На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 93803


Наименование:


Контрольная Нацональний рвень системи охорони здоровя.Структура системи охорони здоровя

Информация:

Тип работы: Контрольная. Добавлен: 12.01.2016. Сдан: 2015. Страниц: 113. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


1. Національний рівень системи охорони здоровя 1
2. Структура системи охорони здоровя 1
3. Регіональний рівень системи охорони здоровя 1
4. Система первинної медико-санітарної допомоги 2
5. Критерії, яким має відповідати система охорони здоровя 2
6. Регламентовані звіти в системі охорони здоровя 3
7. Субрегіональний рівень системи охорони здоровя 3
8. Технічні регламенти в системі охорони здоровя 3
9. Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоровя 4
10. Управління та координація системи охорони здоровя 4
11. Управління закладами третинної ланки національної системи охорони здоровя 5
12. Нормативні документи в системі охорони здоров’я. 5
13. Сертифікація в системі охорони здоровя 6
14. Принципи надання первинної лікувально-профілактичної допомоги 6
15. Принцип доступності лікувально-профілактичної допомоги 7
16. Поняття стандартизації 8
17. Основні положення про стандартизацію в системі охороні здоровя 8
18. Основні цілі та задачі стандартизації в системі охороні здоровя 11
19. Основні принципи в системі охороні здоровя 12
20. Організація системи стандартизації в системі охороні здоровя 12
21. Нормативні документи по стандартизації 13
22. Правила та норми в системі охорони здоровя 14
23. Рекомендації в системі охорони здоровя. 14
24. Основні напрямки розвитку стандартизації 15
25. Стандартизація в сфері медичних послуг 16
26. Стандартизація в сфері фармакологічного забезпечення 17
27. Регламентація умов надання лікарняної допомоги 17
28. Поняття про медичні інформаційні системи 18
29. Історія розвитку медичних інформаційних систем 19
30. Основні вимоги до медичних інформаційних систем 20
31. Технологічні інформаційні системи 21
32. Банки інформації медичних служб 22
33. Статистичні інформаційні медичні системи 23
34. Науково-дослідні інформаційні медичні системи 23
35. Навчальні інформаційні медичні системи 24
36. Системи обробки та передачі медичних зображень 24
37. Автоматизовані системи управління 26
38. Інформаційно-довідкові системи 27
39. Система уніфікованої медичної мови 28
40. Мова поширюваних позначок (XML) 29
41. Інформаційні системи базового рівня системи охорони здоровя 30
42. Інформаційні системи федерального рівня системи охорони здоровя 31
43. Інформаційні системи регіонального рівня системи охорони здоровя 32
44. Первинна лікувально-профілактична допомога. 32
45. Спеціалізована (вторинна) лікувально-профілактична допомога. 33
46. Високоспеціалізована (третинна) лікувально-профілактична допомога. 33
47. Основні елементи моделі SADT. 33
48. Основне призначення моделі SADT. 34
49. Вхідні дані моделі SADT для поліклініки. 34
50. Управління в роботі поліклініки. 35
51. Вихідні дані моделі SADT. 35
52. Механізми моделі SADT. 35
53. Основне призначення моделі інформаційних потоків поліклініки. 35
54. Місце стаціонару в структурі системи охорони здоровя. 36
55. Основною документообіг в роботі стаціонару. 36
56. Управління в роботі стаціонару. 37
57. Основне призначення моделі інформаційних потоків стаціонару. 39
58. Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоровя. 40
59. Управління та координація системи охорони здоровя. 42
60. Управління закладами третинної ланки національної системи охорони здоровя. 43
61. Нормативні документи в системі охорони здоров’я. 44
62. Поняття стандартизації. 45
63. Основні положення про стандартизацію в системі охороні здоровя. 45
64. Основні цілі та задачі стандартизації в системі охороні здоровя. 45
65. Організація системи стандартизації в системі охороні здоровя. 46
66. Нормативні документи по стандартизації. 47
67. Обєкти стандартизації. 48
68. Основні напрямки розвитку стандартизації. 49
69. Класифікатори в системі охорони здоровя. 51
70. Поняття про медичні інформаційні системи. 58
71. Основні цілі та задачі медичних інформаційних систем. 58
72. Основні функції медичних інформаційних систем. 60
73. Основні вимоги до медичних інформаційних систем. 60
74. Класифікація медичних інформаційних систем. 61
75. Стандарти передачі даних та зображень. 65
76. Стандарти медичних електронних записів та документів. 68
77. Стандарти захисту медичної інформації. (???) 71
78. Міжнародна класифікація хвороб. 71
79. Ієрархія міжнародної класифікації хвороб. 72
80. Клініко-діагностичні групи. 73
81. Цілі та задачі систематизованої медичної номенклатури (SNOMED). Основні функції. Структура. 73
82. Клінічні коди Ріда. 74
83. Логічні спостереження, ідентифікатори, назва та коди (LOINC). 77
84. Кодування тестів за кодами LOINC. (???) 79
85. Міжнародна класифікація первинного лікування (ІСРС). 80
86. Стандарти обміну даними. 81
87. Призначення стандарту HL7. 82
88. Структура стандарту HL7. 82
89. Рівень відкритих систем. 84
90. Концепт RIM в стандарті НL7. 85
91. Архітектура клінічного документа CDA. 85
92. Призначення формату CDA 3.0. (это говно еще в разработке и по нему нету инфы нихуя) 90
93. Структура формату CDA 3.0.(это говно еще в разработке и по нему нету инфы нихуя) 91
94. Мова розмітки, що використовується в CDА 3.0.(это говно еще в разработке и по нему нету инфы нихуя) 91
95. Стандарт передачі даних DICOM. 92
96. Розкрийте сутність файлового рівня стандарту DICOM. 92
97. Розкрийте сутність мережевого рівня стандарту DICOM. 93
98. Основне призначення стандарту DICOM. 94
99. Розкрийте сутність DICOM PACS системи. 94
100. Які типи зображення можуть бути збережені за DICOM форматом. 95
101. Основні переваги DICOM. 95
102. Структура стандарту DICOM. 96
103. Лабораторні інформаційні системи. 98
104-105. Розробка технічного завдання для медичних інформаційних систем. 101
104-105. Вимоги до технічного завдання для медичних інформаційних систем. 101
106. Етапи розробки технічного завдання для медичних інформаційних систем. 102
107. Розкрийте основні етапи розвитку проекту національної електронної системи врахування медичних карт пацієнтів. (???) 102
108. Сформулюйте основні принципи централізованого електронного реєстру. 102
109. Визначте переваги, недоліки та проблеми електронного медичного реєстру. 102
110. Визначте технології на основі яких створюються інформаційні системи. 104
111. Сформулюйте основні напрямки інформатизації охорони здоровя. (???) 104
112. Визначте особливості електронного документообігу. 105
113. Розкрийте сутність організації охорони здоровя. 105
114. Визначте основну стратегію інформатизації медицини.(???) 105
115. Визначте завдання інформатизації. 105
116. Розкрийте сутність поняття сховищ даних. 106
117. Визначте основні особливості сховищ даних. 107
118. Розкрийте сутність архітектури сховищ даних. 107
119. Розкрийте сутність стандарту openEHR. 108
120. Визначне сутність поняття бізнес-процес. 109


