На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


автореферат Наукове визначення розкриття змсту кримнально-правових ознак хулганства (ст. 296 КК), з'ясування особливостей конструкцї юридичних складв цього злочину. сторичн аспекти генезису кримнальної вдповдальност за хулганство на теренах України.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 11.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


5
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
НАЛУЦИШИН ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 343.343.3
Кримінальна відповідальність за хуліганство
(ст.296 КК України)
Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент Фесенко Євген Володимирович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права кандидат юридичних наук, доцент Кузнецов Віталій Володимирович, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального права
Захист відбудеться „ 17_” _03__ 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд.253).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий „_15” _02 2008 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з необхідних і обов'язкових умов нормального функціонування будь-якої держави є громадський порядок, стан убезпеченої життєдіяльності суспільства, який охороняється, у тому числі державними інституціями, шляхом захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, інтересів суспільства в межах, визначених правовими нормами, з урахуванням традицій, звичаїв, норм моралі.

Найбільш небезпечним посяганням на громадський порядок, що порушує громадський спокій є кримінально-каране хуліганство.

Суспільна небезпека кримінально-караного хуліганства є очевидною. Аналіз статистичних даних слідчої та судової практики свідчить, що хуліганські прояви мають доволі поширений характер, часто стають підґрунтям вчинення, як правило, тяжких і особливо тяжких злочинів.

Проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство постійно досліджувались і їм було присвячено значну кількість наукових праць учених, серед яких особливий внесок становлять праці Г.З. Анашкіна, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.Т. Д.зюби, І.М. Даньшина, О.П. Ігнатова, Т.М. Кафарова, І.Я. Козаченка, М.Й. Коржанського, В.В. Кузнецова, М.Т. Куца, В.А. Ломако, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, М.Л. Накловича, Г.І. Піщенка, Ю.М. Ткачевського, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, С.С. Яценка та ін.

В Кримінальному кодексі України 2001 року (далі - КК), ознаки хуліганства (ст.296 КК) набули своєрідного характеру, що ускладнює практику застосування цієї норми закону про кримінальну відповідальність. Проте питання, пов'язані з кримінально-правовою характеристикою ст.296 КК розглядались переважно в навчальній літературі та науково-практичних коментарях, а їх комплексне дослідження у самостійних монографічних роботах не проводилось. Прийнята 22 грудня 2006 року постанова № 10 Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про хуліганство” залишила багато питань не роз'ясненими, не сприяла виробленню єдиного підходу щодо кваліфікації хуліганства, зокрема, щодо кваліфікації за частинами 3 та 4 ст.296 КК. Окрім цього, проведене автором узагальнення судової практики щодо застосування ст.296 КК, аналіз узагальнень, проведених органами прокуратури та судами Хмельницької, інших областей, Верховним Судом України, свідчать про актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, необхідність комплексного дослідження проблеми боротьби з хуліганством, підтверджують своєчасність вибору теми дослідження та правильності основних напрямків його проведення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 рр. з теми: „Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженої рішенням кафедри (протокол № 12 від 17 березня 2005р).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове визначення і розкриття змісту кримінально-правових ознак хуліганства (ст.296 КК), з'ясування особливостей конструкції юридичних складів цього злочину, включаючи і особливості його понятійного апарату, встановлення критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів проти особи, власності, а також питання призначення покарання за його вчинення. Метою дослідження також є поглиблення та конкретизація наукової бази для практичного застосування цієї норми, наукове обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення редакції ст.296 КК та удосконалення практики її застосування.

Мета дослідження реалізована у завданнях, які полягають у такому:

1) дослідити історичні аспекти генезису кримінальної відповідальності за хуліганство на теренах України та здійснити порівняльний аналіз норм про кримінальну відповідальність за порушення громадського порядку, громадського спокою, громадської безпеки та правопорядку за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн;

2) з наукових позицій та практичного їх значення дослідити та визначити зміст поняття „громадський порядок” і його співвідношення з поняттями „громадський спокій”, „громадська безпека”, „правопорядок”, а також зміст понять „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” та визначити їх кримінально-правове значення; дослідити значення термінологічних зворотів „з мотивів явної неповаги до суспільства”, “публічність хуліганства” та визначити їх вплив на механізм кримінально-правової охорони соціальних цінностей від хуліганських посягань;

3) провести аналіз юридичних складів окремих різновидів хуліганства;

4) на підставі аналізу об'єктивних і суб'єктивних ознак, що утворюють юридичні склади хуліганства як злочину, перш за все кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак хуліганства, виявити існуючі недоліки в розумінні змісту цих ознак, які є оціночними;

5) виробити наукові пропозиції щодо удосконалення диспозиції ст.296 КК та оптимально сформулювати санкції з уточненням видів і розмірів покарань за хуліганство.

