На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 98611


Наименование:


Курсовик СПВДРУЖНСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 27.07.2016. Сдан: 2016. Страниц: 36. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



ЗМІСТ
РОЗДІЛ1 Історіографія…………………………………………………...……….
РОЗДІЛ 2 Створення СНД………………………………………………...…………….
2.1 Умови створення СНД………………………………………………..……………..
2.2 Статут СНД…………………………………………………………..………………
2.3 Встановлення відносин між країнами СНД……………………….……………….
РОЗДІЛ 3 Структура СНД………………………………………………………………
3.1 Керівні органи СНД…………………………………………………………………
3.2 Спеціадьні органи співробітництва………………………………………………..
РОЗДІЛ 4 Відносини України з провідними країнами СНД…………………………
4.1 Відносини Україна - Білорусь……………………………………………………..
4.2 Українсько - молдавські відносини………………………………………………
4.3 Україно - російські відносини в рамках СНД……………………………………


ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Співдружність Незалежних Держав (СНД) є унікальним міждержавним утворенням з декларованими інтеграційними задачами та дезінтеграційними результатами. Частка взаємного товарообігу країн у їх загальному товарообороті послідовно скорочувалася. СНД - це організація, сформована у результаті поразки СРСР у «холодній війні», яка закінчилася територіальними змінами.
По суті утворення СНД було «політичним подарунком» для «широких мас трудящих» (як казали у радянські часи), які були збентежені та розчаровані розвалом Союзу. Адже ще навесні 1991 р. абсолютна більшість громадян СРСР, у всіх його республіках, висловилися на референдумі за збереження Союзу, а вже до кінця того ж року Радянський Союз був зруйнований.
Географічні рамки роботи: до організації входять Азербайджан, Білорусь, Вірменія,Казахстан, Киргизтан, Молдова,Росія, Таджикистан, Узбекистан та держави - спостерігачі: Туркменістан та Україна.
Хронологічні рамки роботи: 1991-2016 рр.
Мета курсової роботи полягає у полягає у наступних завданнях:
1. виявленні причин, які передували утворенню СНД;
2. дослідженні виникнення та створення Співдружності Незалежних Держав (СНД);
3. ознайомленні зі структурою СНД та його органами управління;
4. розгляді відносин України з провідними країнами СНД;
5. аналізі подальших перспектив відносин України з СНД.
Предметом дослідження - політична обстановка СРСР, яка сприяла створенню СНД.
Об?єктом дослідження - створення Співдружності Незалежних Держав в умовах політичної кризи СРСР.
Методологічною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених в області політики України з країнами-членами СНД. В якості методів дослідження застосовувалися теоретичні методи, в їх числі моделювання, системний, узагальнений аналіз досліджуваних явищ і результатів.


РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ
Основою курсової роботи став історичний аналіз, аналіз ЗМІ та документів і робота з бібліографією. Були використані роботи російських та українських авторів, присвячені різним аспектам відносин. На Україні опубліковано чимало робіт по зовнішньоекономічних і політичних відносин України з країнами-членами СНД. В основі предмета дослідження є зовнішня політика України. Серед україн.ських науковців дослідженням проблем зовнішньої політики займаються проф. З. В. Герасимчук, канд. ек. наук Л. М. Горбач, проф. А. Ладюк та інші. Серед вчених, які починали аналізувати зовнішньоекономічну діяльність можна назвати А. Рубана, Ю. Пахомова, Д. Яновського, Т. Р. Затонацкую. Основою окремих висновків дипломного дослідження стали праці А. С. Кучика, А. Ладюка, М. Р. Нікітіної, Тощо Сисоєвої, які у своїх працях велику увагу присвятили питанням міжнародних економічних відносин, та вивчення факторів впливу на зовнішньоекономічну діяльність.
Серед вітчизняних досліджень щодо різноманітних аспектів формування зовнішньоекономічних і політичних відносин заслуговують уваги публікації професорів Е. Гайдара, Л. Зубченко, в. І. Мунтіян та ін. Істотними є дослідження М. І. Дідковського, В. П. Клочко, досліджували актуальні проблеми економіки, особливо зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних звязків. Деякі аспекти, що стосуються проблеми взаємовідносин Росії і України, знайшли своє відображення в роботах З. В. Герасимчука, Л. М. Горбача, Р. Я. Евзерова, А. Ладюка, А. Вассерман. Ряд авторів, в тому числі, Р. Евзеров і Ст. Сіденко вивчали російсько-українські відносини в контексті європейської інтеграції, розглядаючи "третього" в цих відносинах. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань у даній курсовій роботі були використані нормативно-правові акти: Конституція РФ, як основоположний нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, пряму дію і застосовується на всій території Російської Федерації; Постанова ВС РФ від 12.12.1991 № 2014-1 «Про Ратифікацію угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» (разом з Угодою від 08.12.1991 «Про Створення Співдружності Незалежних Держав», Протокол від 21.12.1991, «Угода про координаційні інститути Співдружності Незалежних Держав», «Протокол наради глав незалежних держав», Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 21.12.1991, «Угода про спільні заходи щодо ядерної зброї», «Алма-Атинської декларації» - відображає важливе значення правової природи СНД; «Угода про статус економічного суду Співдружності Незалежних Держав» (Разом з «Положенням про Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав»), укладена в Москві 06.07.1992 р., «Регламент Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав» - забезпечують виконання економічних зобовязань у рамках Співдружності; Рішення Ради глав держав СНД «Про прийняття Статуту СНД» (Разом з «Статутом Співдружності Незалежних Держав») - на підставі якого розрізняють держави-засновники та держави - члени Співдружності; Цивільний Кодекс РФ; навчальна література та стаття В. Р. Вишнякова з питання Співдружності Незалежних Держав / Журнал російського права, № 11, 2003).


