На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття кримнальної вдповдальност. Основний змст кримнальної вдповдальност. Форми реалзацї кримнальної вдповдальност. Пдстави кримнальної вдповдальност. Сучасн проблеми доповнень до поняття кримнальної вдповдальност.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 24.02.2002. Сдан: 2002. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Міністерство освіти України
Запорізький державний університет
Факультет післядипломної освіти
Кримінальна відповідальність

Запоріжжя 2001 Зміст
    Вступ 3
    I. Поняття кримінальної відповідальності 6
    I.1 Основний зміст кримінальної відповідальності 11
    I.2 Форми реалізації кримінальної відповідальності 12
    I.3 Підстави кримінальної відповідальності 15
    ІІ. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності 19
      II.1 Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування 19
      II.2 Кримінальна відповідальність за терористичні злочини 21
    Загальні висновки 25
    Перелік посилань 27
    Використана література 28

Вступ

Зрос-тан-ня зло-чин-нос-ті, що спос-те-рі-га-єть-ся в ос-тан-ні ро-ки, зок-ре-ма ор-га-ні-зо-ва-ної на-силь-ниць-кої та ко-рис-ли-вої, яка вик-ли-ка-на пе-ре-лом-ним пе-рі-о-дом роз-вит-ку Ук-ра-ї-ни і низь-кою ін-ших не-га-тив-них чин-ни-ків, ста-вить пе-ред дер-жа-вою сер-йоз-ні зав-дан-ня що-до бо-роть-би з цим яви-щем. Не-об-хід-но до-би-ва-ти-ся при-пи-нен-ня її зрос-тан-ня, а по-тім і іс-тот-но-го ско-ро-чен-ня. З ці-єю ме-тою вжи-ва-ють-ся по-лі-тич-ні, еко-но-міч-ні, ор-га-ні-за-цій-ні, за-ко-но-дав-чі та ін-ші за-хо-ди.
Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв'язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.
Прий-нят-тя 28 чер-вня 1996 ро-ку но-вої Кон-сти-ту-ції Ук-ра-ї-ни ство-рює для цьо-го міц-ну за-ко-но-дав-чу ба-зу. Ко-ло зло-чин-них по-ся-гань виз-на-чає без-по-се-ре-дньо кри-мі-наль-не за-ко-но-давс-тво. Щоб це за-ко-но-давс-тво бу-ло до-сить ефек-тив-ним, не-об-хід-но пра-виль-но йо-го зас-то-со-ву-ва-ти.
Кри-мі-наль-не пра-во Ук-ра-ї-ни зна-хо-дить своє ві-доб-ра-жен-ня в кри-мі-наль-но-му за-ко-но-давс-тві, яке яв-ляє со-бою єди-ну нор-ма-тив-ну сис-те-му. Кри-мі-наль-не за-ко-но-давс-тво Ук-ра-ї-ни скла-да-єть-ся з кри-мі-наль-них за-ко-нів, які зве-де-ні в Кри-мі-наль-ний ко-декс.
В нор-мах кри-мі-наль-но-го за-ко-ну сфор-му-льо-ва-ні під-ста-ви і прин-ци-пи кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті. Згід-но з Ос-нов-ним За-ко-ном Ук-ра-ї-ни кри-мі-наль-ній від-по-ві-даль-нос-ті і по-ка-ран-ню під-ля-гає ли-ше осо-ба, вин-на у вчи-нен-ні зло-чи-ну, тоб-то та-ка, що умис-но або з не-о-бе-реж-нос-ті вчи-ни-ла пе-ред-ба-че-не кри-мі-наль-ним за-ко-ном сус-піль-но не-без-печ-не ді-ян-ня.
В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.
Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань. Однак, можуть скластися такі умови, при яких не потрібно, щоб винна особа перетерпіло покладання мір кримінальної відповідальності (у тому числі і покарання).
Зрозуміло, реалізація кримінально-правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.
Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для законодавця.
У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, форми її реалізації та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.
Да-на ро-бо-та прис-вя-че-на дос-лід-жен-ню по-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті.
Ме-та ро-бо-ти -- вивчити поняття та зміст кримінальної відповідальності.
Ме-тод дос-лід-жен-ня -- струк-тур-ний та порівняльний ана-ліз.
Під час написання роботи був проведений описовий аналіз правового змісту поняття кримінальної відповідальності, форм її здійснення та підстав кримінальної відповідальності.

Глава I. Поняття кримінальної відповідальності

Виз-на-ча-ю-чи кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність, слід ви-хо-ди-ти з то-го, що во-на є од-ним із ви-дів юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті. І хо-ча ос-тан-ня в пра-воз-навс-тві виз-на-ча-ють-ся не-од-на-ко-во, але у вузь-ко-му спе-ці-аль-но-пра-во-во-му зна-чен-ні юри-дич-на від-по-ві-даль-ність трак-ту-єть-ся як від-по-ві-даль-ність рет-рос-пек-тив-на, тоб-то як від-по-від-на ре-ак-ція дер-жа-ви за вчи-не-не в ми-ну-ло-му пра-во-по-ру-шен-ня. З ці-єї точ-ки зо-ру юри-дич-ну від-по-ві-даль-ність мож-на виз-на-чи-ти як вид і мі-ру при-му-со-во-го пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла пра-во-по-ру-шен-ня, пев-них поз-бав-лень дер-жав-но-пра-во-во-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні за-ко-ном.

Роз-різ-ня-ють та-кі ме-ти юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті: за-галь-ну пре-вен-цію пра-во-по-ру-шен-ня; по-ка-ран-ня пра-во-по-руш-ни-ка; вплив на сві-до-мість пра-во-по-руш-ни-ка; мо-раль-ну пе-ре-бу-до-ву осо-би; фор-му-ван-ня в лю-ди-ни, яка по-ру-ши-ла нор-ми пра-ва, нас-та-но-ви на пра-во-мір-ну по-ве-дін-ку на-да-лі; ви-хов-ний вплив на ін-ших лю-дей з ме-тою по-пе-ред-жен-ня пра-во-по-ру-шень з їхньо-го бо-ку.

Ме-та юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті сво-єю чер-гою виз-на-чає її фун-кції -- го-лов-ні нап-рям-ки юри-дич-но-го впли-ву як на пра-во-по-руш-ни-ка, так і на ін-ших осіб, з ме-тою за-хис-ту пра-во-по-ряд-ку і ви-хо-ван-ня суб-`єк-тів пра-ва, що ско-ї-ли чи мо-жуть ско-ї-ти пра-во-по-ру-шен-ня.

Най-ме-ну-ван-ня за-ко-но-дав-чо-го ак-та “Кри-мі-наль-ний ко-декс” пов-ною мі-рою пов-`я-за-но з ро-зу-мін-ням йо-го як зво-ду за-ко-нів про кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність. Ось чо-му не-має ні-чо-го нез-ви-чай-но-го в то-му, що КК час-то звер-та-єть-ся до по-нят-тя “кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність” (нап-рик-лад, ст.ст. 3, 10, 48, 50, 51, 56, 223 КК та ін.). Од-нак КК ні-де не роз-кри-ває зміст цьо-го по-нят-тя, хо-ча і від-різ-няє кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність від кри-мі-наль-но-го по-ка-ран-ня (нап-рик-лад, ст.ст. 3 і 50 КК).