Об'єктом дисертаційного дослідження є хуліганство як злочинне посягання, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за хуліганство.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. Для цього у роботі було використано такі методи: історико-правовий (для встановлення генезису та юридичної природи кримінально-караного хуліганства); порівняльно-правовий - при співставленні положень законодавства України, що регламентує відповідальність за хуліганство, з відповідними положеннями кримінального

законодавства зарубіжних країн; діалектичний - при вивченні юридичної природи хуліганства як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів; формально-логічний - при аналізі основного і кваліфікованих складів хуліганства; формально-догматичний (юридичний) - при здійсненні тлумачення окремих термінів, понять, визначень та понятійних (термінологічних) зворотів; статистичний - при дослідженні статистичних даних про злочин, склад якого передбачений ст.296 КК та матеріалів слідчо-прокурорської та судової практики, що дало можливість оцінити стан, динаміку та тенденції наявності хуліганських проявів та їх небезпечності.

Використання наведених методів дослідження, джерел інформації (наукових праць, статистичних даних) дало можливість виявити нові проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство та запропонувати власні пропозиції їх вирішення.

Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням положень інших галузей науки, що стосуються кримінально-правової природи хуліганства шляхом дослідження праць вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, кримінології, загальної психології.

Емпіричну основу дисертації становлять матеріали практики судів України в справах про хуліганство; за спеціальною методикою вивчені та опрацьовані 243 кримінальні справи про хуліганство (за період з 2001 по 2007 рр.). Також була вивчена та використана практика застосування статті 296 КК апеляційними судами та Верховним Судом України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що після прийняття КК 2001 року вперше в науці кримінального права України проведене комплексне монографічне дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК. Проведено історико-правове і порівняльно-правове дослідження вказаної проблематики.

Особистий внесок дисертанта у наукову розробку проблем відповідальності за хуліганство полягає в обґрунтуванні нових положень, уточненні змісту і значення окремих юридичних ознак, термінів (термінологічних зворотів) та понять (понятійних зворотів), що має значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення як норми, що передбачено у статті 296 КК, так і деяких інших норм КК.

На захист виносяться такі положення

вперше:

комплексно досліджено проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство, як в історичному, так і в порівняльно-правовому аспектах. Констатується, що ст.296 КК є кримінально-правовою нормою без адміністративно-правових ознак, притаманних ч.1 ст. 206 КК 1960 р., спрямована на більш ефективне забезпечення кримінально-правової охорони здоров'я, честі і гідності людини, власності, суспільної моралі та громадського спокою як складових частин громадського порядку, в зв'язку з

чим запропоновано вдосконалити ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом доповнення цієї статті частиною 2 в авторській редакції;

обґрунтовано висновок про те, що конструктивні (конститутивні) ознаки кримінально-караного хуліганства „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” є різновидами фізичного або психічного насильства, та юридично визначеними ознаками механізму цього посягання, в силу чого їх слід визнавати способами вчинення цього злочину;

порівняно з існуючими в науці кримінального права підходами щодо кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак юридичних складів хуліганства зроблено висновок про їх певний архаїзм, правову некоректність та неповноту. Запропоновано замість існуючих кваліфікуючих обставин, які не повністю відображають зміст цих ознак хуліганства, передбачити такі кваліфікуючі ознаки: “вчинення хуліганства повторно”; “з погрозою застосування зброї чи предметів, які використовувалися як зброя”; “групою осіб”; “групою осіб за попередньою змовою”; “організованою групою”; “опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, поєднаний із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження”;

доводиться неадекватність видів та розмірів покарань, передбачених санкціями частин 1-4 ст.296 КК, характеру та ступеню суспільної небезпечності цього злочину, що дає можливість судам необґрунтовано застосовувати ст.75 КК;

обґрунтовано необхідність нової редакції ст.296 КК, якою передбачається відповідальність за просте (ч.1), кваліфіковане (ч.2) та особливо кваліфіковане (ч.3) хуліганство.