РОЗДІЛ 2
СТВОРЕННЯ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ
2.1 Умови створення СНД
Первинна угода про створення СНД була підписана у Біловезькій пущі 8 грудня 1991 р. головою Верховної ради Білорусі Станіславом Шушкевичем, президентом РФ Борисом Єльциним і президентом України Леонідом Кравчуком. Вони оголосили про припинення організованих президентом Радянського Союзу Михайлом Горбачовим переговорів щодо укладення нового союзного договору, який був покликаний реформувати СРСР. Горбачов назвав Біловезьку угоду неконституційною і заявив, що розпустити Радянський Союз має право тільки Зїзд народних депутатів. Тим не менш, 10 грудня рішення про створення СНД було ратифіковано Верховною Радою України та Верховною Радою Білорусії, а 12 грудня - Верховною Радою РФ[1,c.5].
Перша зустріч глав 11-ти держав СНД відбулася 30 грудня 1991 р. у Мінську. Під час перегворів очільники країн підписали угоду, яка визнавала необхідність Обєднаного командування стратегічними ядерними силами та спільного контролю над зброєю масового знищення, які перебували на озброєнні колишнього СРСР. Щодо звичайних озброєнь держави СНД визнали принцип створення національних армій в колишніх радянських республіках, підлеглих верховному командуванню СНД. Питання про створення збройних сил СНД обговорювалося і на другій зустрічі глав держав, яка відбулася 16 січня 1992 р. в Москві. На третій зустрічі ( Мінськ, 14 лютого 1992р.) лідери 8 країн - учасниць домовилися про збереження єдиного командування збройними силами протягом двох років. Однак з цього питання між країнами Співтовариства зберігалися розбіжності. На четвертій зустрічі у верхах, що відбулася в Києві 20 березня 1992 р., було досягнуто угоду про розподіл повноважень у військових питаннях. Відповідно з нею, до складу збройних сил СНД входили стратегічні сили та сили спільного призначення (миротворчі сили за зразком «блакитних касок» ООН). Це рішення визнали тільки Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан і Узбекистан. У травні 1992 р. на пятій зустрічі в Ташкенті глави держав Вірменії, Казахстану, Росії, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану підписали Пакт про колективну безпеку (військову взаємодопомогу) і в принципі домовилися про спільний прикордонний контроль. У липні того ж року було прийнято рішення про посилку миротворчих сил в «гарячі точки» на території СНД; Азербайджан з цим рішенням не погодився. Існування СРСР остаточно припинилося. 13 грудня, після дводенних переговорів. у Ашхабаді (столиця Туркменії), глави держав Казахстану, Киргизії, Таджикистану,Туркменістану та Узбекистану заявили про своє бажання приєднатися до СНД, згодом з такими намірами виступили Азербайджан та Вірменія. 17 грудня Горбачов і Єльцин досягли домовленості про розпуск СРСР. 21 грудня 1991 р. в Алма-Ати відбулася зустріч лідерів 11-ти колишніх республік СРСР, Грузія направила на неї своїх спостерігачів. Учасники зустрічі остаточно підтвердили припинення існування СРСР. Вони прийняли Алма-Атинську декларацію, підтвердивши взаємне визнання суверенітету та непорушності кордонів, а також намір здійснення всебічного співробітництва та виконання міжнародних зобовязань колишнього СРСР. Держави СНД, були прихильниками більш тісного зближення, продовжували прагнути до подальшої взаємодії[2,c.45].
До 26 грудня 1991 р. Алма-Атинські угоди були ратифіковані парламентами Білорусії, Казахстану, Росії, України, Таджикистану та Туркменістану. Грузія не приєдналася до Співдружності Незалежних Держав.
Гострі суперечки між Росією і Україною з проблем розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР і загального командування стратегічними озброєннями були врегульовані після досягнення відповідного угодами між президентами Росії та України (червень 1992 р.).
Розбіжності між державами СНД існували і по ряду інших питань. У березні 1992 р. голови парламентів країн - учасниць обговорювали створення парламентських зборів Співдружності, завданням якого було обговорення та прийняття законів міжреспубліканського характеру. Делегації Азербайджану, Молдови, України і Туркменістану не підписали угоду з цього питання. Зберігалися відмінності у поглядах на економічну співпрацю, в т. ч. щодо збереження рублевої зони. На шостій зустрічі у верхах (Москва, серпень 1992 р.) президент України Леонід Кравчук відмовився приєднатися до підписаних угод про створення спільного економічного суду та спільної системи протиракетної оборони. Було укладено угоду про вихід низки колишніх республік з рублевої зони. Країни, які висловили бажання зберегти рубль в якості валюти (Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Молдова та Узбекистан), домовились про проведення спільної валютно-грошової політики під керівництвом російського Центробанку. Також було вирішено направляти миротворчі сили СНД в зони конфліктів на території колишнього Радянського Союзу. У жовтні 1992 р. на сьомій зустрічі лідерів держав, що проходила в м. Бішкек, було прийнято рішення направити миротворчі сили СНД у Таджикистан, де йшла громадянська війна. Домовитися про утворення центральної Ради економічного співробітництва не вдалося, було лише прийнято рішення створити дорадчий комітет з економічних питань. Глави держав Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії та Узбекистану підписали Угоду про збереження рубля як валюти і принципі створення загального Центробанку. Парламент Азербайджану, де до влади прийшов опозиційний «Народний фронт», відмовився ратифікувати договір про створення СНД, і делегація цієї країни брала участь у зустрічі в статусі спостерігача[3].