1. Національний рівень системи охорони здоровя
Національний рівень системи охорони здоровя представлений Міністерством охорони здоровя України (субєкт управління) та закладами охорони здоровя державної форми власності, які підпорядковані безпосередньо МО3 (обєкт управління).

2. Структура системи охорони здоровя

В Україні існує триланкова система управління охороною здоровя.
Основою національної системи охорони здоровя є первинна лікувально-профілактична допомога, яка надається переважно за територіальною ознакою лікарями загальної практики.
+ Ответ на 5 вопрос

3. Регіональний рівень системи охорони здоровя
Регіональний рівень системи охорони здоровя представлений Міністерством охорони здоровя Автономної Республіки Крим та управліннями охорони здоровя при обласних державних адміністраціях (субєкт управління) та державні заклади охорони здоровя, які передані їм в управління відповідними рішеннями вищих органів державної влади, та заклади охорони здоровя, які перебувають у спільній власності територіальних громад. Наприклад, обласні лікарні, діагностичні центри, тощо (обєкти управління).

4. Система первинної медико-санітарної допомоги

Районні лікарні (поліклініки) при них завжди центри медичної санітарної допомоги. Вони включають:
1) амбулаторії сімейної медицини (загальної практики)
2) акушерська амбулаторія (ФАП-фельдш.-акушер.пункти)
3) ФП - фельдшерські пункти
4) амбулаторії сімейної медицини (в районі їх кілька)
5)центральна районна поліклініка (ЦРП) тепер називається діагностично-консультативний центр (ДКЦ)
6) невідкладна допомога на базі поліклінік і центрів сімейної медицини
7) швидка медична допомога (міський центр)

5. Критерії, яким має відповідати система охорони здоровя
Система охорони здоровя в Україні
Система охорони здоровя будь-якої країни має відповідати певним універсальним критеріям: ієрархічна будова; налагоджені управлінські комунікації між субєктами та обєктами управління. При цьому система охорони здоровя країни повинна враховувати особливості стану здоровя населення, його захворюваність.
Систему охорони здоровя повністю контролює держава. Управління та координація цієї системи забезпечується Міністерством охорони здоровя України через:
1. Міністерство охорони здоровя Автономної Республіки Крим.
2. Управління охорони здоровя при обласних державних адміністраціях.
3.Управління охорони здоровя Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Ефективна система охорони здоров’я має відповідати таким вимогам:
- забезпечувати збереження і зміцнення здоров’я населення;
- гарантувати доступність і якість кваліфікованої медичної допомоги;
- стримувати зростання вартості медичної допомоги;
-забезпечувати раціональне використання кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів.

6. Регламентовані звіти в системі охорони здоровя
Кожний заклад ОЗ зобовязаний періодично формувати регламентовану звітність - комплекти звітів , порядок заповнення яких встановлюється нормативними документами. Це дозволяє створити стандарт заповнення кожного з документів і сформувати в кожному з них деяку структуру. В системі ОЗ регламентованих звітів більшість. Завдяки цьому досягається деякий рівень національної стандартизації. Приклад: державна статистична звітність - форма №1(ЗВІТ ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ) здається 1 раз на рік, використовується для складання річної статистики, здається в головне регіональне управління статистики.