набули подальшого розвитку:

аргументи на користь „ціннісної” концепції об'єкта злочину, розробленої окремими вченими України; на думку дисертанта безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, слід визнавати „громадський спокій” як складову громадського порядку;

наукові підходи щодо вікових ознак суб'єкта злочину. Доводиться, що особа, яка досягла 14-річного віку, вчиняючи кримінально-каране хуліганство, усвідомлює суспільну небезпечність своїх активних дій цинічного та зухвалого характеру, ситуацію, в якій перебуває та втілює мотивоутворюючі спонукання до потерпілих або невизначеного кола осіб, завдаючи їм моральну, фізичну або матеріальну шкоду, діючи як з прямим, так і непрямим умислом. „Наповненість” свідомості негативними біосоціальними чинниками в умовах спонтанної ситуації реалізується в механізмі антигромадської поведінки. Констатується, що у разі встановлення у суб'єкта ознак обмеженої осудності, яка не звільняє таку особу від покарання та/або кримінальної відповідальності, суб'єктивне ставлення такої особи до наслідків матеріального характеру, характеризується необережною формою вини;

удосконалено:

визначення понять „громадський порядок”, „грубе порушення громадського порядку”, „публічність”, „потерпілий від хуліганства”. Зроблено певні уточнення щодо поняття „ситуаційно-емоційні фактори” та конкретизований момент закінчення хуліганських дій, зміст окремих мотивів, цілей та мети цього злочину;

наукові та практичні підходи щодо визначення сутнісних ознак предметів (радіоактивних матеріалів тощо), які використовувалися як знаряддя вчинення хуліганства. Підтримано пропозицію щодо можливості визнання тварин знаряддями вчинення цього злочину.

дисертантом визначається зміст критеріїв, які використовуються при відмежуванні хуліганства від суміжних злочинів, а саме: ознак, які характеризують потерпілого, його взаємовідносини з винуватою особою як під час вчинення злочину, так і тих, що передували йому; способів вчинення хуліганства („особлива зухвалість” та „винятковий цинізм”) та ситуативне їх сприйняття потерпілими, очевидцями злочину, іншими особами, що засвідчує наявність публічності як обов'язкової ознаки хуліганства; та про цинічні та зухвалі спонукання як мотивоутворюючі чинники хуліганства;

з урахуванням здобутих у результаті дослідження наукових і практичних даних наведені аргументовані пропозиції щодо вдосконалення редакції ст.296 КК.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані у практичній діяльності правоохоронних органів та судів при застосуванні кримінального законодавства; у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних з кримінально-правовою характеристикою хуліганства; у навчальному процесі при викладанні курсу з Особливої частини кримінального права України, відповідних спецкурсів, при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів; у законотворчості - з метою вдосконалення редакції ст.296 КК.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження, сформульовані в дисертації, розглядались з частковим врахуванням на Пленумі Верховного Суду України при прийнятті постанови „Про судову практику в справах про хуліганство” від 22 грудня 2006р. №10, сформульовані у статтях і наукових публікаціях, виступах на міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-правові проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, яка відбулася 8-9 квітня 2005 року у Львівському юридичному інституті МВС України; на міжнародній науково-практичній конференції „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України) ”, яка відбулася 7-8 квітня 2006 року в Львівському державному

університеті внутрішніх справ; на міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення”, яка відбулася 13-15 квітня 2007 року у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли свої відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які охоплюють одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, обсяг основного тексту - 202 сторінки, списку використаних джерел (279 найменувань) - 23 сторінки, обсяг додатків - 41 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковими планами та програмами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкривається наукове та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 „Хуліганство: історико-правові та порівняльні аспекти” складається з двох підрозділів і містить історичні та порівняльно-правові аспекти дослідження кримінальної відповідальності за хуліганство. Підрозділ 1.1 „Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство” присвячений дослідженню нормативно-правових документів, зокрема Руської Правди, Литовських статутів, Прав, за якими судиться малоросійський народ, нормативних актів періоду козацької державності, законодавства Російської імперії. Встановлено відсутність у зазначений період норм, якими б передбачалась кримінальна відповідальність за хуліганські дії або діяння, схожі за юридичними ознаками з хуліганством.