В на-у-ці кри-мі-наль-но-го пра-ва не-має од-ноз-нач-нос-ті в ро-зу-мін-ні кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті: од-ні ав-то-ри ото-тож-ню-ють її з кри-мі-наль-ним по-ка-ран-ням; дру-гі -- ха-рак-те-ри-зу-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність як пев-но-го ро-ду обов-`я-зок; тре-ті -- роз-гля-да-ють її як кон-крет-ні кри-мі-наль-но-пра-во-ві від-но-си-ни; чет-вер-ті -- ро-зу-мі-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність як ре-а-лі-за-цію сан-кції кри-мі-наль-но-пра-во-вої нор-ми; п'я-ті -- вва-жа-ють кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність за-суд-жен-ням вин-но-го об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком су-ду за вчи-не-ний зло-чин з приз-нан-ням по-ка-ран-ня або без ньо-го то-що.
По-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті по-вин-но від-по-ві-да-ти ро-до-вим ри-сам юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті і ра-зом з тим ха-рак-те-ри-зу-ва-ти-ся сво-ї-ми ви-до-ви-ми, від-мін-ни-ми оз-на-ка-ми ни-ми є та-кі:
Кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність яв-ляє со-бою ре-аль-ну со-ці-аль-ну вза-є-мо-дію спе-ці-аль-них ор-га-нів дер-жа-ви і осо-би, яка виз-на-на вин-ною у вчи-нен-ні зло-чи-ну, внас-лі-док чо-го ця осо-ба пе-ре-тер-пе-ває пев-ні поз-бав-лен-ня.
Обов-`яз-ко-вою оз-на-кою кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті є дер-жав-не при-му-шу-ван-ня, яке зна-хо-дить своє ви-ра-жен-ня пе-ре-ду-сім в за-суд-жен-ні зло-чин-ця і йо-го ді-ян-ня об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком су-ду, а та-кож в пок-ла-ден-ні на вин-но-го до-дат-ко-вих поз-бав-лень і об-ме-жень.
Вид і мі-ра поз-бав-лень осо-бис-то-го (нап-рик-лад, поз-бав-лен-ня во-лі), май-но-во-го (нап-рик-лад, кон-фіс-ка-ція май-на або штраф) або ін-шо-го ха-рак-те-ру (нап-рик-лад, поз-бав-лен-ня пра-ва зай-ма-ти пев-ні по-са-ди) виз-на-че-ні тіль-ки в кри-мі-наль-но-му за-ко-ні, пе-ре-ду-сім в сан-кції стат-ті КК, яка пе-ред-ба-чає від-по-ві-даль-ність за вчи-не-ні зло-чи-ни.
На від-мі-ну, нап-рик-лад, від ци-віль-но-пра-во-вої від-по-ві-даль-нос-ті, де іно-ді мож-ли-во доб-ро-віль-не пе-ре-тер-пін-ня осо-бою поз-бав-лень май-но-во-го ха-рак-те-ру, при кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті по-діб-не пе-ре-тер-пін-ня зав-жди має ви-му-ше-ний ха-рак-тер, ос-кіль-ки во-но пов-`я-за-но з ді-яль-ніс-тю спе-ці-аль-но упов-но-ва-же-них ор-га-нів дер-жа-ви.
Кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність мож-ли-ва ли-ше за вчи-нен-ня зло-чи-ну, який вис-ту-пає як під-ста-ва та-кої від-по-ві-даль-нос-ті [15, 198].
З ура-ху-ван-ням вик-ла-де-но-го кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність -- це ви-му-ше-не пе-ре-тер-пін-ня осо-бою, що вчи-ни-ла зло-чин, дер-жав-но-го за-суд-жен-ня, а та-кож поз-бав-лень осо-бис-то-го, май-но-во-го або ін-шо-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні кри-мі-наль-ним за-ко-ном і пок-ла-да-ють-ся на вин-но-го спе-ці-аль-ни-ми ор-га-на-ми дер-жа-ви.
