На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 92581


Наименование:


Курсовик Можливост запровадження компютерно-нформацйних технологй на уроках природознавства у початкових класах.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 25.11.2015. Сдан: 2013. Страниц: 67. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..…3
Розділ 1. Роль компютерно-інформаційних технологій у навчально-виховному процесі з природознавства.
1.1. Класифікація технологій навчання за метою освіти.
1.2. Інноваційні технології навчання в сучасній школі.
1.3. Особливості використання технології навчання як дослідження на уроках природознавства.
Розділ 2. Методика використання компютерно-інформаційних технологій у навчально-виховному процесі з природознавства.
2.1. Методичні рекомендації щодо використання компютерно-інформаційних технологій навчання.
2.2. Використання мультимедіа-видань та готових програм.
2.3. Практичне застосування компютерно-інформаційних технологій у навчально-виховному процесі з природознавства.
2.4. Оцінювання учнів за компютерно-інформаційних технологій.
Розділ 3. Проведення практичного експерименту у школі.
3.1. Констатувальний експеримент.
3.2. Формувальний експеримент.
3.3. Контрольний експеримент.
ВИСНОВКИ
ДЖЕРЕЛА
ДОДАТКИ


ВСТУП
Актуальність роблеми. Розвиток засобів інформації, поява сучасних технологій створює нові можливості для застосування комп’ютерів у навчально-виховному процесі з природознавства у початковій школі. Інформаційні технології - це використання комп’ютерних засобів навчання на уроках із різних базових дисциплін. Для організації необхідно мати відповідне навчальне програмне забезпечення. Нові інформаційні технології дають можливість учням послуговуватись нетрадиційними джерелами інформації, розвивають самостійність, творчість, реалізують принципово нові форми і методи навчання і виховання.
Компютер допомагає сформувати високий рівень зацікавленості в учнів початкових класів за допомогою інформації, виведеної на екран, особливість під час опрацювання низки тем з вивчення і характеристики предметів живої та неживої природи, а також під час установлення взаємозв’язків і залежностей між ними.
Отже, темою мого дослідження є: можливості запровадження компютерно-інформаційних технологій на уроках природознавства у початкових класах.
Мета дослідження: визначення дидактичних умов, за яких можлива ефективна організація компютерно-інформаційних технологій з природознавства у початкових класах.
Об’єктом дослідження є взаємозв’язана діяльність учителя та учнів 3 класу у процесі організації занять з комп’ютером з природознавства.
Предмет дослідження - дидактичні умови ефективного використання компютерно-інформаційних технологій на уроках природознавства молодших школярів.
Гіпотеза. «Навчання повинно бути цікавим, яскравим, емоційно образним»
(Ж.-Ж. Руссо).


Завдання до курсової роботи:
1. Вивчити нетрадиційні джерела інформації для молодших школярів.
2. Сформувати високий рівень зацікавленості в учнів початкових класів за допомогою інформації, виведеної на екран.
3. Реалізувати нові форми та методи навчання й виховання на уроках природознавства.
Практичне значення курсової роботи.


