Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 94297


Наименование:


Реферат «Запорозька Сч як специфчна форма державного устрою»

Информация:

Тип работы: Реферат. Добавлен: 01.02.2016. Сдан: 2015. Страниц: 31. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………..……………………………………...3

1. Структура влади у Запорізькій Січі…………………………………………...4
2. Початок державотворення на Запорізькій Січі……………………………...10
3. Розвиток української державності у період визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького……………………………………………………15
4. Занепад Гетьманської держави………………………………………………24

ВИСНОВКИ………………………………..……………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….30


ВСТУП
У багатовіковій історії України важливе місце належить козацтву. Ґрунтуючись на глибоких історичних традиціях, воно відродило перерваний іноземними загарбниками державотворчий процес в Україні. ЗапорізькаСіч стала місцем, де козацтво продовжило державницькі традиції України. Тут сформувалася нова українська (козацька) державність. Загальновідомо, що головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функціїдержавної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикціяданої держави. Усі ці ознаки були притаманні Січі, а специфічні історичні умови та обставини життя запорожців зумовили неповторний імідж козацької державності. Козацтво створило власну військово-політичну і господарську організацію, поступово перетворюючи її усвоєрідну державу зі значними підконтрольними територіями, багатотисячною армією, адміністративним апаратом, скарбницею, звичаєвимправом та символікою.
До факту існування державності на Запорізькій Січі зверталися видатні вчені (Смолій В., Терлюк І., Черкас Б., Наливайко Д. та ін.), намагаючись зрозуміти її феномен. Це й не дивно, адже козацто, що створило цю державність, існувало як соціальне явище не одне стліття. А козацька державність, також проіснувавши декілька століть, уже цим фактом викликає досебе жвавий інтерес та залишається ментально значущою подією в історії українського народу і помітним напрямом наукових досліджень.
Таким чином, постійний підвищений інтерес не тільки науковців, а й широкої громадськості до вивчення і глибокого знання історії Запорізької Січі з часом аж ніяк не зменшується, адже історія запорізького козацтва - це історія розвитку саме демократичних засад у середньовічному суспільстві. Отже, актуальність проблеми зумовила вибір теми наукового дослідження «Запорозька Січ як специфічна форма державного устрою».
Мета роботи - дослідити особливості форми державного устрою Запорізької Січі.
1. Структура влади у Запорізькій Січі
Структура суспільних (державних) інституцій Запорозької Січі була надзвичайно простою. Вищим, так би мовити законодавчим, органом влади була загальна козацька рада. Брати участь у ній мали право усі без винятку низові козаки. Інколи ради відбувалися і на представницькій основі, у вигляді депутацій від куренів, або ж виключно старшинські.
Зібрання козаків, що проводилися за їх власною ініціативою називалися чернецькими, або чорними радами. До основних повноважень загальної козацької ради входили: спільне обговорення всіх найважливіших питань життєдіяльності січового товариства, визначення основних принципів побудови військового устрою, обрання керівництва, обговорення і вирішення питань війни і миру, прийняття рішення про участь у військових походах, визначення своєї позиції під час переговорів з представниками інших країн, розподіл земельних угідь, що знаходилися в межах «вольностей» Війська Запорозького. Кращі з цих земель розподілялися між курінями січового товариства, а решта відходила сімейним козакам і не козакам - так званому «підданству». В разі потреби козацька рада виступала в ролі вищої судової інстанції. За встановленою традицією козацькі ради, збиралися, як правило, щороку 1 січня для переобрання кошового отамана і старшини.
Однак, якщо виникала гостра необхідність, вони скликалися позачергово три-чотири рази на рік. На таких надзвичайних радах розглядався широкий спектр питань або одне, яке на той час було надзвичайно важливим для запорожців.
Зазвичай, традиційним місцем проведення загальної козацької ради була Січ. Проте, оскільки рада являла собою, насамперед, орган військової влади, пріоритетною і головною умовою її проведення була присутність на ній всього Війська Запорозького. Ось чому місце проведення ради, як правило, козаками не абсолютизувалося. Ради відбувалися там, дедля цього виникала гостра потреба. Наприклад, козацькі ради скликалися навіть під час військових походів, у степу чи на волості. Зокрема, відомі такі місця позачергового проведення козацьких рад, як Суха Діброва, Маслів Став та ін..
Вища виконавча влада на Запорозькій Січі належала Кошу в особі кошового отамана. Про великий авторитет цієї посадової особи в козацькому товаристві свідчать спостереження французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, котрий перебував на Січі. Зокрема, він зазначає: «коли зберуться усі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Якщо обраний козак приймає на себе обовязки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча додає, що недостойний, і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх батьків (так вони називають між собою один одного).
Обрання кошового отамана було кульмінаційним моментом ради, оскільки від його діяльності значною мірою залежало життя на Січі протягом наступного року.
Кошовий отаман, як перша посадова особа, був наділений вищою військовою, адміністративною, судовою і духовною владою. Він отримував надзвичайні повноваження під час воєнних дій. Водночас зазначимо, що він ніколи не був необмеженим диктатором.