Оче-вид-но, що по-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті від-би-ває факт ре-аль-ної вза-є-мо-дії осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин, і спе-ці-аль-них ор-га-нів дер-жа-ви. Та-ка вза-є-мо-дія вре-гу-льо-ва-на нор-ма-ми кри-мі-наль-но-го пра-ва і то-му про-ті-кає в ме-жах пев-них пра-во-від-но-син, які на-зи-ва-ють-ся кри-мі-наль-но-пра-во-ви-ми від-но-си-на-ми. Од-ні ав-то-ри слуш-но вва-жа-ють, що ці пра-во-ві від-но-си-ни ви-ни-ка-ють з мо-мен-ту вчи-нен-ня зло-чи-ну. На дум-ку ін-ших, во-ни ви-ни-ка-ють або з мо-мен-ту по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, або з мо-мен-ту при-тяг-нен-ня осо-би як зви-ну-ва-че-ної, або, на-віть, з мо-мен-ту пос-та-нов-лен-ня об-ви-ну-валь-но-го ви-ро-ку су-ду чи наб-ран-ня ним чин-нос-ті.
Від-по-відь на це та на ін-ші пи-тан-ня за-ле-жить від ро-зу-мін-ня то-го, що яв-ля-ють со-бою ці пра-во-від-но-си-ни, який зміст їх струк-тур-них еле-мен-тів, у чо-му по-ля-гає їх вза-є-мо-дія, в яко-му спів-від-но-шен-ні зна-хо-дять-ся кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність і пра-во-від-но-си-ни, що роз-гля-да-ють-ся, то-що. З мо-мен-ту, ко-ли осо-ба вчи-ни-ла зло-чин, між нею і дер-жа-вою ви-ни-ка-ють пев-ні юри-дич-ні від-но-си-ни, внас-лі-док яких у та-кої осо-би і дер-жа-ви ви-ни-ка-ють вза-єм-ні пра-ва і обов'яз-ки. Зло-чи-нець зо-бов-`я-за-ний бу-ти за-суд-же-ним за вчи-не-ний зло-чин, а та-кож пе-ре-тер-пі-ти поз-бав-лен-ня і об-ме-жен-ня, пе-ред-ба-че-ні кри-мі-наль-ним за-ко-ном. В той же час він має пра-во на те, щоб до ньо-го бу-ла зас-то-со-ва-на та стат-тя КК, яка за-бо-ро-няє вчи-не-не ним ді-ян-ня; щоб по-ка-ран-ня бу-ло приз-на-че-но йо-му в ме-жах сан-кції да-ної стат-ті, вра-хо-ва-ні від-по-від-ні по-ло-жен-ня За-галь-ної і Особ-ли-вої час-тин КК та ін. Дер-жа-ва має пра-во за-су-ди-ти зло-чин-ця і вчи-не-ний ним зло-чин, а та-кож об-ме-жи-ти йо-го пра-во-вий ста-тус стро-ка-ми дав-нос-ті при-тяг-нен-ня до кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті і стро-ка-ми по-га-шен-ня чи знят-тя су-ди-мос-ті, і зо-бов-`я-за-на за-без-пе-чи-ти пра-виль-ну ква-лі-фі-ка-цію ско-є-но-го, приз-на-чи-ти по-ка-ран-ня в ме-жах, вста-нов-ле-них сан-кці-єю стат-ті Особ-ли-вої час-ти-ни КК з ура-ху-ван-ням ха-рак-те-ру і сту-пі-ня сус-піль-ної не-без-пе-ки ско-є-но-го, осо-би вин-но-го, а та-кож об-ста-вин, які пом-`як-шу-ють або об-тя-жу-ють від-по-ві-даль-ність, та ін.
