На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 97170


Наименование:


Реферат Зимов календарн свята українцв

Информация:

Тип работы: Реферат. Добавлен: 23.05.2016. Сдан: 2013. Страниц: 21. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
1. Вступ…………………………………………………………………………….3
2. Введення, або "Третя Пречиста"………………………………………………4
3. Катерини……………………………………………………………………….......4
4. Свято Андрія Первозваного………………………………………………………5
5. Свято Наума………………………………………………………………………..6
6. Свято Варвари………………………………………………………………….......7
7. Свято Сави………………………………………………………………………….7
8. День святого Миколая……………………………………………………………..8
9. День святої Анни………………………………………………………………......9
10. День Спиридона Сонцеворота……………………………………………….......10
11. Новий рік……………………………………………………………………….....10
12. День святого Гната………………………………………………………………..12
13. Святий вечір (Навечіря Різдва Христового)…………………………………….12

14. Різдво Христове……………………………………………………………………13

15. Щедрий Вечір та свято Маланки………………………………………………….14

16. Новий Рік за старим стилем або свято Василя…………………………………...15

17. "Голодна кутя" або Другий Свят-вечір……………………………………………16

18. Водохреща або Йордан……………………………………………………………..17
19. Свято Івана Хрестителя…………………………………………………………....18
20. Різдвяний день……………………………………………………………………...18
21. Свято Петра Вериги………………………………………………………………..19
22. Висновок…………………………………………………………………………....20
23. Список літератури…………………………………………………………………21


1. Вступ

В народі говорять: “Зима прийшла і празничків привела”. І дійсно: взимку майже щодня - свято. Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня). Обряди зимового циклу повязані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту.
У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч - проводи. Зустріччю предків на Свят-вечір розпочинався період найважливіших зимових свят - Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. Різдвяний цикл свят був пов’язаний з відродженням нового сонця, яке відтоді починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати. У ньому було найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток; багато з них також було спрямовано на вшанування покійних предків. У цей період українці колядували та щедрували - співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.
Умовно завершував зимовий цикл святкових дат, за сучасним церковним календарем, день Петра Вериги (29 січня). З ним народне повір’я пов’язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо.


2. Введення, або "Третя Пречиста"

Як відомо, основою народного календаря, на відміну від астрономічного, чи елітарного, був вегетаційний рік. Отже, серед сучасних церковних дат неважко віднайти точку відліку зимового циклу. Нею є день Введення в храм Пресвятої Богородиці, тобто 4 грудня. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня).
По всій Україні від Введення починали розучувати колядки, виготовляти «вбрання» для колядників і переряджених. Майже повсюдно вірили в полаз: хто вранці першим завітає до хати, той буде полазником; від нього залежатиме щастя, здоровя чи лихо. Достаток віщував молодий відвідувач, та ще й коли був з грошима; нещастя - старий, немічний, особливо стара баба або той, що приходив щось позичати. Щоб уберегти себе від таких випадкових відвідувачів, господарі подекуди старалися раненько ввести до хати свого «полазника»: вола, телицю, вівцю - своєрідне втілення селянського добробуту.
До Введення дівчата та молодиці повинні були закінчити тіпати чи терти льон і коноплі. Хто не впорається вчасно з цією роботою, накличе влітку бурю на поля, а на себе - зневагу людей. До того ж існувало повіря, що в цей день надзвичайно активною є різна «нечиста сила», особливо відьми, які можуть чаклунськими діями відібрати молоко у корів. Ось чому майже по всій Україні люди вдавалися до різноманітних оберегів обсипали подвіря і стайні маком-самосівом (видюком), обкурювали зіллям худобу, мастили вимя маслом, часником, а на дверях стаєнь дьогтем рисували хрестики. Худобу в цей день щедро годували. У центральних районах України, на Поділлі спеціально варили з борошна густу киселицю і давали коровам - щоб густою була сметана.
Давніми у цьому святі є і весільні мотиви. Найкраще виражені вони дівочими ворожіннями на щасливе заміжжя. Так, молоді гуцулки зранку на Введення юрмилися біля входу до церкви, аби серед перших увійти до храму слідом за священиком. Котрій щастило, та подумки примовляла собі: «Як ні тепер уводиш дівков (до церкви), так від нині за рік абис ні уводив вінченов (одруженою)». В інших районах України дівчата «на віддані» потай від сторонніх очей «святили» воду, щоб привернути до себе парубків. Для цього там, де сходяться три потоки, набирали у глечик чи миску води, розкладали поблизу вогнище і над полумям, примовляючи щось, переливали воду з посудини в посудину.
Введення в народі ще називали «Видінням». Це зумовлено народним віруванням, згідно з якими Бог у цей день відпускає душі померлих подивитися на своє тіло. Це християнізоване тлумачення. Поняття «дух», «душа» виникло набагато раніше, про що маємо цікаві свідчення в обрядовому фольклорі. З ними повязане усвідомлення «вирію» - місця, куди відходять душі після смерті. Як і живі, за законами дихотомії (парного протиставлення), поділялися на «своїх» і «чужих», так і після смерті душі (духи) поділялися на «своїх» і «чужих», «добрих» і «недобрих». Звідси й двоїстість в обрядових дійствах: з одного боку, вшановуємо покійних предків, з іншого - вживаємо найрізноманітніших оберегів від «нечистої сили».