7. Субрегіональний рівень системи охорони здоровя
Субрегіональний (місцевий) рівень системи охорони здоровя представляють районні державні адміністрації, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські органи місцевого самоврядування (субєкт управління) та заклади охорони здоровя, які підпорядковані цим органам на правах комунальної власності (обєкт управління).
(це Система первинної медико-санітарної допомоги)

8. Технічні регламенти в системі охорони здоровя
2 жовтня 13 го Уряд прийняв у нових редакціях технічні регламенти щодо медичних виробів та затвердив плани заходів з їх застосування.
Так, постановою КМУ № 753 затверджено Технічний регламент щодо медичних виробів < article/257936>; -постановою КМУ № 754 Технічний регламент щодо медичних виробів для діагностики < article/257929>in vitro < article/257929>;-постановою КМУ № 755 Технічний регламент щодо активних медичних виробів, які імплантують < article/257918>.
Відповідні документи набудуть чинності через 6 міс з дня їх офіційного опублікування.
Одночасно з цим втратять чинність постанови Уряду від 11.06.2008 р. № 536 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів» < article/35404>; від 09.07.2008 р. № 621 «Про затвердження Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують» < article/107268>; від 16.07.2008 р. № 641 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів для лабораторної діагностики < article/107333> in vitro < article/107333>< article/107333>.
Новими технічними регламентами встановлюються основні вимоги до розробки і виготовлення медичних виробів; їх клінічних досліджень; мови, якою користувачеві або споживачеві надається інформація; процедури оцінки відповідності; маркування національним знаком відповідності.
Органом контролю за дотриманням цих вимог визначено Державну службу України з лікарських засобів.

9. Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоровя

Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоровя здійснюють:
? у містах - управління (відділ) охорони здоровя виконавчого комітету міської
Ради;
? у селах (селищах) - головний лікар району.

10. Управління та координація системи охорони здоровя
До системи органів державного управління охорони здоровя входять:
Кабінет Міністрів України (•організовує розробку та здійснення комплексних і цільових програм; •створює еко­номічні, правові й організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у галузі охорони здоровя;•укладає міжурядові угоди та координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоровя, •а також у межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи виконавчої влади в галузі охорони здоровя), Міністерство охорони здоровя України (•розробляє пріоритетні напрямки діяльності національної служби охорони здоровя; •забезпечує гарантований рівень кваліфікованої медичної допомоги населенню установами охорони здоровя всіх форм власності; •здійснює заходи щодо розвитку профілактичного напряму в охороні здоровя населення;•формує здоровий спосіб життя;), Рада міністрів АРК (•реалізують державну політику в галузі охорони здоровя в межах своїх повноважень: •загальне керівництво закладами охорони здоровя, які перебувають у сфері їх управління, їх матеріально-фінансове забезпечення, організовують роботу медичних закладів щодо надання медичної допомоги населенню, здійснюють заходи щодо попередження інфекційних захворювань, епідемій, епізоотій та їх ліквідації тощо.), місцеві державні адміністрації: (управління охорони здоровя обласних державних адміністрацій, відділи охорони здоровя районних державних адміністрацій).

11. Управління закладами третинної ланки національної системи охорони здоровя

Управління закладами третинної ланки національної системи охорони здоровя здійснюють:
o міські лікарні - відділ (управління) охорони здоровя виконавчого комітету міської Ради;
o обласні лікарні - управління охорони здоровя обласної державної адміністрації;
o центральні спеціалізовані лікарні, клініки, медичні університети, академії та інститути удосконалення лікарів - Міністерство охорони здоровя України.
Крім названих, до національної системи охорони здоровя належать відомчі ме-дико-санітарні служби, які представлені закладами охорони здоровя та відповідними органами, що здійснюють управління.

12. Нормативні документи в системі охорони здоров’я.
Нормативна документація - документи , які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
Класифікація нормативно-правових документів щодо побудови МІС
? Закони України щодо інформатизації суспільства;
? Постанови Кабінету Міністрів України
? Накази МОЗ України
? Стандарти інформаційних систем
До Законів України, що регламентують інформатизацію охорони здоров’я, можна віднести:
«Про Концепцію Національної програми інформатизації»;
«Про Національну програму інформатизації»;
«Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».
“Про захист персональних даних”, 2011 рік
Укази Президента України:
- ід 31.07.2000 р. №928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»;
Постанови Верховної Ради України:
- від 04.11.2005 р. №3075-IV «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2006-2008 роки».
Постанови Кабінету Міністрів України:
- від 31.08.1998 р. №1352 «Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації»;