Вперше хуліганство як злочинне діяння на нормативному рівні було закріплене в радянському кримінальному законодавстві, яке пройшло такі періоди свого розвитку: а) 1917-1922рр. - політико-нормативними документами хуліганство визначається як діяння з ознаками контрреволюційного вчинку (політичне хуліганство); б) 1922-1927рр. - хуліганство визнається злочином проти особи; в) 192-1960рр. - хуліганство визнається злочином проти порядку управління, яким завдається шкода громадському порядку; г) 1960 - 2001рр. - злочин проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я; д) з 2001р. по цей час - злочин проти громадського порядку та моральності.

Протягом цих періодів хуліганство, як кримінально-каране діяння, залишалося поширеним суспільно-небезпечним злочином. Особам, які

вчиняли це діяння, були притаманні безкультурність і аморальність, зверхність і зневага як до будь-якої особи, так і до традицій, звичаїв, норм моралі і прав, що породжували агресивність, насильство і жорстокість хулігана. Норми, якими встановлювалась відповідальність за хуліганство у зазначені періоди, являли собою симбіоз ознак як адміністративного правопорушення, за умови його повторного вчинення, так і кримінально-караного діяння.

В КК 2001р. кримінально-правова норма (ст.296) сформульована без адміністративно-правових ознак, що надало цій нормі суто кримінально-правову природу, що дисертантом підтримується.

У підрозділі 1.2 „Кримінально-правова охорона громадського спокою як складової громадського порядку за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн” проведено порівняльний аналіз ст.296 КК з аналогічними та схожими нормами окремих зарубіжних держав.

Встановлено, що законодавці зарубіжних держав для характеристики ознак таких дій та їх спрямованості вживають термінологічні звороти „громадський порядок”, „громадський спокій”, „громадська безпека”, „суспільна мораль” як складові поняття „правопорядок”. Особливими ознаками хуліганських та схожих діянь є: вчинення їх групою осіб; порушення громадського спокою шляхом публічних закликів до порушення громадського порядку та суспільної моралі, до масових заворушень, проявів вандалізму тощо. Цим діянням притаманна ознака публічності, що є обов'язковою (конститутивною) ознакою таких діянь.

Результати порівняльно-правового аналізу вплинули на позицію дисертанта щодо необхідності в кримінальному законодавстві норми про відповідальність за хуліганство та підтвердило необхідність вдосконалення редакції ст.296 КК.

Розділ 2 „Науковий аналіз юридичних ознак хуліганства” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1 „Визначення соціальних цінностей як об'єктів (елементів) юридичних складів злочину, передбаченого ст.296 КК”, з урахуванням аналізу наведених у юридичній літературі підходів щодо визначення загального, родового та безпосереднього об'єктів злочинів, передбачених розділом XII КК України, обґрунтовується, що видовими об'єктами цих злочинів слід вважати соціальні цінності, які мають складний соціально-правовий зміст, визначені законодавцем з використанням термінологічних зворотів „громадянський порядок” та „суспільна мораль”.

Дисертант вважає, що грубо порушити громадський порядок можливо лише з мотивів явної неповаги до існуючих в суспільстві моральних, соціальних та інших цінностей, шляхом застосування насильства або погрози його застосування до невизначеного кола потерпілих, що проявляється в заподіянні моральної, фізичної або матеріальної шкоди. Без настання таких наслідків, мова може йти лише про адміністративний проступок (ст.173 КпАП України).

Безпосереднім об'єктом хуліганства дисертант вважає громадський спокій, як соціальну цінність, яка потерпає від заподіяння шкоди честі, гідності, здоров'ю, власності, довкіллю.

Дисертант підтримує наукову позицію, що окремими видами соціальних цінностей, які є об'єктами кримінально-правової охорони норми, передбаченої ст.296 КК, є як сама людина, її права, свободи та законні інтереси, так і права та законні інтереси юридичних осіб, суспільства, держави. Потерпілими від хуліганства можуть бути предста и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.