Вза-єм-ні пра-ва і обов-`яз-ки сторін є зміс-том пра-во-від-но-син, що роз-гля-да-ють-ся. Во-ни ви-ни-ка-ють об-`єк-тив-но з ча-су вчи-нен-ня зло-чи-ну. То-му ре-аль-ність прав і обов-`яз-ків суб-`єк-тів кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син не за-ле-жить від то-го, чи ви-яв-ле-но зло-чин ор-га-на-ми дер-жа-ви. До-ка-зом цьо-го є хо-ча б те, що стро-ки дав-нос-ті при-тяг-нен-ня до кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті по-чи-на-ють-ся са-ме з дня вчи-нен-ня зло-чи-ну (ст. 48 КК). Про-це-су-аль-ні ак-ти по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, при-тяг-нен-ня осо-би як зви-ну-ва-че-ної або пос-та-нов-лен-ня об-ви-ну-валь-но-го ви-ро-ку не ство-рю-ють кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син, а ли-ше кон-ста-ту-ють їх, бо ще до ви-не-сен-ня цих ак-тів між зло-чин-цем і дер-жа-вою вже ви-ник-ли ре-аль-ні юри-дич-ні від-но-си-ни.
Суб-`єк-та-ми та-ких від-но-син є, з од-но-го бо-ку, осо-ба, що вчи-ни-ла зло-чин, а з дру-го-го -- дер-жа-ва в осо-бі пе-ре-ду-сім ор-га-ні діз-нан-ня, слідс-тва та про-ку-ро-ра. Да-ні пра-во-від-но-си-ни пос-тій-но роз-ви-ва-ють-ся, уточ-ню-ють-ся за змі-ню-ють-ся внас-лідок дій суб-`єк-тів по ре-а-лі-за-ції їх вза-єм-них прав і обов`яз-ків (нап-рик-лад, зло-чи-нець мо-же з'я-ви-ти-ся із зіз-нан-ням, ак-тив-но спри-я-ти роз-крит-тю зло-чи-ну, від-шко-ду-ва-ти за-по-ді-ян-ня збит-ки та ін., що, в свою чер-гу, по-род-жує у від-по-від-них ор-га-нів і по-са-до-вих осіб обов-`я-зок ура-ху-ва-ти ці об-ста-ви-ни при виз-на-чен-ні мі-ри від-по-ві-даль-нос-ті.
На нас-туп-но-му ста-ні роз-вит-ку пра-во-від-но-син ор-га-ном, що пред-став-ляє дер-жа-ву, вис-ту-пає суд, ос-кіль-ки згід-но з ч. 1 ст. 62 Кон-сти-ту-ції Ук-ра-ї-ни “осо-ба вва-жа-єть-ся не-ви-ну-ва-тою у вчи-нен-ні зло-чи-ну і не мо-же бу-ти під-да-на кри-мі-наль-но-му по-ка-ран-ню, до-ки її ви-ну не бу-де до-ве-де-но в за-кон-но-му по-ряд-ку і вста-нов-ле-но об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком су-ду”. Са-ме об-ви-ну-валь-ний ви-рок су-ду ос-та-точ-но зас-від-чує іс-ну-ван-ня кри-мі-наль-них пра-во-від-но-син, які ви-ник-ли в мо-мент вчи-нен-ня зло-чи-ну. Ви-рок є фор-мою ви-ра-жен-ня дер-жав-но-го за-суд-жен-ня зло-чин-ця та ді-ян-ня, яке він вчи-нив, і кон-кре-ти-зує вид та мі-ру тих поз-бав-лень і об-ме-жень, яким по-ви-нен бу-ти під-да-ний за-суд-же-ний. Та-ким чи-ном, з мо-мен-ту наб-ран-ня чин-нос-ті об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком пра-во-від-но-си-ни до-ся-га-ють сво-го пов-но-го об-ся-гу і виз-на-че-нос-ті. Об-`єк-том та-ких пра-во-від-но-син є ті осо-бис-ті, май-но-ві та ін-ші бла-га осо-би, змен-шен-ня яких пе-ред-ба-ча-єть-ся в сан-кції стат-ті Особ-ли-вої час-ти-ни КК, за якою осо-ба виз-на-єть-ся вин-ною у вчи-нен-ні зло-чи-ну. В по-даль-шо-му, при від-бу-ван-ні за-суд-же-ним по-ка-ран-ня, суб-`єк-та-ми, що пред-став-ля-ють дер-жа-ву в кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-си-нах, вис-ту-па-ють ор-га-ни, які ві-да-ють ви-ко-нан-ням приз-на-че-но-го су-дом по-ка-ран-ня.