Владу кошового отамана суттєво обмежували три обставини:
• щорічний звіт про свою діяльність на загальній військовій раді;
• право козаків в любий час зібрати раду і зажадати дострокового звіту отамана;
• річний строк перебування на посаді.
Окрім цього при кошовому отамані діяла група радників - дорадчий орган, до складу якого входили козацькі старійшини - найбільш авторитетна військова та курінна старшина у відставці. З думкою цієї козацької еліти при прийнятті рішень кошовий отаман, безумовно, повинен був рахуватися.
Другою посадовою особою на Січі був військовий суддя, котрий в разі відсутності кошового отамана виконував його повноваження як «наказний (тимчасовий) отаман», а також відповідав за судочинство, козацьку скарбницю та артилерію. Військовий писар обирався з найбільш освічених козаків. Він відповідав за підготовку і надсилання розпоряджень січового керівництва на місця, вів рахунки, організовував роботу, пов‘язану з листуванням Кошу з представниками чинної на Запорожжі влади (Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Московське царство), або інших іноземних держав. Значний обсяг робіт виконував військовий осавул. На нього було покладено контроль за порядком на Січі, виконання судових рішень, ухвал військової ради, наказів кошового отамана, проведення дізнань по вчинених злочинах, забезпечення продовольством, розподіл продуктів та платні між козаками, охорона під‘їзних шляхів та кордонів Запорозької Січі.
Окрему частину військової старшини на Січі становили курінні отамани, які обиралися не на загальній військовій раді, а на курінних сходках. Цю посаду, зазвичай, обіймали найбільш здібні, хоробрі, рішучі, винахідливі і досвідчені козаки. Нерідко курінними отаманами обиралися представники колишньої військової старшини. Курінний отаман зараховував до свого куреня новоприбулих козаків, відповідав за порядок і дисципліну в ньому, забезпечував підвладних йому козаків усім необхідним, слідкував за збереженням і розподілом куреневої скарбниці та майна. За січевою традицією лише той з козаків, хто обіймав певний час посаду курінного, мав змогу реально претендувати на обрання кошовим отаманом Запорозької Січі.
Окрім військових начальників, які відігравали провідну роль, на Січі були також і військовічиновники, котрі виконували допоміжні функції при козацькій старшині. До цієї категоріїсічового товариства відносилися: довбиш (відповідав за військові литаври, якими скликав козаків на раду, оголошував судові вироки і був присутній при їх виконанні, забезпечував сплату податків посполитими, стягнення торгового мита), пушкар (відав артилерією і наглядав за в‘язнями, котрі знаходилися в пушкарні), товмач (виконував функції перекладача та військового розвідника), кантаржій (охороняв еталони військових мір і ваги), шафар (збирав «перевізне» мито на річках) та чауші (виконували дипломатичні функції).
Окрему частину військових чиновників становили булавничий, бунчуковий та хорунжий, котрі персонально відповідали за збереження булави, військового прапору (хоругви) та бунчуків, що були символом влади кошового отамана.
Наступною керівною ланкою організаційної структури Запорозької Січі була похідна й паланкова старшина. Ця категорія січового керівництва була за рангом вище військових чиновників. Проте, на відміну від чиновників, вона діяла поза межами Січі та у своїх паланках.
Похідну старшину складали: полковник, осавул і писар, котрі у воєнний час здійснювали охорону передових рубежів «вольностей» Війська Запорозького. Похідний полковник, зазвичай, керував певною частиною козацького війська, або декількох загонів січовиків. Паланкову старшину представляли: полковник, осавул, писар, підосавул і підписарій. Влада паланкової старшини поширювалася на козаків, котрі мешкали поза межами Січі, - в паланках, по слободах та зимівниках. Усі представники цієї категорії старшини обиралися щорічно на загальній військовій раді. Зазначимо, що влада паланкового полковника в межах ввіреної йому паланки була досить широкою і прирівнювалася до повноважень кошового отамана. Зокрема, крім військових та адміністративних питань, він мав змогу вирішувати питання покарання козаків, включаючи й смертну кару. Паланковий полковник формував і направляв у прикордонні райони козацькі сторожові роз‘їзди, які здійснювали там військовурозвідку, та інформував керівництво Коша про становище, що склалося на кордонахЗапорозької Січі.
За підрахунками В.Андрущенка та В.Федосова, вцілому у керівних структурах налічувалася 120 посадовців, які становили командно-адміністративний апарат Січі. Враховуючи організаційну структуру Запорозької Січі, серед них було 38 курінних отаманів, 7 полкових осавулів, 8 гармашів, 20 канцеляристів, 9 полкових писарів тощо. У підсумку на 100 запорозьких козаків припадало менше одного посадовця.
Обраний загальною військовою радою Кіш, керуючись її рішеннями, реалізовував на практиці основні напрями політики Запорозької Січі в межах своїх «вольностей». Водночас слід зазначити, що на Січі чітко визначених правовими актами повноважень загальної козацької ради і кошу не існувало. І законодавча, і виконавча влади будували тут свою роботу на основі звичаєвого права та традицій, які виникли ще за часів Княжої доби (наприклад, функціонування віча тощо).
Важливим чинником державотворчих процесів на Січі була чітко вироблена судова система, яка складалася з кількох судових інстанцій
- Судом першої інстанції вважався паланковий суд, компетенція якого поширювалась на територію........