2.2 Принципи Статуту Співтовариства Незалежних Держав
На засіданні Ради глав держав СНД у Мінську 22 січня 1993 р. був прийнятий Статут Співдружності (від імені Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Росії, Таджикистану і Узбекистану)[4].Його було ратифіковано через рік після прийняття.Прийняття Статуту СНД супроводжувалося спорами. Документ підтримали лідери 7-ми держав (Вірменії, Казахстану, Киргизії, Росії, Таджикистану, Узбекистану та Білорусі); глави Молдови, України і Туркменістану відхилили його, вважаючи відведені координаційним органам Співдружності повноваження надмірними. У березні 1993 р. Міністри оборони 6-ти країн досягли домовленостей про зміцнення військового співробітництва, тим не менш, план по створенню спільних збройних сил не був узгоджений (Росія визнала його занадто дорогим). У червні 1993 р. прийнято рішення скасувати посаду головнокомандувача збройними силами Співдружності і утворити Обєднаний штаб для координації співробітництва у військовій галузі.
Відповідно до статті 2 завданнями Співдружності Незалежних Держав є:
- міжнародна співпраця у політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших областях;
- всесторонній і збалансований економічно - соціальний розвиток країн - учасниць у рамках загального економічного простору, міждержавної кооперації і інтеграції;
- дотримання прав та основних свобод людини відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та документів НБСЄ;
- співпраця країн - учасниць у забезпеченні міжнародного миру та безпеки, здійснення ефективних заходів по скороченню озброєнь і військових витрат, ліквідації ядерної зброї масового знищення, досягнення загального і повного роззброєння;
- сприяння громадянам держав - членів у вільному спілкуванні, контактах і пересуванні в рамках СНД;
- взаємна правова допомога та співпраця в інших сферах правових відносин;
- мирне виріщення суперечок і конфліктів між державами СНД.
Для досягнення цілей відповідно до статті 3 Статуту СНД країни - учасниці, виходячи із загальновизнаних норм міжнародного права і Хельсінського завершального акту, будують свої відносини відповідно до нижченаведених взаємоповязаних і рівноцінних принципів:
- повага суверенітету країн - учасниць, як невідємного права народів на самовизначення та права розпоряджатися своєю долею без втручання у внутрішні справи;
- непорушність державних кордонів, визнання існуючих меж і відмова від протиправних територіальних придбань;
- територіальна цілісність держав і відмова від будь-яких дій, направлених на розчленовування чужої території;
- незастосування сили або загрози силою проти політичної незалежності країни - учасниці;
- вирішення конфліктних ситуацій мирними засобами непіддаючи загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість;
- верховенство міжнародного права в міждержавних відносинах;
- невтручання у внутрішні і зовнішні справи один одного;
- забезпечення прав людини і основних свобод незважаючи на расу, етнічну приналежность, мову, релігію, політичних або інших переконань;
- добросовісне виконання прийнятих на себе зобовязань по документах СНД, включаючи Статут;
- врахування інтересів один одного та СНД в цілому, надання на основі взаємної згоди допомоги у всіх областях;
- обєднання зусиль і надання підтримки один одному в цілях створення мирних умов життя народів країн - учасниць, забезпечення їх політичного, економічного і соціального прогресу;
- розвиток взаємовигідного економічного і науково-технічного співробітництва, розширення інтеграційних процесів;
- духовне єднання народів, яке ґрунтується на пошані до їх самобутності, тісна співпраця в збереженні культурних цінностей і культурного обміну.
Співдружність має провадити свою діяльність на підставі загальновизнаних принципів міжнародного права (в Статуті СНД перераховані всі десять принципів Хельсінського завершального акту). Додатково сформульовані принципи верховенства міжнародного права у міждержавних відносинах, врахування інтересів один одного і СНД в цілому, обєднання зусиль і надання підтримки один одному, духовного єднання народів країн - учасниць на основі поваги їх самобутності, тісної співпраці у збереженні культурних цінностей і культурного обміну.

Україна, а також Туркменія не ратифікували Статут СНД від 22 січня 1993 р., якому було надано значення міжнародного договору, зареєстрованого в Секретаріаті ООН.
Слід також звернути увагу на ст. 5 Статуту, в якій встановлено, що угоди, укладені в рамках Співдружності, повинні відповідати цілям і принципам Співдружності, зобовязанням держав-членів за цим Статутом.
Співдружність має спільні цілі, спільні інтереси та спільні сфери діяльності, визнає суверенітет держав-членів, що дозволяє говорити про нього як про міжнародної міждержавної організації, заснованої на договорі, визначає його правосубєктність і компетенцію. На підставі Статуту СНД розрізняються держави-засновники та держави - члени Співдружності[5,c.34].
Стаття 7
Державами-засновниками Співдружності є держави, які підписали і ратифікували Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. та Протокол до цієї Угоди від 21 ........