Кри-мі-наль-но-пра-во-ві від-но-си-ни мо-жуть бу-ти при-пи-не-ні і на більш ра-нньо-му ета-пі. Під-ста-ви та-ко-го при-пи-нен-ня мо-жуть бу-ти різ-ни-ми. Це, нап-рик-лад, смерть осо-би, за-кін-чен-ня стро-ків дав-нос-ті (ст.ст. 48, 49 КК), звіль-нен-ня осо-би від кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті (ч. 1 ст. 50, ст. 51 КК та ін.), ви-дан-ня ак-ту ам-ніс-тії або по-ми-лу-ван-ня (ст. 54 КК). З мо-мен-ту при-пи-нен-ня пра-во-від-но-син при-пи-ня-єть-ся і кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин.
От-же, кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність ви-ни-кає з мо-мен-ту наб-ран-ня об-ви-ну-валь-ним ви-ро-ком чин-нос-ті, а при-пи-ня-єть-ся з мо-мен-ту при-пи-нен-ня кри-мі-наль-но-пра-во-вих від-но-син [15, 112]. Та-кий пог-ляд на мо-мент ви-ник-нен-ня кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті не є за-галь-но-виз-на-ним в на-у-ці кри-мі-наль-но-го пра-ва: ба-га-то хто з ав-то-рів вва-жа-ють, що кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність ви-ни-кає на більш ран-ніх ста-ді-ях -- з мо-мен-ту вчи-нен-ня зло-чи-ну, по-ру-шен-ня кри-мі-наль-ної спра-ви, зат-ри-ман-ня або Авесту пі-доз-рю-валь-но-го (зви-ну-ва-че-но-го) та ін.
Згідно зі ст. 10 Конституції Україні кримінальній відповідальності підлягають лише особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, умисне заподіяння телісних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, згалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство та ін.
До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила небезпечне діяння, передбачене КК, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

1.1 Основний зміст кримінальної відповідальності

Наведена вище характеристика кримінальної відповідальності не ”заважає” дискусіям у теорії кримінального права з приводу основного змісту цього поняття. Найбільш поширеними в цьому плані точками зору є такі [16, 74]:
1. Визначення кримінальної відповідальності як обов'язку відповісти за вчинення забороненого кримінальним законодавством суспільно небезпечного діяння і стерпіти обмеження морального, матеріального та фізичного характеру.
2. Розуміння кримінальної відповідальності як реального покладання на особу, що вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду та примусу.
3. Ототожнення кримінальної відповідальності та покарання, зведення кримінальної відповідальності до застосування санкцій.
4. Розгляд кримінальної відповідальності як специфічних кримінально-правових відносин або як сукупності кримінально-правових, кримінально-процесуальних і кримінально-виконавчих відносин.
Із наведених точок зору більш слушною видається та, що розглядає кримінальну відповідальність як реальне покладання на особу, яка вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду і примусу. Єдине уточнення, яке потрібно зробити -- в окремих випадках кримінальна відповідальність може зводитися лише до державного осуду особи, яка вчинила злочин [16, 75].
Інші точки зору, як уявляється, в тій чи іншій мірі не відповідають основним юридичним ознакам кримінальної відповідальності. Так, обов'язок особи відповісти за вчинення злочину і стерпіти передбачені кримінальним законом обмеження не є реакцією держави на вчинений злочин. У цьому плані, очевидно, сам по собі обов'язок не може бути кримінальною відповідальністю.
Не можна ототожнювати кримінальну відповідальність і покарання. Покарання є основою, але не єдиною формою кримінальної відповідальності, про що свідчить, зокрема, положення ч. 1 ст. 3 та ст. 50 КК.
