроможністю національної економіки розуміють становище країни на зовнішніх ринках, яке визначається за допомогою економічних, соціальних і політичних показників. Інша група авторів розглядає конкурентоспроможність національної економіки як макроекономічне явище, залежне від техніко-економічного розвитку країни. Існує також точка зору, що національна конкурентоспроможність - результат більш низьких витрат виробництва. Також конкурентоспроможність національної економіки визначають як здатність країни як геополітичного суб’єкта забезпечувати самостійний розвиток і утримувати стійкі позиції в економічному суперництві з іншими країнами. Конкурентоспроможність - це здатність конкурувати завдяки конкурентним перевагам. Конкурентні переваги виникають у результаті поєднання чинників конкурентоспроможності, тобто вибудовується такий логічний ланцюжок: фактори конкурентоспроможності ? конкурентні переваги ? конкурентоспроможність ? конкуренція. Фактори конкурентоспроможності - це обставини та умови, що спричиняють конкурентоспроможність. Спочатку в індустріальній економіці факторами переважно визначальними багатство країни ґрунтувалися на ресурсах і географічному положенні країни. Вони забезпечували здебільшого екстенсивне економічне зростання. У міру розвитку індустріальної економіки набирає силу новаторство і зростання продуктивності факторів виробництва. Фактори конкурентоспроможності глобальної постіндустріальної економіки побудовані на технологічному прогресі і значному поширенні мереж. Особливого значення набувають інформаційно-комунікаційні технології, під впливом яких формується і розвивається єдиний інформаційний простір. Серед важливих факторів, що впливають на конкурентоспроможність, у першу чергу слід виділити продуктивність праці. Продуктивність праці завжди відігравала вирішальну роль як у конкуренції між підприємствами, так і в конкуренції між країнами. Продуктивність явно визначає здатність країни підтримувати високий рівень доходу, вона також багато в чому визначає окупність інвестицій, що, у свою чергу, є одним із ключових факторів, які пояснюють потенціал зростання економіки. Важливе місце серед чинників національної конкурентоспроможності займають показники стану макроекономічного середовища. Економіка не буде розвиватися стійко до тих пір, поки не буде забезпечене стабільне макроекономічне середовище. Постійний дефіцит бюджету обмежує здатність уряду реагувати на економічні цикли. Фірми не можуть працювати ефективно в умовах, коли зростання інфляції виходить з-під контролю і т. д. Ефективне функціонування економіки неможливе без розгалуженої й ефективної інфраструктури. Цей важливий фактор визначає зростання конкурентоспроможності національної економіки. Високорозвинена інфраструктура знижує ефект віддаленості регіонів: об’єднує національний ринок і пов’язує його з ринками інших країн і регіонів, знижуючи при цьому вартість таких переміщень. Крім того, розгалуженість і якість інфраструктури стимулюють економічне зростання. Ефективність транспортної сфери, включаючи якісні автотраси, залізниці, порти і повітряний транспорт, дозволяє підприємцям вчасно та з гарантією безпеки представляти свої товари й послуги на ринку, крім того, забезпечується переміщен........

Списов використаних джерел:
1. Steinbock Dan The Competitiveness of Finland’s large urban regions // D. Steinbock / Regional Development. - 2/2007. - Helsinki, 2007. - 150 p.
2. Steinbock Dan, Competitiveness and Globalization of Finnish Cluster Leaders: Impact of Globalization on Clusters and Sectors in Finland // D. Steinbock, Helsinki, 2006. - 142 p.
3. European Commission The 2015 Ageing Report: Economic and budgetary projections for the 28 EU Member States (2013-2060) // European Economy. - 3. May 2015, Brussels. - P. 5-12
4. Framing the Finnish economic competitiveness debate: What does the U.S. grand strategy search teach us? // Publications of the Ministry of Employment and the Economy MEE reports. - 50/2015. - 47 p.
5. Government Efficiency: Innovate. Scale. Measure. Incent. // The Government Summit Thought Leadership Series. - February 2013. -36 p.
