На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сутнсть та значення прокурорського нагляду за виконанням законв органами дзнання досудового слдства. Повноваження прокурора по здйсненню нагляду за виконанням законв органами дзнання та досудового слдства. Переврка прокурором справи.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 03.05.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


31
К У Р С О В А Р О Б О Т А
Нагляд прокурора за виконанням законів органами
дізнання і досудового слідства.

КИЇВ- 2004 р.
П Л А Н
Вступ
1. Сутність та значення прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
2. Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства.
3. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком та прийняття по ній рішення.
4. Порядок направлення прокурором справи з обвинувальним висновком до суду.
5. Строк розгляду прокурором справ, що надійшли від органів дізнання або слідчого.
6. Організація прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство.
Висновок
Список використаної літератури

ВСТУП

При здійсненні в Україні великомасштабних перетворень, спрямованих на зміцнення демократії й створення правової держави - проходить і переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до законів та їх ігнорування.

На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе середовище для пограбування і держави, для корупції, хабарництва, інших службових злочинів, формує негативну думку в суспільстві.

З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року в нашій державі визначився і гарантується принцип верховенства права.

Питанням регламентації діяльності прокуратури присвячено сьомий розділ Конституції, де в ст.121 вказано, що вона становить єдину систему, на яку покладається:

І) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом,

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Прокуратура є незалежною від місцевих органів влади єдиною централізованою системою, очолюваною Генеральним прокурором України, якому підпорядковані всі, в тому числі військові і спеціальні, нижчестоящі прокурори.
Слід не лише піднести активність прокурорів, а й усіх правоохоронних органів щодо організації протидії злочинності та порушенням законності. Маючи унікальний досвід практичного застосування законів, органи прокуратури повинні більш ґрунтовно та поглиблено аналізувати спільно з іншими фахівцями практику не лише з позицій виявлених недоліків, а й встановлення причин, чому не працює той чи інший закон, чому немає тих результатів, які очікувалися і заради яких і приймаються відповідні закони (1).
Для посилення боротьби зі злочинністю чи не визначальним фактором є дотримання законності в діяльності самих правоохоронних органів. Прокуратура -- єдиний орган, уповноважений законом здійснювати нагляд за точним виконанням законодавства органами внутрішніх справ. Служби безпеки, митної служби, інших державних контролюючих систем.
Прокуратура відповідно до процесуального законодавства України бере участь у розгляді справ судами, вносить протести на рішення, вироки, ухвали і постанови судів, що суперечать чинному законодавству. Бере участь у правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у своєму підпорядкуванні наукові та науково-педагогічні навчальні заклади. Генеральна прокуратура України в межах своєї компетенції здійснює прямі зв'язки з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями.
Визнаючи можливість і необхідність встановлення істини для забезпечення законності, законодавець зобов'язує органи дізнання, слідства, суду і прокуратури встановлювати істину при розслідуванні злочинів і розгляді справ.
Говорячи про встановлення істини, ми маємо на увазі систему гносеологічних категорій (2), в яких обов'язково присутні два елементи, що відповідають дійсному відтворенню об'єктивних фактів і, відповідно, точному змісту Закону правова оцінка цих фактів (3).
Організація і порядок діяльності прокуратури України і повноваження прокурорів визначаються Конституцією України, Законом України "про прокуратуру". Кримінальне - процесуальним кодексом, а також іншими законами і міжнародними угодами.
Дана тема курсової роботи була обрана мною через свою актуальність, оскільки правильно організоване досудове слідство і дізнання, а також здійснюваний прокурорський нагляд за виконанням законів при їхньому провадженні, являють собою одну з істотних гарантій швидкого розкриття злочину, його повного, об'єктивного і всебічного розслідування, а в остаточному підсумку постанови судом законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
I. Сутність та значення прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
Прокурор -- суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст.121 Конституції України покладаються такі функції: нагляд за додержанням законів органами, які провадять досудове слідство, дізнання та оперативно-розшукову діяльність; підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів.
Прокуратура, здійснюючи конституційну функцію нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, повинна виконувати завдання, передбачені ст.29, 30 ЗУ "Про прокуратуру". Так, в ст.29 вище зазначеного закону зазначено, що нагляд має своїм завданням сприяти:
1. розкриттю злочинів, захисту особи, й прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
2. виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
3. запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
4. охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
5. здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. (4)
Слідство, що проводиться органами прокуратури і внутрішніх справ, хоча і носить найменування досудового (остаточне рішення по кримінальній справі приймає суд), проте при його провадженні визначаються характер і обсяг обвинувачення, правова оцінка злочину, що у свою чергу визначає вид і розмір кримінального покарання, встановлюється коло доказів по кримінальній справі, у межах якого, як правило, проводиться судовий розгляд. Правильно організоване досудове слідство і дізнання, а також здійснюваний прокурорський нагляд за виконанням законів при їхньому провадженні, являють собою одну з істотних гарантій швидкого розкриття злочину, його повного, об'єктивного і всебічного розслідування, а в остаточному підсумку постанови судом законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Варто підкреслити, що ні в якій іншій сфері діяльності органів державної влади і управління так гостро не торкаються права і законні інтереси громадян, як у сфері кримінального судочинства. Ніякі інші порушення законів не заподіюють людям таких моральних і фізичних страждань як порушення, пов'язані з незаконними затриманнями й арештами, необґрунтованими притягненнями до відповідальності й засудження невинних.
Незважаючи на те, що діяльність органів слідства і прокурорського нагляду з роками удосконалюється, якісно підвищується кадровий склад прокурорів і слідчих (зріс їхній освітній ценз, відтепер усі прокурори і слідчі мають вищу юридичну освіту, переважна більшість з них мають великий стаж роботи за обраною спеціальністю), проте в діяльності правоохоронних органів допускається чимало порушень законності. Найважливішими критеріями оцінки роботи кожного слідчого й у цілому слідчого апарату є обґрунтованість порушення кримінальних справ, дотримання вимог закону про всебічність, повноту й об'єктивність розслідування, забезпечення конституційних гарантій недоторканості особи. Якщо дати в цілому оцінку діяльності органів дізнання і досудового слідства, то треба відзначити, що за останні роки значно знижується якість провадження дізнання і досудового слідства. Найбільш яскравим показником якості розслідування злочинів є кількість повернутих прокурорами і судами кримінальних справ на додаткове розслідування. Порядок розслідування злочинів визначається Кримінально-процесуальним кодексом (далі КПК) України. Крім цього працівники органів дізнання і досудового слідства керуються наказами і вказівками Генерального прокурора України з питань слідчої роботи, обов'язковими для виконання всіма слідчими органами.
II. Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства.
Завдання, що стоять перед прокурорами, що здійснюють нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, сформульовані в Законі України «Про прокуратуру », в КПК. В статті 227 КПК визначені повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства. Так, прокурор у межах своєї компетенції:
1) вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;
2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;
3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;
4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;
5) бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;
6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених цим Кодексом;
7) продовжує строк розслідування у випадках і порядку, встановлених цим Кодексом;
71) дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку утримання під вартою в порядку, встановленому цим Кодексом;
8) повертає кримінальні справи органам досудового слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;
9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;
10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;
11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;
12) вирішує питання про допущення захисника до участі в справі.
Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому КПК. Завдання, що стоять перед органами прокуратури, будуть успішно виконані лише за тих умов, якщо самі прокурори і слідчі будуть суворо дотримуватись вимог закону і норм кримінального процесу. Принцип законності в кримінальному судочинстві є одним з основних принципів в організації і діяльності органів дізнання і досудового слідства. Правильне застосування закону забезпечує успішне провадження в справі і разом з тим захищає виконавців від помилок, що потім обертаються грубими порушеннями законності і призводять до обмеження прав і законних інтересів учасників процесу. Практиці відомі не одиничні випадки, коли через зневажливе відношення слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури до закону по кримінальних справах про убивства, зґвалтування й вінілі небезпечні злочини залучалися невинні особи, а винні в цей час без наказано робили нові тяжкі злочини. Це відбувалося насамперед через прагнення будь-якими засобами розкрити злочин, коли підозрюваними й обвинувачуваними заявлялися клопотання про виконання процесуальних дій, які б підтверджували їхню непричетність до вчиненого злочину, цілком ігнорувалися, порушувалися вимоги закону про повноту, всебічність й об'єктивність розслідування злочину.
Таким чином, універсальним повноваженням прокурора є його право давати письмові вказівки, що можуть бути спрямовані як на виявлення порушень законів, реагування на ці порушення та запобігання їм, а також на успішне розслідування злочинів у цілому.
Здійснення своїх повноважень прокурор повинен узгоджувати з процесуальною самостійністю слідчого (ст.114 КПК), уникати дріб'язкової опіки над ним і над особою, яка провадить дізнання, заохочувати їхню творчу ініціативу і винахідливість, цінувати їхню принциповість, допомагати їм рішуче і наполегливо викривати злочинців, охороняти права та законні інтереси осіб, які були залучені до кримінального процесу.
III. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком та прийняття по ній рішення.
Одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, прокурор, перед тим як прийняти рішення про направлення справи до суду, зобов'язаний оцінити її матеріали в сукупності з позицій виконання органами розслідування завдань кримінального судочинства (ст.2 КПК), звернути увагу на забезпечення охорони прав та законних інтересів осіб, які були залучені до справи, на повне розкриття злочинів, викриття винуватих та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Особлива увага має бути приділена дотриманню принципів кримінального процесу.
Так, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, прокурор зобов'язаний перевірити ( ст.228 КПК України ):
1) чи мала місце подія злочину;
2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;
21) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги КПК України про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;
3) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно з статтею 213 КПК України;
4) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;
5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;
6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;
7) чи додержало вимог закону при складанні обвинувального висновку;
8) чи правильно обрано запобіжний захід;
9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;
10) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;
11) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог КПК України.
Окрім оригінала обвинувального висновку до справи повинні бути додані його копії за кількістю обвинувачених. Якщо обвинувачені є неповнолітніми копії обвинувального висновку готуються для їхніх представників, при цьому немає значення, чи досягнули вони повноліття на момент закінчення слідства.
За практикою, що склалася, необхідну кількість копій обвинувального висновку виготовляють слідчі органи, які розслідували злочин і прийняли рішення про направлення справи прокурору.
Методику перевірки справи визначає прокурор з урахуванням можливих науково-методичних розробок, рекомендацій. Прийоми при цьому можуть бути різними, але вони мають забезпечити повне і всебічне знання прокурором усіх матеріалів справи. Прокурор не повинен обмежуватися лише відповідними доповідями слідчого, який розслідував справу, або начальника слідчого підрозділу, а також відомостями, які набув під час нагляду за додержанням законів при розслідуванні справи.
Перевірка повинна дати прокурору чітку уяву з усіх питань, що відповідно до закону перевіряються, з тим щоб він мав можливість прийняти правильне і обґрунтоване рішення у справі.
Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одно з таких рішень (ст.229):
1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;
2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;
3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 КПК України.
Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених КПК України, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Рішення прокурора у справі з обвинувальним висновком залежить від того, наскільки зібрані докази були достатніми для складання висновку, наскільки повно був встановлений предмет доказування та додержані інші вимоги закону.
Прокурор не повинен розраховувати на те, що недоліки слідства, допущені порушення будуть усунуті під час судового засідання.
Якщо, перевіривши справу, прокурор або його заступник не знайшли порушень вимог закону, вони затверджують обвинувальний висновок. Це рішення оформляється відповідною резолюцією на обвинувальному висновку. Закон не забороняє і складення з цього питання окремої мотивованої постанови. А якщо обвинувальний висновок складений з відхиленням від вимог ст.223 КПК або з занадтою натуралізацією (зґвалтування, вбивство, мордування, катування тощо), в неприйнятному стилі тощо, прокурор вправі змінити або скласти новий обвинувальний висновок.
Прокурор повертає справу на додаткове розслідування, якщо виявить: порушення закону, особливо права обвинуваченого на захист, принципу дотримання державної мови судочинства, повноти, всебічності і об'єктивності дослідження обставин справи; помилкову, невірну кваліфікацію злочину, коли перекваліфікація злочину істотно змінює пред'явлене обвинувачення або погіршує становище обвинуваченого; не проведення експертиз, коли їх призначення є обов'язковим (ст. 76 КПК), тощо.
Повертаючи справу для провадження додаткового розслідування, прокурор або його заступник зобов'язані дати органу дізнання або слідчому письмові вказівки про те, які саме недоліки в справі необхідно усунути, які слідчі чи інші процесуальні дії необхідно виконати; не виключається і винесення постанови про повернення справи для дослідування.
Справа, як правило, повертається слідчому, котрий розслідував її, а при необхідності й іншому слідчому. Прокурор, його заступник вправі прийняти справу і до свого провадження або доручити це своїм помічникам. Вибір цих рішень має забезпечити найбільш ефективне і якісне завершення розслідування злочину.
Прокурор, його заступник мають також право закрити кримінальну справу, якщо для цього є підстави, дотримуючись порядку, встановленого ст.214 КПК. Підстави до закриття справи зазначені у ст.6 КПК або це може бути недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ст.213 КПК). Якщо прокурор має намір закрити кримінальну справу з нереабілітуючих підстав (ст. 7, 71 КПК), то він за згодою обвинуваченого своєю мотивованою постановою направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд в даному випадку може закрити провадження в кримінальній справі.
Прокурор або його заступник, перевіривши справу з обвинувальним висновком, в залежності від основних прийнятих рішень приймають і додаткові: змінюють список осіб, які підлягають виклику в судове засідання або які відповідно до ст.254 КПК повідомляються про день розгляду справи в суді; скасовують, змінюють чи обирають запобіжний захід в межах своєї компетенції; вживають заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; вирішують питання про речові докази згідно з чинним законом ( ст. 78-81 КПК).
Прокурор або його заступник при умові, що справа розслідувана повно, всебічно і об'єктивно, з дотриманням норм кримінального і процесуального та інших законів, які мають право скласти новий обвинувальний висновок, якщо вони не згодні з тим, що склав слідчий (ст.230 КПК України).
Підставами для складання нового обвинувального висновку:
- недотримання вимог ст.223, 224 КПК України;
- коли прокурор або його заступник дотримуються інших, ніж ті, яких дотримується слідчий, підходів до оцінки доказів, що суттєво змінює кваліфікаційні ознаки злочину, форми вини;
- якщо резолютивна частина обвинувального висновку не зовсім відповідає змісту постанови про притягнення особи до відповідальності як обвинуваченого;
- у разі незгоди з методами викладення резолютивної частини та стилем написання обвинувального висновку взагалі, з неприпустимою з точки зору моралі натуралізацію, деталізуванням при зазначенні обставин справи способів, наслідків злочину, особливо таких, як зґвалтування, вбивство з особливою жорстокістю, мордування, катування тощо.
Прокурор або його заступник вправі доручати слідчому переробити обвинувальний висновок. У цьому випаду слідчому дається відповідна письмова вказівка і може бути повернений обвинувальний висновок із зауваженнями прокурора або його заступника з тим, щоб слідчий їх врахував.
При складанні нового обвинувального висновку раніше складений із справи вилучається і зберігається в наглядовому провадженні.
У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення (ст.231 КПК України).
Якщо прокурор або його заступник не згодні з сформульованим у справі обвинуваченням, вони вправі його змінити на менш тяжке обвинувачення, з тим щоб воно було законним, обґрунтованим і справедливим.
Якщо є необхідність змінити обвинувачення на більш тяжке, справа повертається слідчому для проведення додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення, про що виноситься відповідна постанова. Більш тяжким є обвинувачення у вчиненні злочину, що кваліфікується за статтею Кримінального Кодексу України (далі КК України), санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж за той злочин, що зазначений слідчим в обвинувальному висновку; обвинувачення за новими фактами, епізодами злочину; зміна наслідків злочину в бік їх тяжкості; зміна приготування чи замаху на закінчений злочин; необережність як форма вини замінена на прямий умисел тощо. До більш тяжкого прирівнюється також обвинувачення, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами.
Якщо зміна обвинувачення не є більш тяжким обвинуваченням порівняно з початковим, прокурор чи його заступник вносять зміни до обвинувального висновку, про що складають мотивовану постанову, копія якої разом з копією обвинувального висновку вручається обвинуваченому в установленому законом порядку.
Копію цієї постанови необхідно також направити слідчому, який склав обвинувальний висновок, з тим щоб звернути його увагу на допущені недоліки.
IV. Порядок направлення прокурором справи з обвинувальним висновком до суду.
В статті 232КПК України зазначено, що:
- Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.