Щодо розуміння кримінальної відповідальності як специфічних кримінально-правових відносин, то воно занадто розширює її зміст. Кримінально-правові відносини, як уявляється, є більш широким правовим явищем, ніж кримінальна відповідальність, а їх співвідношення потребує окремого розгляду.

1.2 Форми реалізації кримінальної відповідальності

При розкритті поняття кримінальної відповідальності основна увага звертається на її юридичну природу та основний зміст. Водночас зазначалося, що конкретний зміст кримінальної відповідальності, а відповідно, і її обсяг може бути різним залежно від того, чи поєднується державний осуд особи, яка вчинила злочин, з конкретним заходом кримінально-правового впливу, а якщо поєднується, то з яким саме заходом [16, 77]. Конкретний зміст кримінальної відповідальності, зумовлений зазначеними обставинами, є підставою виділення окремих її форм.
Пер-шою з них є ви-му-ше-не пе-ре-тер-пін-ня вин-ним дер-жав-но-го за-суд-жен-ня (покарання), що ви-ра-же-но в об-ви-ну-валь-но-му ви-ро-ку су-ду, який, од-нак, не пов`я-за-ний з приз-на-чен-ням йо-му кри-мі-наль-но-го по-ка-ран-ня. Так, в ч. 2 ст. 50, а та-кож в ч. 3 ст. 327 КПК заз-на-ча-єть-ся, що “суд пос-та-нов-ляє об-ви-ну-валь-ний ви-рок без приз-на-чен-ня по-ка-ран-ня, як-що на час роз-гля-ду спра-ви у су-ді ді-ян-ня втра-ти-ло ха-рак-тер сус-піль-но не-без-печ-но-го, або осо-ба, що йо-го вчи-ни-ла, пе-рес-та-ла бу-ти сус-піль-но не-без-печ-ною”.
Покарання є основною формою кримінальної відповідальності. Конкретний зміст її включає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, -- визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) призначення їй судом конкретної міри покарання; в) рішення суду про реальне відбування покарання особою; г) реальне (повне чи часткове) відбування особою призначеною судом міри покарання; д) перебування особи в особливому правовому становищу -- стані судимості.
Дру-гою фор-мою ре-а-лі-за-ції кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті є пе-ре-тер-пін-ня вин-ним дер-жав-но-го за-суд-жен-ня, яке по-єд-на-но з приз-на-чен-ням йо-му кон-крет-ної мі-ри по-ка-ран-ня, від ре-аль-но-го від-бу-ван-ня кот-ро-го, од-нак, за-суд-же-ний звіль-ня-єть-ся (звільнення від покарання). Так, згід-но з ч. 1 ст. 45 КК, “як-що при приз-на-чен-ні по-ка-ран-ня у ви-ді поз-бав-лен-ня во-лі або вип-рав-них ро-біт суд, вра-хо-ву-ю-чи об-ста-ви-ни спра-ви і осо-бу вин-но-го, прий-де до пе-ре-ко-нан-ня про не-до-ціль-ність від-бу-ван-ня вин-ним приз-на-че-но-го по-ка-ран-ня, він мо-же ух-ва-ли-ти про умов-не не-зас-то-су-ван-ня по-ка-ран-ня до вин-но-го з обов-`яз-ко-вим заз-на-чен-ням у ви-ро-ку мо-ти-вів умов-но-го за-суд-жен-ня”.
Конкретний зміст кримінальної відповідальності в цій формі втілюється у двох варіантах.
Перший варіант передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, -- визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) непризначення їй судом конкретної міри покарання взагалі. Цей варіант звільнення від покарання передбачений, зокрема, в ч. 2 ст. 50 КК.
Другий варіант передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, -- визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) призначення їй судом конкретної міри покарання; в) рішення суду про повне і безумовне звільнення особи від вібдування призначеного покарання. Цей варіант передбачений, зокрема, в ст. 48, ч. 1 ст. 54 КК.