6. IMD releases its 2015 world competitiveness ranking // Press release. - Embargoed until 27-th May 2015 (20:00 CEST). - Lausanne, Switzerland. - P. 1-3
7. IMD WORLD COMPETITIVENESS YEARBOOK 2011 [Electronic resource]. - Access mode:
8. IMD WORLD COMPETITIVENESS YEARBOOK 2012 [Electronic resource]. - Access mode:
9. IMD WORLD COMPETITIVENESS YEARBOOK 2013 [Electronic resource]. - Access mode:
10. IMD WORLD COMPETITIVENESS YEARBOOK 2014 [Electronic resource]. - Access mode: < >
11. IMD WORLD COMPETITIVENESS YEARBOOK 2015 [Electronic resource]. - Access mode:
12. J?ppinen Jukka-Pekka A Sustainable and Genuinely Green Economy. The value and social significance of ecosystem services in Finland (TEEB for Finland) - the finnish environment // J?ppinen J.-P., Towards J.. - 1en | 2015 - Helsinki 2015. -148 p.
13. Competitiveness under New Perspectives // Karl Aiginger (WIFO), Susanne B?renthaler-Sieber (WIFO), Johanna Vogel (WIFO) / Work Package 301 MS46 "Research paper on competitiveness under new perspectives" Working Paper [no] 22. October 2013. - 98 p.
14. Klaus Schwab The Global Competitiveness Report 2011-2012 // World Economic Forum, 2011. - 516 p.
15. Klaus Schwab The Global Competitiveness Report 2012-2013 // World Economic Forum, 2012. - 545 p.
16. Klaus Schwab The Global Competitiveness Report 2013-2014 // World Economic Forum, 2013. - 569 p.
17. Klaus Schwab The Global Competitiveness Report 2014-2015 // World Economic Forum, 2014. - 565 p.
18. Klaus Schwab The Global Competitiveness Report 2015-2016 // World Economic Forum, 2015. - 403 p.
19. Curves La?er What is the Fiscal Position in Finland? // M.Kotamaki, L. Curves . - May 28, 2015. - 26 p.
20. E?ective tax rates in macroeconomics: cross-country estimates of tax rates on factor incomes and consumption // Mendoza L., E. G., Razin, A., Tesar, L. / Journal of Monetary Economics 34. - P. 297-323.
21. OECD Economic Surveys: Finland // OECD 2014 -February 2014. -40 p.
22. Piekkola, Hannu, Knowledge and Innovation Subsidies as for Growth - The Competitiveness of Finnish Regions. Helsinki: ETLA, Elinkeinoel?m?n Tutkimuslaitos. The Research Institute of the Finnish Economy 2006. - 139 p.
23. Rouvinen, P. “Case Study: Little Finland’s Transformation to a Wireless Giant.” In The Global Information Technology Report 2003-2004: Toward an Equitable Information Society // S. Dutta, B. Lanvin, and F. Paua / New York: Oxford University Press for the World Economic Forum, 2003. - P. 87-108.
24. Брикова І.В. Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності регіонів // Економіка та підприємництво. - 2006. - № 17. - С. 61-70.
25. Г.О. Андрощук Національна інноваційна система Фінляндії: формула успіху. - Наука та інновації. 2010. Т. 6. - № 4. С. 93-107.
26. Е. Бурнаева. Региональная политика Финляндии // Мировая экономика и международные отношения, 2009. - № 5. - С. 64 - 73
27. Міжнародна економіка [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.Г. Козак [та ін.]; за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, В.М. Осипова. - вид. 2-ге, перероб. і допов. К.:"Центр учбової літератури", 2008 . - 1118 с.
28. Міжнародна економіка [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.Г. Козак [та ін.]; за ред. Ю.Г. Козака, Д.Г. Лук’яненка, Ю.В. Макогона. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Центр учбової літератури, 2009 . - 560 с.
29. Міжнародна торгівля [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.Г. Козак [та ін.]; за ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, О.В. Мирошниченка. - К.: Центр учбової літератури, 2009 . - 668 с.
30. Офіційний сайт Статистики Департаменту ЮНКТАД - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < >31. Портер М. Конкуренция : [пер. с англ.] / М. Портер ; под ред. Я.В. Заблоцкого. - М. : ИД Вильямс, 2003. - 496 с.
32. С.Ф. Сутырин, П.Н. Филиппов Кластеры конкурентоспособности Финляндии. -Вестник Санкт-Петербургского университета // Сер. 5. Вып. 1 (№ 5), 2004. - С. 71-78
33. Управление конкурентоспособностью региона: от теории к практике // Ю.В. Савельев / Институт экономики КарНЦ РАН. - Петрозаводск: Карельский научный центр РАН, 2010. - 516 с.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.