13. Сертифікація в системі охорони здоровя
Медичні вироби, як продукція підвищеного ризику для життя і здоровя пацієнтів та працівників охорони здоровя, регулюються трьома Технічними регламентами:
- про медичні вироби (Постанова КМУ від 02.10.2013 № 753);
- про медичні вироби для лабораторної діагностики in vitro (постанова КМУ від 02.10.2013№ 754);
- про активні медичні вироби, які імплантуються (постанова КМУ від 02.10.2013 № 755).
Положення Технічних регламентів відповідають Директивам Ради Європи: 93/42/ЕЕС «Про медичні вироби», 98/79/ЕЕС «Про медичні діагностичні вироби in vitro», 90/385/ЕЕС «Про активні медичні вироби для імплантації».
Технічні регламенти вимагають від виробників медичних виробів застосування систем менеджменту якості, вимоги для яких сформульовані в стандарті ДСТУ ISO 13485:2005 «Медичні вироби. Системи менеджменту якості. Вимоги регулювання».
Передбачено впровадження відповідних цьому стандарту систем менеджменту якості на виробництвах усіх класів ризику, та підтвердження відповідності із залученням органу оцінки відповідності, як третьої незалежної сторони, для:
- медичних виробів III, II а, II б, I (стерильні вироби та вироби з функцією вимірювання) класів ризику, як це запропоновано вибраними схемами оцінки згідно з Технічним регламентом;
- медичних виробів для лабораторної діагностики in vitro А і В переліків, а так само призначених для самоконтролю;
- активних медичних виробів що імплантуються.

14. Принципи надання первинної лікувально-профілактичної допомоги
Первинна лікувально-профілактична допомога є основною частиною медико-санітарної допомоги населенню і передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.
До основних принципів надання первинної лікувально-профілактичної допомоги відносяться:
? кваліфікованість;
? оперативність;
? доступність.
КваліфікованістьДля реалізації принципу кваліфікованості Міністерство охорони здоровя України видало наказ за № 73 "Про проведення позачергової атестації лікарів, переведених на посади лікарів загальної практики - сімейних лікарів" від 11.04.2000 р. Згідно цим наказом, в Україні має впроваджуватися первинна лікувально-профілактична допомога на принципах сімейної медицини. Лікарі, які надають первинну лікувально-профілактичну допомогу, мають пройти перепідготовку та атестацію на присвоєння первинної спеціалізації за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина". Лікарям планується присвоювати кваліфікаційні категорії за цією спеціальністю.
Доступності Принцип доступності лікувально-профілактичної допомоги реалізується згідно ст. 49 Конституції України, відповідно до якої "кожний має право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоровя медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності

15. Принцип доступності лікувально-профілактичної допомоги
Принцип доступності лікувально-профілактичної допомоги реалізується згідно ст. 49 Конституції України, відповідно до якої "кожний має право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоровя медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності".
Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоровя здійснюють:
? у містах - управління (відділ) охорони здоровя виконавчого комітету міської
Ради;
? у селах (селищах) - головний лікар району.
В Україні первинна медико-санітарна допомога представлена роздробленими структурами, що функціонально, організаційно та фінансово поєднані із спеціалізованою амбулаторною допомогою. Впродовж тривалого часу увага в основному приділялася розвитку дорогих видів спеціалізованої та швидкої медичної допомоги. Фінансове забезпечення первинної допомоги становить менше ніж 10 % коштів, виділених на охорону здоровя, що не дозволяє досягти оптимального розподілу обсягів роботи між рівнями медичної допомоги. В Україні на первинному рівні починають і закінчують лікування лише до 30 % пацієнтів у містах і до 50 % пацієнтів у сільській місцевості.

16. Поняття стандартизації
Стандартиза?ція - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.
Стандартом називається документ , в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.
Види стандартизації за рівнем
· Міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.
· Регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору.
· Національна стандартизація - стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