Таким чином, звільнення від покарання є найбільш ”м'якою” формою кримінальної відповідальності, оскільки вона включає, по суті, лише один елемент -- державний осуд особи, що вчинила злочин.
Тре-тьою, най-більш ти-по-вою фор-мою ре-а-лі-за-ції кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті є умовне незастосування покарання. Конкретний зміст кримінальної відповідальності в цій формі передбачає: а) державний осуд особи, що вчинила злочин, -- визнання особи винною у вчиненні конкретного злочину судом в обвинувальному вироку; б) призначення їй судом конкретної міри покарання; в) рішення суду про незастосування причиненого основного покарання за певною умовою (воно може бути доповнене рішенням про незастосування і призначеного судом додаткового покарання); в) виконання особою протягом встановленого строку обов'язків, що випливають із визнаної судом умові незастосування покарання; г) перебування особи протягом певного строку в особливому правовому становищу -- стані судимості. В чинному КК України зазначена форма кримінальної відповідальності передбачена статтями 45,46, 46-1.
Роз-гляд форм ре-а-лі-за-ції кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті дає змо-гу від-ме-жу-ва-ти її від по-ка-ран-ня. Пе-ре-ду-сім по-нят-тя кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті від-би-ває факт ре-аль-но-го пе-ре-тер-пін-ня вин-ним не-га-тив-них нас-лід-ків вчи-не-но-го зло-чи-ну, в пер-шу чер-гу дер-жав-но-го за-суд-жен-ня. В той же час по-нят-тя по-ка-ран-ня від-би-ває ли-ше вид і мі-ру тих поз-бав-лень та об-ме-жень прав і сво-бод за-суд-же-но-го, кот-рі виз-на-ча-ють-ся йо-му су-дом. Да-лі, кри-мі-наль-на від-по-ві-даль-ність зна-хо-дить свою ре-а-лі-за-цію в де-кіль-кох фор-мах, де ре-аль-не від-бу-ван-ня вин-ним приз-на-че-но-го йо-му по-ка-ран-ня є ли-ше од-ні-єю з них. На-реш-ті, під-ста-вою кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті є вчи-не-ний зло-чин, а під-ста-вою по-ка-ран-ня -- пе-ре-ко-нан-ня су-ду в до-ціль-нос-ті приз-на-чен-ня за-суд-же-но-му по-ка-ран-ня, а та-кож а не-об-хід-нос-ті йо-го ре-аль-но-го від-бу-ван-ня (п.п. 4 і 7 ч. 1 ст. 324, ч. 3 ст. 327 КПК).

1.3 Підстави кримінальної відповідальності

При виз-на-чен-ні під-став кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті слід від-по-віс-ти на три пи-тан-ня: як об-грун-ту-ва-ти кри-мі-наль-ну від-по-ві-даль-ність осо-би, що вчи-ни-ла зло-чин? За що осо-ба під-ля-гає кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті? З яких пра-во-вих під-став во-на під-ля-гає та-кій від-по-ві-даль-нос-ті?
При від-по-ві-ді на пер-ше пи-тан-ня має йти-ся про фі-ло-софсь-ко-етич-не об-грун-ту-ван-ня кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті, тоб-то про те, чо-му сус-піль-ство, дер-жа-ва ма-ють пра-во за-суд-жу-ва-ти лю-ди-ну, яка пе-рес-ту-пи-ла кри-мі-наль-но-пра-во-ву за-бо-ро-ну, і на чо-му грун-ту-єть-ся та-кий до-кір. Від-по-відь на дру-ге і тре-тє пи-тан-ня пе-ред-ба-чає з'я-су-ван-ня то-го, що є юри-дич-ною під-ста-вою кри-мі-наль-ної від-по-ві-даль-нос-ті осо-би, яка вчи-ни-ла зло-чин.
Сус-піль-ство і дер-жа-ва в и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.