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрущенко Л.В., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен - К., 1995 - 173 с.
2. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2006. - 416 с
3. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник. - К.:Атіка, 2004. - 368 с.
4. Іванов В. Історія держави і права України / В. Іванов - К.,Фенікс,2007.- 378с.
5. Історія держави і права України. Частина 1. / за редакцією А. Й. Рогожина.- К.: "Ін Юре", 1996. - 620 с.
6. Історія держави і права України: Підручник / За ред. А.С. Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512 с.
7. Котова Н. Історія України : навч. посібник / Н. Котова. - Х.: Одіссей, 2005. - 413 с.
8. Крип‘якевич І. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.)/ І. Крипякевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів. - Львів, 1992 - 712 с.
9. Маланій О. Я. Вплив християнства на розвиток державно-правової думки козацької доби / О. Я. Маланій // Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. - 2009. - № 1. - С. 128-135.
10. Наливайко Д. Козацька християнська республіка / Д. Наливайко. - К. : Дніпро, 1992. - 495 с.
11. Слабченко М. Паланкова організація Запорізьких вольностей / М. Слабченко // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права. - К., 2008. - Вип. VI. - C. 41-54.
12. Смолій В. А. Українська козацька держава / В. А. Смолій // Український історичний журнал. - 2011. - № 4. - C. 19.
13. Смолій В. А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті / В. А. Смолій // Український історичний журнал. - 1991. - № 5. - C. 61-72.
14. Снігир В. Славетна Запорізька республіка / В. Снігир // Урядовий кур’єр. - 2006. - 13 жовтня. - С. 13.
15. Терлюк І. Я. Історія держави і права України (Доновітній час): Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2006.- 400 с.
16. Українська козацька держава: матеріали Четвертих Всеукраїнських читань. - Київ - Черкаси, 1994. - 200c.
17. Черкас Б. В. Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку / Б. В.Черкас // Український історичний журнал. - 2014. - № 1. - С. 131-132.
18. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану [Електронний ресурс]. - Режим доступу :< coss1/shch01.htm>.
19. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків Т.1/ Д Яворницький. - К., 1990- 578 с.
20. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків Т.2 / Д Яворницький. - К., 1990 - 560 с.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.