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Пустогаров В. В. СНД - міжнародна регіональна організація. - В зб.: Російський Щорічник міжнародного права. 1992. СПб, 1992
2. Федоров В.Н. Организация объединенных наций, другие международные организации и их роль в 21 веке. - М.: Логос, 2007. - 944 с.
3. Посольство Украины в Азербайджанской Республике [Электронный ресурс] - Режим доступа: < ua/ukraine-az/trade>
4.Статут Співдружності Незалежних Держав. Співдружність. 1993, № 1
5. Кучик А.С Международные организации: Учеб. Пособие. - Киев: Знание, 2007. - 749 с
6. Гагут Л. Д. СНД: новий шлях розвитку в ХХІ столітті. М., 2000
7. Майер Дж. Международная среда бизнеса: конкуренция и регулирования в глобальной экономике / Дж. Майер, Д. Олесневич. - М.: Просвещение, 2002. - 703с.
8. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю створення СНД.
9.СНД. Щорічник. М., 2002
10.Країни Митного союзу: Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан. М., 2000
11.Статут СНД. Стаття 21[Еллектронний ресурс] - Режим доступу: cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=187
12.Статут СНД. Стаття 27[Еллектронний ресурс] - Режим доступу: cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=187
13.Статут СНД. Стаття 31[Еллектронний ресурс] - Режим доступу: cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=187
14.Статут СНД. Статті 36-37[Еллектронний ресурс] - Режим доступу: cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=187
15. Співдружність Незалежних Держав. Статистичний щорічник. М., 2000
16. Министерство иностранных дел Украины [Электронный ресурс] - Режим доступа: < >17. 3. Агеев А. Пути интеграции Украины в транспортную систему Европы // Правительственный курьер. - 2005. - № 71. - С.14.
18. 4.Будівельний комплекс Росії та держав-учасниць СНД. Щорічний довідник. М., 1997
19.Пшенко К. А. Співдружність Незалежних Держав: формування загального культурного і освітнього простору. СПб., 2001
20. Консультативна Рада з праці, міграції та соціального захисту населення держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Збірник основних документів. М., 2002
21.Співдружність Незалежних Держав і країни світу. Статистичний збірник. М., 1999
22. 10. Клочко В. П. Внешнеторговые отношения Украины в условиях усиления интеграционных связей // Актуальные проблемы экономики. - 2003. - № 11. - С. 141-155.
23. 24.Каженов А. Міжнародна правосубєктність Співдружності Незалежних Держав. Білоруський журнал міжнародного права і міжнародних відносин. 2002, № 1
24. 1. Закон Украины "О внешнеэкономической деятельности" // Российская юстиция. - 1991. - № 29. - Ст. 377 (с последующими изменениями).
25. 16. Пилипенко С. Основные направления совершенствования внешнеэкономической политики Украины // Вестник КНТЭУ. - 2004. - № 3. - С. 5-12.
26. СНД. Щорічник. М., 2001
27. Ладюк А. Российско-украинские торговые отношения как фактор экономической безопасности Украины: Автореф. дис. ... Канд. эконом. наук: 21.04.01 / А. Ладюк. - К., 2003. - 12 с.
28.Стратегія спільного інноваційного розвитку держав-учасників СНД. СПб., 1998
29. 26. Министерство иностранных дел Украины [Электронный ресурс] - Режим доступа:
30. 21. Чайка М. Формирование стратегии внешнеполитического развития Российской Федерации в условиях глобализации (1992-2003): автореф. дис. .на соискание степени д-ра ист. наук / М. Чайка. - Саратов, 2007. - 32 c.
31.Соціально-економічні проблеми перехідного суспільства з практики країн СНД. М., 2000
32.Шарков Ю. М. Сучасний стан і перспективи розвитку СНД. М., 2004
33. Никитина М. Г. Мировое хозяйство и международные экономические отношения: пространственные аспекты развития: Учебное пособие. - Киев: "Центр учебной литературы", 2009. - 192 с.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.