17. Основні положення про стандартизацію в системі охороні здоровя
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я - це надання якісних послуг медичної та фармацевтичної допомоги, у тому числі профілактичні й лікувально-­діагностичні заходи, спрямовані на збереження та підвищення здоров’я населення.
Згідно зі статтею 11?Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні нормативи у системі охорони здоров’я містять:
? перелік та обсяг гарантованого рівня медичної та фармацевтичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров’я (ЗОЗ);
? нормативи надання медичної та фармацевтичної допомоги, що містять обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
? показники якості надання медичної та фармацевтичної допомоги;
? нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення ЛП та іншими засобами;
? нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
? нормативи забезпечення ЛП державних і комунальних ЗОЗ;
? нормативи санаторно-курортного забезпечення;
? нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних ЗОЗ.
Мед стандарти
- Стандарти-рекомендації - стандарти, які видаються у вигляді методичних рекомендацій, інструктивних листів тощо. Стандарти-­рекомендації не потребують жорсткого дотримання, тобто методики діагностики чи лікування можуть удосконалюватися та змінюватися без спеціального узгодження в МОЗ України.
За ієрархією застосування розрізняють міжнародні, національні, регіональні та локальні стандарти.
Міжнародні стандарти приймаються міжнародними організаціями (напр., ВООЗ) і застосовуються на міжнародному рівні.
- Національні стандарти - це моделі (алгоритми) надання діагностично-лікувальної допомоги, які встановлюються та застосовуються на рівні держави.
- Регіональні стандарти - це модель надання медичної та фармацевтичної допомоги, застосування якої обмежено регіоном. Регіональні стандарти державних гарантій забезпечення населення безоплатною медичною допомогою мають містити: перелік захворювань, види медичної допомоги, їх обсяги, умови надання та фінансування. Регіо­нальні стандарти створюються за такими принципами: з урахуванням потреби населення в безоплатній медичній допомозі, що визначається за особливостями демографічного складу, рівнів і структури захворюваності в регіоні; забезпечення відповідності гарантованих обсягів медичної та фармацевтичної допомоги державним нормативам і стандартам; відповідність потужності регіональної мережі закладів охорони здоров’я потребам населення в медичній та фармацевтичній допомозі; на основі наукового обґрунтування матеріальних і фінансових витрат на відповідну одиницю обсягу медичної допомоги; підвищення ефективності використання ресурсної бази охорони здоров’я за рахунок комплексного регіонального планування та впровадження ресурсозберігаючих медичних технологій.
- Локальні стандарти - моделі та вимоги до надання медичної допомоги, які застосовуються в одному або кількох ЗОЗ, у межах управління охороною здоров’я міста чи району.
- За об’єктами стандартизації визначають такі види стандартів: стандарти на ресурси охорони здоров’я; стандарти організації медичних служб і закладів охорони здоров’я; технологічні; стандарти програм медичної та фармацевтичної допомоги; медико-економічні; комплексні стандарти.
- Стандарти на ресурси охорони здоров’я - за рівнем та ієрархією належать до національних або міжнародних стандартів, мають силу закону; містять вимоги до основ­них фондів ЗОЗ, обладнання, ЛП, фінансових та людських ресурсів.
- Стандарти організації медичних служб і закладів охорони здоров’я - це моделі та вимоги до ефективного використання ресурсів системи охорони здоров’я та оцінка можливостей надання ефективної сучасної медичної (фармацевтичної) допомоги.
- Стандарти регламентують: системи управління; організацію лікувально-діагностичного процесу; інформаційне забезпечення; контроль якості та безпеки медичної (фармацевтичної) допомоги.
·
Технологічні стандарти - стандарти, які регламентують процес діагностики, лікування та профілактики. За рівнем та ієрархією технологічні стандарти можуть бути національними, регіональними або локальними. За обов’язковістю виконання вимог технологічні стандарти можуть мати законодавчий або рекомендаційний характер. Технологічні стандарти розглядаються як гарантоване оптимальне лікування кожного хворого з певною патологією з метою досягнення максимального позитивного результату. Національні технологічні стандарти формуються завдяки зусиллям фахівців науковців, лікарів та фармацевтів. Прикладом технологічного стандарту надання фармацевтичної допомоги можуть бути Протоколи провізора (фармацевта), розроблені в Україні з метою стандартизації симптоматичного лікування та впровадження системи фармацевтичної опіки як основи відповідального самолікування та безрецептурного відпуску ЛП, відповідно до рекомендацій ВООЗ щодо належної аптечної практики.
·
Стандарти програм медичної чи фармацевтичної допомоги, що регламентують проведення комплексу заходів, надання медичної чи фармацевтичної допомоги окремим групам населення, які формуються за різними ознаками: характером захворювання, віком, статтю, фізіологічним станом, соціальним станом, професією, умовами праці тощо. Програми медичної (фармацевтичної) допомоги затверджуються урядом і мають законодавчий характер.
· Медико-економічні стандарти - моделі гармонійного поєднання обсягу та якості діагностичних, лікувальних, профілактичних заходів із зазначенням їх вартості. За обов’язковістю виконання вимог медико-­економічні стандарти належать до стандартів-рекомендацій, за рівнем ієрархії - до локальних стандартів.
· Комплексні стандарти - це стандарти, які регламентують діяльність певного медичного чи фармацевтичного фаху або служби та містять набір структурно-організаційних, технологічних стандартів і стандартів організаційних програм.
· Стандартизація має забезпечувати інтереси всіх членів суспільства: як споживачів (пацієнтів), так і виробників, які пропонують послуги або товар.

18. Основні цілі та задачі стандартизації в системі охороні здоровя
Цілями стандартизації є:
- встановлення положень, що забезпечують відповідність об’єкта стандартизації своїй визначеності й безпечність його щодо життя чи здоров’я людей;
- створення умови для раціонального застосування усіх видів та ресурсів;
- сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі, підвищенні конкурентоспроможності продукції, робіт та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій.
Завданнями стандартизації є:
- забезпечення небезпечності продукції, процесів та послуг стосовно життя, здоров’я людей;
- створення умов для захисту і зберігання майна і продукції, зокрема під час їх транспортування чи зберігання;
- досягнення високої якості продукції, процесів і послуг, відповідної до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб людей;
- реалізація прав споживачів;
- забезпечення технічної та інформаційної сумісності і взаємозамінності;
- досягнення збіжності й відтворності результатів контролю;
- встановлення оптимальності вимог до суспільно важливої продукції, процесів та послуг;
- заощадження усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва;
- впровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та підвищення його продуктивності;
- забезпечення господарських об’єктів, складними технічними системами захисту з урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
- розвиток міжнародного й регіонального співробітництва;
- усунення технічних бар’єрів у торгівлі та ін.