3. Катерини

7 грудня - день великомучениці Катерини, у народі "Катерини", свято дівочої долі. У цей день перед образами цієї святої дівчата ставлять свічки, а потім під вечір ворожать на свою долю.
Перед сходом сонця дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня зацвіте - добрий знак, засохне гілочка без цвіту - кепська ознака. Дівчата так це тлумачать: є цвіт на гілочці - буде весілля, нема - восени доведеться Покрову благати: “Свята мати, Покрівонько, покрий мою голівоньку”.
Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю - борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги: сміх, співи, але без танців, бо то піст.
Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають його новим рушником і йдуть “закликати долю” до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!"
Якщо в цей час заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Журиться дівчина і проклинає долю: “Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!” Та це ще не біда. Гірше, коли зірка з неба впаде. “Погасне Доля!” - злякано шепочуть дівчата.” Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень - парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака - чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь - чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Розповідають, що під час такого ворожіння уже в наш час до горщика підбіг щур і почав їсти кашу, аж за вухами лящало. Дівчина як побачила, то зомліла. А весною приїхали в село іноземці з Франції по обміну досвідом господарювання і вирощування цукрового буряка. Дівчина познайомилася з одним із них і незабаром вийшла заміж . Поїхала жити на батьківщину чоловіка і писала батькам, що він дуже добрий. З тих пір у селі знають, що щур - то чоловік-іноземець.
Хлопці цього дня постилися до служби Божої і щиро молилися, аби Бог дав їм хорошу дружину - роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка лагідну.
В народних переказах дівоча доля - то гарний і вдатний хлопець, а чоловіча - гарна та працьовита жінка. Та вона буває і роботящою, і лінивою - це вже кому яка дістанеться. Вгадати, звичайно, нікому не дано.
Вдалу і щасливу долю могла приворожити і сама дівчина. Треба було лише причепуритися: одягти сорочку самотканну, вишити на ній гарні візерунки, а по низу - меандри (символічні зазубринки). Плахту чи спідницю треба було підв’язати тканою крайкою чи вишитим золотом поясом. У коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах. А до того ж усміхнене миле личко, розважна розмова - і найкраща доля приголубить таку господиньку і розумну дівчину.
4. Свято Андрія Первозваного
13 грудня - багато ворожінь на щасливе заміжжя долучалося і до дня памяті
апостола Андрія Первозваного. Серед них - відомі «посівання»: набравши у жменю насіння конопель, дівчата вибігали на подвіря і, розсіваючи їх, примовляли:

Я, святий Андрію,
Конопельки сію.
Дай же, Боже, знати,
З ким весілля грати...

Робили це переважно увечері: напередодні Андрія. Крім того, дівчата рахували кілки у парканах, плотах, відливали фігурки з воску, пекли і їли на ніч солоного коржа, щоб їм наснився суджений. Коли ж сходилися до гурту, то ворожили на коржиках чи балабушках. Приносили зі собою борошно, з якого кожна виробляла свого коржика чи балабушка, ще й позначала, щоб з-поміж усіх вирізнявся. Спечені коржики розкладали на лавці, впускали до ха........


23. Список літератури

1. Курочкін О.В. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. К., 1978.
2. «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
3. Воропай О. Звичаї нашого народу : етногр. нарис / Олекса Воропай. - Мюнхен : Укр. вид-во, 1958. - 449 с.
4. Українці : Свята. Традиції. Звичаї / уклад. І. Коверець. - Донецьк : Альфа-Прес, 2004. - 304 с.
5. < kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl>





Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.