Розділ 1. Роль компютерно-інформаційних технологій у навчально-виховному процесі з природознавства.
1.1. Класифікація технологій навчання за метою освіти.
Типи технологій навчання: інформаційні, розвивальні, діяльнісні й особистісно орієнтовані.
Можливість такої класифікації пояснюється тим, що у «чистому» вигляді в реальних умовах вони не використовуються. Універсальних технологій навчання не існує.
Один із різновидів інформаційних технологій - медіанавчання з демонструванням телепередач, відеофільмів.
До інформаційних технологій належать і мультимедійні системи, які використовують одночасно текст, графіку, відео і звук. Електронні підручники дозволяють «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, тобто бачити, чути, спостерігати й читати.
Якщо в «школі памяті» учень залишається пасивним, «поглинаючи те, що дають», то зараз інформацію він змушений піддавати аналітико-синтетичній переробці.
Розвивальні проблемно-пошукові технології навчання орієнтовані на розвиток розумової діяльності школярів.
Системи розвивального навчання Л. В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, В. В. Рєпкіна добре відомі фахівцям початкової школи.
Розвивальні технології навчання вчать дитину розмірковувати, виявляючи діалектичне, системне, функціональне, логічне мислення, що впливає на розвиток творчих здібностей.
Подано колективний педагогічний досвід із розвитку різних типів мислення. Досвід супроводжується практичним додатком «Комплексом розвивальних ігор», які створюють багатоекранну схему талановитого мислення, де 9 екранів «чарівного телевізора» стають інструментом бачення будови, етапів, життя системи, її причинно-наслідкових взаємозалежностей.
Діти навчаються нестандартно міркувати, створювати гірлянди асоціацій…
Самі ж вони перевтілюються на системних операторів, фантастичних героїв, винахідників…
Мистецтво вигадувати історії чудово описано дитячим письменником Джанні Родарі в книзі «Граматика фантазії». Автор упевнений, що фантазія рухає вперед розум. Оригінальні прийоми роботи подобаються молодшим школярам: складання «Книги протиріч», конструювання загадок «Біном фантазії», приготування «Салату з казок».
Діти непомітно для себе розкривають і свій характер, потаємні мрії та бажання.
Спецвипуск видання «Директор школи» за жовтень 2007 р. (№37) присвячений сучасним технологіям навчання.
Там знайшлися науково-методичні обґрунтування того, чим займаються багато років. Як говорив М. Рильський: «Ми працю любимо, що в творчість перейшла».
Успішно використовується вчителями технологія ситуативного аналізу, так званий кейс-метод або кейс-стаді. Педагоги створюють «колекції» спрингбордів у вигляді малюнків, фотографій для організації комунікативних технологій навчання, інтерактивних технологій навчання.
Школярам пропонується:
1. Розглянути ілюстрації.
2. Оцінити ситуацію «Добре це або погано».
3. Запропонувати, що треба зробити, щоб уникнути подібного.
Результати педагогічної діяльності оформлюються в навчальні порт фоліо різних типів.
«Папка досягнень», наприклад, містить у собі похвальні грамоти, відгуки, значки, медальки, табель успішності, свідоцтво зрілості випускника.
12-бальна система оцінювання вимагає створення рефлексивних портфоліо, проблемно-пошукових, тематичних, презентацій.
Вчителі, які підлягають черговій атестації, оформлювали «Папки спеціалістів».
Діяльнісні технології навчання визнані технологіями продуктивного навчання. Вони будуються на популярній теорії конструктивізму, за якою знання конструюються учнем для самого себе. Заходи діяльнісної технології - природознавства з позначками:
+ знайома інформація (я це вже знав);
! це щось нове;
? недостатня інформація (про це хотілося б дізнатися більше);
суперечлива інформація (читач іншої думки).
Школярам пропонують «Маршрутні листи», навчають складати опорні конспекти, схеми, таблиці за допомогою знайомих моделей; використовують моделювання маленькими чоловічками. Створити синкан - означає з великого обсягу інформації відібрати головне й відтворити в стислій формі. Школярі беруть участь в різних видах діяльності:
· пізнавальній;
· комунікативні;
· естетичній;
· ціннісно-орієнтованій;
· перетворювальній, яка може бути:
- практичною,
- проектувальною,
- імітаційною.
Школярі повинні не тільки навчатися, але й уміти, володіти компетенціями, й провідним видом діяльності у формуванні компетенцій є діяльність перетворювальна.
Тренінгові технології добре спрацьовують за наявністю відповідних засобів навчання:
- технологічних карт,
- організаційно-діяльнісних матриць,
- ООД - орієнтованих основ дій, які успішно використовуються в технології інтенсивного навчання.
До діяльнісних технологій відносяться:
- технології майстерень,
- ігрові технології навчання,
- технології проектного навчання,
- дослідницькі,
- технології моделювання.
За допомогою раціональної організації навчально-виховного процесу учні здатні цілком засвоїти необхідний обсяг знань (це є технологія повного засвоєння матеріалу). Особистісно орієнтовані технології навчання І. Якиманської, Д. Ельконіна - В. Давидова, Ш. Амонашвілі, адаптивна технологія навчання А. Греницької дозволяють 60% - 80% навчального часу приділяти кожному учневі.


1.2. Інноваційні технології навчання в сучасній школі.
Обєктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.
Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».
Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу . Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.
Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розвязувати завдання виховання та освіти.
Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна інноваційна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):
Концептуальність. Кожній педагогічній інноваційній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.
Системність. У педагогічній інноваційній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозвязок всіх його частин, цілісність.
Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.
- Ефективність. Сучасні педагогічні інноваційні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.
- Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної інноваційної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими субєктами.
- Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.
- Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, інноваційну технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.
- Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... постає... обєктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів".
- Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).
Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була субєктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в школі... На що зорієнтований учитель? На обовязкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди. Але в останні десятиліття набув ознак системності.
Крім того, ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку" .
Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розвязання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни".
Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.
Ос........


ДЖЕРЕЛА
1. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. - Луганськ, 2004. - 84 с.
2. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. - 2001. - №9.
3. Кондратюк О. Інноваційні технології в початковій школі.-К.: Шк. Світ, 2008.-250с.
4. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. - 2002. - №5/6.
5. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. - 368 с.
6. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. - К. - 2002. - 255 с.
7. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2007. - 576 с.;
8. . Пєхота О.М. Освітні технології.-К., 2001.-255с.
9. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок / Книга для вчителя. - К.: Радянська школа, 1989. - с. 13.
10. Подласый И.П. Педагогика. - М.:ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1.: 576 с.
11. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002. - с. 135.
12. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. - К., 2002. - 136.
13. 7. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.- К.: А. С. К., 2006.-192с.
14. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. - 2002. - №3.
15. Смирнова А.С. Педагогика, педагогические теории, системы, технологии. - М.: Академия, 1999. - 340 с.
16. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1972. - 384 с.;
17. Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. - К.: Видавничий центр "Академія”, 2000. - с. 151
18. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник - К.: Либідь, 2003. - 560 с.;
19. < publication/code-12a81b67900c2>


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.