19. Основні принципи в системі охороні здоровя
Основними принципами охорони здоровя є:
- дотримання прав громадян у сфері охорони здоровя та забезпечення повязаних з цими правами державних гарантій;
- пріоритет інтересів пацієнта при наданні медичної допомоги;
- пріоритет охорони здоровя дітей;
- соціальна захищеність громадян у випадку втрати здоровя;
- відповідальність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб організацій за забезпечення прав громадян у сфері охорони здоровя;
- доступність і якість медичної допомоги;
- неприпустимість відмови у наданні медичної допомоги;
- пріоритет профілактики у сфері охорони здоровя;
- дотримання лікарської таємниці.

20. Організація системи стандартизації в системі охороні здоровя

Галузева програма стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року
(Наказ МОЗ України від 16.09.2011р. №597)
Мета Програми - забезпечення надання якісної медичної допомоги населенню шляхом розробки, впровадження та аудиту дотримання медико- технологічних документів - адаптованих клінічних настанов, медичних стандартів, формулярів, уніфікованих та локальних клінічних протоколів, що розробляються на принципах доказової медицини.
З А К О Н У К Р А Ї Н И від 19.11.1992 р. N 2801-XII Основи законодавства України про охорону здоровя” Стаття 14-1. Система стандартів у сфері охорони здоровя
Систему стандартів у сфері охорони здоровя складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти. Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоровя встановлюються відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"
Галузеві стандарти у сфері охорони здоровя:
• стандарт медичної допомоги
• клінічний протокол
• табель матеріально-технічного оснащення
• лікарський формуляр
• інші норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоровя. Їх додержання є обов’язковим.
СТАНДАРТИ акредитації закладів охорони здоров’я затверджені наказом МОЗ України від 14.03.2011 № 142, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 6 червня 2011 р. за № 680/19418. Управління структурним підрозділом закладу. Наявність локальних клінічних протоколів (маршрутів пацієнтів) згідно з уніфікованими клінічними протоколами та медичними стандартами відповідно до профілю структурного підрозділу. Використання ліків. Наявність у закладі локального формуляра лікарських засобів для первинної допомоги / локального формуляра закладу.

21. Нормативні документи по стандартизації
Нормативно-правова база розробки та впровадження медико- технологічних документів.
Наказ МОЗ України від 28.09.2012 року № 751 “Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313.
Наказ МОЗ України від 11.09.2013 № 795 “Про моніторинг клінічних індикаторів якості медичної допомоги”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1669/24201 Нормативно-правова база розробки та впровадження медико-технологічних документів.
Нові документи зі стандартизації медичної допомоги з 2012 року
• Стандарти розробляються на засадах доказової медицини (в документи включаються медичні технології, ліки з доведеною ефективністю)
• Документи розробляються на клінічну тему (діагноз).
• Містять механізм впровадження
• Містять механізм моніторингу ефективності наданої медичної допомоги.
Адаптована клінічна настанова актуальні наукові знання
• Наукове обґрунтування рішень стосовно подальшого розвитку, ресурсного забезпечення, виявлення чинників незадовільної медичної допомоги на засадах доказової медицини
• Професійне удосконалення Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги - Мінімальний рівень якості медичної допомоги, інструмент для управління результатами, обсягами та ресурсами.

22. Правила та норми в системі охорони здоровя
Стандартами в системі охорони здоров’я є НТД, яка встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації та затверджується компетентним органом. Стандарти можна класифікувати за такими критеріями: обов’язковістю виконання, ієрархією застосування, видом об’єкта стандартизації. За обов’язковістю виконання є державні (національні) соціальні стандарти, соціальні норми і нормативи, стандарти-рекомендації.
Правил та норм не знайшов, якесь дуже обємне нечітке і не структуроване запитання.

23. Рекомендації в системі охорони здоровя.
Рекомендації:
o Удосконалити законодавство з охорони здоровя
o Змінити систему управління галуззю
o Розбудовувати систему громадської охорони здоров’я
o Забезпечити належний рівень фінансування охорони здоровя з диверсифікацією джерел фінансування
o Забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів
o Удосконалити систему кадрового забезпечення
o Підвищити структурну ефективність медичної допомоги
o Вдосконалити інформаційне забезпечення управлінської діяльності та інформатизувати галузь
o Запровадити систему управління якістю медичної допомоги, адаптувати її до вимог нормативного регулювання ЄС на засадах дотримання ідеології безперервного поліпшення якості
o Забезпечити ефективну фармацевтичну політику
o Здійснювати випереджаючу інформаційно-комунікаційну кампанію забезпечення кроків з побудови нової НСОЗ та моніторинг громадської думки
o Забезпечити науковий супровід побудови нової системи ОЗ
Державна політика у сфері охорони здоров’я населення повинна ґрунтуватися на наступних принципах:
o відповідальність держави і суспільства за охорону здоров’я;
o розвиток суспільної й індивідуальної профілактики;
o доступність профілактичної і лікувальної допомоги;
o особиста відповідальність за стан здоров’я;
o інтеграція охорони здоров’я в комплекс заходів по захисту навколишнього середовища, подолання бідності, реалізації демографічної політики і політики ресурсозбереження;
o гуманізація процесу медичного обслуговування населення, дотримання норм етики і деонтології;
o розвиток міжнародного співробітництва у медичній сфері.
На створення системи охорони здоров’я, яка відповідатиме потребам населення і забезпечить реалізацію зазначених принципів, спрямована Загальнодержавна програма «Здоров’я 2020: український вимір» на 2012-2020 рр. Основний акцент робиться на модернізації системи первинної медико-санітарної допомоги та профілактиці неінфекційних захворювань. Результатами цих дій має стати покращення доступу населення до медичних послуг та підвищення рівня профілактики і раннього виявлення неінфекційних хвороб.

24. Основні напрямки розвитку стандартизації
Виникла гостра необхідність уніфікувати процеси реєстрації, зберігання та передачі медичних даних, тобто виникла необхідність у сучасних інформаційних стандартах.
Основним правовим актом, що регламентує процес стандартизації в Україні, є Закон України «Про стандартизацію». Саме цей документ визначає основні напрямки та методи стандартизації, відповідні документи та порядок її проведення.
Стандартизація в сфері охорони здоров’я дозволяє вирішити низку дуже важливих завдань, зокрема:
o створення стандартних медичних протоколів діагностики та лікування;
o визначення механізмів стикування та інформаційний обмін між різними медичними компютерними системами;
o створення єдиної термінології, довідників та класифікаторів;
o створення механізмів формалізації медичної інформації з метою її подальшої обробки;
o визначення єдиних вимог до змісту та наповнення електронної форми облікового медичного документа.
Процес стандартизації в медичній інформатиці повинен йти наступними шляхами:
- розробка та удосконалення термінологічних стандартів (класифікаторів медичних послуг та процедур, лабораторних досліджень, медичних термінів, що застосовуються при описі стану здоров’я пацієнта, тощо) з метою приведення їх у відповідність до сучасних ISO/IEC аналогів;
- локалізація та впровадження міжнародних стандартів електронних медичних документів та записів;
- локалізація та впровадження міжнародних стандартів реєстрації, зберігання, архівування та передачі медичних даних та зображень;
- розробка та запровадження стандартів захисту та безпеки медичної інформації і даних.
Розглядаючи процес стандартизації надання медичної допомоги як інноваційну діяльність, на регіональному рівні управління ми виділяємо в ньому наступні етапи:
? створення наукової регіональної програми з управління розробкою та впровадженням стандартів якості надання медичної допомоги як обєктів управління;
? проведення експертної оцінки (в ідеалі - незалежними експертами) з визнання цих стандартів перспективними з погляду отримання соціально-економічного ефекту при їх впровадженні у сферу охорони здоровя регіону;
? організація управління впровадженням стандартів у діяльність закладів охорони здоровя регіону та моніторинг якісних змін;
? забезпечення вирішення науково-практичних проблем охорони здоровя через формування державних та міжгалузевих програм, що сприятиме використанню бюджетів різних рівнів.

25. Стандартизація в сфері медичних послуг
Перелік груп медичних інформаційних стандартів
· Терміни та класифікатори;
· Стандарти передачі даних та зображень;
· Стандарти медичних електронних записів та документів;
· Стандарти захисту медичної інформації
· Стандарти розробки інформаційних систем
· Стандарти розробки інтерфейсів користувача
Згідно зі статею 11 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні нормативи у сфері охорони здоровя включають:
? перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоровя;
? нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
? показники якості надання медичної допомоги;
? нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
? нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
? нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоровя;
? нормативи санаторно-курортного забезпечення;
? нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоровя.

26. Стандартизація в сфері фармакологічного забезпечення
Державні соціальні нормативи у системі охорони здоров’я містять:
? перелік та обсяг гарантованого рівня медичної та фармацевтичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров’я (ЗОЗ);
? нормативи надання медичної та фармацевтичної допомоги, що містять обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
? показники якості надання медичної та фармацевтичної допомоги;
? нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення ЛП та іншими засобами;
Фармакопея - один з найстаріших нормативних документів, які регламентують виробництво і якість лікарських засобів, коли ще не було ні регуляторних органів, таких як Управління по контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Administration - FDA) або Європейське агентство по лікарських засобах (European Medicines Agency, раніше відоме як ЕМЕА), ні стандартів, подібних ISO або GMP.
? Якість ЛЗ закладається на етапі фармрозробки, для якої встановлений спеціальний методологічний підхід і специфічні підходи по відношенню до різних лікарських форм, генериків й оригінальних препаратів.
? Якість, закладена на етапі фармрозробки, проходить експертизу на етапі реєстрації, забезпечується при виробництві шляхом дотримання правил GMP, при дистриб’юції - шляхом дотримання вимог GDP і при роздрібній реалізації - шляхом виконання вимог GPP.
? Ефективність і безпечність розроблених ЛЗ підтверджується на етапах доклінічних і клінічних випробувань, а безпечність, виведених на ринок препаратів - досвідом їх клінічного застосування.
? Об’єктивність даних при цьому забезпечується шляхом дотримання правил GLP і GCP, а також фармаконаглядом.

27. Регламентація умов надання лікарняної допомоги
Міжнародна класифікація первинного лікування (ICPC)
? Розроблена (1987) Світовою організацією сімейних лікарів (Wonca)
? Дозволяє закодувати, використовуючи єдину класифікацію, три важлива елементи медичного випадку у первинній ланці:
? причину звертання (RFE),
? діагнози або проблеми,
? процес лікування.
? У 2003р. ВООЗ визнала класифікацію ICPC-2 таккою, що ухвалена ВООЗ для збереження даних у сфері первинного лікування.
1. ПМД надається прикріпленому населенню незалежно від віку, статі, соціального статусу, професійної діяльності; здійснюється за територіально-дільничним принципом або за принципом прикріплення особи за її бажанням до конкретного закладу охорони здоров’я, що надає зазначений вид медичної допомоги (заклад ПМД) з правом вільно обирати (змінювати) лікаря ПМД.
2. ПМД може надаватись в амбулаторії/структурному підрозділі амбулаторії, за місцем проживання/перебування пацієнта (відвідування лікарем вдома).
Запис на прийом до лікаря ПМД здійснюється шляхом безпосереднього звернення фізичної особи або її представника до реєстратури амбулаторії, попереднього запису за телефоном чи в електронному форматі через веб - сайт; передбачає ведення форм первинної облікової документації № 074/о «Журнал реєстрації амбулаторних хворих»,
При зверненні пацієнта до реєстратури амбулаторії запис на прийом до лікаря ПМД здійснюється по пред’явленню документа, що засвідчує особу.
За місцем проживання/перебування пацієнта (відвідування лікарем вдома) ПМД забезпечується пацієнту, який за станом здоров’я і характером захворювання не може прийти на прийом до амбулаторії; надається в день реєстрації виклику або, за згодою пацієнта, на наступний день.
За характером відвідування лікарем пацієнта вдома може бути активним (з ініціативи лікаря, без виклику) або пасивним (відвідування за викликом).
Виклик лікаря додому здійснюється шляхом звернення особи або її представника до реєстратури амбулаторії за телефоном чи в електронному форматі через веб - сайт; передбачає ведення форми первинної облікової документації № 031/о «Книга запису викликів лікарів додому», затвердженої наказом МОЗ України від 29 травня 2013 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 липня 2013 року за № 990/23522.
3. У разі звернення/доставлення пацієнта в робочий час до ЦПМСД та його структурних підрозділів за невідкладною медичною допомогою, лікарі ПМД забезпечують надання такої допомоги.
Невідкладна медична допомога надається без попереднього запису, поза чергою та незалежно від прикріплення пацієнта до ЦПМСД.

28. Поняття про медичні інформаційні системи
Медичні інформаційні системи (МІС) - це сукупність програмно - технічних засобів, баз даних і знань, що призначені для автоматизації різних процесів, які мают місце в ЛПЗ чи системі охорони здоров’я.
Функції:
· збирання, реєстрація, структуризація і створення інформаційного простору;
· забезпечення обміну інформацією;
· зберігання і пошук інформації;
· статистичний аналіз даних;
· контроль ефективності і якості надання медичної допомоги;
· підтримка прийняття рішень;
· аналіз і контроль роботи установи, управління ресурсами установи;
· підтримка економічної складової процесу надання медичної допомоги;
· навчання персоналу
Класифікація медичних інформаційних систем базується на ієрархічному принципі (з одного боку) і відповідає багаторівневій структурі охорони здоров’я (з іншого).
· За функцією:
· Технологічні системи;
· Інформаційно-довідкові;
· Клініко-діагностичні і експертні;
· Навчальні і контролюючі;
· Системи аналізу даних
· За об’єктом реалізації:
· Управляючі системи;
· Системи для документообігу;
· Банки даних
· За структурою:
· Локальні;
· Мережні;
· Глобальні.

29. Історія розвитку медичних інформаційних систем
1960-е годы
Большинство медицинских информационных систем на западе в эти годы является административными приложениями, реализующими нужды финансовых отделов. И лишь единичные информационные системы в здравоохранении являются клиническими.
Однако в СССР интерес к внедрению достижений науки и техники в клиническую медицину был связан, прежде всего, с развитием кардиохирургии.
60-е годы прошлого века стали подготовительным этапом, характеризующимся только первыми попытками осмысления роли ЭВМ в сфере здравоохранения, и об автоматизации ведения медицинских записей речи еще не идет.
1970-е года
В США и Европе основное влияние на развитие медицинских информационных систем оказывает появление персональных компьютеров. В здравоохранении СССР были предприняты первые реализованные на практике шаги в направлении использования вычислительных систем. Была создана межведомственная комиссия «Медицинская кибернетика». Появляются лаборатории кибернетики, где создавались клинические компьютерные системы.
1980-е годы
Западный рынок наполняется большим количеством медицинских информационных систем, не только охватывающих все больше и больше аспектов деятельности ЛПУ, но и имеющих возможность взаимодействовать между собой.
В СССР большинство лечебных учреждений, в которых появились персональные компьютеры, предпочли путь разработки собственных прикладных систем, отвечающим внутренним потребностям каждого ЛПУ.
1990-е годы
Одним из основных приоритетов в разработке медицинских информационных систем в США и Европе становится именно разработка систем электронных историй болезни, они начинают активно распространяться по лечебным учреждениям. Так к концу десятилетия в США 10 процентов госпиталей и 15 процентов частнопрактикующих врачей уж........



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.